Постанова № 42904758, 21.01.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва, 8, корпус 1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

21 січня 2015 року 14 год. 00 хв. № 826/10435/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Данилишина В.М., суддів Качура І.А., Келеберди В.І., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "БНХ Україна" до державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві, Головного управління Міндоходів у місті Києві та Державної фіскальної служби України про скасування рішень.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 березня 2014 року задоволено частково позов товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "БНХ Україна" (далі - позивач) до державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві (далі -відповідач-1), Головного управління Міндоходів у місті Києві (далі - відповідач-2) та Міністерства доходів і зборів України (далі - відповідач-3) про скасування рішень, а саме скасовано податкове повідомлення-рішення відповідача-1 від 21 лютого 2013 року № 0002152290 (далі - оскаржуване рішення). У решті позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 15 липня 2014 року постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 березня 2014 року залишено без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 22 жовтня 2014 року постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 березня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15 липня 2014 року скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції на новий розгляд.

Справа 06 листопада 2014 року надійшла до Окружного адміністративного суду міста Києва та, відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу суду, для її нового розгляду і вирішення 10 листопада 2014 року визначено суддю Данилишина В.М.

Ухвалою суду від 13 листопада 2014 року справу прийнято до провадження та її призначено до розгляду у судовому засіданні колегією суддів.

У судовому засіданні 26 листопада 2014 року судом, згідно з ч. 1 ст. 52 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), допущено заміну первинного відповідача-3 належним - Державною фіскальною службою України (далі - відповідач-3).

У ході судового розгляду справи представник позивача підтримав позов та просив задовольнити його повністю.

Представник відповідачів 1, 2, 3 не визнала позов та просила відмовити у його задоволенні повністю.

У судове засідання 10 грудня 2014 року представник відповідачів 1, 2, 3 не прибула, хоча про дату, час та місце судового розгляду справи вона повідомлена своєчасно та належним чином, заява про розгляд справи за відсутності представника відповідачів 1, 2, 3 до суду не надійшла.

Враховуючи викладене та зважаючи на достатність наявних у матеріалах справи доказів для розгляду та вирішення справи по суті, у судовому засіданні 10 грудня 2014 року судом, відповідно до ч.ч. 4, 6 ст. 128 КАС України, прийнято рішення про подальший розгляд та вирішення справи у порядку письмового провадження, про що відповідачів 1, 2, 3 повідомлено письмово.

До суду 10 грудня 2014 року через канцелярію після судового засідання надійшли письмові пояснення відповідача-1 по суті позову, які судом долучено до матеріалів справи для врахування при прийнятті у справі судового рішення по суті.

Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд -

ВСТАНОВИВ:

Зі змісту ухвали Вищого адміністративного суду України від 22 жовтня 2014 року вбачається, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасовані у зв'язку з тим, що вказаними судами не перевірено монетарні статті позивача в іноземній валюті у періоді, охопленому перевіркою, та не визначено курсові різниці за цими монетарними статтями на дату здійснення відповідної господарської операції (у межах її обсягу) та на дату балансу (день завершення звітного кварталу), використовуючи курс НБУ на відповідні дати. Саме перевіривши вище викладені обставини, суди попередніх інстанцій могли б надати об'єктивну правову оцінку викладеним в акті перевірки висновкам податкового органу щодо заниження позивачем оподатковуваного доходу внаслідок невідображення доходу від курсових різниць.

Висновки судів попередніх інстанцій, пов'язані із завищенням позивачем собівартості придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг), також не можна визнати вмотивованими, оскільки такі висновки ґрунтуються виключно на аналізі даних бухгалтерського обліку (регістрів, плану рахунків тощо), тоді як витрати у податковому обліку визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених Податковим кодексом України (далі - ПК України).

Необхідним є здійснення перевірки того, чи підтверджуються документально, тобто необхідними первинними документами, сформовані позивачем витрати.

Суди першої та апеляційної інстанцій, підтримуючи правову позицію позивача щодо необхідності проведення ним перерахунку доходів та витрат у зв'язку з поверненням товару, не дослідили, за якими саме операціями, у яких періодах та на яку суму відбулася зміна суми компенсації, не з'ясували, якими первинними документами це підтверджується.

Враховуючи позицію, викладену в ухвалі суду касаційної інстанції від 22 жовтня 2014 року, на новому розгляді справи судом першої інстанції, у тому числі додатково, з'ясовано наступі обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.

Так, 21 лютого 2013 року відповідачем-1 прийнято оскаржуване рішення, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 462119,00 грн. за основним платежем та у розмірі 108888,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Оскаржуване рішення відповідачем прийнято за результатами проведеної перевірки позивача, оформленої актом від 30 січня 2013 року № 279/22-90/32305906 про результати планової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період із 01 жовтня 2011 року по 30 вересня 2012 року (далі - акт перевірки).

У ході перевірки відповідачем-1 виявлено, що позивачем занижено податкове зобов'язання з податку на прибуток у загальному розмірі 462119,00 грн. та завищено від'ємне значення з податку на прибуток за: 2011 рік у розмірі 70536,00 грн.; І квартал 2012 року у розмірі 119581,00 грн.; півріччя 2012 року у розмірі 1727456,00 грн.

