Постанова № 42905688, 19.02.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/16451/14 Головуючий у 1-й інстанції: Санін Б.В.;

Суддя-доповідач: Сорочко Є.О.

П О С Т А Н О В А

Іменем України

19 лютого 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Сорочко Є.О.

Суддів: Горбань Н.І.

Межевич М.В.

при секретарі Грисюк Г.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Дніпровського районного управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 грудня 2014 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Дніпровського районного управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві про визнання протиправними дій, зобов'язати вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_3 звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Дніпровського районного управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України (далі - Дніпровське РУ ГУ МВС України) про визнання протиправною бездіяльності щодо не проведення повного розрахунку при звільненні та затримці виплати сум, належних при звільненні, стягнення таких сум.

Згідно заяви про зміну та уточнення розміру позовних вимог від 19.11.2014 р. позивач просив:

- визнати неправомірною бездіяльність щодо непроведення повного розрахунку при звільненні та затримці виплати сум належних при звільненні;

- стягнути 39 914,01 грн., з яких:

§ невиплачену допомогу по тимчасовій непрацездатності у розмірі 927,22 грн.;

§ невиплачену грошову компенсацію за невикористану щорічну основну відпустку у розмірі 10 417,41 грн.;

§ невиплачену частину одноразової грошової допомоги у розмірі 3 258,93 грн.;

§ середній заробіток за період з 06.05.2014 р. по 19.11.2014 р. у розмірі 17693,20 грн.;

§ індексацію виплаченої частини одноразової грошової допомоги за період з 06.05.2014 р. по 20.08.2014 р. у розмірі 431,74 грн.;

§ індексацію невиплаченої частини одноразової грошової допомоги за період з 06.05.2014 р. по 19.11.2014 р. у розмірі 446,47 грн.;

§ індексацію грошової компенсації за невикористану щорічну основну відпустку за період з 06.05.2014 р. по 19.11.2014 р. у розмірі 1427,19 грн.;

§ грошову компенсацію у зв'язку з порушенням термінів виплати одноразової грошової допомоги за період з 06.05.2014 р. по 20.08.2014 р. у розмірі 457,64 грн..;

§ грошову компенсацію у зв'язку з порушенням термінів виплати невиплаченої частини одноразової грошової допомоги за період з 06.05.2014 р. по 19.11.2014 р. у розмірі 507,64;

§ грошову компенсацію у зв'язку з порушенням термінів виплати допомоги по тимчасовій непрацездатності за період з 06.05.2014 р. по 19.11.2014 р. у розмірі 144,43;

§ грошову компенсацію у зв'язку з порушенням термінів виплати грошової компенсації за невикористану щорічну основну відпустку за період з 06.05.2014 р. по 19.11.2014 р. у розмірі 1 622,71 грн.;

§ моральну шкоду у розмірі 3 000,00 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 грудня 2014 року позов задоволено частково, визнано протиправними дії Дніпровського РУ ГУ МВС України щодо не виплати позивачу: повного розміру грошової компенсації за невикористану щорічну основну відпустку (за період з 27.06.2012 р. по 28.04.2014 р.); повного розміру одноразової грошової допомоги; повного розміру допомоги по тимчасовій непрацездатності. Стягнуто з Дніпровського РУ ГУ МВС України на користь позивача загальну суму заборгованості в розмірі 14603,56 грн.

На вказану постанову Дніпровське РУ ГУ МВС України подалао апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати в частині задоволення позову та в цій частині ухвалити нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до записів трудової книжки, позивач відповідно до наказу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві №55 від 01.07.2002 р. був прийнятий на службу до органів внутрішніх справ з 07.06.2002 р.

Наказом ГУ МВС України в м. Києві від 22.04.2014 р. №309 о/с на підставі рапорту від 22.03.2014 р., позивача з 28.04.2014 р. звільнено з органів внутрішніх справ згідно пп. «ж» (за власним бажанням) п. 64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затверджене Кабінетом Міністрів Української РСР від 29.07.1991 р. №114. Вислуга на день звільнення в календарному обчисленні складає 13 років 03 місяці 22 дні.

Позивач 06.05.2014 р. звернувся до відповідача з проханням врахувати листи непрацездатності за період з 07.04.2014 р. по 16.04.2014 р. та з 17.04.2014 р. по 05.05.2014 р. при проведенні остаточного розрахунку.

Оригінали таких листків непрацездатності позивач направив до Дніпровського РУ ГУ МВС України 20.05.2014 р. рекомендованим листом та просив здійснити оплату по листках непрацездатності, враховуючи невикористані основні щорічні та додаткові відпустки за 2013 р. - 2014 р.

Листами Дніпровського РУ ГУ МВС України від 04.06.2014 р. №48/Ш-2033 та від 08.08.2014 р. №48/Ш-2818 позивача повідомлено про розміри перерахованих кошів на рахунки позивача, зокрема за невикористану відпуску за 12 календарних днів за 2014 р. в сумі 745,26 грн. Крім того, повідомлено що одноразова грошова допомога при звільнені в сумі 6 257,06 грн. буде перехована після надходження коштів від УФЗБО ГУМВС України в м. Києві.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України «Про міліцію» порядок та умови проходження служби в міліції регламентуються Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого Кабінетом Міністрів Української РСР від 29.07.1991 р. №114.

Згідно абз. 1 п. 56 вказаного Положення, особам середнього, старшого і вищого начальницького складу, звільненим із органів внутрішніх справ за віком, через хворобу, обмежений стан здоров'я чи скорочення штатів, у році звільнення, за їх бажанням, надається чергова відпустка, тривалість якої визначається відповідно до пункту 51 цього Положення.

