Ухвала суду № 42905995, 24.02.2015, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 лютого 2015 р. Справа № 814/3146/14

Категорія: 11.5 Головуючий в 1 інстанції: Лісовська Н. В.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючогосудді -Семенюк Г.В. судді - Потапчук В.О. судді - Коваль М.П.

розглянувши у письмовому провадженні у приміщенні Одеського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2014 року по справі за позовом ОСОБА_4 до Заводського відділу Державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції про визнання бездіяльності незаконною, зобов'язання вчинити певні дії, -

встановиЛА:

Позивач, звернувся до суду з позовом до Заводського відділу Державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції про визнання бездіяльності незаконною, зобов'язання вчинити певні дії.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2014 року у задоволені позову відмовлено.

ОСОБА_4 не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2014 року.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на те, що рішення суду першої інстанції є необґрунтованим, незаконним та прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права. Крім того, позивач зазначає, що судом першої інстанції було неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення з наступних підстав:

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» № 606-XIV від 21.04.1999 року, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Положеннями ч 1 ст. 6 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Згідно з положеннями ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і вказаним Законом.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону за заявою стягувана або його представника про примусове виконання рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 30 Закону № 606-XIV, державний виконавець зобов'язаний провести виконавчі дії з виконання рішення протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, а з виконання рішення немайнового характеру - у двомісячний строк. Строк здійснення виконавчого провадження не включає час відкладення провадження виконавчих дій або зупинення виконавчого провадження на період проведення експертизи чи оцінки майна, виготовлення технічної документації на майно, реалізації майна боржника, час перебування виконавчого документа на виконанні в адміністрації підприємства, установи чи організації, фізичної особи, фізичної особи - підприємця, які здійснюють відрахування із заробітної плати (заробітку), пенсії та інших доходів боржника. Строк здійснення зведеного виконавчого провадження обчислюється з моменту приєднання до такого провадження останнього виконавчого документа.

Судом першої інстанції встановлено, що на виконанні у Заводському відділі Державної виконавчої служби України Миколаївського міського управління юстиції знаходиться зведене виконавче провадження ВП № 40714508 по виконанню судових рішень Заводського районного суду м. Миколаєва від 20.08.2012 року та рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 17.07.2013 року.

Згідно постанови про відкриття виконавчого провадження боржнику надано строк для самостійного виконання рішення суду. Боржником рішення суду в строк не виконано.

Як вбачається з матеріалів справи та пояснень відповідача у письмових запереченнях, державним виконавцем вчинено ряд виконавчих дій, зокрема винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, направлено до Заводського РВ ММУ УМВС в Миколаївській області подання про притягнення боржника до кримінальної відповідальності за умисне невиконання судових рішень та перешкоджання виконанню рішень суду, неодноразово здійснено вихід за місцем проживання боржника (за адресою реєстрації та адресою фактичного проживання). Крім того, державним виконавцем направлені до суду: подання про обмеження у праві виїзду за межі України без права вилучення паспортного документу громадянина ОСОБА_5 (боржника), подання про розшук боржника ОСОБА_5, за результатами розгляду яких були винесені відповідні ухвали. Ухвалу суду про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України без права вилучення паспортного документу громадянина ОСОБА_5 було направлено до Державної прикордонної служби України для виконання.

Відповідно до ст. 38 Закону України № 606-XIV, виконавче провадження може бути зупинено:

1) у разі звернення державного виконавця до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про роз'яснення рішення, що підлягає виконанню, про відстрочку або розстрочку виконання, а також про встановлення чи зміну способу і порядку виконання;

2) прохання боржника, який проводить строкову службу Збройних Сил України чи інших передбачених законом військових формувань, якщо рішення неможливо виконати без його участі;

3) у разі перебування боржника на лікуванні у стаціонарному лікувальному закладі, якщо рішення неможливо виконати без його участі;

4) у разі оголошення розшуку боржника - фізичної особи, транспортних засобів боржника або розшуку дитини;

5) за заявою стягувача у разі його перебування у відпустці за межами населеного пункту, де він проживає.

22.10.2014 року державним виконавцем винесено постанову про зупинення виконавчого провадження на підставі п. 4 ст. 38 Закону України «Про виконавче провадження».

Отже, суд приходить до висновку, що відповідачем вчинено всі можливі заходи передбачені чинним законодавством для примусового виконання судових рішень Заводського районного суду м. Миколаєва від 20.08.2012 року та Ленінського районного суду м. Миколаєва від 17.07.2013 року, що підтверджуються матеріалами справи та не знаходить підстав для визнання незаконної бездіяльності відповідача.

Щодо вимоги позивача відносно негайного здійснення примусового виконання судових рішень, суд зазначає, що у відповідності до положень ст. 11 Закону № 606-ХІV державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець: здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Отже, оскільки обов'язок здійснення заходів щодо виконання виконавчих документів є обов'язком загального характеру державного виконавця, покладеного на нього безпосередньо Законом № 606-ХІV, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні вимог позивача про зобов'язання вчинити дії по виконанню вказаної вимоги.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги ОСОБА_4 про визнання бездіяльності незаконною, зобов'язання вчинити певні дії належним чином не обґрунтовані, не підтверджені наявними у справі матеріалами та задоволенню не підлягають.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4, - залишити без задоволення.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2014 року по справі № 814/3146/14, - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючийсуддя Г.В. Семенюк суддя В.О. Потапчук суддя М.П. Коваль