Ухвала суду № 42906782, 25.02.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/16609/14 Головуючий у 1-й інстанції: Качур І.А. Суддя-доповідач: Бєлова Л.В.

У Х В А Л А

Іменем України

25 лютого 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого: Бєлової Л.В.

суддів: Гром Л.М.

Міщука М.С.

при секретарі: Корінець Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційну скаргу відповідача - Міністерства внутрішніх справ України на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 грудня 2014 року у адміністративній справі за позовом ОСОБА_3 до Міністерства внутрішніх справ України, Артемівського відділу ГУ МВС в Донецькій області, ГУ МВС України в Донецькій області про визнання незаконним наказу про звільнення з органів внутрішніх справ, поновлення на посаді та стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, про стягнення невиплаченої заробітної плати, -

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2014 року позивач - ОСОБА_3 подав адміністративний позов до суду першої інстанції, в якому, з урахуванням уточнень, просив:

- визнати незаконним та скасувати наказ МВС України №1667 о/с від 26 серпня 2014 року в частині звільнення майора міліції ОСОБА_3 з органів внутрішніх справ України на підставі пункту 66 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ;

- поновити його на посаді начальника сектору карного розшуку Артемівського міськвідділу (з обслуговування міста Артемівськ та Артемівського району) ГУМВС України в Донецькій області;

- виплатити грошове забезпечення за весь час вимушеного прогулу;

- стягнути з МВС України на його користь заробітну плату за період часу з 11 серпня 2014 року по 08 жовтня 2014 року включно - в розмірі 10 760 грн. 16 коп.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 грудня 2014 року адміністративний позов ОСОБА_3 задоволено частково:

- визнано незаконним та скасовано наказ МВС України №1667 о/с від 26 серпня 2014 року в частині звільнення майора міліції ОСОБА_3 з органів внутрішніх справ України на підставі пункту 66 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ;

- зобов'язано поновити ОСОБА_3 на посаді начальника сектору карного розшуку Артемівського міськвідділу (з обслуговування міста Артемівськ та Артемівського району) ГУМВС України в Донецькій області;

- зобов'язано виплатити позивачу грошове забезпечення за весь час вимушеного прогулу;

- постанову суду в частині поновлення ОСОБА_3 на посаді начальника сектору карного розшуку Артемівського міськвідділу (з обслуговування міста Артемівськ та Артемівського району) ГУМВС України в Донецькій області та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі стягнення за один місяць - допущено до негайного виконання;

- у задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Не погоджуючись із вказаною постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить скасувати оскаржувану постанову суду першої інстанції, та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог позивача. Відповідач мотивує свої вимоги тим, що постанова суду першої інстанції була прийнята із порушенням норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.

Згідно з ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що позивач є майором міліції та працював в органах МВС з 13 листопада 1993 року по серпень 2014 року (а.с.27).

Наказом ГУ МВС України в Донецькій області №300 о/с від 12 серпня 2013 року позивача було призначено на посаду начальника сектору карного розшуку Артемівського міськвідділу (з обслуговування міста Артемівськ та Артемівського району) ГУМВС в Донецькій області (а.с.34).

Відповідно до пункту 12.6 Інструкції із забезпечення контролю за обліком, зберіганням, видачею й прийманням вогнепальної зброї, боєприпасів до неї та спеціальних засобів у чергових частинах органів та підрозділів внутрішніх справ України, затвердженої Наказом МВС України № 141 від 27 березня 2008 року, контроль за наявністю в працівників табельної вогнепальної зброї, боєприпасів та спеціальних засобів, які закріплені на постійне носіння, здійснюється безпосередньо начальником - щотижня під час перебування працівника на службі, про що робиться відповідна відмітка в листі контролю.

На виконання вищезазначених контрольних повноважень, 28 лютого 2014 року в Артемівському міському відділі (з обслуговування міста Артемівська та Артемівського району) Головного управління МВС України в Донецькій області комісією, до складу якої входив позивач, проведено інвентаризацію зброї, боєприпасів та спеціальних засобів, які зберігалися в Артемівському МВ, за результатами якої складено інвентаризаційний опис № 3 .

