Ухвала суду № 42903658, 19.02.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 лютого 2015 року м. Київ К/800/26612/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Черпака Ю.К. (судді-доповідача), Головчук С.В., Кобилянського М.Г.,розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Приватного акціонерного товариства "Хімдивізіон" про стягнення адміністративно-господарських санкцій,

за касаційною скаргою Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2013 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20 березня 2014 року,

встановив:

У серпні 2013 року Дніпропетровське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів пред'явило позов про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Хімдивізіон" (далі - ПрАТ "Хімдивізіон") адміністративно-господарських санкцій за 2012 рік у розмірі 323 322,56 грн та пені за порушення термінів їх сплати в розмірі 64,66 грн.

Позов обґрунтувало тим, що ПрАТ "Хімдивізіон" не виконало у 2012 році норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів, встановленого статтею 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", тому на підставі статті 20 цього Закону підприємство має сплатити адміністративно-господарські санкції за робочі місця, призначені для працевлаштування інвалідів і не зайняті інвалідами, в розмірі половини середньої річної заробітної плати штатного працівника, а також пеню за несвоєчасну сплату суми заборгованості.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20 березня 2014 року, в задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі Дніпропетровське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, просить скасувати судові рішення та ухвалити нове - про задоволення позову.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Відповідно до частини третьої статті 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу робочих місць, установленого статтею 19 цього Закону, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів.

Норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється в розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Виконанням нормативу робочих місць у вказаній кількості вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських організацій інвалідів, фізичною особою, яка використовує найману працю, інвалідів, для яких це місце роботи є основним (частини перша і п'ята статті 19 Закону).

Згідно з частиною четвертою статті 20 Закону України від 01.03.1991 р. № 803-XII "Про зайнятість населення" (чинного на час виникнення спірних відносин) підприємства, установи і організації незалежно від форми власності зобов'язані щомісяця подавати місцевим центрам зайнятості адміністративні дані у повному обсязі про наявність вільних робочих місць (вакансій), у тому числі призначених для працевлаштування інвалідів.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" підприємства, установи, організації, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, зобов'язані щороку сплачувати відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в залежності від кількості робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, і не зайнятих ними. Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

В силу статті 217 Господарського кодексу України адміністративно-господарські санкції є видом господарсько-правової відповідальності, що застосовується до суб'єктів господарювання за порушення ними правил здійснення господарської діяльності.

Згідно з частиною першою статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Частиною другою наведеної статті передбачено, що учасник господарських відносин відповідає, зокрема, за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що він ужив усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Судами встановлено, що ПрАТ "Хімдивізіон" подало до Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2012 рік форми № 10-ПІ, в якому зазначило, що середньооблікова кількість штатних працівників на підприємстві за рік становила 372 особи, кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місяцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", - 15 осіб, кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність, -7 осіб, сума адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативну робочих місць для працевлаштування інвалідів становить 323 322,80 грн.

З дослідженого судами листа Дніпродзержинського міського центру зайнятості від 27.05.2013 р. № 1405 та звітів про наявність вакансій форми № 3-ПН, вбачається, що ПрАТ "Хімдивізіон" перебуває на обліку в центрі зайнятості з 07.05.2012 р. Протягом 2012 року підприємством подавались звіти про наявність вакансій форми № 3-ПН: 23.05.2012 р. - 9 вакансій, 05.07.2012 р. - 7 вакансій, 03.09.2012 р. (станом на 31.08.2012 р.) - 9 вакансій, 12.09.2012 р. - 9 вакансій, 27.09.2012 р. - 10 вакансій, 23.10.2012 р. - 11 вакансій, 30.10.2012 р. - 11 вакансій, 23.11.2012 р. - 10 вакансій, 29.11.2012 р. (станом на 03.12.2012 р.) - 12 вакансій.

За цей період Дніпродзержинський міський центр зайнятості направив до відповідача 7 осіб-інвалідів для працевлаштування, з яких одна особа працевлаштована, три особи відмовились від працевлаштування, одна особа не відповідала вимогам, двом особам відмовлено у працевлаштуванні, оскільки вакансія зайнята.

Самостійно підприємством здійснено пошук, зокрема, шляхом розміщення відповідного оголошення у друкованих засобах масової інформації (в тому числі у червні 2012 року), і працевлаштовано у 2012 році двох інвалідів.

З огляду на викладене суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що відповідач ужив усіх залежних від нього заходів щодо створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, інформування державної служби зайнятості про наявність вакансій для організації працевлаштування інвалідів, самостійного пошуку інвалідів, тому на нього не може бути покладена відповідальність за ненаправлення уповноваженими органами необхідної кількості інвалідів для працевлаштування, відсутність у населеному пункті за місцем знаходження підприємства інвалідів, які бажають на ньому працювати.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій і не дають підстав вважати, що судові рішення ухвалені з порушенням норм матеріального чи процесуального права.

Керуючись статтями 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив:

Касаційну скаргу Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2013 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20 березня 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.

Судді:Черпак Ю.К. Головчук С.В. Кобилянський М.Г.