Рішення № 42906238 від 24.02.2015 , Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.02.2015Справа №910/26543/14

За позовом Асоціації міжнародних автомобільних перевізників України до Публічного акціонерного товариства Акціонерний комерційний банк "Київ" про зобов'язання вчинити дії

Головуючий суддяСтасюк С.В.СуддяБосий В.П.СуддяСпичак О.М.

Представники сторін:

від позивача Носко Ю.Ю. (дов. № 1/16/555п від 18.02.2015)від відповідача не з'явився

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 24 лютого 2015 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Асоціація міжнародних автомобільних перевізників України (надалі по тексту - позивач) звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства Акціонерний комерційний банк "Київ" (надалі по тексту - відповідач) про зобов'язання вчинити дії.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконання відповідачем своїх зобов'язань за Договором № 01-Т-02600/78 банківського рахунку юридичної особи від 04.05.2014 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.12.2014 року порушено провадження у справі № 910/26543/14 та призначено справу до розгляду на 13.01.2015 року.

25.12.2014 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про залучення до участі у справі в якості третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Міністерства фінансів України та Національного банку України.

Представник відповідача в судове засідання 13.01.2015 року не з'явився, вимоги ухвали суду від 01.12.2014 року не виконав, письмового відзиву на позов не надав, про причини своєї неявки суд не повідомив, про дату та час слухання справи повідомлявся належним чином рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

У судовому засіданні 13.01.2015 року представник позивача подав клопотання про продовження строку вирішення спору, документи на виконання вимог ухвали суду та заперечив проти поданого клопотання про залучення до участі у справі в якості третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Міністерства фінансів України та Національного банку України.

Суд, розглянувши подане відповідачем клопотання про залучення до участі у справі в якості третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Міністерства фінансів України та Національного банку України дійшов висновку про відмову в його задоволенні.

Розглянувши подане позивачем 13.01.2015 року клопотання про продовження строку вирішення спору, суд приходить до висновку про його задоволення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.01.2015 року продовжено строк вирішення спору та відкладено розгляд справи на 03.02.2015 року, у зв'язку з неявкою відповідача та необхідністю подання додаткових доказів у справі.

30.01.2015 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду.

02.02.2015 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог.

Представник відповідача в судове засідання 03.02.2015 року не з'явився, вимоги ухвали суду від 13.01.2015 року не виконав, письмового відзиву на позов не надав, про причини своєї неявки суд не повідомив, про дату та час слухання справи повідомлявся належним чином рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Розглянувши подану позивачем заячу про уточнення позовних вимог, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 3.11. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції від 26.12.2011 року № 18, Господарським процесуальним кодексом України, зокрема статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: подання іншого (ще одного) позову, чи збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи об'єднання позовних вимог, чи зміну предмета або підстав позову.

У поданій заяві про уточнення позовних вимог позивач зазначає, що в позовній заяві ним не зазначено 10 платіжних доручень, які банк не виконує, а саме № 244 від 03.09.2014 року на суму 15 000,00 грн., № 245 від 03.09.2014 року на суму 25 000,00 грн., № 241 від 03.09.2014 року на суму 20 000,00 грн., № 242 від 03.09.2014 року на суму 75 000,0 грн., 3 243 від 03.09.2014 року на суму 75 000,00 грн., № 246 від 03.09.2014 року на суму 80 000,00 грн., № 247 від03.09.2014 року на суму 80 000,00 грн., № 248 від 03.09.2014 року на суму 70 000,00 грн., № 249 від 03.09.2014 року на суму 80 000,00 грн., № 250 від 03.09.2014 року на суму 80 000,00 грн. Позивач зазначає, що станом на кінець січня 2015 року відповідачем не виконано 36 платіжних доручень на загальну суму 869 300,00 грн.

Враховуючи викладене суд розцінює подану позивачем заяву як збільшення розміру позовних вимог.

Враховуючи норми статті 22 Господарського процесуального кодексу України, а також те, що дана дія не суперечить законодавству та не порушує чиїх-небудь прав і охоронюваних законом інтересів суд приймає до розгляду заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог.

У судовому засіданні 03.02.2015 року представник позивача надав оригінали документів для огляду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.02.2015 року розгляд справи було відкладено на 12.02.2015 року, у зв'язку з неявкою відповідача, витребування у Національного банку України письмових пояснень стосовно запровадження таких обмежень, які перешкоджають Публічному акціонерному товариству "Акціонерний комерційний банк "Київ" виконати платіжні доручення позивача про перерахування грошових коштів на загальну суму 869 300,00 грн. та необхідністю подання додаткових доказів у справі.

