Ухвала суду № 42904798, 25.02.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 825/3976/14 Головуючий у 1-й інстанції: Смірнова О.Є.

Суддя-доповідач: Гром Л.М.

У Х В А Л А

Іменем України

25 лютого 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого-судді - Гром Л.М.;

суддів - Бєлової Л.В.,

Вівдиченко Т.Р.,

при секретарі судового засідання: Мотилю В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління ДФС у Чернігівській області на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 25 грудня 2014 року у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «БАЗИС» до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління ДФС у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 25 грудня 2014 року позов задоволено повністю, визнано протиправними і скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління ДФС у Чернігівській області: від 11.12.2014 № 0004782200; від 11.12.2014 № 0004772200 в частині збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на суму 35036,00 грн. за основним платежем та 17518,00 грн. за штрафними санкціями; від 11.12.2014 № 000479220 в частині збільшення суми грошового зобов'язання за платежем авансові внески з податку на прибуток приватних підприємств на суму 5840,00 грн. за основним платежем та 1460,00 грн. за штрафними санкціями.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції відповідач звернувся до Київського апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалене у справі судове рішення скасувати та постановити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, які з`явились у судове засідання, перевіривши за матеріалами справи наведені у апеляційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що співробітниками відповідача проведена документальна планова виїзна перевірка ПАТ «БАЗИС» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2012 по 31.12.2013, за результатами якої складено акт від 03.12.2014 № 2801/22/14231737 (а.с. 29-76 т. 1).

В вищезазначеному акті перевірки встановлено порушення позивачем вимог чинного законодавства, в тому числі:

- пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14, п. 138.1 ст. 138, пп. 139.1.3, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 146.2, п. 146.11 ст. 146 Податкового кодексу України, в зв'язку з чим ПАТ «БАЗИС» занижено суму податку на прибуток на загальну суму 88498,00 грн., в т.ч. за 2012 рік на суму 35036,00 грн., за 2013 рік - 53462,00 грн.;

- п. 57.1 ст.57 та п. 2 підрозділу 4 розділу XX Перехідних положень Податкового Кодексу України та Наказу Міністерства фінансів України «Про затвердження форми Податкової декларації з податку на прибуток підприємства» № 1213 від 28.09.2011, в зв'язку з чим підприємством занижено значення рядка 34 «Авансовий внесок, що підлягає сплаті щомісяця» у січні-лютому 2014 року - на 2920,00 грн., у березні-грудні 2014 року та січні-лютому 2015 року - на 4455,00 грн.;

- п. 198.2, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в зв'язку з чим ПАТ «Базис» занижено податок на додану вартість всього на 33368,00 грн., в т.ч. за грудень 2012 року - 33368,00 грн.

За висновками акта перевірки від 03.12.2014 № 2801/22/14231737 ДПІ у м. Чернігові винесено податкові повідомлення-рішення:

- від 11.12.2014 № 0004782200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 33368,00 грн. за основним платежем та 16684,00 грн. за штрафними санкціями (а.с. 83 т. 1);

- від 11.12.2014 № 0004772200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств в розмірі 88498,00 грн. за основним платежем та 44249,00 грн. за штрафними санкціями (а.с. 81 т. 1);

- від 11.12.2014 № 000479220, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем авансові внески з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 45935,00 грн. за основним платежем та 11486,00 грн. за штрафними санкціями (а.с. 82 т. 1).

Позивач, вважаючи дані податкові повідомлення-рішення протиправними, звернувся до суду.

Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з наступних мотивів, з чим погоджується колегія суддів.

Згідно пп.14.1.181. п.14.1.ст.14 Податкового кодексу України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Відповідно до п.198.1, п.198.3. ст.198 Кодексу, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт і послуг), вартість яких відноситься до складу витрат виробництва (обігу). Право на нарахування податкового кредит виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6. ст.198 ПК України, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 Кодексу). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до п.201.10. ст.201 Кодексу, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Крім того, до складу валових витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України, входять: витрати від операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, 138.11 цієї статті: інші витрати, визначені згідно з пунктами 138.5, 138.10 -138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

При цьому, згідно з підпунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом 2 цього Кодексу.

