Ухвала суду № 42891439, 03.02.2015, Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 185/272/15-ц

Провадження № 2/185/824/15

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 лютого 2015 року Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Болдирєвої У.М.

з участю секретаря Клипач А.А.

представника позивачки ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Павлограді цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до комунальної установи «Вознесенська центральна районна лікарня» про зміну формулювання причини звільнення та стягнення середнього заробітку за час затримки видачі трудової книжки,

В С Т А Н О В И В:

13 січня 2015 року позивачка звернулась з позовом до відповідача про зміну формулювання причини звільнення та стягнення середнього заробітку за час затримки видачі трудової книжки.

В обґрунтування позову позивачка посилається на те, що перебувала у трудових правовідносинах з КУ «Вознесенська центральна районна лікарня» з 12 серпня 2013 року по 31 жовтня 2014 року, була звільнена за прогул без поважних причин на підставі п.4 ч.1 ст.40 КЗпП України.

Звільнення з цих підстав позивачка вважає незаконним, оскільки 22 жовтня 2014 року вона зверталась до відповідача з письмовою заявою про звільнення за власним бажанням з 01 листопада 2014 року у зв'язку з переїздом на нове місце проживання до чоловіка в Херсонську область на підставі ст.38 КЗпП України.

У період з 22 жовтня 2014 року по 31 жовтня 2014 року включно позивачка продовжувала працювати, у день звільнення трудова книжка не була їй видана.

Позивачка отримала трудову книжку з власної ініціативи 18 грудня 2014 року.

Тому позивачка просить:

- визнати незаконним та скасувати наказ керівника комунальної установи «Вознесенська центральна районна лікарня» № 202ос від 12 грудня 2014 року про звільнення її за прогули без поважних причин,

- визнати неправильним запис №4 в її трудовій книжці про звільнення з посади згідно п.4 ст.40 КЗпП України,

- встановити причину її звільнення 31 жовтня 2014 року з КУ «Вознесенська центральна районна лікарня» - звільнення за власним бажанням на підставі ст.38 КЗпП України,

- зобов'язати відповідача змінити формулювання і вказати правильну причину її звільнення у трудовій книжці - звільнення за власним бажанням на підставі ст.38 КЗпП України, вказавши, що запис №4 зроблено неправильно,

- зобов'язати відповідача виплатити їй середній заробіток за затримку видачі трудової книжки за період з 01 листопада 2014 року по 18 грудня 2014 року включно.

У судовому засіданні представник позивачки підтримав позовні вимоги, пояснив, що позивачка мала намір переїхати на інше місце проживання, оскільки вони з чоловіком були працевлаштовані у різні місця, подала заяву про звільнення у зв'язку з неможливістю продовжувати роботу через переїзд на нове місце проживання 22 жовтня 2014 року, у якій просила звільнити її з 01 листопада 2014 року на підставі ст.38 КЗпП України, після чого продовжувала працювати з 22 по 31 жовтня 2014 року, за цей період роботодавець не вимагав від неї ніяких документів на підтвердження необхідності переїзду і не повідомляв про те, що її заяву не буде задоволено. В останній робочий день 31 жовтня 2014 року їй не була видана трудова книжка. Після цього вона неодноразово телефонувала відповідачу з цього питання і у телефонному режимі дізналась про те, що 12 грудня 2014 року видано наказ про її звільнення з 31 жовтня 2014 року за прогули. 18 грудня 2014 року вона з'явилась до відповідача, отримала трудову книжку та ознайомилась з наказом про звільнення.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про час і місце судового засідання повідомлявся належним чином (а.с.20), причину неявки суду не повідомив. Зі згоди представника позивачки суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.224 ЦПК України.

Суд, вислухавши пояснення представника позивачки, вивчивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно записів у трудовій книжці ОСОБА_2 прийнята на посаду лікаря-терапевта терапевтичного відділення КУ «Вознесенська центральна районна лікарня» 12 серпня 2013 року, звільнена з посади згідно п.4 ст.40 КЗпП України (за прогули без поважних причин) з 31 жовтня 2014 року на підставі наказу № 203ос від 12 грудня 2014 року (а.с.8-9).

22 жовтня 2014 року ОСОБА_2 подала заяву на ім'я головного лікаря Вознесенської ЦРЛ про розірвання трудового договору та звільнення її з роботи за власним бажанням з 01 листопада 2014 року у зв'язку з неможливістю продовжувати роботу через переїзд на нове місце проживання на підставі ст.38 КЗпП України. (а.с.15). Даний лист отриманий за вхідним № 878/06.

Згідно відмітки у паспорті позивачки (а.с.5-7) її адреса реєстрації з 24 грудня 2014 року - АДРЕСА_1, що є підтвердженням того, що позивачка дійсно змінила місце проживання.

Як передбачено ч.1,2 ст.38 КЗпП України, працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною-інвалідом; догляд за хворим членом сім'ї відповідно до медичного висновку або інвалідом I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.

Згідно ст.39 КЗпП України, строковий трудовий договір (пункти 2 і 3 статті 23) підлягає розірванню достроково на вимогу працівника в разі його хвороби або інвалідності, які перешкоджають виконанню роботи за договором, порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного або трудового договору та у випадках, передбачених частиною першою статті 38 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи, 12 серпня 2013 року між КУ «Вознесенська центральна районна лікарня» та ОСОБА_2 був укладений трудовий договір № 137 на підставі направлення на роботу Міністерства охорони здоров'я України облдержадміністрації (а.с.13-14). За умовами договору період його дії з 12 серпня 2013 року по 11 серпня 2016 року, однак відповідно до п.4.1 цей договір може бути розірвано достроково за ініціативою роботодавця чи працівника у випадках, передбачених чинним трудовим законодавством України.

Таким чином позивачка мала право на розірвання трудового договору на підставі ч.1 ст.38 КЗпП України у зв'язку з переїздом на нове місце проживання і подала відповідну заяву 22 жовтня 2014 року. У цьому випадку роботодавець був зобов'язаний розірвати договір у строк, про який просить працівник, тобто з 01 листопада 2014 року.

Тому наказ про звільнення позивачки за прогул слід визнати неправомірним та скасувати, змінити формулювання причини звільнення, зобов'язати відповідача внести відповідний запис до трудової книжки позивачки.

За вимогою ст.47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Відповідно до п.4.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, якщо працівник відсутній на роботі в день звільнення, то власник або уповноважений ним орган в цей день надсилає йому поштове повідомлення із вказівкою про необхідність отримання трудової книжки.

Пересилання трудової книжки поштою з доставкою на зазначену адресу допускається тільки за письмовою згодою працівника.

Як встановлено у судовому засіданні в останній робочий день 31 жовтня 2014 року позивачці не була видана трудова книжка, наказ про звільнення був виданий лише 12 грудня 2014 року, позивачка була ознайомлена з цим наказом 18 грудня 2014 року і того ж дня отримала трудову книжку.

У разі затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу, як передбачено ч.4 ст.235 КЗпП України.

Середній заробіток за час вимушеного прогулу визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи.

Тому слід зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 01 листопада 2014 року по 18 грудня 2014 року включно.

Судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь держави як передбачено ч.3 ст.88 ЦПК України.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 212, 214 ЦПК України, суд.

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_2 задовольнити частково.

Визнати неправомірним та скасувати наказ керівника комунальної установи «Вознесенська центральна районна лікарня» № 203ос від 12 грудня 2014 року про звільнення лікаря-терапевта терапевтичного відділення ОСОБА_2 з 31 жовтня 2014 року за п.4 ст.40 КЗпП України за прогули без поважних причин.

Змінити формулювання причини звільнення ОСОБА_2, вказавши причину звільнення за власним бажанням на підставі ч.1 ст.38 КЗпП України у зв'язку з переїздом на нове місце проживання.

Зобов'язати комунальну установу «Вознесенська центральна районна лікарня» внести до трудової книжки ОСОБА_2 запис про зміну формулювання причини її звільнення, вказавши причину звільнення за власним бажанням на підставі ч.1 ст.38 КЗпП України у зв'язку з переїздом на нове місце проживання.

Зобов'язати комунальну установу «Вознесенська центральна районна лікарня» нарахувати та виплатити ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 01 листопада 2014 року по 18 грудня 2014 року включно.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з комунальної установи «Вознесенська центральна районна лікарня» судовий збір на користь держави в сумі 243 (двісті сорок три) грн 60 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Апеляційна скарга на рішення суду подається в апеляційний суд Дніпропетровської області через Павлоградський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя:

ОСОБА_3