Ухвала суду № 42898564, 22.01.2015, Ладижинський міський суд Вінницької області

Справа № 135/1614/14-ц

Провадження у справі № 2-з/135/1/15

У Х В А Л А

про забезпечення позову

22.01.2015 м. Ладижин

Суддя Ладижинського міського суду Вінницької області Патраманський І.О., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Державної реєстраційної служби України про визнання іпотеки припиненою, зняття заборони і скасування обтяження, виключення записів з реєстрів,-

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2014 року до Ладижинського міського суду Вінницької області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Державної реєстраційної служби України про визнання іпотеки припиненою, зняття заборони і скасування обтяження, виключення записів з реєстрів.

Ухвалою суду від 05 грудня 2014 року відкрито провадження у даній цивільній справі.

09 грудня 2014 року ОСОБА_1 до канцелярії суду подав заяву про забезпечення позову шляхом заборони Державній реєстраційній службі України вчиняти будь-які дії пов'язані з державною реєстрацією прав власності ОСОБА_2 на житловий будинок № 12-а по вул. Котовського в м. Ладижин Вінницької області згідно іпотечного договору № 109 від 25 січня 2006 року, посвідченого приватним нотаріусом Тростянецького районного нотаріального округу ОСОБА_3

В обґрунтування заяви про забезпечення позову ОСОБА_1 вказує, що на сьогоднішній день відповідач ОСОБА_2 не визнає того факту, що він повернув йому кошти та має бажання заволодіти його будинком, оскільки вже після виконання ним зобов'язання за договором позики № 108 від 25.01.2006, всіляко намагається здійснити за собою державну реєстрацію права власності на належний позивачу на законних підставах житловий будинок, що знаходиться в м. Ладижин Вінницької області по вул. Котовського 12-а. Підтвердженням цьому є справа № 802/3201/14-а, яка перебувала в провадженні Вінницького окружного адміністративного суду за адміністративним позовом ОСОБА_2Ф до державного реєстратора державної реєстраційної служби України ОСОБА_4 про визнання його рішення (про відмову в проведенні державної реєстрації права власності ОСОБА_2 на спірний будинок в зв'язку з наявністю арештів) протиправним, його скасування та зобов'язати державну реєстраційну службу України вчинити дії щодо реєстрації права власності ОСОБА_2 на будинок. Розуміючи, що наявність арештів є перешкодою для реєстрації права власності, ОСОБА_2 звернувся до Ладижинського міського суду з заявою про скасування заходів забезпечення позову у справі № 2-37, а саме скасування арешту, накладеного на будинок позивача (ухвалою від 28.10.2014 заява задоволена), та заявою про скасування заходів забезпечення позову (скасування арешту, накладеного на його будинок) у справі №2-80/2009.

Отже, така поведінка відповідача свідчить про те, що на даний час ОСОБА_2 не визнає факту виконання позивачем зобов'язання за договором позики № 108 від 25.01.2006, факту припинення іпотечного договору та всіляко намагається зареєструвати за собою право власності на спірний житловий будинок на підставі іпотечного договору № 109 від 25.01.2006, посвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_3, тому вважає, що є всі підстави побоюватись, що відповідач може через Державну реєстраційну службу України зареєструвати за собою право на вищезазначений будинок на підставі іпотечною договору, що в разі задоволення позову у даній справі, в подальшому зробить неможливим виконання рішення суду, та таким чином незаконно позбавить позивача права власності на даний будинок.

Вивчивши та дослідивши клопотання про забезпечення позову, додані до нього документи та матеріали цивільної справи суд встановив наступне.

25 січня 2006 року між сторонами було укладено договір позики грошей № 108. В забезпечення зобов'язання за договором позики № 108 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був укладений іпотечний договір № 109 від 25.01.2006. Предметом іпотеки став, належний ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 24.01.2006 житловий будинок № 12, по вул. Котовського в м. Ладижин Вінницької області.

ОСОБА_1 у позовній заяві стверджує, що ним кошти за договором позики № 108 ОСОБА_2 були повернуті в повному обсязі і в зв'язку з цим він звернувся до ВДВС по м. Ладижину Тростянецького МРУЮ з власноручно написаною заявою про закінчення виконавчого провадження, тим самим визнаючи факт повернення грошей. 06.09.2013 головним державним виконавцем винесена постанова про закінчення виконавчого провадження в зв'язку з фактичним виконанням рішенням суду. З підстав фактичного виконання договору позики припинив дію і іпотечний договір. Однак, на сьогоднішній день ОСОБА_2 не визнає факту повернення коштів та має бажання заволодіти спірним будинком, на прохання представника позивача припинити дію іпотечного договору та на письмову вимогу самого відповідача ОСОБА_2 не реагує, а навпаки (вже після виконання позивачем зобов'язання за договором позики № 108 від 25.01.2006) всіляко намагається здійснити за собою державну реєстрацію права власності на належний позивачу на законних підставах спірний житловий будинок, що стверджується зверненням до суду з позовом до державного реєстратора державної реєстраційної служби України ОСОБА_4 про визнання його рішення (про відмову в проведенні державної реєстрації прав власності ОСОБА_2 на спірний житловий будинок в зв'язку з наявністю арештів) протиправним, його скасування та зобов'язати державну реєстраційну службу України вчинити дії щодо реєстрації права власності ОСОБА_2 на будинок, а також зверненням до суду з заявами про скасування заходів забезпечення позову, а саме скасування арештів.

Згідно вимог ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа, в день її надходження без повідомлення відповідача та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ч. 3ст. 151 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 152 ЦПК України забезпечити позов можливо забороною вчиняти певні дії.

У відповідності до пунктів 1 та 4постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», єдиною підставою для забезпечення позову є відповідне клопотання у формі мотивованої заяви будь-якої з осіб, котрі беруть участь у справі. Забезпечення позову за заявою осіб, які беруть участь в справі, допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи клопотання по суті, суд враховує характер і суть заявлених позивачем ОСОБА_1 позовних вимог, з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, наявність договірних відносин між ОСОБА_1О та ОСОБА_2, пересвідчившись, зокрема, у тому, що між зазначеними особами дійсно виник спір щодо належного виконання зобов'язання за договором позики № 108 від 25.01.2006 року, факту припинення іпотечного договору та існує реальна загроза невиконання або утруднення виконання можливого рішення суду у разі задоволення позову.

Враховуючи вищевикладені обставини та положення закону, предмет позовних вимог та характер спірних правовідносин, а також співмірність способу забезпечення позову заявленим позовним вимогам, зважаючи на те, що не забезпечення позову може утруднити виконання або зробити неможливим виконання можливого рішення суду про задоволення позову, а також обмежившись дослідженням письмових матеріалів справи без виклику сторін та зясування їх думки, оскільки це не передбачено чинним цивільним процесуальним законодавством, суд визнає заяву обґрунтованою і такою, що підлягає задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 151, 152, 153, 208-210, 293 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) про забезпечення позову - задовольнити.

Заборони Державній реєстраційній службі України (код ЄДРПОУ 37508344) вчиняти будь-які дії пов'язані з державною реєстрацією прав власності ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2) на житловий будинок № 12-а по вул. Котовського в м. Ладижин Вінницької області згідно іпотечного договору № 109 від 25 січня 2006 року, посвідченого приватним нотаріусом Тростянецького районного нотаріального округу ОСОБА_3

Копію ухвали направити для відома сторонам по справі та для виконання до ВДВС по м. Ладижину Тростянецького МРУЮ.

Ухвала про забезпечення позову підлягає негайному виконанню. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання.

На ухвалу може бути подано апеляційну скаргу протягом 5 днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом 5 днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя: