Постанова № 42908111, 24.02.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

24 лютого 2015 рокусправа № 1170/2а-4206/12

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Олефіренко Н.А.

суддів: Ясенової Т.І. Суховарова А.В.

за участю секретаря судового засідання: Троянова А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Інспекції з питань захисту прав споживачів у Кіровоградській області

на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 16 січня 2013 року

по справі № 1170/2а-4206/12 за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Інспекції з питань захисту прав споживачів у Кіровоградській області

про скасування рішення та визнання протиправними дій., -

ВСТАНОВИВ:

В грудні 2012 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулось до суду з адміністративним позовом до Інспекції з питань захисту прав споживачів у Кіровоградській області в якому просив визнати протиправними дії відповідача щодо проведення перевірки дотримання законодавства про рекламу, визнати протиправним та скасувати рішення відповідача № 000154 від 23 листопада 2012 року про накладення штрафу у розмірі 1700 грн. за порушення законодавства про рекламу.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 16 січня 2013 року позовні вимоги задоволено.

Не погодившись з постановою суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду, оскільки вона винесена з порушенням норм матеріального права та ухвалити нове рішення по справі, яким у задоволені адміністративного позову відмовити в повному обсязі.

Сторони по справі до судового засідання не з'явилися, про час і місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення, відповідно до ст. 41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється, що не перешкоджає розгляду справи по суті.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що службовою особою Інспекції з питань захисту прав споживачів у Кіровоградській області було виявлено, що на розі вулиць Чорновола та Шевченка в м. Кіровограді на рекламному засобі (рекламний щит на фасаді магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1»), що належить ФОП ОСОБА_1 розміщена зовнішня реклама без маркування із зазначенням на каркасі рекламного засобу найменування розповсюджувача зовнішньої реклами, номера його телефону, дати видачі дозволу і строку його дії, чим порушено п. 44 Типових правил розміщення зовнішньої реклами, затверджених постановою КМ України від 29.12.2003 року №2067. Зазначене порушення було зафіксовано у протоколі №000158 від 21.09.2012 року.

За результатами розгляду справи Інспекцією з питань захисту прав споживачів у Кіровоградській області 22.11.2012 року складено протокол №000162, в якому викладено рішення про необхідність накладення штрафу на суб'єкта господарювання після підтвердження факту вручення повідомлення.

23.11.2012 року Інспекцією з питань захисту прав споживачів у Кіровоградській області вирішено за порушення законодавства про реклами накласти на ФОП ОСОБА_1 штраф у розмірі 1700 грн.

На підставі матеріалів справи та протоколу засідання Інспекції з питань захисту прав споживачів у Кіровоградській області від 23.11.2012 року відповідачем прийнято рішення №000154.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов дійшов висновку про наявність з боку Інспекції порушень порядку та процедури розгляду справи про порушення законодавства про рекламу, а відтак і про обґрунтованість позовних вимог.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду та вважає їх не обґрунтованими, враховуючи наступне.

Частиною 2 статті 26 Закону України «Про рекламу» визначено, що державні органи зобов'язані повідомляти рекламодавців, виробників та розповсюджувачів реклами про розгляд справ про порушення ними законодавства про рекламу не пізніш як за три дні до такого розгляду, а у невідкладних випадках - не пізніш як за один день.

Відповідно до абзацу 3 пункту 1 Положення про Державну інспекцію України з питань захисту прав споживачів, затвердженогоУказом Президента України від 13.04.2011 року № 465/2011, Держспоживінспекція України є спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів.

Відносини, що виникають у зв'язку з розміщенням зовнішньої реклами у населених пунктах, та визначають порядок надання дозволів на розміщення такої реклами регулюються Типовими правилами розміщення зовнішньої реклами, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 29.10.2003 року №2067.

Згідно п. 45 Типових правил контроль за додержанням цих Правил здійснюють виконавчі органи сільських, селищних, міських рад та інші органи відповідно до законодавства.

Приписи п. 46 Типових правил визначають, що у разі порушення порядку розповсюдження та розміщення реклами уповноважена особа органу, який здійснює контроль за додержанням цих Правил, звертається до розповсюджувача зовнішньої реклами з вимогою усунення порушень у визначений строк.

У разі невиконання цієї вимоги орган, який здійснює контроль, подає інформацію спеціально уповноваженому органу виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Зі змісту вказаних правових положень вбачається, що спеціальним уповноваженим органом виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів є Держспоживінспекція України. Водночас, до органів, що здійснюють контроль за додержанням законодавства про рекламу, Типові правила відносять виконавчі органи сільських селищ, міських рад та інші органи відповідно до законодавства.

Таким чином, колегія суддів вважає що вірним висновком буде те, що Інспекція та її територіальні органи не зобов'язані звертатися до особи з вимогою про усунення порушень у визначений строк.

Між тим, питання накладення уповноваженими особами Держспоживінспекції та її територіальних органів в Автономній Республіці Крим, областях, м. Києві та м.Севастополі (далі - територіальні органи) штрафів на рекламодавців, виробників і розповсюджувачів реклами за порушення законодавства про рекламу (крім штрафів, накладення яких належить виключно до компетенції Антимонопольного комітету і регулюється законодавством з питань авторського права та суміжних прав) регулює Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про рекламу, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 26.05.2004 року № 693.

Згідно пунктів 14 та 16 вказаного Порядку Держспоживінспекція та її територіальні органи повідомляють рекламодавців, виробників та розповсюджувачів реклами про розгляд справи не пізніш як за три дні до дати розгляду, а у невідкладних випадках - не пізніш як за один день.

Справа розглядається за участю представника особи, щодо якої порушено справу. В разі його відсутності справу може бути розглянуто, якщо незважаючи на своєчасне повідомлення про місце і час розгляду справи не надійшло обґрунтоване клопотання про відкладення розгляду справи.

Як вірно встановлено судами, 22.11.2012 року на засіданні Інспекції з питань захисту прав споживачів у Кіровоградській області жодні рішення, які б порушували права та інтереси позивача, не приймалися. Крім того, на засіданні був присутній позивач, який надав інформацію про вартість послуг (розповсюдження реклами), що свідчить, про обізнаність позивача про дату, час та місце розгляду справи про порушення законодавства про рекламу.

З огляду на це, посилання позивача на те, що відповідачем не було належним чином повідомлено позивача про час та місце розгляду справи про порушення законодавства про рекламу є не обґрунтованими та спростовується матеріалами справи.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 27 Закону відповідальність за порушення законодавства про рекламу несуть, зокрема, рекламодавці, винні: у замовленні реклами продукції, виробництво та/або обіг якої заборонено законом; у наданні недостовірної інформації виробнику реклами, необхідної для виробництва реклами; у замовленні розповсюдження реклами, забороненої законом; у недотриманні встановлених законом вимог щодо змісту реклами; у порушенні порядку розповсюдження реклами, якщо реклама розповсюджується ними самостійно.

Згідно ст. 27 Закону центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, за поданням державних органів, зазначених у статті 26 цього Закону, або самостійно у випадках, передбачених цією статтею, крім тих, які віднесено виключно до компетенції Антимонопольного комітету України та які регулюються законодавством з питань авторського права та суміжних прав, накладає штрафи у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, на: рекламодавців за вчинення дій, передбачених пунктом 1 частини другої цієї статті, - у розмірі п'ятикратної вартості розповсюдженої реклами; виробників реклами за вчинення дій, передбачених пунктом 2 частини другої цієї статті, - у розмірі п'ятикратної вартості виготовлення реклами; розповсюджувачів реклами за вчинення дій, передбачених пунктом 3 частини другої цієї статті, - у розмірі п'ятикратної вартості розповсюдження реклами.

Вартість розповсюдженої реклами визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості без урахування суми внесених (нарахованих) податків, зборів (обов'язкових платежів), які встановлені Податковим кодексом України.

Рішення про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу у розмірі 300 і більше неоподатковуваних мінімумів доходів громадян приймається виключно центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів.

За таких обставин, колегії суддів вважає обґрунтованим рішення про накладення на ФОП ОСОБА_1 штрафу у розмірі 1700 грн.

Суд першої інстанції під час розгляду даної справи не в повному обсязі дослідив обставини, які мають значення для справи, неправильно застосував норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Наведе відповідно до ст.202 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення про задоволення вимог податкового органу.

Керуючись ст.ст. 198, 202, 205, 207 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Інспекції з питань захисту прав споживачів у Кіровоградській області - задовольнити.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 16 січня 2013 р. по справі № 1170/2а-4206/12 - скасувати.

В задоволені адміністративного позову Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 -відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку, встановленому ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови виготовлено 26 лютого 2015 року.

Головуючий: Н.А. Олефіренко

Суддя: Т.І. Ясенова

Суддя: А.В. Суховаров