За результатами проведення інвентаризації зброї, боєприпасів та спеціальних засобів, які знаходились в Артемівському міському відділі станом на 05 серпня 2014 року, виявлено відсутність: бронежилету «Ескорт-2» - 1 шт., бронежилету «Панцир 3-95 - 2 м» - 1 шт., бронежилетів «Ескорт - 3» - 3 шт., бронежилетів «БЗТ - 75» - 6 шт., балонів «Кобра» - 48 шт., ПР-73 - 127 шт., виробів БР - 93 шт. та інших спеціальних засобів.

Як вбачається з матеріалів справи, працівниками Міністерства внутрішніх справ України проводилось службове розслідування за фактами порушення службової дисципліни окремими працівниками ГУМВС України в Донецькій області, які відображені у висновку службового розслідування від 11 серпня 2014 року (а.с.58-93).

Факти, які були встановлені за результатами службового розслідування стали підставою для видання наказу МВС України №1667 о/с від 26 серпня 2014 року, яким позивача було звільнено з органів внутрішніх справ у запас (із поставленням на військовий облік), відповідно до пункту 66 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ - за скоєння вчинків, що дискредитують звання рядового і начальницького складу (а.с.17).

Вважаючи вищезазначений наказ незаконним та таким, що завдає шкоди охоронюваним законом правам та інтересам, позивач звернувся з адміністративним позовом до суду першої інстанції.

Даючи правову оцінку вищевикладеним обставинам справи, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції вірно виходив з наступного.

Порядок та підстави проходження і припинення служби в органах внутрішніх справ регулюються Положенням про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року N 114.

Пунктом 66 Положення передбачено, що особи рядового і начальницького складу, які скоїли вчинки, що дискредитують звання рядового і начальницького складу, звільняються з органів внутрішніх справ. При цьому звільнення проводиться з урахуванням вимог пункту 62 цього Положення.

Що стосується службової дисципліни, то її сутність, обов'язки осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України щодо її дотримання, види заохочень та дисциплінарних стягнень (в тому числі і звільнення), порядок і права начальників щодо їх застосування, а також порядок оскарження дисциплінарних стягнень визначаються Законом України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ». Види дисциплінарних стягнень передбачені ст. 12 Статуту.

Отже, такий вид припинення служби в органах внутрішніх справ, як звільнення за п. 66 Положення, є самостійною підставою для звільнення осіб рядового і начальницького складу, а не звільненням за порушення дисципліни, проте факт скоєння вчинку, що дискредитує звання рядового і начальницького складу, який став підставою для звільнення, повинен бути доведеним.

Факт скоєння вчинку, що дискредитує звання рядового і начальницького складу вважається доведеним (а саме: чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою), якщо він встановлений обвинувальним вироком суду в кримінальній справі, постановою про закриття кримінальної справи з нереабілітуючих підстав, або постановою суду в справі про адміністративне правопорушення, якщо вони набрали законної сили.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для винесення оскаржуваного наказу було виявлення фактів зникнення спеціальних засобів в Артемівському міському відділі, неналежний контроль за діями підлеглих та порушення положень Інструкції із забезпечення контролю за обліком, зберіганням, видачею й прийманням вогнепальної зброї, боєприпасів до неї та спеціальних засобів у чергових частинах органів та підрозділів внутрішніх справ України.

Проте, як вбачається із копії постанови про закриття кримінального провадження від 27.08.2014р., під час досудового розслідування не встановлено достатніх даних, які б свідчили про наявність в діях начальника сектору охорони громадського порядку Артемівського МВ ГУ МВС України в Донецькій області та /або інших службових осіб даного органу складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 191 ч.1 або іншою статтею (часиною статті) КК України (а.с.168-169).

Так, постановою про закриття кримінального провадження від 27.08.2014р. кримінальне провадження №42014050610000046 закрито за відсутністю в діях начальника складу злочину сектору охорони громадського порядку Артемівського МВ ГУ МВС України в Донецькій області та /або інших службових осіб даного органу складу кримінального правопорушення, передбаченого ст.. 191 ч.1 або іншою статтею (часиною статті) КК України (а.с.168-169).

Відповідачем не надано суду належних доказів (обвинувальний вирок суду в кримінальній справі, постанова про закриття кримінальної справи з нереабілітуючих підстав, постанова суду в справі про адміністративне правопорушення, що набрали законної сили), які б слугували підставою для звільнення позивача зі служби в органах внутрішніх справ України за пунктом 66 Положення.

