Рішення № 42909083, 18.02.2015, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 31/104/14-24/203/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.02.2015 Справа № 908/4027/14

позивач: товариство з обмеженою відповідальністю "Транс - Сервіс - 1" (с. Ставчани Пустомитівський район, Львівська область, 81118)

до відповідача: товариство з обмеженою відповідальністю проектно - будівельне підприємство "Азовінтекс" (пр. Леніна, 68-а, м. Маріуполь, Донецька область, 87500)

про стягнення суми

суддя Азізбекян Т.А.

Представники:

від позивача: не прибув ( письмове клопотання про розгляд справи без участі повноважного представника).

від відповідача: Ніколенко І.В., довіреність від 05.01.2015р. № 522/ю-71

СУТЬ СПОРУ:

Товариством з обмеженою відповідальністю "Транс - Сервіс -1" заявлено позовні вимоги до товариства з обмеженою відповідальністю проектно - будівельного підприємства "Азовінтекс" про стягнення з відповідача 3% річних за прострочення виконання зобов'язання в сумі 100 743,23 грн.

Згідно Витягу з реєстру автоматизованого розподілу справ автоматизованою системою документообігу господарського суду Запорізької області здійснено автоматичний розподіл та призначено до розгляду справи № 908/4027/14 судді Азізбекян.

Суддя Азізбекян Т.А., розглянувши матеріали справи № 908/4027/14, ухвалою від 18.12.2014р. прийняла справу № 908/4027/14 до розгляду, справі присвоєний номер провадження 31/104/14-24/203/14. Судове засідання призначено на 02.02.2015р.

Ухвалою від 23.01.2015р. відмовлено у задоволенні клопотання ТОВ "Транс - Сервіс - 1" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Ухвалою від 02.02.2015р. розгляд справи відкладений на 12.02.2015р.

В судовому засіданні 12.02.2015р. оголошено перерву на 18.02.2015р.

Розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу.

У засіданні суду 18.02.2015р. оголошено вступна та резолютивна частини рішення.

В засідання суду 18.02.2015р. представник позивача не прибув. В обґрунтування своїх вимог посилається на ст. ст. 16, 22, 264, 509, 526, 530, 598, 625, 629 Цивільного кодексу України та зазначає, що 15.02.2010р. між сторонами укладено договір транспортного перевезення № 522/2010-4, згідно якого Перевізник (ТОВ «Транс-Сервіс-1») зобов'язувався надати Замовнику (ТОВ ПБП «Азовінтекс») послуги по перевезенню вантажу автомобільним транспортом, а Замовник прийняти й оплатити належним чином виконані Перевізником послуги по перевезенню. В зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх договірних зобов'язань в частині оплати отриманих послуг, позивач звернувся до Постійно діючого третейського суду при асоціації «Всеукраїнська інвестиційна асоціація» з позовною заявою про стягнення боргу, штрафних санкцій та 3 % річних. 01.09.2011р. Третейським судом винесено рішення, яким позовні вимоги ТОВ «Транс-Сервіс-1» задоволені та стягнуто з ТОВ ПБП «Азовінтекс» 2 575 019,50 грн. основного боргу, 223 232,01 грн. пені, 240 172,12 грн. суми, на яку збільшилась заборгованість у зв'язку з інфляцією, 104 199,14 грн. 3 % річних, 1 700 грн. сплаченого третейського збору. Наказ на примусове виконання даного рішення видано 25.09.2012р. Примусове виконання відбулося 10.12.2012р. При розгляді третейським судом позовної заяви ТОВ «Транс-Сервіс-1» до ТОВ ПБП «Азовінтекс» ціна позову розраховувалась станом по 22.08.2011р. включно. Таким чином, відповідачу нараховано розмір відсотків відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України з 23.08.2011р. по 10.12.2012р., що становить 100 743,23 грн. Просить суд позов задовольнити.

Відповідач проти позову заперечує, просить суд застосувати до позову ТОВ "Транс-Сервіс-1" наслідки спливу строку позовну давність в порядку ст. 267 Цивільного кодексу України. Відповідач зазначає, що ч. 5 ст. 315 ГК України внормовано, що для пред'явлення перевізником до вантажовідправників та вантажоодержувачів позовів, що випливають з перевезення, встановлюється шестимісячний строк. Як вбачається з матеріалів справи та зазначено безпосередньо у тексті позовної заяви, предметом спору в даній справі є стягнення нарахованих відповідачу 3% річних за період з 23.08.2011р. по 10.12.2012р. за прострочення виконання грошового зобов'язання за договором перевезення. Відповідач вказує, що станом на жовтень 2014 року (час звернення позивача з вимогами) строк позовної давності для стягнення 3% річних сплив. Вимоги по сплаті 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання за Договором перевезення первинно було заявлено при поданні позову до Постійно діючого Третейського суду при асоціації "Всеукраїнська інвестиційна асоціація". Рішення за цим позовом було прийнято 01.09.2011р. За твердженням відповідача, у позивача зберігалось право на стягнення 3% річних лише протягом шести місяців після прийняття Третейським судом рішення, тобто в даному випадку з 01.09.2011р. по 01.03.2012р. У зв'язку з чим відповідач заявляє про сплив позовної давності та просить суд у позові відмовити.

Неявка представника позивача не перешкоджає вирішенню спору та розглядається в порядку ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Постійно діючого третейського суду при Асоціації «Всеукраїнська інвестиційна асоціація» від 01.09.2011р. по справі № 24/05.10 встановлено, що 15.02.2010р. між ТОВ «Транс-Сервіс-1» (Перевізник) та ТОВ ПБП «Азовінтекс» (Замовник) укладено договір транспортного перевезення № 522/2010-4, згідно якого Перевізник зобов'язався надати Замовнику послуги по перевезенню Вантажу автомобільним транспортом, а Замовник прийняти й оплатити належним чином виконані Перевізником послуги по перевезенню.

Згідно з приписами ст. 35 ГПК України, не потребують доказуванню преюдиціальні факти, тобто встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) у процесі розгляду іншої справи, в якій беруть участь ті самі сторони.

Обставини щодо наявності у відповідача перед позивачем заборгованості за договором перевезення досліджені та встановлені рішенням третейського суду. Так, вказаним рішенням у повному обсязі задоволено позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Транс-Сервіс-1" та стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю проектно-будівельне підприємство "Азовінтекс" 2 575 019,50 грн. основного боргу 223 232,01 грн. пені, 240 172,12 грн. суми, на яку збільшилась заборгованість у зв'язку з інфляцією, 104 199,14 грн. 3 % річних, 1 700 грн. сплаченого третейського збору за розгляд справи в третейському суді.

25.09.2012р. на виконання зазначеного рішення, господарським судом Львівської області видано відповідний наказ у справі № 5015/5209/11. .

12.12.2012р. відділом примусового виконання рішень управління ДВС Головного управління юстиції у Донецькій області винесено постанову про закінчення виконавчого провадження ВП № 34993941 на підставі п. 8 ч.1 ст. 49 Закону України "Про виконавче провадження".

Предметом даного судового розгляду є стягнення 3% річних в розмірі 100 743,23 грн., нарахованих за період з 23.08.2011р. по 10.12.2012р., оскільки за рішення третейського суду 3% річних стягнуто за період з 03.03.2010р. по 22.08.2011р., а примусове виконання рішення відбулося 10.12.2012р., про що свідчить зміст постанови про закінчення виконавчого провадження.

В інформаційному листі ВГСУ № 01-8/685 від 20.11.2008р. надане правове обґрунтування підставності вимог кредитора щодо стягнення з боржника суми, на яку заборгованість за грошовим зобов'язанням підвищена в порядку індексації, а також процентів річних від простроченої суми за період після прийняття судом рішення про стягнення відповідної заборгованості. При цьому зазначено, що згідно з статтями 598-609 ЦК України рішення суду про стягнення боргу не є підставою для припинення грошового зобов'язання.

Згідно з ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Положення цієї статті застосовуються до боржника у разі порушення ним грошового зобов'язання в не залежності від наявності вини в його діях.

Після прийняття третейським судом рішення від 01.09.2011р. у справі № 25/05.10 про стягнення коштів, грошове зобов'язання боржника не припинилось, оскільки кредитор реально отримав грошові кошти в повному обсязі лише 10.12.2012р.

Встановлені ст. 625 ЦК відсотки річних та інфляційні витрати підлягають нарахуванню до моменту фактичного виконання грошового зобов'язання, оскільки є способом захисту майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

З урахуванням пункту 30.1 статті 30 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» моментом виконання грошового зобов'язання є дата зарахування коштів на рахунок кредитора або видачі їх йому готівкою (п. 1.4. Постанови Пленуму ВГСУ України № 14 від 17.12.2013р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").

В матеріалах справи містяться банківські виписки, надані позивачем на підтвердження зарахування спірних сум у березні 2013р.

