Ухвала суду № 42902708, 25.02.2015, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2015 року Справа № 876/1799/14

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого - судді - Мікули О.І.,

суддів - Курильця А.Р., Кушнерика М.П.,

з участю секретаря судового засідання - Рак Х.І.,

представника позивача- Захарчука В.В.,

представника відповідача - Токара В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові в залі суду апеляційну скаргу Коломийської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 25 грудня 2013 року у справі за позовом Приватного сільськогосподарського підприємства "Оскар" до Коломийської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення- рішення, -

в с т а н о в и в :

03 грудня 2013 року позивач - ПСП "Оскар" звернулося в суду з позовом до відповідача - Коломийської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів в Івано-Франківській області, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000342202 від 19 листопада 2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за штрафною (фінансовою) санкцією в розмірі 48778,00 грн.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 25 грудня 2013 року позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Коломийської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області за №0000342202 від 19 листопада 2013 року.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржувана постанова прийнята з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального права та підлягає скасуванню, покликаючись на те, що оскаржуване рішення прийнято на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України. Вказав, що позивач при поданні уточнюючих розрахунків до декларації з ПДВ за скороченою формою, змінив показники сум ПДВ, що залишаються в розпорядженні позивача. Разом з тим, при зміні таких показників позивач не нарахував і не сплатив до бюджету штрафної санкції в розмірі 3% від суми самостійно нарахованого заниження податкових зобов'язань, що відображались у скороченій декларації та уточнюючих показниках до неї. За вказане порушення відповідачем на підставі п.120.2 ст.120 ПК України застосовано штрафну санкцію в розмірі 5% від суми занижених податкових зобов'язань. Таким чином, оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято правомірно. Просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

Представник відповідача (апелянта) - Токар В.І. у судовому засіданні підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, вважає висновки суду першої інстанції неправильними та необгрунтованими, просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Представник позивача - Захарчук В.В. у судовому засіданні не погодився з доводами апеляційної скарги і вважає, що вони не спростовують висновків суду першої інстанції, який ухвалив законне та обґрунтоване рішення, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Заслухавши суддю- доповідача та пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду - без змін, виходячи з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ПСП "Оскар" провадить підприємницьку діяльність у сфері сільського господарства та відповідно до п.209.1 ст.209 ПК України перебуває на спеціальному режимі оподаткування.

07 листопада 2013 року Коломийською ОДПІ проведено камеральну (електронну) перевірку даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість ПСП "Оскар" за серпень 2013 року, якою встановлено порушення п.50.1 ст.50 ПК України, п.7 розділу VI Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 25 листопада 2011 року № 1492, в результаті чого позивачем - суб'єктом спеціального режиму оподаткування при самостійному виправленні помилок не відображено суму штрафу в рядку 26 уточнюючого розрахунку.

За результатами перевірки складено акт № 59/22-02/31774096 від 07 листопада 2013 року.

19 листопада 2013 року на підставі вказаної перевірки Коломийською ОДПІ винесено податкове повідомлення-рішення №0000342202, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за штрафною (фінансовою) санкцією в розмірі 48778,00 грн.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивач виконав вимоги щодо умов самостійного внесення змін до податкової звітності, при поданні згаданого уточнюючого розрахунку позивач діяв відповідно до положень абз.1,2 п.50.1 ст.50 ПК України та подав податкову звітність відповідно до затвердженої форми, порядку її заповнення та подання, яка не передбачає нарахування сума штрафу у зв'язку з виправленням помилки.

Такий висновок суду першої інстанції, на думку колегії суддів, відповідає нормам матеріального права та фактичним обставинам справи і є правильним, виходячи з наступного.

Відповідно абз.1 п.50.1 ст.50 ПК України, у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених ст.102 цього Кодексу) платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинною на час подання уточнюючого розрахунку.

Згідно з абз.2 п.50.1 ст.50 ПК України платник податків має право не подавати уточнюючий розрахунок до податкової декларації, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені.