Абзацом 2 пункту 56 зазначеного Положення передбачено, що особам рядового і начальницького складу, які звільняються з органів внутрішніх справ, за невикористану в році звільнення відпустку виплачується грошова компенсація відповідно до законодавства.

Враховуючи, що позивача було звільнено з органів внутрішніх справ за пп. «ж» п. 64 Положення (за власним бажанням), тобто не з підстав передбачених абз. 1 п. 56 Положення, на позивача розповсюджується право, передбачене абз. 2 п. 56 щодо виплати грошової компенсації за невикористану в році звільнення відпустку.

Однак, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що відповідно до зазначених положень компенсація виплачується тільки за невикористану відпустку в році звільнення позивача. Тобто, підстави для нарахування компенсації за невикористану відпустку за період з 27.06.2012 р. відсутні. Крім того, позивач на день звільнення не відпрацював повний календарний рік.

Невикористана у році звільнення відпустка компенсується пропорційно відпрацьованому часу у році звільнення.

Як вбачається з матеріалів справи, розрахунок позивачу здійснено з врахуванням: посадового окладу - 700,00 грн., окладу за спеціальне звання - 120,00 грн, 25% вислуги років -205,00 грн., 50% ОВЗ -512,50 грн., 50% ОРД -350,00 грн., 2% премії -37,75 грн. Разом місячне грошове забезпечення становить 1925,25 грн. Розрахунок проведено по формулі: 35 днів щорічної відпустки/12 місяців у році*4 відпрацьовані місяці у році звільнення.

При цьому, розрахунок розміру грошового забезпечення позивача не є предметом даного спору.

Таким чином, відповідачем правомірно виплачено компенсацію за невикористану відпустку в році звільнення за 12 днів в розмірі 745,26 грн.

Щодо вимог позивача про стягнення невиплаченої допомоги по тимчасовій непрацездатності, колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач з 28.04.2014 р. був звільнений за власним бажанням.

Відповідно до п. 49 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ надаються відпустки, зокрема через хворобу.

Згідного п. 58 цього Положення відпустка через хворобу надається особам рядового і начальницького складу на підставі висновків військово-лікарської комісії. Тривалість відпустки через хворобу визначається характером захворювання. Строк може бути продовжений рішенням прямого начальника (від начальників головних управлінь, управлінь МВС в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі, на транспорті та науково-дослідних установ, ректорів вищих навчальних закладів МВС, прирівняних до них і вище) на підставі висновку лікувального закладу.

Підпунктом 3.2.1 пункту 3.2 наказу Міністерства внутрішніх справ України від 31.12.2007 р. №499 "Про впорядкування структури та умов грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ" (в чинній редакції на час виникнення спірних правовідносин) особам рядового і начальницького складу, що звільнені від служби через хворобу на підставі листків непрацездатності або перебувають у відпустці через хворобу, зберігається виплата грошового забезпечення в розмірі, одержуваному на день хвороби, але не більш ніж за чотири місяці, крім випадків, коли законодавством України передбачені більш тривалі строки перебування на лікуванні.

З наведених положень вбачається, що за працівникам органів внутрішніх справ зберігається виплата грошового забезпечення на час перебування на лікарняному саме під час проходження служби.

При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що оригінали листків непрацездатності позивач подав до Дніпровського РУ ГУ МВС України лише 20.05.2014 р., тобто після його звільнення. Жодних доказів щодо направлення таких листків відповідачу раніше позивачем суду не надано.

Необхідно зазначити, що оскільки позивачем самостійно подано рапорт про звільнення, саме по собі перебування особи на лікарняному у цей час не перешкоджає його звільненню.

З врахуванням викладеного, відповідачем правомірно відмовлено у виплаті позивачу компенсації по тимчасовій непрацездатності за період з 28.04.2014 р. по 05.05.2014 р., оскільки з 28.04.2014 р. позивач був звільнений.

Отже, відповідачем правомірно виплачено позивачу компенсацію по тимчасовій непрацездатності лише за період до дня його звільнення включно.

Відповідно до п. 2 ст. 9 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом, при звільненні зі служби за власним бажанням, через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, які мають вислугу 10 років і більше виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Як вбачається з матеріалів справи, для розрахунку одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби відповідачем враховано щомісячне грошове утримання у розмірі 1925,25 грн., 13 років вислуги в календарному обчисленні, згідно наказу про звільнення і 25% нараховано згідно п. 2 ст. 9 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (1925,25*13 років*25% = 6257,06 грн.).

Оскільки, формування складу грошового забезпечення позивача не є предметом даного спору, колегія суддів прийшла висновку про правомірність виплати позивачу одноразової грошової допомоги при звільненні у розмірі 6257,06 грн., щодо отримання якої позивач не заперечує.

Таким чином, підстави для задоволення позову відсутні, оскільки судом першої інстанції помилково застосовано разом зі спеціальними нормами, норми загального законодавства відносно працівників органів внутрішніх справ.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції щодо задоволення позову в оскаржуваній частині, а тому апеляційну скаргу Дніпровського РУ ГУ МВС України необхідно задовольнити, постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 грудня 2014 року в частині задоволення позову - скасувати та в цій частині ухвалити нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити, оскільки постанова ухвалена з порушенням норм матеріального права та без з'ясування обставин, які мають значення для справи. В іншій частині постанову залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 196, 198, 200, 202, 205, 207 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Дніпровського районного управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 грудня 2014 року в частині задоволення позову - скасувати та в цій частині ухвалити нову постанову, якою в задоволенні позову ОСОБА_3 - відмовити.

В іншій частині постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 грудня 2014 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в порядку та строки передбачені ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Сорочко Є.О.

Судді: Горбань Н.І.

Межевич М.В.

Повний текст постанови складено 24.02.2015 року

Головуючий суддя Сорочко Є.О.

Судді: Горбань Н.І.

Межевич М.В.