Постанова № 42905456, 24.02.2015, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" лютого 2015 р. Справа № 922/3899/14

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Могилєвкін Ю.О., суддя Пушай В.І., суддя Потапенко В.І.

при секретарі Крупа О.О.

за участю представників сторін:

при секретарі Крупа О.О.

за участю представників:

позивача - ОСОБА_1, ОСОБА_2

відповідача (голова правління) Мартиросов В.І., Єрмалаєва І.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. № 4399 Х/3-9) на рішення господарського суду Харківської області від 26.11.14 р. у справі № 922/3899/14

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5, м. Харків

до Публічного акціонерного товариства "Східно-Український Банк "Грант", м. Харків

про визнання грошових зобов'язань припиненими

та за зустрічним позовом Публічного акціонерного товариства "Східно-Український Банк "Грант", м. Харків

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5, м. Харків

про стягнення заборгованості за кредитним договором в розмірі 1390432,29 дол. США.

ВСТАНОВИЛА:

Позивач - Фізична особа-підприємець ОСОБА_5, м. Харків, звернувся до господарського суду з позовною заявою (з урахуванням заяви про зміну предмету позову), в якій просив суд визнати грошові зобов'язання фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 перед ПАТ "Східно-Український банк "Грант" за кредитним договором № 10 від 30.06.2010 р., виражені в доларах США - припиненими, також просить суд покласти на відповідача судові витрати.

В процесі розгляду справи ухвалою господарського суду від 14.11.2014 р. прийнята зустрічна позовна заява Публічного акціонерного товариства "Східно-Український Банк "Грант" для спільного розгляду з первісним позовом, в якій останній просить суд стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 заборгованість за кредитним договором № 10 від 30.06.2010 р. та додатковими угодами до нього: № 1 від 04.07.2011 р., № 2 від 24.12.2012 р., № 3 від 27.12.2012 р. у сумі 1390432,29 дол. США та судові витрати за подання зустрічного позову.

Рішенням господарського суду Харківської області від 26.11.2014 р. у справі № 922/3899/14 первісний позов задоволено повністю. Визнано виражені в доларах США грошові зобов'язання Фізичної особи - підприємця ОСОБА_5 перед Публічним акціонерним товариством "Східно-Український Банк "Грант" за кредитним договором № 10 від 30.06.2010 р. - припиненими. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Східно-Український Банк "Грант" на користь Фізичної особа-підприємця ОСОБА_5 суму сплаченого судового збору за подання первісного позову в розмірі 1218,00 грн. В задоволенні зустрічного позову відмовлено повністю.

Прийняте у даній справі рішення мотивоване наступним:

Задовольняючи первісний позов суд виходив з того, що позовні вимоги є обґрунтованими, оскільки дії сторін вчинені після укладення кредитного договору, спрямовані на надання відповідачем позивачу певної грошової суми у національній валюті України - гривні. А отже суд вважає, що укладений між сторонами кредитний договір в частині визначення валюти кредитування як долару США є удаваним, вчинений у відповідній частині для приховання укладення кредитного договору з надання кредиту саме в національній валюті України - гривні. Суд першої інстанції вважає, що ФОП ОСОБА_5 повинен повернути банку залишок грошових коштів (кредиту), виражені у гривні, та сплатити проценти та інші платежі, передбачені кредитним договором. Щодо припинення зобов'язання виходячи з положень глави 50 ЦК України суд вважає, що вимоги позивача про визнання зобов'язання припиненим по своїй суті тотожні його відсутності (неіснуванню) та ін.

Відмовляючи в задоволенні зустрічного позову суд виходив з того, що підстави для стягнення з позивача на користь відповідача будь-яких сум у зв'язку з виконанням кредитного договору № 10 від 30.06.2010 р. в доларах США відсутні, у зв'язку з тим, що заявлений відповідачем зустрічний позов є безпідставним та ін.

Публічне акціонерне товариство "Східно-Український Банк "Грант" звернулося до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій вважає рішення суду першої інстанції таким, що прийняте з порушенням норм матеріального права та процесуального права, неповним з'ясуванням обставин справи, просить рішення скасувати, та прийняти нове, яким в задоволенні первісного позову відмовити у повному обсязі, а зустрічний позов задовольнити в повному обсязі, з мотивів та підстав, зазначених в апеляційній скарзі. Також просить стягнути з позивача за первісним позовом на його користь суму сплаченого судового збору за подання зустрічного позову та апеляційної скарги.

08.01.2015 р. до суду звернулося Публічне акціонерне товариство "Східно-Український Банк "Грант" з клопотанням про залучення до участі у справі працівника - спеціаліста Національного Банку України.

