Рішення № 42900134, 19.02.2015, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/1689/15

Головуючий у першій інстанції Добров П.В.

Доповідач Парапан В. Ф.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.02.2015 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Одеської області в складі:

Головуючого: судді Парапана В.Ф.

Суддів: Громіка Р.Д.,Драгомерецького М.М.

При секретарі: Добряк Н.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою комунального підприємства "Екосервіс" на рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 24 листопада 2014 року у справі за позовом ОСОБА_2 до комунального підприємства "Екосервіс", треті особи: територіальна державна інспекція України з питань праці в Одеській області, ОСОБА_3, про скасування наказів КП "Екосервіс" №02-01-41К від 10.12.2012р. та №02-02-7-К від 01.02.2012 року, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, -

в с т а н о в и л а:

У вересні 2013р. ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до КП "Екосервіс" про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, посилаючись на те, що працювала у відповідача на посаді майстра дільниці, але 01.02.2012р. її незаконно було переведено на посаду "майстра контрольний".

Наказом від 18.02.2013р її незаконно було звільнено з роботи на підставі п.1 ст. 40 КЗпП України у зв'язку зі скороченням штату працівників.

Позивачка просила поновити їй строк звернення до суду, скасувати наказ КП "Екосервіс" №02-01-41К від 10.12.2012р. "Про внесення змін в штатний розпис" та наказ №02-02-7-К від 01.02.2012р. "Про внесення змін до штатного розпису", поновити її на роботі, стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу та 50 000 грн. на відшкодування моральної шкоди.

Відповідач та третя особа ОСОБА_3 позов не визнали, указуючи на його безпідставність. Територіальна державна інспекція України з питань праці в Одеській області у судове засідання не з'явилася.

Рішенням суду від 24.11.2014р. позов задоволено частково: поновлено ОСОБА_2 строк звернення до суду із зазначеним позовом, скасовано наказ КП "Екосервіс" №02-01-41К від 10.12.2012р. "Про внесення змін в штатний розпис" та наказ №02-02-7-К від 01.02.2012р. "Про внесення змін до штатного розпису" як незаконні та протиправні, поновлено ОСОБА_2 на посаді майстра дільниці з 18.02.2013р., стягнуто з КП "Екосервіс" на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу та 5000 грн. на відшкодування моральної шкоди.

У апеляційній скарзі КП "Екосервіс" просить рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити, посилаючись на порушення судом нори матеріального і процесуального права.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, що з'явилися у судове засідання, перевіривши матеріали справи й обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляція підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Частина 3 ст. 32 КЗпП України встановлює, що у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці допускається зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою. Про зміну істотних умов праці - систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших - працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Згідно вимог ст. 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці При вивільнені працівників у випадках зміни в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством. Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації працівник, за своїм розсудом, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. Одночасно власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про наступне вивільнення працівника із зазначенням його професії, спеціальності, кваліфікації та розміру оплати праці.

Судом, на підставі матеріалів справи та листа територіальної державної інспекції з питань праці в Одеській області від 31.07.2013р., встановлено, що ОСОБА_2 перебувала в трудових відносинах з КП "Екосервіс", куди її було прийнято на роботу 11.08.2011р. на посаду майстра дільниці в порядку переводу з "МЖКЦ", згідно наказу № 02-01-38К від 11.08.2011р.

01.02.2012р. позивачку було переведено на посаду "майстер контрольний", відповідно до наказу по КП "Екосервіс" № 02-02-7-К "Про внесення змін в штатний розпис", яким змінено найменування посад у штатному розкладі та зазначено провести відповідний запис у трудових книжках.

Про наявність даного наказу позивачці не було відомо, заяву про переведення на посаду майстра контрольного позивачка не писала, з наказом під підпис не ознайомлена. Про дану зміну вона дізналася лише при звільненні її з роботи.

На підтвердження позовних вимог ОСОБА_2 надала суду документи, щодо перевірки Територіальною державною інспекцією з питань праці в Одеській області за фактом звернення позивачки від 17.07.13 р. на Урядову гарячу лінію 0-800-507-309 (реєстраційний індекс БЕ-1590701) стосовно її незгоди з результатами попередніх перевірок по зверненнях позивачки, проведених головним державним інспектором праці Перфільєвою С.Л., щодо порушення її трудових прав при проведенні процедури переведення позивачки на іншу посаду, звільнення за скороченням штату, невиплати матеріальної допомоги на оздоровлення при наданні відпустки за відпрацьований час 2012-2013 р. р. керівництвом КП "Екосервіс".

Згідно даних перевірки, зміст посадової інструкції майстра дільниці, затвердженої директором підприємства 03.01.2011р. (яка підписана ОСОБА_2 11.08.2011р., але по ствердженню позивачки підпис підроблений, за її заявою Южненським МВ ГУМВС України в Одеській області внесено запис до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12013170200000217) не відповідає вимогам до займаної ОСОБА_2 посади.

