Ухвала суду № 42905710, 26.02.2015, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2015 року Справа № 7933/14

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Макарика В.Я.

суддів - Гуляка В.В., Коваля Р.Й.

за участю секретаря судового засідання - Федак С.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю ''Електролюкс Україна'' на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23.07.2014 року у справі № 809/1315/14 за позовом Івано-Франківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до товариства з обмеженою відповідальністю ''Електролюкс Україна'' про стягнення адміністративно-господарських санкцій в сумі 237 441,90 гривень та пені в сумі 925,99 гривень,-

В С Т А Н О В И В:

30 квітня 2014 року Івано-Франківське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося в суд з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю ''Електролюкс Україна'' в якому просило стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю ''Електролюкс Україна'' на користь Івано-Франківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції у розмірі 237441,90 грн.. Стягнути з відповідача на користь Івано-Франківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 925,99 грн..

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23.07.2014 року позов задоволено повністю.

Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Електролюкс Україна" (ідентифікаційний код 37183000, вул. Юності, 23-а, с. Микитинці, місто Івано-Франківськ, Івано-Франківська область, 76494) на користь Івано-Франківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (ідентифікаційний код 13662300) адміністративно-господарські санкції в розмірі 237 441 (двісті тридцять сім тисяч чотириста сорок одну) гривню 90 копійок та пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 925 (дев'ятсот двадцять п'ять) гривень 99 копійок.

Не погодившись із постановою суду першої інстанції товариство з обмеженою відповідальністю ''Електролюкс Україна'' подало апеляційну скаргу в якій просить скасувати постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23 липня 2014 року в справі № 809/1315/14 та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову.

Апелянт свої вимоги мотивує тим, що на підставі вказаних норм суд прийшов до помилкового висновку, що відповідач впродовж 2013 року не забезпечив працевлаштування на підприємстві інвалідів в необхідній кількості робочих місць, по п'ятьох з яких безпідставно відмовлено у прийнятті на роботу, то суд приходить до висновку про правомірність стягнення з відповідача адміністративно-господарських санкцій в сумі 237 441,90 гривень та пені в сумі 925,99 гривень згідно зі статтею 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", а позовні вимоги такими, що " підлягають до задоволення. Такий висновок зроблений на підставі того, що на думку суду відповідач не довів суду поважності і обґрунтованості причин відмови у працевлаштуванні 5-ом інвалідам (ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5.). А відтак, дана кількість неприйнятих інвалідів дорівнює 5- ом особам, місця яких у 2013 році не були зайняті, на яких і нарахована адміністративно-господарська санкція в розмірі 237 441,90 гривень.

Представник Івано-Франківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів в судове засідання на виклик суду не з'явився, що не перешкоджає розгляду справи у його відсутності згідно із ч.4 ст. 196 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подана скарга підлягає задоволенню з наступних мотивів.

Судом першої інстанції було встановлено, що відповідач є юридичною особою, яка здійснює господарську діяльність та використовує найману працю. У 2013 році середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу відповідача складала 198 осіб, середня річна заробітна плата штатного працівника становила 47 488,38 гривень. За вказаний період відповідачем, в розумінні вимог частини 1 статті 19 Закону України ''Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні'', не забезпечено впродовж 2013 року працевлаштування інвалідів на 5-ти вакантних посадах, із 8 необхідних робочих місць для осіб із обмеженими фізичними можливостями.

Основи соціальної захищеності інвалідів в Україні і гарантування їм рівних з усіма іншими громадянами можливостей для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість інвалідам вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними здібностями та інтересами визначені Законом України ''Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні''.

Відповідно до частини першої статті 17 вказаного Закону, з метою реалізації творчих і виробничих здібностей інвалідів та з урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою та іншою трудовою діяльністю, не забороненою законом.

Право інвалідів на працю, їх працевлаштування реалізується шляхом створення спеціального робочого місця, адаптацією основного й додаткового обладнання, технічного оснащення і пристосування тощо з урахуванням обмежених можливостей інваліда.

Відповідно до ч. 3 статті 18 Закону України ''Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні'' встановлює обов'язок підприємств, установ, організацій, фізичних осіб, які використовують найману працю, виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації та забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством; надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Частинами 1-3 статті 19 Закону України ''Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні'' встановлено для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою статті 19 коментованого Закону, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.

Частиною 9 статті 19 Закону України ''Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні'' встановлено обов'язок роботодавців, в яких за основним місцем роботи працює 8 і більше осіб, реєстрації у відповідних відділеннях Фонду соціального захисту інвалідів за своїм місцезнаходженням і щорічного подання цим відділенням звітів про зайнятість та працевлаштування інвалідів.

