Ухвала суду № 42903844, 24.02.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 лютого 2015 року м. Київ К/800/59096/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Суддя-доповідач:Вербицька О.В.Судді: Ланченко Л.В. Муравйов О.В.розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області

на постанову Київського окружного адміністративного суду від 04.07.2014 р.

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 04.11.2014 р.

у справі № 810/2222/14

за позовом Споживчого товариства «УТФ»

до Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

В С Т А Н О В И В :

Споживче товариство «УТФ» (далі - позивач, СТ «УТФ») звернулось до суду з позовом до Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області (далі - відповідач, Вишгородська ОДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 04.07.2014 р. позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Вишгородської ОДПІ від 11.07.2013 р. № 0002442205 та №0002452205.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 04.11.2014 р. постанову Київського окружного адміністративного суду від 04.07.2014 р. залишено без змін.

У касаційній скарзі Вишгородська ОДПІ, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Київського окружного адміністративного суду від 04.07.2014 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 04.11.2014 р. і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

У письмовому запереченні на касаційну скаргу СТ «УТФ», посилаючись на те, що касаційна скарга є безпідставною та необґрунтованою, просить залишити її без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 04.07.2014 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 04.11.2014 р. - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку про наступне.

Вишгородською ОДПІ проведено документальну невиїзну перевірку СТ «УТФ» з питань правомірності нарахування податку на додану вартість та податку на прибуток при здійсненні фінансово-господарських операцій ТОВ «Реал-К», ПП «Далмата ЛТД», ТОВ «Матадор», ПП «АТМ» за період з 1 квітня по 31 грудня 2012 року, за результатами якої складено акт від 20 червня 2013 року № 626/22-00/30839403.

В акті перевірки зазначено порушення позивачем, а саме: пп. 7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України, що призвело до заниження податку на додану вартість у суму 341 261 грн.; п.138.1, пп. 138.5.1 п. 138.5 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, що призвело до заниження податку на прибуток у суму 358 360 грн.

На підставі акта перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 11 липня 2013 року №0002442205, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання на суму 447 950 грн., у тому числі за основним платежем - 358 360 грн., за штрафними санкціями - 89 590 грн., та податкове повідомлення-рішення від 11 липня 2013 року №0002452205, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання на суму 426 576 грн., у тому числі за основним платежем - 341 261 грн., за штрафними санкціями - 85 315 грн.

Суди першої та апеляційної інстанцій визнали необґрунтованими такі висновки податкового органу, з чим погоджується суд касаційної інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 138.1 ст.138 ПК України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності.

Згідно п.п.138.1.1 п.138.1 ст.138 цього ж Кодексу, витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Пунктом 138.2 ст.138 ПК України, передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 цього ж Кодексу, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

У відповідності до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

За змістом частини 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 15 травня 2012 року між позивачем та ТОВ «Матадор» укладено договір про надання інформаційно-консультативних послуг №15, згідно якого замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов'язання надати послуги, а саме інформаційно-консультативні послуги з питань комерційної діяльності щодо купівлі-продажу зернових культур на території України.

Виконання зазначеного договору підтверджено належним чином складеними первинними документами: рахунками - фактури, актами прийому-передачі, видатковими накладними, податковими накладними, банківськими виписками.

Крім того, на підставі наданих ТОВ «Матадор» інформаційно-консультативних послуг, позивач уклав ряд договорів поставок товарів з ТОВ «Амат Херсон», «Альфа насіння», «УкрОліяПром» тощо.

07 серпня 2012 року між позивачем (замовником) та ТОВ «Реал-К» (перевізником) укладено договір на транспортно-експедиційні послуги №7, відповідно до якого перевізник взяв на себе зобов'язання здійснити транспортне обслуговування вантажів автомобільним транспортом по території України, а замовник оплатити у повному обсязі вартість наданих перевізником послуг і витрат.

Виконання зазначеного договору підтверджено належним чином складеними первинними документами: рахунками - фактури, акти здачі-прийняття, податковими накладними, банківськими виписками, товарно-транспортними накладними.

07 вересня 2012 року між позивачем та ПП «АТМ» (постачальник) укладено договір на постачання сільськогосподарської продукції №7. Відповідно до пп. 1.1 п.1 договору постачальник зобов'язався передати, а покупець сплатити та прийняти сільськогосподарську продукцію.

Виконання зазначеного договору підтверджено належним чином складеними первинними документами: рахунками - фактури, податковими накладними, банківськими виписками, товарно-транспортними накладними.

У подальшому позивачем придбаний товар у вищезазначеного контрагента продано ТОВ «Північтрансагро» та «Агропромислова група» відповідно до договорів поставки від 19 та 21 вересня 2012 року № ПТА12-1909/61, АПГ 12-2109/62.

Також 11 жовтня 2012 року між позивачем та ПП «Далмата ЛТД» (постачальник) укладено договір поставки №11, відповідно до якого постачальник зобов'язався передати, а покупець сплатити та прийняти сільськогосподарську продукцію.

Виконання зазначеного договору підтверджено належним чином складеними первинними документами: рахунками - фактури, податковими накладними, банківськими виписками, товарно-транспортними накладними.

У подальшому придбаний позивачем товар у ПП «Далмата ЛТД» було продано ТОВ «Альфред С.Топфер Інтернешенал» (Україна) відповідно до договору від 22 жовтня 2012 року №5/1-083104.

Отже, позивачем реально здійснені та фактично виконані господарські операції по взаємовідносинах з ТОВ «Реал-К», ПП «Далмата ЛТД», ТОВ «Матадор», ПП «АТМ», що підтверджено належним чином складеними первинними документами.

З огляду на викладене, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку, що позивачем виконані всі умови, передбачені податковим законодавством, які надають йому правові підстави для формування витрат та податкового кредиту.

Таким чином, саме за вищевказаних обставин справи, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку, з яким погоджується колегія суддів касаційної інстанції, щодо обґрунтованості заявлених позивачем вимог.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно.

За таких обставин, касаційна скарга відповідача підлягає відхиленню, а постанова Київського окружного адміністративного суду від 04.07.2014 р. та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 04.11.2014 р. залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210, 214 - 215, 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1.Касаційну скаргу Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області відхилити.

2.Постанову Київського окружного адміністративного суду від 04.07.2014 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 04.11.2014 р. залишити без змін.

3.Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя-доповідач О.В. Вербицька

Судді Л.В. Ланченко

О.В. Муравйов