Відповідно до п. 2.1 наказу КП "Екосервіс" від 01.02.2012р. №02-02-7-К " Про внесенні змін в штатний розпис", указано "змінити найменування посади у штатному розкладі з 01.02.2012р. та провести відповідний запис у трудових книжках - згідно коду 1222.2 майстер дільниці на майстер контрольний". З вищезазначеним наказом ОСОБА_2 під підпис не ознайомлена, про зміну істотних умов праці - найменування посади не пізніше ніж за два місяці не повідомлена, що свідчить про порушення відносно неї вимог ч. 3 ст. 32 КЗпП України.

Посадова інструкція, відповідно до якої ОСОБА_2 повинна була виконувати роботу майстра контрольного на підприємстві на день проведення перевірки була відсутня. Вищезазначене свідчить про порушення відносно ОСОБА_2 вимог ст. 29 КЗпП України.

Відповідно до вимог 2.4 „Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників", затвердженої наказом Мінпраці України, Мінюста України, Мінсоцзахисту населення України від 29.07.1993р. №58 зареєстрованої в Мінюсті України 17.08.1993р. за №110 (далі Інструкція) "усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться і (або) уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження)".

При цьому ОСОБА_2 ознайомлена з відповідним записом, внесеним до її особової картки ф. №П-2 (стосовно наказу від 01.02.2012р. №02-02-7-К).

Разом з цим, запис у трудову книжку ОСОБА_2 про зміну назви посади до наказу підприємства від 01.02.2012р. № 02-02-7-К не проведено, що не відповідає вимогам п. 2.4 Інструкції.

Пленум Верховного Суду України у п.п.10, 31 постанови №9 від 06.11 1992р. "Про практику розгляду судами трудових спорів" роз'яснив, що припинення трудового договору за п 6 ст. 36 КЗпП України при відмові працівника від продовження роботи зі зміненими істотними умовами праці може бути визнане обґрунтованим, якщо зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою викликана змінами в організації виробництва і праці (раціоналізацією робочих місць, введенням нових форм організації праці, у тому числі перехід на бригадну форму організації праці, і впровадженням передових методів, технологій тощо).

Згідно з ч.3 ст. 32 КЗПП України в межах спеціальності, кваліфікації і посади, обумовленої трудовим договором, зміна істотних умов праці: систем і розмірів оплати, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміна розрядів і найменування посад та інших - допускається за умови, що це викликано змінами в організації виробництва і праці та що про ці зміни працівник був повідомлений не пізніше ніж за два місяці. Якщо при розгляді трудового спору буде встановлено, що зміну істотних умов трудового договору проведено не у зв'язку зі зміною в організації виробництва і праці на підприємстві, в установі, організації, то така зміна з урахуванням конкретних обставин може бути визнана судом неправомірною з покладанням на власника або уповноважений ним орган обов'язку поновити працівникові попередні умови праці.

Оскільки матеріалами справи достовірно встановлено і це не заперечується відповідачем, що зміна найменування посади позивачки відбулася не у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, а у зв'язку з приведенням її у відповідності до Національного Класифікатору, тому колегія суддів вважає, що у відповідача не було правових підстав для вчинення таких дій, а отже ним порушено вимоги ч.3 ст.32 КЗпП України.

Крім того, як убачається з пояснень позивачки у апеляційній інстанції, умови праці на посаді майстер контрольний, відрізняються від умов праці майстер дільниці, які вона виконувала раніше.

Відповідно до протоколу 21 засідання фінансово-економічної ради від 01.11.2012р., проведеного заступником міського голови - начальником фінансового управління - заступником голови ради Паскаль Л.В., заступником начальника управління економіки - секретарем ради Струбицькою О.С., на яке були запрошені у т.ч. директор КП "Екосервіс" та відповідно до п. 2 порядку денного "розгляд проекту штатного розпису КП "Екосервіс" та проекту фінансового плану підприємства на 2013 рік" з'ясовано таке.

При обговорюванні другого питання порядку денного виступили "Сандюк В.В. - директор КП "Екосервіс", яка повідомила, що у проекті штатного розпису підприємства передбачена штатна чисельність на підприємстві 57 осіб, з них 8 осіб прибиральників територій, 27 осіб озеленювачів, передбачається збільшення штату, у зв'язку зі збільшенням площі, яка обслуговується КП "Екосервіс". Вирішено: штатний розпис підприємства КП "Екосервіс" погодити.

Згідно п. 2 наказу КП "Екосервіс" від 10.12.2012р. № 02-01-41К "Про внесення змін в штатний розпис" вирішено: "посаду "Майстер контрольний" (скоротити з 1 лютого 2013р.". З наказом ОСОБА_2 ознайомлена 17.12.2012 р., від підпису наказу в присутності посадових осіб підприємства відмовились, про що складений "Акт об отказе подписания приказа".

Разом с цим, штатним розписом підприємства станом з 01.12.2012 р. по 31.12.2012р.. скорочення штатної одиниці "майстра контрольного" не передбачено. Тобто відсутні підстави видання наказу від 10.12.2012р. № 02-01- 41К.

Згідно представленого "попередження про майбутнє скорочення" від 10.12.2012р. "відповідно з ст. 49-2 КЗпП України та наказом по КП "Екосервіс" від 10.12.2012р. № 01-02-4ІК попереджається ОСОБА_2 працюючи в КП "Екосервіс" на посаді майстер контрольний про майбутнє скорочення по закінченню 2 місяців з моменту вручення теперішнього попередження". З вищезазначеним попередженням ОСОБА_2 під підпис не була ознайомлена, про що зроблений запис про відмову підписувати попередження (в присутності двох посадових осіб підприємства).

Документи, які б підтверджували, що ОСОБА_2 була запропонована для трудозабезпечення інша вакансія на підприємстві на день проведення перевірки були відсутні, що не відповідає вимогам п. З ст. 49-2 КЗпП України.

ОСОБА_2 звільнена з роботи на підставі наказу від 18.02.2013р. № 02-01- 08-К "з 18.02.2013р. у зв'язку зі скороченням штату працівників і відмовою від переведення на іншу роботу, п. 1 ст. 40 КЗпП України, (наказ № 02-01-41К від 10.12.2013 р. "Про внесення змін, в штатний розпис").

У зазначеному листі вказано, що вищезазначений наказ на теперішній час не може бути підставою для звільнення ОСОБА_2, оскільки станом на 18.02.2013р. (дата видання наказу) на підприємстві був відсутній наказ від 10.12.2013р. № 02-01-41К.

Відповідно до п. 2.26 Інструкції "днем звільнення вважається останній день роботи".

ОСОБА_2 звільнена 18.02.2013р., при цьому у табелі обліку використання робочого часу 18.02.2013р. відсутня відмітка про її роботу у цей день, заробітна плата за 18.02.2013р. ОСОБА_2, не нарахована. Вищевикладене свідчить про порушення вимог ч. 2 ст. 30 Закону України "Про оплату праці" стосовно проведення на підприємстві недостовірного обліку виконуваної працівником роботи та недостовірного обліку бухгалтерських витрат на оплату праці та не враховані вимоги п. 2.26 Інструкції.

За наявності таких доведених обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обгрунтовано висновку про те, що при зміни найменування посади позивачки та при її звільненні з роботи за скороченням штату працівників відповідачем було порушено норми трудового законодавства та правильно вирішив поновити позивачку на роботі.

Разом з тим, суд першої інстанції помилково скасував накази відповідача №02-02-7-К від 0102.2012р. "№02-01-41К від 10.12.2012р. у повному обсязі, оскільки деякі частини цих наказів не зачіпають інтересів позивачки та безпідставно не вирішив питання про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Відповідно до ч.2 ст. 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Згідно розрахунку оплати вимушеного прогулу позивачки за період з 19.02.2013р. по 24.11.2014р., складеного головним бухгалтером та затвердженого директором КП "Екосервіс", середній заробіток позивачки за час вимушеного прогулу за період з 19.02.2013р. по 24.11.2014р. складає - 52 465,40 грн. Цей розрахунок залучено до матеріалів справи, з яким колегія судів в цілому погоджується, але у ньому не врахована оплата праці позивачки за 18.02.2013р. на суму 118,70 грн. (ця обставина мотивована вище), тому з урахуванням викладеного з відповідача на користь позивачки підлягає стягненню 52 584,10 грн. - середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 18.02.2013р. по 24.11.2014р.

Як видно з матеріалів справи позивачка, відразу після її звільнення з роботи неодноразово зверталася до різних інстанцій з заявами та скаргами про порушення та захисту її трудових прав, і одержавши листа територіальної державної інспекції з питань праці в Одеській області, яким були встановлені такі порушення, звернулася до суду з заявою про вирішення трудового спору. Тому суд першої інстанції у відповідності до положень ст. 234 КЗпП України обгрунтовано визнав, що позивачка з поважних причин пропустила строк звернення до суду за вирішенням трудового спору і правильно поновив їй ці строки.

Підстави та розмір відшкодування моральної шкоди судом визначено з додержанням вимог закону, у зв'язку чим рішення суду в цій частині зміні або скасуванню не підлягає.

Отже, рішення суду на підставі п.п. 3,4 ст. 309 ЦПК України підлягає зміні з урахуванням вищевикладених помилок.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 313-314, 316 - 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу комунального підприємства "Екосервіс" задовольнити частково.

Рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 24 листопада 2014 року змінити.

Cкасувати наказ Комунального підприємства "Екосервіс" №02-02-7-К від 01 лютого 2012 року "Про внесення змін в штатний розпис" в частині зміни найменування посади у штатному розкладі з 01.02.2012 року "майстер дільниці" на "майстер контрольний" та п.2 наказу Комунального підприємства "Екосервіс" №02-01-41К від 10 грудня 2012 року "Про внесення змін в штатний розпис" щодо скорочення посади "майстер контрольний" з 11 лютого 2013 року, як незаконні та протиправні.

Стягнути з комунального підприємства "Екосервіс" на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 18.02.2013р. по 24.11.2014р. в розмірі 52 584, 10 грн. з утриманням податку та інших обов'язкових платежів.

В решті рішення суду залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржене шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до суду касаційної інстанції.

Судді Апеляційного суду Одеської області В.Ф.Парапан

М.М.Драгомерецький

Р.Д.Громік