П.120.2 ст.120 ПК України (на підставі якого нарахована штрафна санкція) передбачає, що невиконання платником податків вимог, передбачених абз.2 п.50.1 ст.50 цього Кодексу, щодо умов самостійного внесення змін до податкової звітності - тягне за собою накладення штрафу у розмірі 5% від суми самостійно нарахованого заниження податкового зобов'язання (недоплати).

Аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи, колегія суддів дійшла висновку, що при самостійному виявленні помилок у раніше поданих деклараціях, платник податків має можливість самостійно виправити такі недоліки: шляхом подання уточнюючого розрахунку до раніше поданих декларацій (абз.1 п. 50.1 ст.50 ПК України) або шляхом зазначення уточнених показників у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період , протягом якого такі помилки були самостійно виявлені (абз.2 п.50.1. ст.50 ПК України).

Передбачена п.120.2 ст.120 ПК України відповідальність настає для платника податку за невиконання абз.2 п.50.1. ст.50 ПК України, зокрема, якщо такий платник не скористався своїм правом та не подав до податкового органу уточнюючого розрахунку (за формою чинною на час подання розрахунку) або декларації за будь-який наступний податковий період з уточненими показниками самостійно виявлених помилок.

Як вбачається з матеріалів справи, 11 жовтня 2013 року позивач подав уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з ПДВ у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за серпень 2013 року, яким збільшено суму податку у розмірі 975555,00 грн.

Вказаний уточнюючий розрахунок відповідає вимогам, встановленим наказом Міністерства фінансів №1492 від 25 листопада 2011 року (зареєстрованим у Міністерстві юстиції України від 20 грудня 2011 року за № 1490/20228).

Таким чином, позивач скористався наданим йому правом та виконав приписи абз.1,2 п. 50.1 ст.50 ПК України шляхом подання уточнюючих розрахунків (за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку) про самостійно виявлені помилки у раніше поданих ним податкових деклараціях.

Колегія суддів звертає увагу на те, що абз.2 п. 50.1 ст.50 ПК України (за порушення якого встановлена відповідальність передбачена п.120.2 ст.120 ПК України) не містить обов'язку позивача щодо самостійної сплати штрафної санкції в розмірі 3% від суми самостійно донарахованого податкового зобов'язання.

Відповідно до п.209.2 ст.209 ПК України сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством (із спеціальним режимом оподаткування) на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів/послуг, не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається в розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей.

Тобто, платники із спеціальним режимом оподаткування не сплачують до бюджету суму ПДВ з вартості поставлених ними сільськогосподарських товарів/послуг. Така сума ПДВ (так і суми її заниження) не є податковим зобов'язанням такого платника податку, що підлягає сплаті до бюджету, а тому на вказані суми заниженого ПДВ, що залишається в розпорядженні платника, не нараховується обумовлений штраф.

П.120.2 ст.120 ПК України передбачає відповідальність за невиконання платником податків вимог щодо умов самостійного внесення змін до податкової звітності (абз. 2 п.50.1 ст.50 цього Кодексу).

Форма та порядок заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість затверджена наказом Міністерства фінансів України N 1492 від 25 листопада 2011 (зареєстрованим у Міністерстві юстиції України від 20 грудня 2011 р. за № 1490/20228). Зокрема, названим наказом затверджено форми: загальної декларації та уточнюючого розрахунку до неї; спеціальної декларації та уточнюючого розрахунку до неї; скороченої декларації та уточнюючого розрахунку до неї.

При дослідженні названих форм декларацій та уточнюючих розрахунків, судом першої інстанції встановлено, що загальна декларація та уточнюючий розрахунок до неї, спеціальна декларація та уточнюючий розрахунок містять рядок, що підлягає обов'язковому заповненню, іменований: «сума штрафу, нарахована платником самостійно у зв'язку з виправленням помилки».

У Листі ДПС України від 17 січня 2012 року №1420/7/15-3117 звернено увагу на те, що уточнюючий розрахунок щодо діяльності відповідно до п.1 п. 2 р. ХХ ПК України (спеціальна форма) внесені зміни щодо обов'язкового заповнення рядка 19 «сума штрафу, нарахована платником самостійно у зв'язку з виправленням помилки».

