Постанова № 42909286, 25.02.2015, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" лютого 2015 р. Справа № 920/1482/14

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Здоровко Л.М., суддя Бородіна Л.І., суддя Гетьман Р.А.,

при секретарі Катренко І.С.,

за участю представників сторін:

Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний будинок "Електроснаб" - Волнова Ю.М. на підставі довіреності від 15.07.2013р.,

Публічного акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В. Фрунзе" - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В. Фрунзе" (вх.№ 4592С/2) на рішення господарського суду Сумської області від "26" листопада 2014р. у справі № 920/1482/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний будинок "Електроснаб", м. Запоріжжя

до Публічного акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об"єднання ім. М.В. Фрунзе", м. Суми

про стягнення 201 886, 88 грн.

та за зустрічним позовом Публічного акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об"єднання ім. М.В. Фрунзе", м. Суми

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний будинок "Електроснаб", м. Запоріжжя

про стягнення 9 513, 42грн.

ВСТАНОВИЛА:

Приватне акціонерне товариство "Торговий будинок "Електроснаб" звернулось до господарського суду Сумської області з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об"єднання ім. М.В. Фрунзе"; з урахуванням поданих до місцевого господарського суду 26.11.2014р. уточнень до позовної заяви просить стягнути з відповідача заборгованість в сумі 151 634, 72грн., пеню в сумі 12 566, 39грн., інфляційні втрати в сумі 33 538, 19грн., 3% річних в сумі 4 146, 57грн., сплачені судові витрати.

Публічне акціонерне товариство "Сумське машинобудівне науково-виробниче об"єднання ім. М.В. Фрунзе" також звернулось до господарського суду Сумської області з зустрічною позовною заявою до Приватного акціонерного товариства "Торговий будинок "Електроснаб"; з урахуванням поданих до місцевого господарського суду 31.10.2014р. уточнень до зустрічної позовної заяви просить стягнути з відповідача за зустрічним позовом пеню в розмірі 9 513, 42грн. та судовий збір в розмірі 1 827, 00грн.

Рішенням господарського суду Сумської області від 26.11.2014р. у справі №920/1482/14 (головуючий суддя Зайцева І.В., суддя Резніченко О.Ю., суддя Лугова Н.П.) первісний позов задоволено повністю; стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об"єднання ім. М.В. Фрунзе" на користь Приватного акціонерного товариства "Торговий будинок "Електроснаб" 1151634, 72грн. основного боргу за поставлений товар, 12 566, 39грн. пені, 33 538, 19грн. інфляційних втрат, 4 146, 57грн. 3% річних, а також 6 031, 57грн. судового збору; зустрічні позовні вимоги задоволено частково; стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Торговий будинок "Електроснаб" на користь Публічного акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об"єднання ім. М.В. Фрунзе" 8 743, 02грн. пені за прострочку поставки товару за договором №8-4/4-12 купівлі-продажу від 14.03.2012р., а також 1 679, 05грн. судового збору; в частині зустрічних позовних вимог щодо стягнення пені в сумі 770, 40грн. відмовлено.

Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, Публічне акціонерне товариство "Сумське машинобудівне науково-виробниче об"єднання ім. М.В. Фрунзе" звернулось до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення в частині задоволення первісного позову Приватного акціонерного товариства "Торговий будинок "Електроснаб" про стягнення 12 566, 39грн. пені, 33 538, 19грн. інфляційних втрат, 4 146, 57грн. 3% річних, 6 031, 57грн. судового збору та відмовити в цій частині у задоволенні первісного позову; скасувати оскаржуване рішення в частині відмови у задоволенні зустрічних позовних вимог Публічного акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об"єднання ім. М.В. Фрунзе" щодо стягнення пені з Приватного акціонерного товариства "Торговий будинок "Електроснаб" в сумі 130, 20грн. та задовольнити зустрічний позов в сумі 8 873, 22грн.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що відповідно до умов договору обов'язок остаточного розрахунку за договором виникає не з дати оформлення видаткової накладної на відвантаження товару, а з дати передачі товару (переходу права власності) на склад покупця, отже, обов'язок щодо здійснення остаточного розрахунку за договором пов'язаний з настанням певних подій та повинен підтверджуватися певними доказами, вважає, що матеріали справи не містять таких письмових доказів; судом невірно визначена сума відшкодування витрат зі сплати судового збору; судом не враховано, що прострочка поставки товару по специфікації №14 (3) від 13.08.2013р. у кількості 7 днів настала до передання товару на гарантійне обслуговування (ТТН від 08.10.2013р., бланк 003494), сума нарахованої пені у розмірі 130, 20грн. підлягає стягненню з відповідача по зустрічному позову.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 24.12.2014р. у справі №920/1482/14 прийнято апеляційну скаргу до провадження.

23.01.2015р. від ПрАТ "Торговий будинок "Електроснаб" надійшли заперечення на апеляційну скаргу (вх.№919), просить суд залишити оскаржуване рішення без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Розпорядженням секретаря другої судової палати Харківського апеляційного господарського суду від 26.01.2015р. у зв'язку з хворобою суддів Плахова О.В., Шутенко І.А., для розгляду даної справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Здоровко Л.М., суддя Бородіна Л.І., суддя Гетьман Р.А.

У судовому засіданні Харківського апеляційного господарського суду 25.02.2015р. представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний будинок "Електроснаб" просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення господарського суду Сумської області від 26.11.2014р. у справі №920/1482/14 без змін. Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Враховуючи, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду апеляційної скарги по суті, що відповідач про час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлений належним чином (а.с.236), що явка представників у судове засідання не була визнана обов'язковою, та зважаючи на строки розгляду апеляційної скарги на рішення суду, передбачені статтею 102 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів вважає за можливе розглянути скаргу в даному судовому засіданні.

Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи апелянта, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

14.03.2012р. між ПрАТ "Торговий будинок "Електроснаб" (постачальник) та ПАТ "Сумське машинобудівне науково-виробниче об"єднання ім. М.В. Фрунзе" (покупець) був укладений договір №8-4/4-12 купівлі-продажу (надалі - Договір) (а.с.10-12), відповідно до умов якого постачальник зобов'язується передати у власність покупцю, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити на умовах даного договору продукцію (надалі - товар) (електродвигуни), ціна, якісні та кількісні характеристики товару мають бути викладені у специфікаціях, що є невід'ємною частиною договору.

Відповідно до пункту 2.2. Договору покупець здійснює оплату в розмірі 100% вартості партії товару на банківський рахунок постачальника у наступному порядку: перший платіж в розмірі 20% вартості партії товару на протязі 5 календарних днів з моменту отримання покупцем рахунку (копії) на оплату партії товару; 80% вартості партії товару з відстрочкою платежу 30 календарних днів після отримання партії товару на склад покупця.

Згідно з пунктом 3.1. Договору, поставка товару здійснюється узгодженими партіями у відповідності до специфікацій договору. Постачальник здійснює поставку товару (партію товару) на умовах DDU м. Суми на протязі 5 календарних днів з моменту надходження на поточний рахунок постачальника оплати у розмірі 20%, вказаного в рахунку на товар (партії товару), що готовий до відправки.

Пункт 3.3. Договору визначає, що датою поставки є дата передачі товару покупцю, що вказана у товарно-транспортній накладній.

Додатковою угодою №1 до Договору №8-4/4-12 від 14.03.2012р. внесено зміни до Договору, а саме пункт 9.4. викладено у наступній редакції: "Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2014р.".

Як вбачається із матеріалів справи, у тому числі специфікацій до Договору, з липня 2013 року по березень 2014 року постачальником був поставлений товар (електродвигуни) покупцю, що підтверджується видатковими накладними №68 від 26.07.2013р. на загальну суму 1 304, 40грн. (а.с.15), №78 від 17.09.2013р. на загальну суму 9 300грн. (а.с.20), №89 від 29.10.2013р. на загальну суму 9 360, 00грн. (а.с.25), №102 від 06.12.2013р. на загальну суму 9 240, 00грн. (а.с.26), №103 від 06.12.2013р. на загальну суму 1 304, 40грн. (а.с.30), №92 від 08.11.2013р. на загальну суму 1 800, 00грн. (а.с.35), №1 від 16.01.2014р. на загальну суму 11 433, 60грн. (а.с.39), №2 від 16.01.2014р. на загальну суму 11 433, 60грн. (а.с.42), №8 від 04.03.2014р. на загальну суму 86 112, 00грн. (а.с.45), №9 від 04.03.2014р. на загальну суму 72 648, 00грн. (а.с.49), №10 від 04.03.2014р. на загальну суму 59 544, 00грн. (а.с.51), №11 від 04.03.2014р. на загальну суму 9 300, 00грн. (а.с.55).

Отже, позивачем за первісним позовом було поставлено товар відповідачу за первісним позовом на загальну суму 282 780, 00грн. Отримання товару відповідачем підтверджується відмітками про отримання у зазначених видаткових накладних уповноваженою особою відповідача та довіреностями на отримання товару (а.с.17, 22, 28, 32, 40, 47), крім того, факт отримання товару підтверджує і відповідач за первісним позовом.

Проте, оплата за отриманий товар була здійснена відповідачем за первісним позовом частково, що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями банківських виписок (а.с.16, 21, 27, 31, 36, 46, 52, 56) на загальну суму 31 452, 16грн.

08.05.2014р. ПрАТ "Торговий будинок "Електроснаб" надіслано на адресу ПАТ "Сумське машинобудівне науково-виробниче об"єднання ім. М.В. Фрунзе" вимогу (а.с.57-58) про виконання обов'язків за Договором, просить оплатити отримані партії товару на загальну суму 251 327, 04грн. На яку відповідачем за первісним позовом надано відповідь (а.с.59) про неможливість виплатити заборгованость в сумі 251 327, 04грн. у зв'язку з тяжким матеріальним становищем.

Згідно виписки по особовому рахунку позивача за період з 16.10.2014р. по 17.10.2014р. (а.с.144-145), відповідачем за первісним позовом 16.10.2014р., тобто після порушення провадження у даній справі, було сплачено ще 99 693, 12грн.

Таким чином, загальна заборгованість відповідача перед позивачем за первісним позовом становить 151 634, 72грн., що підтверджується матеріалами справи та відповідачем за первісним позовом не спростовується.

Стаття 193 Господарського кодексу України визначає, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Досліджуючи укладений між сторонами договір №8-4/4-12 від 14.03.2012р., колегія суддів приходить до висновку, що за своєю правовою природою цей договір є договором поставки.

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до приписів статей 525, 526, 530 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи вищенаведене та з урахуванням вимог чинного законодавства України, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що позивач за первісним позовом зобов'язання щодо передачі товару за Договором виконав, що не спростовується відповідачем. Проте, відповідач за первісним позовом здійснив оплату частково, доказів на підтвердження погашення заборгованості суду не надав.

Таким чином, вимога позивача за первісним позовом щодо стягнення з ПАТ "Сумське машинобудівне науково-виробниче об"єднання ім. М.В. Фрунзе" суми заборгованості у розмірі 151 634, 72грн. є правомірною, відповідає вимогам чинного законодавства та є такою, що підлягає задоволенню.

Згідно положень статей 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Стаття 612 цього Кодексу закріплює, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Згідно статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Як вбачається із Договору, пунктом 6.2 Договору визначено, що покупець повинен сплатити постачальнику за прострочення платежів за договором пеню у розмірі 0,2 % вартості простроченого платежу за кожен день прострочення, але не більше 5% вартості простроченого платежу.

Відповідно до наведених положень Договору та закону, позивач за первісним позовом нарахував відповідачу пеню у межах шестимісячного строку з моменту порушення зобов'язання, але не більше 5% вартості товару, в сумі 12 566, 39грн., інфляційні втрати за весь період прострочення виконання зобов'язання в сумі 33 538, 19грн. та 3% річних за весь період прострочення виконання зобов'язання в сумі 4 146, 57грн. (а.с.180-182).

В обґрунтування поданої апеляційної скарги, ПАТ "Сумське машинобудівне науково-виробниче об"єднання ім. М.В. Фрунзе" зазначає, що відповідно до умов Договору обов'язок остаточного розрахунку за Договором виникає не з дати оформлення видаткової накладної на відвантаження товару, а з дати передачі товару (переходу права власності) на склад покупця.

Колегія суддів зазначає, що частиною 1 статті 664 Цивільного кодексу України визначено, що обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.

Пунктом 3.3 Договору встановлено, що датою поставки є дата передачі товару покупцю, зазначена у товарно-транспортній накладній.

Як вбачається із матеріалів справи, у тому числі письмових пояснень позивача за первісним позовом, та пояснила у судовому засіданні Харківського апеляційного господарського суду 26.01.2015р. представник позивача за первісним позовом, відповідно до специфікацій та рахунків товар ПрАТ "Торговий будинок "Електроснаб" поставлявся невеликими партіями (у кількості один-два) та мав невеликий розмір та вагу, більша частина товару поставлялася перевізником ТОВ "Євроекспрес Пошта" без зазначення ідентифікації товару, тому неможливо за товарно-транспортною накладною підтвердити дату передачі товару, окрім товару, поставленого за видатковими накладними № 8, 9, 10, 11 від 04.03.2014р., товарно-транспортна накладна від 04.03.2014р. по яким міститься у матеріалах справи (а.с.138).

Судова колегія зазначає, що при поданні зустрічної позовної заяви, у розрахунку пені за прострочку поставки товару ПрАТ "ТБ "Електроснаб" (а.с.79-80) ПАТ "Сумське НВО ім. М.В. Фрунзе" зазначає дати фактичної поставки товару, які повністю співпадають з датами поставки товару, вказаними позивачем за первісним позовом та зазначеними у відповідних видаткових накладних; апелянтом доказів в обгрунтування іншого не надано.

За наведених обставин колегія суддів апеляційного господарського суду приходить до висновку, що обов'язок ПрАТ "ТБ "Електроснаб" передати ПАТ "Сумське НВО ім. М.В. Фрунзе" товар за видатковими накладними є виконаним в момент передачі цього товару повноважному представнику за довіреністю згідно дати, зазначеної у видаткових накладних.

В силу статей 32, 33 Господарського процесуального кодексу України належних та допустимих доказів щодо отримання товару в інші дати, ніж ті, що зазначені у видаткових накладних, апелянт не надав.

Отже, обов'язок щодо оплати товару у відповідності до пункту 2.2. Договору є порушеним з моменту спливу 30 календарних днів з дати отримання товару згідно видаткових накладних.

Як зазначено вище, пункт 2.2. Договору визначає, що покупець здійснює оплату в розмірі 100% вартості партії товару на банківський рахунок постачальника у наступному порядку: перший платіж в розмірі 20% вартості партії товару на протязі 5 календарних днів з моменту отримання покупцем рахунку (копії) на оплату партії товару; 80% вартості партії товару з відстрочкою платежу 30 календарних днів після отримання партії товару на склад покупця.

Досліджуючи наданий позивачем за первісним позовом розрахунок суми пені, інфляційних втрат та 3% річних, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що він є обґрунтованим, відповідає положенням чинного законодавства України та умовам Договору, отже, позовні вимоги щодо стягнення з ПАТ "Сумське НВО ім. М.В. Фрунзе" за несвоєчасну оплату отриманого товару 12 566, 39грн. пені, 33 538, 19грн. інфляційних втрат та 4 146, 57грн. 3% річних є такими, що підлягають задоволенню.

Щодо доводів апелянта, що судом невірно визначена сума відшкодування витрат зі сплати судового збору, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно пункту 1 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Відповідно до пункту 4.6. Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", зменшення розміру позовних вимог згідно з пунктом 1 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" є підставою для повернення відповідної суми судового збору; що ж до інших судових витрат, то в такому разі вони у відповідній частині покладаються на позивача. Якщо ж таке зменшення пов'язане з частковим визнанням та задоволенням позову відповідачем після подання позову, то судовий збір у відповідній частині з урахуванням припису частини другої статті 49 ГПК може бути покладений на відповідача.

Крім того, як зазначено в пункті 4.7. Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013р. №7 "Про деякі питання практики застосування розділу VІ Господарського процесуального кодексу України", частиною 2 статті 49 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що в разі коли спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Зазначена норма виступає процесуальною санкцією, яка застосовується господарським судом незалежно від того, чи заявлялося відповідне клопотання заінтересованою стороною.

У такому застосуванні суду слід виходити з широкого розуміння даної норми, маючи на увазі, що передбачені нею наслідки можуть наставати і в разі неправомірної бездіяльності винної особи, яка не вжила заходів до поновлення порушених нею прав і законних інтересів іншої особи (зокрема, ухилялася від задоволення її заснованих на законі вимог), що змусило останню звернутися за судовим захистом. Так, якщо зменшення позивачем розміру позовних вимог пов'язане з частковим визнанням та задоволенням позову відповідачем після подання позову, то судовий збір у відповідній частині покладається на відповідача.

Тобто, самостійне задоволення позову боржником, у тому числі часткове, не звільняє останнього від сплати судового збору за умови, що несприятливі наслідки, які стали причиною звернення до суду, настали в результаті неправомірних дій особи, яка не вжила заходів до поновлення порушених нею прав та законних інтересів іншої особи, що змусило останню звернутися за судовим захистом.

Враховуючи, що даний спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача за первісним позовом, зменшення розміру позовних вимог було пов'язане з частковою оплатою відповідача суми заборгованості (16.10.2014р.) після подання позивачем позову до суду, тобто часткового визнання відповідачем позову, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що сплата судового збору за подання позову позивачем у розмірі 6 031, 57грн. має бути покладена на ПАТ "Сумське НВО ім. М.В. Фрунзе".

Як вбачається із матеріалів справи, 10.09.2014р. ПАТ "Сумське НВО ім. М.В. Фрунзе" звернулось до місцевого господарського суду з зустрічною позовною заявою до ПрАТ "ТБ "Електроснаб" з вимогою стягнути суму пені за прострочку поставки товару за Договором.

31.10.2014р. ПАТ "Сумське НВО ім. М.В. Фрунзе" подав уточнені позовні вимоги, просить стягнути з ПрАТ "ТБ "Електроснаб" пеню в розмірі 9 513, 42грн. та судовий збір в розмірі 1 827, 00грн.

Частково задовольняючи зустрічні позовні вимоги, суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні від 26.11.2014р. зазначає, що за специфікаціями №17 (16) від 10.10.2013р. та №14 (13) від 13.08.2013р. була не прострочена поставка, а заміна бракованого товару, тобто, виконання з боку постачальника гарантійних зобов'язань, таким чином, нарахування пені по цим специфікаціям на загальну суму 770, 40грн. є безпідставним; що стосується поставки за специфікацією №19 (18) від 18.11.2013р. на суму 145 656грн., за якою нараховано пеню в сумі 7 282, 80грн., відповідач за зустрічним позовом безпідставно посилається на те, що сторонами були змінені умови Договору щодо строків поставки, оскільки між ними мало місце лише листування. Отже, вимоги в частині стягнення пені, нарахованої за специфікаціями №16 (15) від 30.09.2013р. (рахунки №97 від 26.09.2013р. та №100 від 04.10.2013р.), №19 (18) від 18.11.2013р. (рахунки №117 від 18.11.2013р. та №119 від 18.11.2013р.), №20 (19) від 21.01.2014р. (рахунок №7 від 21.01.2014р.) на загальну суму 8 743, 02грн. є такими, що підлягають задоволенню.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги, ПАТ "Сумське НВО ім. М.В. Фрунзе" зазначає, що прострочка поставки товару по специфікації №14 (3) від 13.08.2013р. у кількості 7 днів настала до передання товару на гарантійне обслуговування (ТТН від 08.10.2013р., бланк 003494), вважає, що сума нарахованої пені у розмірі 130, 20грн. підлягає стягненню.

Досліджуючи матеріали справи та доводи апелянта, колегія суддів апеляційного господарського суду, зазначає наступне.

Відповідно до пункту 3.1. Договору поставка товару здійснюється узгодженими партіями у відповідності до специфікацій договору. Постачальник (відповідач за зустрічним позовом) поставляє товар (партію товару) на умовах DDU м. Суми протягом 5-ти календарних днів з дати надходження на поточний рахунок постачальника оплати у розмірі 20%, зазначеного у рахунку на товар (партію товару) готового до відвантаження.

Згідно матеріалів справи, позивач за зустрічним позовом за специфікаціями №16 (15) від 30.09.2013р. (рахунки №97 від 26.09.2013р. та №100 від 04.10.2013р.), №19 (18) від 18.11.2013р. (рахунки №117 від 18.11.2013р., №119 від 18.11.2013р.), №20 (19) від 21.01.2014р. (рахунок №7 від 21.01.2014р.) здійснив передоплату за товар у розмірі 20% від вартості товару 01.10.2013р., 31.10.2013р., 19.12.2013р., 20.01.2013р. 22.01.2013р., що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями банківських виписок.

Проте, згідно видаткових накладних № 89 від 29.10.2013р., від №102 06.12.2013р., №103 від 06.12.2013р., №10 від 04.03.2014р., № 8 від 04.03.2014р., № 11 від 04.03.2014р. відповідач за зустрічним позовом здійснив поставку товару з простроченням строку, встановленого договором, а саме більш ніж протягом 5-ти календарних днів з дати надходження на поточний рахунок постачальника оплати у розмірі 20%, зазначеного у рахунку на товар (партію товару).

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з абзацом 2 пункту 6.2 Договору, у випадку прострочки поставки товару (партії товару) по договору постачальник сплачує покупцю пеню в розмірі 0,2% вартості товару (партії товару), поставленого з прострочкою за кожен день прострочення, але не більше 5% вартості товару, поставленого з прострочкою.

Досліджуючи наданий позивачем за зустрічним позовом розрахунок суми пені за специфікаціями №16 (15) від 30.09.2013р. (рахунки №97 від 26.09.2013р. та №100 від 04.10.2013р.), №19 (18) від 18.11.2013р. (рахунки № 117 від 18.11.2013р., №119 від 18.11.2013р.), №20 (19) від 21.01.2014р. (рахунок №7 від 21.01.2014р.), колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що він є обґрунтованим, відповідає положенням чинного законодавства України та умовам договору, отже, зустрічні позовні вимоги щодо стягнення з ПрАТ "ТБ "Електроснаб" за несвоєчасну поставку товару 8 743, 02грн. пені є такими, що підлягають задоволенню.

Щодо специфікацій №17 (16) від 10.10.2013р. та №14 (13) від 13.08.2013р., колегія суддів погоджується з доводами суду першої інстанції, що в даному випадку була не прострочена поставка, а заміна бракованого товару, тобто виконання з боку постачальника гарантійних зобов'язань відповідно до пункту 1.3. договору. Це не спростовується і апелянтом в апеляційній скарзі.

Разом з тим, судова колегія зазначає, що за специфікацією №14 (13) від 13.08.2013р. (рахунок №79 від 13.08.2013р.) позивач за зустрічним позовом здійснив передоплату 20% у розмірі 1 860, 00грн. 04.09.2013р. (а.с.21), отже, ПрАТ "ТБ "Електроснаб" мав поставити товар по 09.09.2013р. Проте, ПрАТ "ТБ "Електроснаб" поставив товар 17.09.2013р. (згідно видаткової накладної №78 від 17.09.2013р. (а.с.20)), тобто з простроченням встановленого пунктом 3.1. Договору строку (на протязі 5 календарних днів з моменту надходження на поточний рахунок постачальника оплати у розмірі 20%). Отже, прострочка поставки товару по вказаній специфікації у кількості 7 днів настала до передання товару на гарантійне обслуговування (ТТН від 08.10.2013р., бланк 003494).

У судовому засіданні Харківського апеляційного господарського суду 25.02.2015р. представник ПрАТ "ТБ "Електроснаб" не заперечувала, що за специфікацією №14 (13) від 13.08.2013р. товар був поставлений з прострочкою 7 днів.