Таким чином період нарахування суми 3% річних визначений позивачем вірно.

Відповідач звернувся до суду із заявою про застосування строку позовної давності.

Відповідно до норм ст. 256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутись до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Строки позовної давності встановлені нормами ст. ст. 257, 258 ЦК України.

Згідно з ч.1 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалась або могла довідатись про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Частиною 5 ст. 261 ЦК України визначено, що за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Згідно розрахунку позивача нарахування 3% річних здійснено з 23.08.2011р., оскільки за рішення третейського суду 3% річних стягнуто за період з 03.03.2010р. по 22.08.2011р. У зв'язку з повідомленням виконавчої служби про фактичне списання коштів з банківського рахунку боржника (ТОВ ПБП «Азовінтекс») та винесення 12.12.2012р. постанови про закінчення виконавчого провадження, позивачем розрахунок 3 % річних здійснено до 10.10.2012р.

Загальний строк позовної давності, закріплений статтею 257 ЦК України, становить три роки.

В даному випадку спірні правовідносини виникли на підставі ст. 625 ЦК України., а тому до вимог щодо стягнення 3% річних застосовується загальний строк позовної давності в 3 роки.

Відповідно до положень п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України, позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Статтею 267 ЦК України визначено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Закон не встановлює якою саме стороною повинна надаватись заява про застосування строку позовної давності, але дана заява повинна бути зроблена під час розгляду справи судом до моменту винесення рішення по суті заявлених вимог.

Позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав 08.10.2014р., а тому термін в період з 23.08.2011р. по 08.10.2011р. позовної давності в три роки по стягненню з відповідача по справі 3% річних сплинув.

Позивач не довів поважність причини пропуску строку позовної давності.

За таких обставин, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 3% річних підлягають задоволенню частково в сумі 90 807,46 за період з 08.10.2011р. по 10.12.2012р.

В іншій частині вимоги відхиляються у зв'язку зі спливом строку позовної давності.

Відповідач вважає, що на жовтень 2014 року (час звернення позивача з вимогами про стягнення) строк позовної давності для стягнення 3% річних за період з 23.08.2011 року по 10.12.2012 року сплив, оскільки предметом спору в даній справі є стягнення нарахованих відповідачу 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання за договором перевезення. При цьому, відповідач посилається на ч. 5 ст. 315 ГК України, якою внормовано, що для пред'явлення перевізником до вантажовідправників та вантажоодержувачів позовів, що випливають з перевезення, встановлюється шестимісячний строк.

Доводи відповідача судом до уваги не приймаються з наступного.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні приписи містить стаття 193 Господарського кодексу України.

Рішеннями Постійно діючого третейського суду при Асоціації «Всеукраїнська інвестиційна асоціація» від 01.09.2011р. по справі № 24/05.10, що набрало законної сили, встановлено факт наявності заборгованості відповідача перед позивачем за договором транспортного перевезення щодо здійснення розрахунку за надані послуги.

Згідно із ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Якщо зобов'язання виконано не належним чином, то воно не припиняється, а навпаки на сторону, яка допустила неналежне виконання, покладаються додаткові юридичні обов'язки, у т.ч. передбачені ст. 625 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав встановлених ст. 11 ЦК України, яка передбачає, що цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

В даному випадку спірні правовідносини виникли на підставі ст. 625 ЦК України.

Після прийняття судом рішень про стягнення коштів, грошове зобов'язання боржника не припинилось, оскільки кредитор реально грошові кошти не отримав. Встановлені ст. 625 ЦК відсотки річних та інфляційні витрати підлягають нарахуванню до моменту фактичного виконання грошового зобов'язання, оскільки, як зазначалося вище, є способом захисту майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Заперечення відповідача спростовуються вищенаведеним.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір в сумі 1 816,15 грн. відносяться на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 45, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю проектно - будівельне підприємство "Азовінтекс" (пр. Леніна, 68-а, м. Маріуполь, Донецька область, 87500, код ЄДРПОУ 24155428) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Транс - Сервіс - 1" (с. Ставчани Пустомитівський район, Львівська область, 81118, код ЄДРПОУ 32602104) - 90 807 (дев'яносто тисяч вісімсот сім) грн. 46 коп. - 3% річних та 1 816 (одна тисяча вісімсот шістнадцять) грн. 15 коп. судового збору .

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову відмовити.

Суддя Т.А. Азізбекян

Повне рішення складено 27.02.2015р.