Законом України «Про бухгалтерський обік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року №996-ХІV (надалі - Закон №996) передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку (який основою будь-якого іншого обліку) господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Таким чином, для підтвердження включення витрат на оплату виконаних робіт до складу валових витрат підприємства, а також для підтвердження включення сум сплаченого податку на додану вартість у складі ціни за виконані роботи до складу податкового кредиту, необхідні первинні документи (платіжні доручення, податкові накладні, акти виконаних робіт тощо), оформлені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні».

Відповідно до ст.1 зазначеного закону, первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ст.9 Закону №996, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судом першої інстанції, позивач у перевіряємому періоді мав господарські взаємовідносини з контрагентом ТОВ «ВЕЛЬД».

Так, між ТОВ «ВЕЛЬД» та ПАТ «БАЗИС» (до 01.03.2012 - ВАТ «БАЗИС», зміна назви підприємства відбулась на виконання Закону України «Про акціонерні товариства») укладено договір від 23.02.2012 № ВТ 0012/12-01, згідно якого ТОВ «ВЕЛЬД» (Постачальник) зобов'язується на умовах та в порядку, визначеному цим договором, поставляти (передавати у власність ПАТ «БАЗИС» (Покупець) згідно замовлення та накладних продукцію, а Покупець зобов'язується на умовах та в порядку, визначеному цим договором, приймати названу продукцію та оплачувати її (а.с. 112-113 т. 1). Предметом поставки за цим договором є продукти харчування. Поставкою вважається передача товару представнику Покупця в місце, яке вкаже Покупець (сторонами було погоджено, що Постачальник здійснює поставку товару власним транспортом на адресу товариства за місцем розташування складів - м. Чернігів вул. Любецька, 70).

На виконання умов вищезазначеного договору в грудні 2012 року ТОВ «ВЕЛЬД» поставило позивачу товар (консервовані оливки, маслини, гриби, ананаси, каперси) на загальну суму 200280,29 грн., в т.ч. ПДВ 33380,05 грн. по видатковим накладним: № В0000004250 від 06.12.2012, № В0000004462 від 13.12.2012, № В0000004414 від 13.12.2012, № В0000004477 від 17.12.2012, № В0000004478 від 17.12.2012, № В0000004716 від 27.12.2012, № В0000004537 від 21.12.2012 (а.с. 120-124 т. ).

ТОВ «ВЕЛЬД» надало ПАТ «БАЗИС» податкові накладні: № 4250 від 06.12.2012, № 4414 від 13.12.2012, № 4462 від 13.12.2012, № 4477 від 17.12.2012, № 4478 від 17.12.2012, № 4716 від 27.12.2012, № 4537 від 21.12.2012 (а.с. 125-134 т. 1).

Поставка здійснювалась транспортом ТОВ «ВЕЛЬД», що підтверджується товарно-транспортними накладними (а.с. 61-67 т. 2)

Крім того, встановлено, що товар частково повернутий постачальнику накладними на повернення № БС-00386 від 22.02.2013 та БС-00422 від 07.03.2013 і податковий кредит за грудень 2012 був відкоригований на суму 11,94 грн., що підтверджується розрахунками коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної від 26.02.2013 № 124 та розрахунок коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної від 11.03.2013 № 147 (а.с. 149, 151 т. 1).

Товар, отриманий від ТОВ «ВЕЛЬД» оплачений ПАТ «БАЗИС» на умовах договору в безготівковій формі, що підтверджується платіжними дорученнями: № 109 від 11.01.2013, № 230 від 14.01.2013, № 198 від 21.01.2013, № 260 від 28.01.2013, № 349 від 31.01.2013 (а.с. 144-148 т. 1) та актом звірки взаєморозрахунків (а.с. 153 т. 1).

Передача товару ТОВ «ВЕЛЬД» на складі позивача здійснювалася на підставі виписаних ПАТ «БАЗИС» довіреностей, що підтверджується журналом виданих довіреностей (а.с. 140-143 т. 1; а.с. 24 т. 2).