15.01.2015 р. Публічне акціонерне товариство "Східно-Український Банк "Грант" звернулося до суду з клопотанням про залучення до участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, Управління Національного Банку України в Харківській області, а також просить попереднє клопотання про залучення до участі у справі для надання пояснень працівника - спеціаліста НБУ в порядку ст. 30 ГПК України - залишити без розгляду.

Колегія суддів, розглянувши клопотання про залучення до участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, Управління Національного Банку України в Харківській області дійшла висновку про відмову у його задоволенні, у зв'язку з його необгрутованістю та невідповідністю нормам ГПК України.

Згідно з ч. 1 ст. 27 ГПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора або з ініціативи господарського суду.

Розпорядженням секретаря судової палати № 3 Харківського апеляційного господарського суду від 16.02.2015 р., у зв'язку з відпусткою судді Плужника О.В. для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Могилєвкін Ю.О., суддя Пушай В.І., суддя Потапенко В.І.

Присутній у судовому засіданні 16.02.2015 р. представник Національного Банку України звернувся до суду з клопотанням про залучення до участі у справі, як третьої особи, оскільки НБУ є уповноваженою державною установою при застосуванні законодавства України про валютне регулювання та ін.

Представники ПАТ "Східно-Український Банк "Грант" підтримали заявлене клопотання, а представники ФОП ОСОБА_5 наголосили, що клопотання про залучення Національного Банку України у якості третьої особи розглянуті судом та відмовлено у його задоволенні, а заявлене клопотання про залучення до участі у справі працівника - спеціаліста Національного Банку України підтримують та ін.

Колегія суддів, розглянувши клопотання про залучення до участі у справі третьої особи Національного Банку України в Харківській області також дійшла висновку про відмову у його задоволенні з тих підстав, що заявлене клопотання вже розглядалося та вирішено, у зв'язку з безпідставністю.

Стосовно заявленого клопотання про залучення до участі у справі працівника - спеціаліста Національного Банку України, колегія суддів відмовила з посиланням на відсутність необхідності участі у справі певних спеціалістів.

Представник ФОП ОСОБА_5 заявив клопотання про відкладення розгляду справи для здійснення звірки взаєморозрахунків між сторонами та детального вивчення додаткових доказів наданих ПАТ "Східно-Український Банк "Грант"

Представники ПАТ "Східно-Український Банк "Грант" заперечують проти заявленого клопотання, оскільки вважають це затягуванням розгляду справи.

Колегія суддів, розглянувши клопотання про відкладення розгляду справи вирішила відмовити у його задоволенні, надати додатковий час для ознайомлення зі справою, у зв'язку з чим у судовому засіданні оголошено перерву до 18 лютого 2015 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Судова колегія, повторно розглянувши справу, перевіривши законність та обґрунтованість рішення встановила наступне:

Як свідчать матеріали справи, 25.06.2010 р. ФОП ОСОБА_5 (далі - ФОП ОСОБА_5) звернувся до відділення № 22 ПАТ «БАНК «ГРАНТ» з заявою про відкриття поточного рахунку в гривні. Того ж дня сторонами укладений договір банківського рахунку фізичної особи - підприємця № 410/ОТД-22 (т. 1 а. с. 19-24), відповідно до умов якого ФОП ОСОБА_5 відкрито поточний рахунок НОМЕР_2 (код валюти 980 - гривня).

30.06.2010 р. ФОП ОСОБА_5 звернувся до відділення № 22 ПАТ «БАНК «ГРАНТ» з заявою про відкриття поточного рахунку у доларах США (т. 1 а. с. 89).

30.06.2010 р. ПАТ «БАНК «ГРАНТ» відкрив поточний рахунок у доларах США за НОМЕР_3 (код валюти 840 - долар США).

Відповідно до вимог п. 3.4. Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12.11.2003 р., № 492 банк відкриває поточний рахунок для здійснення підприємницької діяльності фізичній особі - підприємцю, яка не має рахунків у цьому банку.

Якщо суб'єкт господарювання вже має в цьому банку поточний рахунок, цей клієнт ідентифікований банком і сформована справа з юридичного оформлення рахунку, то відкриття нового поточного рахунку (зокрема, поточного рахунку за спеціальним режимом використання, поточного рахунку в іноземній валюті) здійснюється за умови подання цим клієнтом заяви про відкриття поточного рахунку та засвідченої в установленому порядку картки із зразками підписів і відбитка печатки (картки із зразками підписів) (п. 3.9. Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах).

Згідно з п. 6 «Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України», затвердженої постановою Правління НБУ від 17.06.2004 р. за № 280, План рахунків бухгалтерського обліку банків України забезпечує мультивалютний облік операцій, суть якого полягає в обліку операцій в іноземній валюті за тими самими рахунками, що і операцій у гривні.

30.06.2010 р. між ФОП ОСОБА_5 (позичальник) та ПАТ "Східно-Український Банк "Грант" (далі - банк) укладено кредитний договір № 10 (далі - кредитний договір), з урахуванням додаткових угод, згідно з умовами кредитного договору, банк на умовах договору зобов'язався відкрити позичальнику відновлювальну кредитну лінію з максимальним загальним лімітом в розмірі 2300000,00 доларів США з кінцевим терміном повернення кредиту - 28.12.2014 р., зі сплатою 16% річних за користування кредитними коштами, а при простроченні повернення кредиту - 32% річних.

Пунктом 1.1 кредитного договору передбачено, що кредит надається "на поточні та господарські потреби".

За змістом п. 1.2 кредитного договору передбачено, що кредит надається траншами (окремими частинами) шляхом перерахування грошових коштів у валюті - долар США на поточний рахунок позичальника у банку, та/або оплати розрахункових документів позичальника в межах суми кредиту.

Пунктом 1.5. кредитного договору передбачено відкриття банком позичальнику рахунків: № НОМЕР_4 - з метою обліку суми заборгованості по кредиту; № НОМЕР_5 - для сплати нарахованих відсотків за користування кредитом; № НОМЕР_6 - для сплати прострочених відсотків за користування кредитом.

Як вбачається з матеріалів справи з метою забезпечення виконання позичальником своїх зобов'язань сторонами кредитного договору № 10 від 30.06.2010 р. укладені договори іпотеки нерухомого майна, договори застави, договори поруки:

Іпотечний договір № 10/1 від 30.06.2010 р. та додаткові зміни до нього (т. 3 а. с. 19-30) між ТОВ «ФАРТ» (іпотекодавець), ФОП ОСОБА_5 (позичальник) та ПАТ «БАНК «ГРАНТ» (іпотекодержатель) та ТОВ «ФАРТ» (поручитель).;

Іпотечний договір № 10/2 від 05.07.2010 р. (т. 3 а. с. 34-36) між ФОП ОСОБА_5 (іпотекодавець), ПАТ «БАНК «ГРАНТ» (іпотекодержатель) та ФОП ОСОБА_5 (позичальник).;

Іпотечний договір № 10/3 від 19.07.2010 р. та додаткові зміни до нього (т. 3 а. с. 37-43) між ФОП ОСОБА_5 (іпотекодавець), ПАТ «БАНК «ГРАНТ» (іпотекодержатель).;

Іпотечний договір № 10/4 від 26.07.2010 р. та додаткові зміни до нього (т. 3 а. с. 44-48) між ФОП ОСОБА_5 (іпотекодавець), ПАТ «БАНК «ГРАНТ» (іпотекодержатель).;

Договір застави майна № 10-«З» від 30.06.2010 р. та додаткові зміни до нього (т. 3 а. с. 51-58) між ПАТ «БАНК «ГРАНТ» (заставодержатель) та ТОВ «ФАРТ» (заставодавець).;

Договір застави майна № 10/2 - «З» від 30.06.2011 р. та додаткові зміни до нього (т. 3 а. с. 59-64) між ПАТ «БАНК «ГРАНТ» (заставодержатель) та ФОП ОСОБА_5 (заставодавець).;

Договір застави майна № 10/1 - «З» від 30.06.2011 р. та додаткові зміни до нього (т. 3 а. с. 65-70) між ПАТ «БАНК «ГРАНТ» (заставодержатель) та ТОВ «СТРОЙСЕРВИС-ПЛЮС» (заставодавець).;

Договір поруки № 10 від 30.06.2010 р. (т. 3. а. с. 9-13) між ПАТ «БАНК «ГРАНТ» (кредитор) та ОСОБА_5 (поручитель) відповідно умов якого поручитель зобов'язався відповідати перед кредитором в повному обсязі за належне та своєчасне виконання, усіх зобов'язань позичальника (ОСОБА_5), що виплавають з кредитного договору № 10 від 30.06.2010 р. та додаткових угод до нього.

Договір поруки № 10/1 від 30.06.2010 р. (т. 3. а. с. 14-18) між ПАТ «БАНК «ГРАНТ» (кредитор) та ТОВ «ФАРТ» (поручитель) відповідно умов якого поручитель зобов'язався відповідати перед кредитором в повному обсязі за належне та своєчасне виконання, усіх зобов'язань позичальника (ОСОБА_5), що виплавають з кредитного договору № 10 від 30.06.2010 р. та додаткових угод до нього.

Як зазначає ФОП ОСОБА_5, у період дії кредитного договору, сторони усно домовилися, що у разі невикористання позичальником сум кредиту в іноземній валюті на господарські потреби, Банк здійснить конвертацію сум кредитних коштів в гривню, із зарахуванням гривневого еквіваленту на поточний рахунок позичальника з метою його подальшого використання за цільовим призначенням. Проте, доказів письмової домовленості до договору позивач не надав.

З цією метою, спираючись на попередні домовленості, ФОП ОСОБА_5 звернувся до Банку із заявами, за змістом яких, просив видати кредит в іноземній валюті (дол. США) не за цільовим призначенням визначеним умовами кредитного договору "на поточні та господарські потреби", а "з метою її вільного продажу".

З матеріалів справи вбачається, що до банку від ФОП ОСОБА_5 надійшли його особисті заяви, у яких він доручив продати надану банком іноземну валюту та перерахувати гривневий еквівалент відповідного до курсу долара США:

- заява № 1 від 30 червня 2010 року - доручення про продаж іноземної валюти в сумі 700000,00 доларів США за відповідним рахунком та доручення перерахування її гривневого еквіваленту;

- заява № 2 від 05 липня 2010 року - доручення про продаж іноземної валюти в сумі 500000,00 доларів США за відповідним рахунком та доручення перерахування її гривневого еквіваленту;

- заява № З від 19 липня 2010 року - доручення про продаж іноземної валюти в сумі 170000,00 доларів США за відповідним рахунком та доручення перерахування її гривневого еквіваленту;

- заява № 4 від 09 серпня 2010 року - доручення про продаж іноземної валюти в сумі 230000,00 доларів США за відповідним рахунком та доручення перерахування її гривневого еквіваленту;

- заява № 5 від 19 серпня 2010 року - доручення про продаж іноземної валюти в сумі 30000,00 доларів США за відповідним рахунком та доручення перерахування її гривневого еквіваленту;

- заява № 6 від 02 листопада 2010 року - доручення про продаж іноземної валюти в сумі 227000,00 доларів США за відповідним рахунком та доручення перерахування її гривневого еквіваленту;

- заява № 7 від 08 червня 2011 року - доручення про продаж іноземної валюти в сумі 100000,00 доларів США за відповідним рахунком та доручення перерахування її гривневого еквіваленту;

- заява № 8 від 04 липня 2011 року - доручення про продаж іноземної валюти в сумі 300000,00 доларів США за відповідним рахунком та доручення перерахування її гривневого еквіваленту;

- заява № 9 від 12 жовтня 2012 року - доручення про продаж іноземної валюти в сумі 500000,00 доларів США за відповідним рахунком та доручення перерахування її гривневого еквіваленту;

- заява № 10 від 26 листопада 2012 року - доручення про продаж іноземної валюти в сумі 120000,00 доларів США за відповідним рахунком та доручення перерахування її гривневого еквіваленту;

- заява № 1 від 22 лютого 2013 року - доручення про продаж іноземної валюти в сумі 120000,00 доларів США за відповідним рахунком та доручення перерахування її гривневого еквіваленту;

- заява № 12 від 03 липня 2013 року - доручення про продаж іноземної валюти в сумі 369500,00 доларів США за відповідним рахунком та доручення перерахування її гривневого еквіваленту;

- заява № 13 від 08 липня 2013 року - доручення про продаж іноземної валюти в сумі 230000,00 доларів США за відповідним рахунком та доручення перерахування її гривневого еквіваленту;

- заява N 14 від 30 вересня 2013 року - доручення про продаж іноземної валюти в сумі 30000,00 доларів США за відповідним рахунком та доручення перерахування її гривневого еквіваленту;

- заява № 15 від 31 жовтня 2013 року - доручення про продаж іноземної валюти в сумі 25000,00 доларів США за відповідним рахунком та доручення перерахування її гривневого еквіваленту;

Як вбачається з роздруківки руху грошових коштів на поточному валютному рахунку № НОМЕР_5, в період з 05.07.2010 р. по 24.07.2014 р. перераховані зазначені транші кредитних коштів в іноземній валюті, (доларах США)

ФОП ОСОБА_5 зазначає, що платіжними дорученнями в іноземній валюті № 1 від 05.07.2010 р., № 2 від 19.07.2010 р., № 3 від 09.08.2010 р., № 4 від 19.08.2010 р., № 6 від 02.11.2010 р., № 7 від 08.06.2011 р., № 8 від 04.07.2011 р., № 9 від 12.10.2012 р., № 10 від 26.11.2012 р., № 1 від 22.02.2013 р., № 12 від 03.07.2013 р., № 13 від 08.07.2013 р., № 14 від 30.09.2013 р., № 15 від 31.10.2013 р. повернув певні суми траншу в іноземній валюті на рахунок банка.

Банк перерахував позичальнику за його заявами за меморіальними ордерами № 3923 від 05.07.2010 р., № 2475 від 06.07.2010 р., № 6736 від 19.07.2010 р., від 09.08.2010 р., № 4019 від 19.08.2010 р., № 2942 від 02.11.2010 р., № 4346 від 08.06.2011 р., № 5641 від 04.07.2011 р., № 3727 від 12.10.2012 р., № 3566 від 26.11.2012 р., № 3105 від 22.02.2013 р., № 5785 від 03.07.2013 р., № 8744 від 08.07.2013 р., № 34097 від 30.09.2013 р., № 11815 від 31.10.2013 р. відповідні суми траншу еквівалентні заявленим та виданим кредитним коштам у доларах США.

Таким чином, ФОП ОСОБА_5 вважає, що грошові зобов'язання за кредитним договором, виражені в доларах США, є припиненими, що і стало підставою для його звернення до господарського суду з відповідним позовом.

В свою чергу, звертаючись до господарського суду з зустрічним позовом, банк вважає, що зобов'язання за кредитним договором від 30.06.2010 р., з урахуванням додаткових угод до нього, виражені в іноземній валюті - доларах США, є правомірними, а тому просить суд стягнути з ФОП ОСОБА_5 заборгованість за кредитним договором в іноземній валюті, з урахуванням відсотків за користування кредитними коштами та пені, всього у розмірі 1390432,29 дол. США.

З матеріалів справи також вбачається, що господарський суд, приймаючи оскаржуване рішення мотивував його наступним:

Задовольняючи первісний позов суд виходив з того, що позовні вимоги є обґрунтованими, оскільки вважає що дії сторін вчинені після укладення кредитного договору, спрямовані на надання відповідачем позивачу саме певної грошової суми у національній валюті України - гривні. А отже, укладений між сторонами кредитний договір в частині визначення валюти кредитування як долару США є удаваним, вчинений у відповідній частині для приховання укладення кредитного договору з надання кредиту саме в національній валюті України - гривні. Суд першої інстанції вважає, що ФОП ОСОБА_5 повинен повернути банку залишок грошових коштів (кредиту), виражені у гривні, та сплатити проценти та інші платежі, передбачені кредитним договором. Крім того суд зазначив, що припинення зобов'язання виходячи з положень глави 50 ЦК України означає його повну відсутність суд вважає, що вимоги позивача про визнання зобов'язання припиненим по своїй суті тотожні його відсутності (неіснуванню) та ін.

Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову суд виходив з того, що підстави для стягнення з позивача на користь відповідача будь-яких сум у зв'язку з виконанням кредитного договору № 10 від 30.06.2010 р. в доларах США відсутні, у зв'язку з тим, що заявлений відповідачем зустрічний позов є безпідставним та ін.

Проте, викладені вище висновки господарського суду, на думку колегії суддів, не повністю відповідають фактичним обставинам спору та матеріалам справи, в зв'язку з чим, є підстави для задоволення апеляційної скарги і скасування прийнятого у справі рішення.

Відповідно до вимог ст. ст. 32, 34 ГПК України, доказами у справі є будь - які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі статтею 43 цього ж кодексу, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Предметом розгляду первісного позову є вимога визнати припиненими грошові зобов'язання за кредитним договором № 10 від 30.06.2010 р., виражені в доларах США.

Згідно зі ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як вбачається з матеріалів справи, банк свої зобов'язання за кредитним договором № 10 від 30.06.2010 р. виконав у повному обсязі, перерахувавши з рахунку № НОМЕР_4.840 на поточний рахунок ФОП ОСОБА_5 № НОМЕР_5 наступні транші кредиту (кредитні кошти) в іноземній валюті:

30.06.2010 р. - в сумі 700000,00 доларів США;

05.07.2010 р. - в сумі 500000,00 доларів США;

19.07.2010 р. - в сумі 170000,00 доларів США;

09.08.2010 р. - в сумі 230000,00 доларів США;

19.08.2010 р. - в сумі 30000,00 доларів США;

02.11.2010 р. - в сумі 227000,00 доларів США;

08.06.2011 р. - в сумі 100000,00 доларів США;

04.07.2011 р. - в сумі 300000,00 доларів США;

12.10.2012 р. - сумі 500000,00 доларів США;

26.11.2012 р. - в сумі 120000,00 доларів США;

22.02.2013 р. - в сумі 120000,00 доларів США;

03.07.2013 р. - в сумі 369500,00 доларів США;

08.07.2013 р. - в сумі 230000,00 доларів США;

30.09.2013 р. - в сумі 30000,00 доларів США;

31.10.2013 р. - в сумі 25000,00 доларів США.

На загальну суму 3651500,00 доларів США.

Як вірно зазначив банк в подальшому, ФОП ОСОБА_5 власноруч розпоряджався отриманими кредитними коштами у доларах США: звернувся до ПАТ «БАНК «ГРАНТ» з заявами про продаж іноземної валюти та платіжними дорученнями в іноземній валюті на переказ коштів на рахунок ПАТ «БАНК «ГРАНТ» НОМЕР_3 з метою їх продажу на міжбанківському валютному ринку України.

На виконання вищезазначених заяв банком здійснені операції з обміну іноземної валюти, призначеної відповідачеві за кредитним договором, на міжбанківському валютному ринку України, тобто продаж іноземної валюти та купівля гривні.

Грошові кошти в гривні були зараховані на поточний рахунок ФОП ОСОБА_5 в гривні № НОМЕР_5 (код валюти 980), що підтверджується меморіальними ордерами, які наявні у матеріалах справи.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Як вбачається з матеріалів справи позичальником частково здійснено погашення кредиту.

Згідно ст. 235 Цивільного кодексу України, удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Статтею 202 Цивільного кодексу України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори).

Згідно з роз'ясненнями, викладеними в п. 25 постанови Пленуму Верховного Суду від 06.11.2009 р. № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" за удаваним правочином (стаття 235 ЦК України) сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини; на відміну від фіктивного правочину, за удаваним правочином права та обов'язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину; встановивши під час розгляду справи, що правочин вчинено з метою приховати інший правочин, суд на підставі статті 235 ЦК України має визнати, що сторонами вчинено саме цей правочин, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин; якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення про встановлення його нікчемності або про визнання його недійсним.

Отже, для того, щоб визнати правочин удаваним, необхідна одночасна наявність двох ознак: умислу сторін та відмінність правовідносин від тих, які регулює удаваний правочин.

Проте, наявність умислу на це сторін позивач не довів. Більше того, відповідач заперечує наявність інших правовідносин або мети щодо приховання іншого правочину, ніж того, що існує.

При цьому, зазначаючи про удаваність спірного правочину у цій справі суд першої інстанції не визначився та/або не прийняв відповідного рішення щодо нікчемності чи визнання договору недійсним та безпідставно вважав, що певних дій сторін, за відсутності додаткових письмових погоджень (змін) до договору в установленому порядку достатньо, щоб вважати умови договору зміненими.

Стаття 1049 ЦК України зазначає, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцю позику в строк та в порядку, встановленому договором.

Факт надання зазначених коштів банком та отримання їх позивачем підтверджується матеріалами справи.

Крім того, позичальник підтвердив спроможність виконати зобов'язання за договором, усвідомлює, що його умови, відповідають його інтересам. Більше того позичальник підтвердив факт користування кредитними коштами.

Відповідно до кредитного договору, кредит виражений у доларах США, за відповідними заявами видано зазначену суму кредиту та згідно з меморіальними ордерами переведено її у гривню, як еквівалент відповідної суми доларам США.

У своєму рішенні суд зазначив, що укладений між сторонами кредитний договір в частині визначення валюти кредитування як долару США є удаваним, вчинений у відповідній частині для приховання укладення кредитного договору з надання кредиту саме в національній валюті України - гривні, з посиланням на вимоги ст. 235 ЦК України.

Проте таке трактування чинного законодавства є помилковим, оскільки валюта кредитування при укладанні кредитного договору не змінює виду цивільно-правових відносин, що виникли між сторонами, з огляду на вищезазначене та на наступне.

Статтею 99 Конституції України встановлено, що грошовою одиницею України є гривня, разом з тим, вказана стаття Конституції визначає правовий статус грошової одиниці України, але не встановлює сферу її обігу та будь-яких обмежень щодо можливості використання в Україні грошових одиниць іноземних держав.

Статтею 192 Цивільного кодексу України визначено, що законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України гривня, іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Таким чином, відповідно до законодавства, гривня має статус універсального платіжного засобу. який без обмежень приймається на всій території України, однак в той же час обіг іноземної валюти обумовлений вимогами спеціального законодавства України.

Основним законодавчим актом, який регулює правовідносини у сфері валютного регулювання і валютного контролю є Декрет Кабінету Міністрів України „Про систему валютного регулювання та контролю" від 19.02.1993 р. № 15-93.

Згідно з ч. 2 ст. 198 Господарського кодексу України, грошові зобов'язання можуть бути виражені в іноземній валюті лише у випадках, якщо суб'єкти господарювання мають право проводити розрахунки між собою в іноземній валюті відповідно до законодавства. Виконання зобов'язань, виражених в іноземній валюті, здійснюється відповідно до закону.

Частиною 2 ст. 334 Господарського кодексу України встановлено, що банки - це фінансові установи, функціями яких є залучення у вклади грошових коштів громадян і юридичних осіб та розміщення зазначених коштів від свого імені, на власних умовах і на власний ризик, відкриття та ведення банківських рахунків громадян та юридичних осіб,

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 524 ЦК України, зобов'язання повинно бути виражено у грошовій одиниці України - гривні, але сторони за договором можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання у іноземній валюті.

Іноземна валюта як засіб платежу, зокрема за зобов'язаннями, може використовуватися на території України лише у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом, як зазначено в ст. ст. 192, 533 ЦК України.

Відповідно до ст. 6, 626, 627 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У даному випадку сторони при укладанні кредитного договору дійшли згоди та погодили умови надання (отримання) кредитних коштів.

Відсутні докази того, що обидві сторони за кредитним договором діяли свідомо (умисно), з метою приховати інший правочин, і що насправді між ними встановлювалися інші правовідносини.

У даному випадку відсутні ознаки умисності та приховання іншого правочину, оскільки незалежно від того, якою є валюта зобов'язання за кредитним договором, суть правовідносин при цьому не змінюється, зазначені відносини залишаються кредитними правовідносинами, а отже відсутні підстави для визнання зазначеного кредитного договору удаваним.

Вчинений сторонами правочин спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені кредитним договором, а тому відсутні підстави для визнання його удаваним та, як на слідок - нікчемним або недійсним. До того ж, позивач не заявляв позову про визнання договору недійсним з підстав його удаваності.

Більше того, поточний рахунок у доларах США № НОМЕР_5 (код валюти 840) дійсно відкритий ФОП ОСОБА_5 виключно по його ініціативі та за його особистою заявою, обслуговування цього поточного валютного рахунку здійснюється за договором банківського рахунку, який також особисто уклав з Банком та підписав особисто ОСОБА_5 і операції щодо виданої валюти здійснював саме із зазначеного рахунку.

Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції взагалі не досліджував і не надавав оцінки обставинам, пов'язаним із фактичним виконанням сторонами умов спірного договору.

Стосовно доводів зустрічної позовної заяви, колегія суддів зазначає наступне:

Як свідчать матеріали справи станом на 07.05.2014 р. у позичальника знаходилися кредитні кошти у розмірі 2265000,00 доларів США.

Відповідно до п. 1.4. кредитного договору передбачено, погашення відсотків за користування кредитними коштами здійснюється позичальником шляхом перерахування грошових коштів з поточного рахунку позичальника на відповідний рахунок банку, вказаний у п. 1.5. цього договору, та на інших умовах, визначених цим договором, у валюті кредиту щомісяця, починаючи з липня 2010 року, з 20-го по останнє число кожного поточного календарного місяця. При несплаті відсотків у такий строк, вони вважаються простроченими з першого дня наступного календарного місяця.

Відсотки за користування кредитними коштами за період з лютого 2014 р. по 06.05.2014 р. станом на 07.05.2014 р. не сплачені, у зв'язку з чим станом на 07.05.2014 р. утворилась заборгованість по відсотках за користування кредитними коштами за період з лютого 2014 р. по 06.05.2014 р. включно в загальній сумі - 95633,65 доларів США.

Згідно з п. 4.5. кредитного договору, за порушення строку оплати повернення кредиту, строків сплати відсотків за користування кредитом чи строків сплати інших платежів згідно з умовами цього договору, передбачених п. 1.1., 1.3., 1.4., 4.3., 5.3., 5.4. цього договору, банк має право стягнути з позичальника, окрім встановленої відсоткової ставки за прострочення повернення грошових коштів, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє в період, за який стягується пеня, по сумах невиконаних зобов'язань.

За період з 01.01.2014 року по 06.05.2014 року включно, банком нарахована позичальнику пеня за прострочення сплати відсотків за користування кредитними коштами у розмірі 2647,96 доларів США.

13.05.2014 р. банк направив на адресу позичальника вимогу про дострокове виконання зобов'язання, в якій вимагав протягом 10 (десяти) календарних днів з моменту отримання цієї вимоги, добровільно у повному обсязі виконати свої зобов'язання за кредитним договором № 10 від 30.06.2010 р. та додатковими угодами до нього: № 1 від 04 липня 2011 року, № 2 від 24 грудня 2012 року, № 3 від 27 грудня 2013 року, сплатити суму кредитних коштів у розмірі 2265000,00 доларів США, суму процентів за користування кредитними коштами у розмірі 95633,65 доларів США, суму пені за прострочення сплати процентів за користування кредитними коштами у розмірі 2647,96 доларів США.

Зазначена вимога виконана позичальником не була, у зв'язку з чим, банком позичальнику також направлена письмова вимога № 2402/03-1-01 від 20.08.2014 р. (т. 1 а. с. 33-42) про усунення порушень за кредитним договором № 10 від 30.06.2010 р. та додатковими угодами до нього протягом тридцяти календарних днів з моменту отримання вимоги, а саме сплатити суму заборгованості по поверненню кредиту 2265000,00 доларів США, відсотки за користування кредитними коштами (із врахуванням прострочених) за період з 01.05.2014 р. по 18.08.2014 р. у розмірі 182207,01 доларів США та пеню за прострочення повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитними коштами за період з 01.01.2014 р.. по 18.08.2014 р. у розмірі 106447,80 доларів США.

Проте, вимога виконана позичальником також не була. У зв'язку з чим ПАТ «БАНК «ГРАНТ» частково задовольнив цю вимогу забезпечену договором іпотеки.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Закону України "Про іпотеку", у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Згідно з ч. 1 ст. 37 Закону «Про іпотеку», іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

За змістом ч. 3 ст. 37 Закону України "Про іпотеку", іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності.

Матеріалами справи підтверджується неналежне виконання позичальниками грошових зобов'язань за кредитним договором № 10 від 30.06.2010 р., відсотків за користування кредитними коштами, пені за прострочення сплати кредиту та відсотків за користування кредитними коштами, а тому ПАТ "Східно-Український Банк "Грант" правомірно скориставшись передбаченим правом.

Таким чином враховуючи реалізацію предметів іпотеки та часткове погашення кредитної заборгованості сума боргу станом на 04.11.2014 р. складає 1390432,29 доларів США, з яких: сума кредиту - 974340,63 доларів США; відсотки за користування кредитними коштами за період з липня по 03.11.2014 р. включно - 185680,27 доларів США; пеня за прострочення сплати кредиту, відсотків за користування кредитними коштами за період з 01.01.2014 р. по 03.11.2014 р. включно - 230411,39 доларів США.

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Отже, відповідач допустив порушення зобов'язання, оскільки не виконав його в повному обсязі у строк, встановлений договором.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно з ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

В матеріалах справи відсутні докази сплати ФОП ОСОБА_5 заборгованості по кредиту та процентам за користування кредитом, в свою чергу матеріалами справи підтверджено наявність заборгованості.

Таким чином, висновки господарського суду про відмову у задоволенні зустрічного позову є такими, що суперечать матеріалам справи та вимогам чинного законодавства України, в зв'язку з чим, відповідне рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, а зустрічний позов - підлягає задоволенню.

З урахуванням вимог ст. ст. 44, 49 ГПК України, з ФОП ОСОБА_5 на користь ПАТ "Східно-Український Банк "Грант" також підлягають стягненню 73080 грн. судового збору та 36540 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Таким чином, висновки, викладені в рішенні господарського суду не відповідають вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, а мотиви заявника скарги, з яких вони оспорюються можуть бути підставою для його скасування.

Керуючись ст. ст. 101, 102, п. 2 ст. 103, ст. 104, ст. 105 ГПК України, судова колегія -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу задовольнити.

Рішення господарського суду Харківської області від 26.11.14 р. по справі № 922/3899/14 скасувати та прийняти нове, яким у позові ФОП ОСОБА_5 відмовити, а зустрічний позов ПАТ "Східно-Український Банк "Грант" задовольнити.

Стягнути з ФОП ОСОБА_5 (АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ НОМЕР_1) на користь ПАТ "Східно-Український Банк "Грант" (61001, м. Харків, вул. Данилевського, 19, код ЄДРПОУ 14070197) 1390432,29 доларів США, 73080 грн. судового збору та 36540 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Наказ доручити видати господарському суду Харківської області.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до касаційної інстанції Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови підписано 23.02.2015 р.

Головуючий суддя Могилєвкін Ю.О.

Суддя Пушай В.І.

Суддя Потапенко В.І.