Поряд з цим, оскаржуване рішення відповідачем-1 прийнято саме у зв'язку із заниженням позивачем податкового зобов'язання з податку на прибуток.

У контексті викладеного, враховуючи при цьому позицію суду касаційної інстанції, суд вважає за необхідне дослідити підстави формування позивачем витрат та того, на підставі яких операцій, у яких періодах та на яку суму відбулася зміна суми компенсації.

Дебіторська заборгованість по авансам, виданим контрагенту позивача у розмірі 141148,38 євро, виникла на підставі додаткової угоди від 25 червня 2012 року № 2 до контракту від 15 липня 2011 року № 2-08-7/К, відповідно до якої, сума авансу, який перераховано 29 липня 2011 року та 08 серпня 2011 року, буде переведено в еквівалент євро за крос-курсом Національного банку Білорусь (141148,38 євро).

Станом на 26 червня 2014 року вказана стаття балансу була немонетарною, але при поверненні авансу (платіжне доручення № БН000001498) у розмірі 141148,38 євро в обліку виникла курсова різниця на дату операції у розмірі 5753,49грн.

Таке від'ємне значення курсової різниці у розмірі 5753,49 грн. проведено по дебету рахунку 945 і кредиту рахунку 312.

26 червня 2012 року позивачем здійснено продаж отриманої суму валюти у розмірі 141148,38 євро, сума реалізації склала 1420964,19 грн. За рахунок саме різниці курсів, а не курсової різниці, позивач отримав дохід у розмірі 12157,41 грн.

Вказана операція відображена в бухгалтерському обліку позивача за правилами обліку, що діяли до набрання чинності 10 січня 2012 року змін до Положення (стандартів) бухгалтерського обліку та Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій.

Визначення курсових різниць за монетарними статтями в іноземній валюті проводиться на дату балансу, а також на дату здійснення господарської операції в її межах або за всією статтею (відповідно до облікової політики).

Позивачем визначено курсову різницю на дату здійснення операції в її межах.

Операція з продажу валюти у розмірі 141148,38 євро здійснена за три робочі дні до завершення звітного періоду - II кварталу 2012 року.

У період із 26 по 30 червня по 2012 року включно курс євро до гривні змінювався лише в сторону зменшення.

На дату балансу (30 червня 2012 року) залишок по рахунку 312 "Поточні рахунки в іноземній валюті" складав 00,00 грн., що підтверджується наявною у матеріалах справи оборотно-сальдовою відомістю.

Курс євро зменшувався відносно гривні як у період із 29 липня 2011 року по 26 червня 2012 року, так і у період із 26 по 30 червня 2012 року, а тому отримання позивачем у даний проміжок часу доходу від перерахунку курсових різниць було об'єктивно неможливим.

Згідно з п.п. 3, 5, 6, 7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 21 "Вплив змін валютних курсів", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 10 серпня 2000 року № 193, валютний курс - установлений Національним банком України курс грошової одиниці України до грошової одиниці іншої країни.

Іноземна валюта - валюта інша, ніж валюта звітності.

Курсова різниця - різниця між оцінками однакової кількості одиниць іноземної валюти при різних валютних курсах.

Монетарні статті - статті балансу про грошові кошти, а також про такі активи й зобов'язання, які будуть отримані або сплачені у фіксованій (або визначеній) сумі грошей або їх еквівалентів.

Немонетарні статті - статті інші, ніж монетарні статті балансу.

Операції в іноземній валюті під час первісного визнання відображаються у валюті звітності шляхом перерахунку суми в іноземній валюті із застосуванням валютного курсу на початок дня, дати здійснення операції (дати визнання активів, зобов'язань, власного капіталу, доходів і витрат). Підприємство може операції з безготівкових розрахунків в іноземній валюті відображати у валюті звітності у сумі, визначеній у документах банку, з урахуванням особливостей застосування банком валютного курсу на дату здійснення операції, у разі якщо це не суперечить вимогам податкового і митного законодавства в частині застосування валютного курсу.

Сума авансу (попередньої оплати) в іноземній валюті, надана іншим особам у рахунок платежів для придбання немонетарних активів (запасів, основних засобів, нематеріальних активів тощо) і отримання робіт і послуг, при включенні до вартості цих активів (робіт, послуг) перераховується у валюту звітності із застосуванням валютного курсу на початок дня дати сплати авансу. У разі здійснення авансових платежів в іноземній валюті постачальникові частинами та одержання частинами від постачальника немонетарних активів (робіт, послуг) вартість одержаних активів (робіт, послуг) визнається за сумою авансових платежів із застосуванням валютних курсів, виходячи з послідовності здійснення авансових платежів.