Судом першої інстанції в судовому засіданні було встановлено, що відповідач 27.02.2014 року подав позивачу Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2013 рік за №16-999. В даному Звіті товариство самостійно вказало середньооблікову чисельність штатних працівників підприємства в кількості 198 осіб, з них 3 штатних працівників, яким встановлена інвалідність, а необхідна кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України ''Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні'', визначена - 8 осіб. У зв'язку із цим, відповідач самостійно розрахував розмір адміністративно-господарської санкції, яка відповідає розрахунку позивача, та яку товариство з обмеженою відповідальністю ''Електролюкс Україна'' повинно було сплатити до 16.04.2014 року, за незайняття п'яти робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів.

Розрахунком суми позову, пред'явленого щодо стягнення заборгованості по сплаті адміністративно-господарських санкцій з товариства з обмеженою відповідальністю ''Електролюкс Україна'' за незайняті робочі місця для працевлаштування інвалідів, підтверджено обставини щодо чисельності штатних працівників відповідача, а також сума самостійно розрахованих адміністративно-господарських санкцій 237 441,90 грн.

Відповідач зареєстрований у Івано-Франківському обласному відділенні Фонду соціального захисту інвалідів і щорічно подає відповідні Звіти про зайнятість і працевлаштування інвалідів форми №10-ПІ, в тому числі подано за 2013 рік.

Відповідач зазначав, що згідно відповідних наказів товариства з обмеженою відповідальністю ''Електролюкс Україна'' на підприємстві у 2013 році створено, затверджено і встановлено 8 робочих місць для інвалідів.

З приводу надання відповідачем державній службі зайнятості необхідної інформації суд апеляційної інстанції зазначає, що Порядок подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування передбачає, обов'язок роботодавців подання центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття інформації про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів. Наказом Міністерства праці та соціальної політики України за №420 від 19.12.2005 року затверджено форму подання такої звітності та інструкцій щодо її заповнення.

Із відповідей Івано-Франківського міського центру зайнятості за №16/7-05/10-14 від 15.05.2014 року, №1779-02/10-14 від 23.05.2014 року, №2090-02/10-14 від 18.06.2014 року, і долучених Звітів про наявність вакансій форми №3-ПН, слідує, що відповідачем такі Звіти в 2013 році подавалися систематично.

За змістом листів Івано-Франківського міського центру зайнятості №16/7-05/10-14 від 15.05.2014 року, №1779-02/10-14 від 23.05.2014 року, №2090-02/10-14 від 18.06.2014 року, останнім на товариство з обмеженою відповідальністю ''Електролюкс Україна'' протягом 2013 року було направлено 19 осіб з інвалідністю для працевлаштування.

Із вказаних 19 осіб - один (ОСОБА_7.) фактично працевлаштований відповідачем шляхом укладення цивільно-правового договору про надання послуг по прибиранню територій у виробничих приміщеннях та прилеглої території, що підтверджується наявною у матеріалах справи копією такого договору від 16.05.2013 року (а.с. 172-175). Не працевлаштування ОСОБА_7 по направленню центру зайнятості від 23.10.2013 року на посаду оператора механізованих та автоматизованих складів, із урахуванням укладення із ним відповідачем цивільно-правого договору, на підставі якого ОСОБА_7 як інвалід отримав роботу, враховується судом як зайняття інвалідом відповідним робочим місцем.

Одинадцять осіб інвалідів (ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18.) відмовилися від працевлаштування за власним бажанням, про що внесені відповідні дані до корінців направлень на працевлаштування і відображено в обліку Івано-Франківського міського центру зайнятості.

Щодо інвалідів ОСОБА_1, який направлений на посаду інспектора з контролю якості продукції, та ОСОБА_2, яка направлена на посаду прибиральника службових приміщень, відповідачем відмовлено в прийнятті на роботу з причин зайнятості вакансій, про що внесено запис до корінців направлень на працевлаштування.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1, направлявся для працевлаштування на посаду оператора виробничої дільниці. В корінці направлення від 30.01.2013 року зазначено, що вакансія зайнята. Із змісту відповіді Тисменицького районного центру зайнятості від 18.06.2014 року №1083-02/30-14 слідує, що вказаний інвалід має професійну-технічну освіту та відповідно до індивідуальної програми реабілітації може працювати оператором, і вакансія оператор виробничої дільниці вважається підходящою роботою (а.с. 151). Таким чином, відповідач безпідставно відмовив у працевлаштуванні інваліда ОСОБА_15 не дослідивши його освітньо-кваліфікаційний рівень, індивідуальну картку реабілітації інваліда, хоч у звіті форми 3-ПН від 26.12.2012 року як і у такому ж звіті від 25.01.2013 року товариство з обмеженою відповідальністю ''Електролюкс Україна'' самостійно визначено вимоги до оператора складу: освіта - середньо-спеціальна, інвалід 3 групи (а.с. 34, 152). Вказаним вимогам інвалід ОСОБА_1 відповідав.

Щодо працевлаштування ОСОБА_2 судом першої інстанції встановлено, що остання направлялася для працевлаштування на посаду прибиральник службових приміщень. В корінці направлення від 26.02.2013 року зазначено - вакансія зайнята

Із відповіді Івано-Франківського міського центру зайнятості від 30.05.2014 року №1855-02/10-14 слідує, що вказаний інвалід має повну загальну середню освіту, стаж роботи 8 років, і є інвалідом 3 групи. У звіті форми 3-ПН від 25.01.2013 року відповідачем зазначено вимоги до прибиральника: освіта - середня, середньо-спеціальна, інвалід 3 групи, стаж роботи 1 рік (а.с. 84). Вказаним вимогам інвалід ОСОБА_2 відповідала і, на переконання суду, могла працювати на посаді прибиральника.

Відповідач в суді першої інстанції стверджував, що центр зайнятості безпідставно направив 01.03.2013 року ОСОБА_2 по звіту від 27.02.2013 року, в якому відповідач посаду прибиральника не заявляв. Втім, суд зазначає, що Івано-Франківський міський центр зайнятості направлення по ОСОБА_2 виписав 26.02.2013 року по звіту за січень 2013 року, в якій така посада заявлялася. В свою чергу, звіт за лютий 2013 року відповідачем поданий 27.02.2013 року, тобто на наступний день після оформлення направлення по ОСОБА_2

На підставі вищенаведеного, товариство з обмеженою відповідальністю ''Електролюкс Україна'' безпідставно відмовило у працевлаштуванні інвалідів ОСОБА_1 і ОСОБА_2, не надаючи при цьому доказів того, ким зайнята дана посада і чи працює на даній посаді інший інвалід.

Щодо решти шести направлених інвалідів (ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_19, ОСОБА_7, ОСОБА_20, ОСОБА_21.) судом вставлено згідно корінців направлень, що останнім відмовлено у прийнятті на роботу (оператор виробничої дільниці, інспектор з контролю якості продукції, прибиральник службових приміщень) у зв'язку із невідповідністю кандидатури відповідним вимогам.

Відповідача надав пояснення тільки щодо невідповідності вимог і особливості стану здоров'я лише щодо ОСОБА_7, ОСОБА_20 і ОСОБА_21.

Щодо інших трьох інвалідів (ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_22.) відповідач не надав будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження обставин проведення співбесіди із такими інвалідами, відсутності у останніх необхідної професійної кваліфікації чи освітніх знань, недостатнього стану здоров'я для виконання роботи на запропонованих посадах, що стало підставою службовим особам обґрунтовано і одноособово вирішувати питання про невідповідність кандидата відповідним вимогам.

Частиною 1 статті 20 Закону України ''Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні'' передбачена відповідальність роботодавців за не здійснення працевлаштування інвалідів. А саме, підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

Розрахунком позивача і Звітом відповідача за 2013 рік застосовано адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу п'яти робочих місць для працевлаштування інвалідів в сумі 237 441,90 гривень.

Згідно вимог частини 4 статті 20 Закону України ''Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні'' адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону.

Частиною 2 статті 20 вказаного Закону передбачено, що порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

За період несплати до моменту звернення в суд із адміністративним позовом, з 16.04.2014 року по 28.04.2013 року за 13 днів, позивач, виходячи із суми адміністративно-господарської санкції (237 441,90 гривень), розрахував пеню в сумі 925,99 гривень.

Згідно підпунктів 3.2.1., 3.2.5. пункту 3.2 Інструкції зі статистики кількості працівників середньооблікова кількість штатних працівників розраховується на підставі щоденних даних про облікову кількість штатних працівників, які повинні уточнюватись відповідно до наказів про прийом, переведення працівника на іншу роботу та припинення трудового договору.

Середньооблікова кількість штатних працівників за період з початку року (у тому числі за квартал, півріччя, 9 місяців, рік) обчислюється шляхом підсумовування середньооблікової кількості штатних працівників за всі місяці роботи підприємства, що минули за період з початку року до звітного місяця включно, та ділення одержаної суми на кількість місяців у цьому періоді.

Відповідачем не надано суду будь-яких доказів наявної інвалідності працівників із числа штату підприємства в кількості шести чоловік.

За змістом частини 5 і 9 статті 20 Закону України ''Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні'' визначено можливість стягнення несплаченої адміністративно-господарської санкції у судовому порядку. Спори, що виникають із правовідносин за статтями 19, 20 цього Закону, вирішуються Фондом соціального захисту інвалідів або в судовому порядку.

В зв'язку з вищевикладеним, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний спір, на підставі правильно встановлених обставин справи та визначених їм правовідносин, прийшов до обґрунтованих і законних висновків. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції і не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи і відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції.

Керуючись ч.3 ст. 160, ст.ст. 195, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. ст. 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю ''Електролюкс Україна'' залишити без задоволення, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23.07.2014 року у справі № 809/1315/14 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя: В.Я. Макарик

Судді: В.В. Гуляк

Р.Й. Коваль

Повний текст ухвали складений 27 лютого 2015 року.