Крім того, відповідач не надав доказів того, що саме дії (або бездіяльність) позивача стали причиною зникнення бронежилету «Ескорт-2» - 1 шт., бронежилету «Панцир 3-95 - 2 м» - 1 шт., бронежилетів «Ескорт - 3» - 3 шт., бронежилетів «БЗТ - 75» - 6 шт., балонів «Кобра» - 48 шт., ПР-73 - 127 шт., виробів БР - 93 шт. та інших спеціальних засобів.

Колегія суддів звертає увагу, що при визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватись тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо.

У разі притягнення до дисциплінарної відповідальності осіб рядового і начальницького складу, які мають дисциплінарне стягнення і знову допустили порушення службової дисципліни, дисциплінарне стягнення, що накладається, має бути більш суворим, ніж попереднє.

Дисциплінарне стягнення у виді пониження в спеціальному званні на один ступінь на осіб, які мають спеціальні звання, і звільнення з посади на осіб, які обіймають посади найнижчого рівня - не накладаються.

Звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ, як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу.

У матеріалах справи відсутні докази порушення позивачем трудової дисципліни під час роботи в органах МВС, що могло би слугувати підставою для застосування заходів дисциплінарного впливу у вигляді звільнення з органів внутрішніх справ.

Натомість, у матеріалах справи містяться документи, а саме накази Артемівського МВ (з обслуговування м. Артемівська та Артемівського району) ГУМВС України у Донецькій області, а також копія Книги нарядів, які підтверджують, що позивач працював на посаді начальника сектору карного розшуку Артемівського відділу (з обслуговування міста Артемівська та Артемівського району) Головного управління МВС України в Донецькій області, в період з 12 серпня 2013 року по 08 жовтня 2014 року включно (а.с. 32-54).

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного суду України №9 від 06 листопада 1992 року, при розгляді справи про поновлення на роботі судам необхідно з'ясувати, з яких підстав проведено звільнення працівника згідно з наказом (розпорядженням) і перевіряти їх відповідність закону.

Колегія суддів звертає увагу, що відповідачем порушено порядок та процедуру проведення службового розслідування, визначені Інструкцією про порядок проведення службового розслідування в органах внутрішніх справ України, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06 лютого 1991 року №552, а саме: не відібрав пояснення позивача, не ознайомив позивача з рішенням про початок службового розслідування та його висновком.

З урахуванням встановлених обставин, наказ Міністерства внутрішніх справ України від 26 серпня 2014 року № 1667о/с в частині звільнення позивача з органів внутрішніх справ на підставі пункту 66 Положення про проходження рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ є протиправним та підлягає скасуванню, а позивач - поновленню на посаді.

Відповідно до п. 24 Положення про проходження служби, у разі незаконного звільнення або переведення на іншу посаду особи рядового, начальницького складу органів внутрішніх справ підлягають поновленню на попередній посаді з виплатою грошового забезпечення за час вимушеного прогулу або різниці в грошовому забезпеченні за час виконання службових обов'язків, але не більш як за один рік.

Суд апеляційної інстанції погоджується із висновками суду першої інстанції, що порушене право позивача підлягає відновленню шляхом поновлення на посаді начальника сектору карного розшуку Артемівського міськвідділу (з обслуговування міста Артемівськ та Артемівського району) ГУМВС України в Донецькій області, із стягненням середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Згідно з частиною першою статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України, негайно виконуються постанови суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць (пункт 2); поновлення на посаді у відносинах публічної служби (пункт 3).

Таким чином, постанова суду в частині поновлення позивача на посаді та виплати позивачу грошового забезпечення за час вимушеного прогулу за один місяць підлягають негайному виконанню.

Приписами ст. 159 КАС України встановлено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яке ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм процесуального та матеріального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, у зв'язку з чим підстав для скасування постанови суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206, КАС України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу відповідача - Міністерства внутрішніх справ України на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 грудня 2014 року - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 грудня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту оголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів, відповідно до вимог ст. 212 КАС України, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлено 02.03.2015 р.

Головуючий суддя Л.В.Бєлова

Судді Л.М. Гром

М.С. Міщук

Головуючий суддя Бєлова Л.В.

Судді: Гром Л.М.

Міщук М.С.