Щодо декларації з ПДВ стосовно діяльності відповідно до ст.209 р.V ПК України (скорочена форма) та уточнюючого розрахунку до неї, то така звітність, на відміну від вказаної вище, не містить рядка в якому відображалася б сума штрафу, нарахована платником самостійно у зв'язку з виправленням помилки. До такої звітності, змін щодо нарахування суми штрафу та обов'язкового заповнення обумовленого рядка не внесено.

Законодавець (при затвердженні форми податкової звітності з ПДВ та уточнюючого розрахунку за скороченою формою) зробив виняток для платників, що провадять діяльність відповідно до ст.209 р.V ПК України, а саме: не встановив обов'язку щодо відображення платниками у деклараціях та уточнюючому розрахунку (скорочена форма) суми штрафу у зв'язку самостійним з виправленням помилки у раніше поданих деклараціях з ПДВ.

На суми заниженого ПДВ, яке залишається в розпорядженні такого платника не нараховується штраф в розмірі 3%, оскільки не існує заниженого зобов'язання, що підлягало б сплаті до бюджету.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що у відповідача відсутні підстави обумовлені абз.2 п. 50.1. ст. 50 ПК України для притягнення позивача до відповідальності передбаченої п. 120.2 ст. 120 ПК України, оскільки позивач виконав вимоги щодо умов самостійного внесення змін до податкової звітності, при поданні згаданого уточнюючого розрахунку позивач діяв відповідно до положень абз.1,2 п.50.1 ст.50 ПК України та подав податкову звітність відповідно до затвердженої форми, порядку її заповнення та подання, яка не передбачає нарахування сума штрафу у зв'язку з виправленням помилки, а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Колегія суддів звертає увагу на те, що збільшення суми грошового зобов'язання (шляхом прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення) порушує право позивача мирно володіти своїм майном, визначення якого міститься у Першому Протоколі до Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини від 20 березня 1952 року (надалі також "Протокол 1 до Конвенції"), яка є частиною національного законодавства України згідно із ст.9 Конституції України.

Зокрема, стаття 1 Протоколу 1 до Конвенції так визначає підстави, за яких особа може бути позбавлена свого майна: "Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права".

Роз'яснення цієї норми містяться в рішеннях Європейського суду з прав людини.

Зокрема, у рішенні в справі "Щокін проти України" (п.49) ЄСПЛ вказав, що збільшення податковим органом зобов'язання особи з податку безперечно є втручанням до майнових прав заявника, гарантованих статтею 1 Протоколу 1 до Конвенції. Таке втручання за Конвенцією може бути визнане тільки якщо здійснене на умовах, передбачених законом. Так, у пп. 50-51 згаданого рішення ЄСПЛ зазначає: "Найпершою та найбільш важливою вимогою ст. 1 Протоколу 1 до Конвенції є те, що будь-яке втручання державних органів у мирне володіння майном повинне бути законним: друге речення першого параграфу наділяє правом позбавляти майна лише "на умовах, передбачених законом" і другий параграф визначає, що Держава має право контролювати використання майна шляхом введення в дію "законів". Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, притаманний всім статтям Конвенції. Це поняття (поняття "закону") вимагає, перш за все, щоб заходи, що застосовуються, ґрунтувалися на національному законодавстві. Воно також посилається на якість закону, що застосовується, вимагаючи його доступності для осіб, яких він стосується, точності та передбачуваності в його застосуванні." Таким чином, будь-які дії, спрямовані на позбавлення особи її майна є незаконними, якщо контролюючі органи діють не у відповідності до закону.

Відповідно до ч.2 ст.8 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Доводи апеляційної скарги є безпідставними та не спростовують висновків суду першої інстанції.

З врахуванням вищенаведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про підставність позовних вимог, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ч.1 ст.200 КАС України апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,-

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу Коломийської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області залишити без задоволення, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 25 грудня 2013 року у справі № 809/3775/13-а - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий О.І. Мікула

Судді А.Р. Курилець

М.П. Кушнерик

Повний текст ухвали виготовлено 27 лютого 2015 року.