Представник відповідача в судове засідання 12.02.2015 року не з'явився, вимоги ухвали суду від 03.02.2015 року не виконав, письмового відзиву на позов не надав, про причини своєї неявки суд не повідомив, про дату та час слухання справи повідомлявся належним чином рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Відповідно до статті 46 Господарського процесуального кодексу України справи у місцевих господарських судах розглядаються суддею одноособово. Будь-яку справу, що відноситься до підсудності цього суд, залежно від категорії і складності справи, може бути розглянуто колегіально у складі трьох суддів.

Суд, дослідивши матеріали справи, враховуючи категорію спору та те, що спір між сторонами відноситься до складного і для вирішення якого виникла необхідність введення до складу суду додатково ще двох суддів, вирішив здійснювати розгляд справи № 910/26543/14 колегіально у складі трьох суддів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.02.2015 року суддя Стасюк С.В. вирішив розгляд справи здійснювати колегіально у складі трьох суддів.

Розпорядженням від 12.02.2015 року заступник Голови Господарського суду міста Києва розпорядився розглянути справу № 910/26543/14 колегіально у складі: головуючий суддя Стасюк С.В., суддя Босий В.П., суддя Спичак О.М.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.02.2015 року колегія суддів у складі: головуючий суддя Стасюк С.В., суддя Босий В.П., суддя Спичак О.М. прийняла справу № 910/26543/14 до провадження, розгляд справи призначено на 24.02.2015 року.

13.02.2015 року від Національного банку України надійшло повідомлення в якому зазначалося, що Національний банк України не встановлював обмежень в діяльності Публічного акціонерного товариства Акціонерний комерційний банк "Київ" щодо заборони виконання платіжних доручень клієнтів банку.

Представник позивача в судовому засіданні 24.02.2015 року надав усні пояснення по суті спору, відповідно до яких підтримав заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача в судове засідання 24.02.2015 року не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, письмового відзиву на позов не надав, про причини своєї неявки суд не повідомив, про дату та час слухання справи повідомлявся належним чином рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Місцезнаходження відповідача за адресою: 01030, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, буд. 16-22 на яку було відправлено ухвали суду, підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та вказана в позові.

У відповідності з положеннями пункту 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року № 18 особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з частиною 1 статті 64 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається за повідомленою сторонами господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані сторонами матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

04.05.2011 року між Публічного акціонерного товариства Акціонерний комерційний банк "Київ" (банк) та Асоціацією міжнародних автомобільних перевізників України ( клієнт) укладено договір № 01-Т-02600/78 банківського рахунку юридичної особи (далі-Договір).

Відповідно до пункту 1.1. Договору банк здійснює обслуговування поточного(-их) рахунка (-ів) клієнта, що використовується (-ються) для зберігання грошових коштів (в національній валюті України, та/або в іноземних валютах) та здійснення усіх видів операцій, у відповідності з чинним законодавством України, в національній валюті України, та/або в іноземних валютах.

Пунктом 1.2 Договору передбачено, що обслуговування рахунків) клієнта здійснюється відповідно до режимів цих рахунків, встановлених нормативними актами Національного банку України, а також у відповідності з чинним законодавством України, а саме:

а) касове обслуговування - приймання та видача готівкових грошових коштів на підставі касових документів, у відповідності з чинним законодавством України;

б) розрахункове обслуговування - зарахування на рахунки) та списання з рахунків грошових коштів на підставі платіжних інструментів (визначених чинним законодавством), а також заяви про купівлю/продаж/конвертацію іноземної валюти, у відповідності з чинним законодавством.

Розрахункові та касові документи надаються клієнтом до банку за формою встановленою чинним законодавством України.

Відповідно до пунктів 2.1.5. та 2.1.6. Договору, банк зобов'язаний, списувати кошти з рахунку за дорученням клієнта на підставі касового документа. Списувати кошти з рахунку на підставі розрахункового документа, оформленого згідно з чинним законодавством України, наданого клієнтом до банку на паперовому носії, який залишається на зберіганні в банку. Інші примірники розрахункового документа, але не менше ніж один (за винятком розрахункових чеків в національній валюті України), надавати довіреній особі клієнта (на її вимогу) не пізніше наступного дня.

Згідно пункту 2.1.10 Договору, банк зобов'язаний, виконувати розрахункові/касові документи клієнта відповідно до черговості, визначеної чинним законодавство України, дотримуючись строків їх виконання, встановлених чинним законодавством України.

Виконувати розрахункові/касові документи клієнта, які надійшли до банку:

- в операційний час - в день їх надходження;

- в післяопераційний час - не пізніше наступного операційного дня.

Умовами пункту 3.2.2. Договору передбачено, що клієнт має право самостійно розпоряджатися коштами, які знаходяться на його рахунках) в межах, встановлених чинним законодавством.

Договір набирає чинності з моменту його підписання та укладений на невизначений строк (пункт 8.1. Договору).

Позивач звернувся до відповідача з наступними платіжними дорученнями:

-платіжне доручення № 241 від 03.09.2014 року на суму 20 000,00 грн.