Сума авансу (попередньої оплати) в іноземній валюті, одержана від інших осіб у рахунок платежів для поставлення готової продукції, інших активів, виконання робіт і послуг, при включенні до складу доходу звітного періоду перераховується у валюту звітності із застосуванням валютного курсу на початок дня дати одержання авансу. У разі одержання від покупця авансових платежів в іноземній валюті частинами та відвантаження частинами покупцеві немонетарних активів (робіт, послуг) дохід від реалізації активів (робіт, послуг) визнається за сумою авансових платежів із застосуванням валютних курсів, виходячи з послідовності одержання авансових платежів.

Балансова вартість зазначених статей балансу надалі визначається (оцінюється) згідно з відповідними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку.

На кожну дату балансу: а) монетарні статті в іноземній валюті відображаються з використанням валютного курсу на кінець дня дати балансу; б) немонетарні статті, які відображені за історичною собівартістю і зарахування яких до балансу пов'язано з операцією в іноземній валюті, відображаються за валютним курсом на початок дня дати здійснення операції; в) немонетарні статті за справедливою вартістю в іноземній валюті відображаються за валютним курсом на початок дня дати визначення цієї справедливої вартості.

Стосовно зміни сум компенсації суд зазначає, що у ході судового розгляду справи представником позивача надано суду уточнену зведену таблицю, у якій чітко зазначено інформацію, яка стосується проведеної компенсації, а саме про контрагентів, підстави, документи реалізації, дати та суми.

Крім того, на підтвердження викладеної у такій таблиці інформації, представником позивача надано суду також копії первинних документів.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44, пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом 1 цього пункту.

Витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно зі ст. 1, ч. 3 ст. 8, ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до п.п. 2.1, 2.2, 2.4 розділу 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо.

Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа.

Таким чином, системно проаналізувавши вище викладені норми та з'ясовані обставини, суд прийшов до висновку про помилковість доводів відповідача-1 у частині, яка стосується підстав прийняття оскаржуваного рішення, та, як наслідок, безпідставність прийняття відповідачем-1 такого рішення.

Стосовно вимог, заявлених позивачем до відповідачів 2 та 3, суд зазначає наступне.

Згідно з пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17, пп. 14.1.7 п. 14.1 ст. 14 ПК України, платник податків має право: оскаржувати в порядку, встановленому цим Кодексом, рішення, дії (бездіяльність) контролюючих органів (посадових осіб), надані контролюючими органами податкові консультації.

Оскарження рішень контролюючих органів - оскарження платником податку податкового повідомлення - рішення про визначення сум грошового зобов'язання платника податків або будь-якого рішення контролюючого органу в порядку і строки, які встановлені цим Кодексом за процедурами адміністративного оскарження, або в судовому порядку.

Відповідно до п.п. 56.8, 56.10 ст. 56 ПК України, контролюючий орган, який розглядає скаргу платника податків, зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом 20 календарних днів, наступних за днем отримання скарги, на адресу платника податків поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку.

Рішення центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, прийняте за розглядом скарги платника податків, є остаточним і не підлягає подальшому адміністративному оскарженню, але може бути оскаржене в судовому порядку.

Таким чином, враховуючи вище викладені норми та з'ясовані обставини, а також зважаючи при цьому, що оскаржувані рішення відповідачів 2 та 3 прийняті із дотриманням процедури адміністративного оскарження, визначеної ПК України, суд прийшов до висновку, що вимоги, заявлені позивачем до відповідачів 2 та 3, не підлягають задоволенню.

Згідно з ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 69, ч.ч. 1, 2, 6 ст. 71 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

На підставі вище викладених норм та з'ясованих обставин вбачається, що позов товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "БНХ Україна" до державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві, Головного управління Міндоходів у місті Києві та Державної фіскальної служби України про скасування рішень є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню в частині вимоги про скасування оскаржуваного рішення.

При цьому, відповідно до норм постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20 травня 2013 року № 7, акт суб'єкта владних повноважень може бути скасовано тільки у разі визнання його протиправним, тобто таким, що порушує права та законні інтереси особи, оскільки, скасування такого акта є способом захисту порушеного права, який застосовується у разі, коли спірний акт не породжує жодних правових наслідків від моменту його прийняття.

Згідно з ч. 3 ст. 94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Керуючись ст.ст. 11, 24, 25, 69-71, 86, 94, 128, 158-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві від 21 лютого 2013 року № 0002152290, яким товариству з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "БНХ Україна" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у загальному розмірі 571007,00 грн. (П'ятсот сімдесят одна тисяча сім гривень 00 копійок).

3. Позов в іншій частині залишити без задоволення.

4. Присудити на користь товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "БНХ Україна" (код за ЄДРПОУ 32305906) здійснений ним судовий збір у розмірі 2259,59 грн. (Дві тисячі двісті п'ятдесят дев'ять гривень п'ятдесят дев'ять копійок) із Державного бюджету України.

Копії постанови у повному обсязі направити (вручити) сторонам (їх уповноваженим представникам) у порядку та строки, встановлені ст. 167 КАС України.

Згідно зі ст.ст. 185, 186 КАС України, постанова може бути оскаржена шляхом подання до Київського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги протягом десяти днів із дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Відповідно до ст. 254 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Головуючий суддя В.М. Данилишин

Суддя І.А. Качур

Суддя В.І. Келеберда