Таким чином, колегія суддів погоджується з доводами апелянта, що нарахування пені по цій специфікації у розмірі 130, 20грн. є обґрунтованими та підлягають в цій частині задоволенню. Отже, загальна сума пені за зустрічним позовом, що підлягає стягненню з ПрАТ "ТБ "Електроснаб" на користь ПАТ "Сумське НВО ім. М.В. Фрунзе" є 8 873, 22грн.

Крім того, колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції в пункті 2 резолютивної частини оскаржуваного рішення допущено описку у зазначенні суми стягнення основного боргу за первісним позовом за поставлений товар, а саме стягнуто з ПАТ "Сумське НВО ім. М.В. Фрунзе" на користь ПрАТ "ТБ "Електроснаб" 1151634, 72грн. основного боргу, у той час як вірною сумою заборгованості до стягнення є 151 634, 72грн., отже, в резолютивній частині необхідно зазначити вірну суму заборгованості.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат за подання зустрічної позовної заяви та апеляційної скарги суд апеляційної інстанції керується положеннями статті 49 Господарського процесуального кодексу України, та вважає за необхідне покласти сплату судового збору на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

З огляду на викладене, враховуючи, що місцевий господарський суд не забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження усіх фактичних обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, рішення господарського суду Сумської області від 26.11.2014р. у справі №920/1482/14 скасувати в частині відмови у задоволенні 130, 20грн. пені за зустрічним позовом та в цій частині прийняти нове рішення, яким задовольнити зустрічний позов щодо стягнення 130, 20грн. пені та викласти резолютивну частину рішення в новій редакції, з урахуванням правильного розміру заборгованості.

Керуючись ст.ст. 91, 99, 101, 102, п. 2 ч. 1 ст. 103, п.1 ч.1 ст. 104, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В. Фрунзе" задовольнити частково.

Рішення господарського суду Сумської області від 26.11.2014р. у справі №920/1482/14 скасувати в частині відмови у задоволенні зустрічних позовних вимог щодо стягнення 130, 20грн. пені та в цій частині прийняти нове рішення, яким задовольнити зустрічні позовні вимоги щодо стягнення 130, 20грн. пені.

Резолютивну частину рішення господарського суду Сумської області від 26.11.2014р. у справі №920/1482/14 викласти в наступній редакції:

"Первісний позов Приватного акціонерного товариства "Торгівельний будинок "Електроснаб" задовольнити повністю.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Сумське машинобудівельне науково-виробниче об'єднання ім. М.В. Фрунзе" (40004, м. Суми, вул. Горького, 58 код 05747991) на користь Приватного акціонерного товариства "Торгівельний будинок "Електроснаб" (69008, м. Запоріжжя, вул. Зейська, 3 код 31831117) 151 634грн. 72 коп. основного боргу за поставлений товар, 12 566 грн. 39 коп. пені, 33 538 грн. 19 коп. інфляційних втрат та 4 146 грн. 57 коп. 3 % річних, а також 6 031 грн. 57 коп. судового збору.

Зустрічні позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Сумське машинобудівельне науково-виробниче об'єднання ім. М.В. Фрунзе" задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Торгівельний будинок "Електроснаб" (69008, м. Запоріжжя, вул. Зейська, 3 код 31831117) на користь Публічного акціонерного товариства "Сумське машинобудівельне науково-виробниче об'єднання ім. М.В. Фрунзе" (40004, м. Суми, вул. Горького, 58 код 05747991) 8 873 грн. 22коп. пені за прострочку поставки товару за договором № 8-4/4-12 купівлі-продажу від 14.03.2012 року, а також 1704 грн. 05 коп. судового збору.

В частині зустрічних позовних вимог щодо стягнення пені в сумі 640грн. 20коп. - відмовити".

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Торгівельний будинок "Електроснаб" (69008, м. Запоріжжя, вул. Зейська, 3 код 31831117) на користь Публічного акціонерного товариства "Сумське машинобудівельне науково-виробниче об'єднання ім. М.В. Фрунзе" (40004, м. Суми, вул. Горького, 58 код 05747991) 2, 36грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Доручити господарському суду Сумської області видати відповідні накази.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складено 02.03.2015 року.

Головуючий суддя Здоровко Л.М.

Суддя Бородіна Л.І.

Суддя Гетьман Р.А.