Всі вищезазначені господарські операції відображені в податковому та бухгалтерському обліку ПАТ «БАЗИС» (а.с. 154-156 т. 1; а.с. 25-39 т. 2).

Придбаний позивачем за договором від 23.02.2012 № ВТ 0012/12-01 товар (консервовані оливки, маслини, гриби, ананаси, каперси) використаний товариством у власній господарській діяльності, що підтверджується договорами поставки (а.с. 157-181 т. 1), товарно-транспортними накладними (а.с. 182-193 т. 1), звітами по продажу товару (а.с. 194-201 т. 1), накладними на переміщення (а.с. 202-248т. 1), звітами ЕККА (а.с. 249-253 т. 1; а.с. 1-3 т. 2).

При цьому, колегія суддів також звертає увагу на той факт, що вищезазначені первинні, розрахункові та інші документи повністю відповідають вимогам, встановлених до первинних документів, які пред'являються п. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і за висновками суду свідчать про реальність операцій між позивачем і його контрагентом.

Враховуючи наведене, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції, що правовідносини за спірними правочинами в повній мірі відображені в бухгалтерському та податковому обліку позивача, тобто позивачем дотримано принцип превалювання сутності над формою, який закріплений в ст. 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми).

З матеріалів справи також вбачається, що як на підставу нікчемності правочину позивача з контрагентом ТОВ «ВЕЛЬД» податковий орган посилається на акт ДПІ у Печерському районі м. Києва від 11.11.2013 № 634/26-55-22-08/31606857 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «ВЕЛЬД» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Проф-Логістика» за період діяльності з 01.01.2012 по 31.10.2013, яким встановлено відсутність у ТОВ «ВЕЛЬД» об'єктів оподаткування, які підпадають під визначення ст. 22, ст. 135, ст. 185 Податкового кодексу України по операціям з придбання товарів (робіт, послуг) ТОВ «ВЕЛЬД» у підприємств-постачальників за період діяльності з 01.12.2012 по 31.01.2013 та операцій з постачання цих послуг від ТОВ «ВЕЛЬД» контрагентам-покупцям за період діяльності з 01.12.2012 по 31.01.2013 (а.с. 46-54 т. 2).

Разом з тим, відповідачем не надано доказів відсутності у контрагента позивача спеціальної податкової правосуб'єктності на момент виконання вищевказаних договірних відносин, зокрема того, що таке підприємство не було зареєстроване в якості платника податку на додану вартість або того, що його реєстрація платником податку на додану вартість була анульована в період укладення і виконання спірних правочинів. Також відповідачем не доведено облік контрагентом позивача операцій, які мають на меті отримання економічної вигоди за рахунок уникнення податкового навантаження. Відтак, наявні в матеріалах справи копії податкових накладних, на підставі яких позивач сформував податковий кредит, відповідають вимогам, встановленим ст. 201 ПК України.

Також відповідачем не було надано до суду належних доказів, які б свідчили про відсутність у позивача умов для здійснення господарської діяльності (відсутність майна, складських приміщень, обладнання та виробничих потужностей, в т.ч. орендованих, а також трудових ресурсів, тощо), в т.ч. із залученням третіх осіб.

Враховуючи наведене, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем не доведено правомірність та обґрунтованість прийняття ним оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

В свою чергу, доводи апелянта спростовуються вищенаведеним, матеріалами справи та не відповідають вимогам чинного законодавства, а отже, не підлягають задоволенню.

Отже, судова колегія визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, враховуючи відповідні правові норми та встановлені обставини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про застосування статті 200 КАС України.

Керуючись статтями 195, 196, 200, 205, 206 КАС України, суд,

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління ДФС у Чернігівській області - залишити без задоволення.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 25 грудня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАС України.

Головуючий:

Судді:

Ухвала складена у повному обсязі 02.03.2015р.

Головуючий суддя Гром Л.М.

Судді: Вівдиченко Т.Р.

Бєлова Л.В.