-платіжне доручення № 244 від 03.09.2014 року на суму 15 000,00 грн.

-платіжне доручення № 245 від 03.09.2014 року на суму 25 000,00 грн.

-платіжне доручення № 250 від 03.09.2014 року на суму 80 000,00 грн.

-платіжне доручення № 251 від 05.09.2014 року на суму 8 000,00 грн.

-платіжне доручення № 252 від 05.09.2014 року на суму 5 000,00 грн.

-платіжне доручення № 253 від 05.09.2014 року на суму 6 000,00 грн.

-платіжне доручення № 254 від 05.09.2014 року на суму 4 000,00 грн.

-платіжне доручення № 255 від 05.09.2014 року на суму 10 000,00 грн.

-платіжне доручення № 256 від 05.09.2014 року на суму 9 000,00 грн.

-платіжне доручення № 257 від 05.09.2014 року на суму 5 500,00 грн.

-платіжне доручення № 258 від 05.09.2014 року на суму 6 500,00 грн.

-платіжне доручення № 259 від 05.09.2014 року на суму 5 000,00 грн.

-платіжне доручення № 260 від 05.09.2014 року на суму 6 000,00 грн.

-платіжне доручення № 261 від 05.09.2014 року на суму 4 000,00 грн.

-платіжне доручення № 262 від 05.09.2014 року на суму 8 000,00 грн.

-платіжне доручення № 263 від 08.09.2014 року на суму 9 000,00 грн.

-платіжне доручення № 264 від 08.09.2014 року на суму 8 000,00 грн.

-платіжне доручення № 265 від 08.09.2014 року на суму 7 000,00 грн.

-платіжне доручення № 266 від 08.09.2014 року на суму 10 000,00 грн.

-платіжне доручення № 267 від 08.09.2014 року на суму 9 600,00 грн.

-платіжне доручення № 268 від 08.09.2014 р. на суму 7 400,00 грн.

-платіжне доручення № 269 від 08.09.2014 року на суму 2 000,00 грн.

-платіжне доручення № 270 від 09.09.2014 року на суму 6 000,00 грн.

-платіжне доручення № 271 від 09.09.2014 року на суму 9 000,00 грн.

-платіжне доручення № 272 від 09.09.2014 року на суму 17 500,00 грн.

-платіжне доручення № 273 від 10.09.2014 року на суму 9 000,00 грн.

-платіжне доручення № 274 від 10.09.2014 року на суму 12 000,00 грн.

-платіжне доручення № 275 від 10.09.2014 року на суму 8 000,00 грн.

-платіжне доручення № 276 від 10.09.2014 року на суму 5 000,00 грн.

-платіжне доручення № 277 від 11.09.2014 року на суму 10 000,00 грн.

-платіжне доручення № 278 від 11.09.2014 року на суму 11 000,00 грн.

-платіжне доручення № 279 від 19.09.2014 року на суму 37 500,00 грн.

-платіжне доручення № 280 від 08.10.2014 року на суму 7 300,00 грн.

-платіжне доручення № 282 від 11.12.2014 року на суму 117 000,00 грн.

-платіжне доручення № 283 від 12.12.2014 року на суму 350 000,00 грн.

Відповідач на адресу позивача направив повідомлення про невиконання розрахункових документів, в якому зазначив, що Публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний банк "Київ" не виконало платіжне доручення у зв'язку з недостатністю коштів на кореспондентському рахунку.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконує свої зобов'язання щодо здійснення переказу коштів у сумі 869 300,00 грн. у передбачені договором строки, а тому просить суд зобов'язати відповідача виконати умови Договору в частині здійснення переказу коштів у сумі 869 300,00 грн. за призначенням, згідно платіжних доручень.

Відповідач не скористався своїм процесуальним правом, передбаченим статтею 22 Господарського процесуального кодексу України, на подання відзиву на позов, проте зазначив, що банк тимчасово не має можливості виконати у встановлені законодавством строк надані позивачем розрахункові документи у зв'язку з встановленими обмеженнями у діяльності відповідача, які були запроваджені Національним банком України.

Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною першою статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з статтею 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до положень статті 1066 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами.

Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

Згідно частини 3 статті 1068 Цивільного кодексу України, банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

Статтею 1073 Цивільного кодексу України передбачено, у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 1074 Цивільного кодексу України обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму, передбачених законом.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до пункту 8.1 статті 8 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження.

Пунктом 8.4 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" передбачено, що міжбанківський переказ виконується в строк до трьох операційних днів.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Матеріалами справи підтверджується, що відповідач в порушення умов пунктів 2.1.6, 2.1.10 Договору та пункту 8.4 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" вчасно не виконав доручення позивача про переказ коштів у розмірі 869 300,00 грн. з поточного рахунку позивача, згідно наступних платіжних доручень: