Постанова № 42886961, 19.02.2015, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

"19" лютого 2015 р. Справа № 820/20846/14

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Бадюков Ю.В., розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матріалами в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області про визнання протиправним висновку та зобов'язання вчинити певні дії ,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області (далі по тексту - відповідач, ГУ ДМСУ в Х/О), в якому просить суд, визнати протиправним висновок Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області про скасування дозволу на імміграцію в Україну громадянці СРВ ОСОБА_1 від 13.08.14 р., і скасувати його, зобов'язати Головне управління Державної міграційної служби України в Харківській області повторно розглянути заяву від 15.04.14 р. ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1., про обмін посвідки на постійне проживання НОМЕР_1, зобов'язати відповідача надати звіт про виконання судового рішення.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 15.04.14 р. у зв'язку із досягненням позивачем 45-річного віку, останнім через свого представника було подано до Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області заяву від 15.04.14 р. про обмін посвідки з усіма необхідними документами.

20.10 2014 р. позивачем було отримано висновок відповідача від 13.08.14 р., в якому міститься наступне рішення:

- скасувати рішення ВГІРФО УМВС України в Харківській області від 24.03.2005 р. про надання дозволу на імміграцію в Україну громадянці СРВ ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1;

- вилучити посвідку на постійне проживання в Україні НОМЕР_1, видану на ім'я громадянки СРВ ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, для знищення в установленому порядку;

- скасувати реєстрацію місця проживання громадянки СРВ ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, привести облікові документи у відповідність до вимог чинного законодавства;

- анулювати відмітку про видачу посвідки на постійне проживання в Україні в паспортному документі громадянки СРВ ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1;

- прийняти рішення щодо подальшого її перебування на території України у відповідності до ст. 13 Закону України «Про імміграцію» від 07.06.2001;

- про прийняте рішення проінформувати Адміністрацію державної прикордонної служби України, територіальні органи ГУ (У) ДМС України.

Позивач вважає, що рішення відповідача від 13.08.2014 року у вигляді висновку, на підставі якого було скасовано рішення 24.03.2005 р про надання дозволу на імміграцію в Україну позивачеві є протиправним, незаконним, необґрунтованим, такими, що порушує його права та свободи, і таким, що підлягає скасуванню. При цьому, позивач посилається на те, що з боку відповідача має місце повна відсутність всебічного вивчення питання щодо скасування дозволу на імміграцію позивачеві, спірне рішення прийнято не на підставі і не у спосіб, що передбачені законодавством України. Отже, позивач вважає, що відповідачем було порушено вимоги законодавства України, який регулює скасування дозволу на імміграцію.

Представник позивача подав до суду заяву про слухання справи без його участі в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Представник відповідача - Головного управління Державної міграційної служби України у Харківській області, повідомлений належним чином про дату, час та місце судового розгляду справи в судове засідання не з'явився, клопотань чи заяв про розгляд даної справи без його участі або відкладення розгляду справи до суду не надходило.

Згідно п.10 ч.1 ст.3 КАС України розгляд і вирішення адміністративної справи здійснюється в порядку письмового провадження без виклику осіб, які беруть участь у справі, та проведення судового засідання на основі наявних у суду матеріалів.

Суд визнає можливим справу розглянути без участі в судовому засіданні представників сторін на підставі наявних у ній доказів.

Відповідно до ч. 6 ст. 128 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Згідно вимог ч. 6 ст. 12 та ч. 1 ст. 41 КАС України під час судового розгляду справи в судовому засіданні забезпечується повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, крім випадків неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи у разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження).

Розглянувши матеріали справи, вивчивши доводи, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд виходить з таких підстав та мотивів.

Судом встановлено, що позивач прибув на територію України в м. Харків на роботу у 1987 році, і з того часу постійно проживає в Україні. За час її постійного проживання в Україні народилися діти, які постійно з нею проживають, а саме: ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2., ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3. У 1998 р. позивачеві було присвоєно ідентифікаційний номер.

Рішенням ВГІРФО УМВС України в Харківській області від 24.03.2005 р. позивачці був наданий дозвіл на імміграцію в Україну та видано посвідку на постійне проживання в Україні НОМЕР_1.

15.04.14 р. у зв'язку із досягненням позивачем 45-річного віку, останнім через свого представника було подано до Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області заяву від 15.04.14 р. з доданими до неї документами, копії яких приєднані до матеріалів справи.

На вказану заяву Головним управлінням Державної міграційної служби України у Харківській області було прийнято висновок про скасування дозволу на імміграцію Україну громадянці СРВ ОСОБА_1 від 13.08.14 р., в якому міститься наступне рішення:

- скасувати рішення ВГІРФО УМВС України в Харківській області від 24.03.2005 р. про надання дозволу на імміграцію в Україну громадянці СРВ ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1;

- вилучити посвідку на постійне проживання в Україні НОМЕР_1, видану на ім'я громадянки СРВ ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, для знищення в установленому порядку;

- скасувати реєстрацію місця проживання громадянки СРВ ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, привести облікові документи у відповідність до вимог чинного законодавства;

- анулювати відмітку про видачу посвідки на постійне проживання в Україні в паспортному документі громадянки СРВ ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1;

- прийняти рішення щодо подальшого її перебування на території України у відповідності до ст. 13 Закону України «Про імміграцію» від 07.06.2001;

- про прийняте рішення проінформувати Адміністрацію державної прикордонної служби України, територіальні органи ГУ (У) ДМС України.

Зі змісту оскаржуваного рішення вбачається, що підставою для його прийняття стало те, що посвідка на постійне проживання в Україні, що була видана чоловіку позивача, громадянину СРВ ОСОБА_4, рішенням ВГІРФО УМВС України в Харківській області від 25.06.2009 року скасовано.

Суд зазначає, що положеннями статті 3 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства", в редакції, що була чинною на момент виникнення спірних відносин, встановлено, що іноземці та особи без громадянства можуть у встановленому порядку іммігрувати в Україну на постійне проживання або прибути для працевлаштування на визначений термін, а також тимчасово перебувати на її території. Порядок видачі дозволу на імміграцію, а також посвідки на постійне проживання та вирішення інших питань, пов'язаних з імміграцією іноземців та осіб без громадянства, визначається Законом України про імміграцію.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про імміграцію", в редакції, що була чинною на момент виникнення спірних відносин, імміграція - це прибуття в Україну чи залишення в Україні у встановленому законом порядку іноземців та осіб без громадянства на постійне проживання; іммігрант - іноземець чи особа без громадянства, який отримав дозвіл на імміграцію і прибув в Україну на постійне проживання, або, перебуваючи в Україні на законних підставах, отримав дозвіл на імміграцію і залишився в Україні на постійне проживання; посвідка на постійне проживання - документ, що підтверджує право іноземця чи особи без громадянства на постійне проживання в Україні.

Згідно зі ст. 12 Закону України "Про імміграцію" дозвіл на імміграцію може бути скасовано, якщо: 1) з'ясується, що його надано на підставі свідомо неправдивих відомостей, підроблених документів чи документів, що втратили чинність; 2) іммігранта засуджено в Україні до позбавлення волі на строк більше одного року і вирок суду набрав законної сили; 3) дії іммігранта становлять загрозу національній безпеці України, громадському порядку в Україні; 4) це є необхідним для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України; 5) іммігрант порушив законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства; 6) в інших випадках, передбачених законами України.

Відповідно до п.п. 21-24 "Порядку провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень", затвердженого Постановою КМ України № 1983 від 26.12.2002р., дозвіл на імміграцію скасовується органом за місцем його видачі. Питання щодо скасування дозволу вправі порушити орган внутрішніх справ, інший орган виконавчої влади, який у межах наданих йому повноважень забезпечує виконання законодавства про імміграцію, якщо стало відомо про існування підстав для скасування дозволу на імміграцію. Для започаткування процедури розгляду питання про скасування дозволу на імміграцію відповідне подання надсилається до органу за місцем прийняття рішення про надання такого дозволу. ДМС, територіальні органи і підрозділи всебічно вивчають у місячний термін подання щодо скасування дозволу на імміграцію, запитують у разі потреби додаткову інформацію в ініціатора подання, інших органів виконавчої влади, юридичних і фізичних осіб, а також запрошують для надання пояснень іммігрантів, стосовно яких розглядається це питання. На підставі результату аналізу інформації приймається відповідне рішення. Про прийняте рішення письмово повідомляються протягом тижня ініціатори процедури скасування дозволу на імміграцію та іммігранти. Рішення про скасування дозволу на імміграцію надсилається протягом тижня органом, що його прийняв, до територіального підрозділу за місцем проживання для вилучення посвідки на постійне проживання в іммігранта та вжиття заходів відповідно до статті 13 Закону України "Про імміграцію". Копія рішення надсилається Держприкордонслужбі.

Як вбачається з матеріалів справи, оскаржуване рішення не містить посилань на конкретні обставини як на підставу застосування п. 6 ст. 12 Закону України "Про імміграцію" для скасування дозволу на імміграцію позивачу.

З моменту документування позивача посвідкою на постійне проживання не виникало нових обставин, які б тягли за собою обґрунтування скасування дозволу на імміграцію, відповідачем таких обставин при розгляді справи не зазначено.

Доказів отримання відповідного подання з боку правоохоронних органів щодо розгляду питання про скасування позивачу дозволу на імміграцію до суду не надано.

Оскаржуване рішення було прийнято лише на підставі того, що посвідка на постійне проживання в Україні, що була видана чоловіку позивача, громадянину СРВ ОСОБА_4, рішенням ВГІРФО УМВС України в Харківській області від 25.06.2009 року скасовано.

Інших підстав для скасування позивачу дозволу на імміграцію та вилучення посвідки на постійне проживання на території України НОМЕР_1 для подальшого знищення, а також проведення інших дій, пов'язаних з скасуванням дозволу на імміграцію, судом не встановлено.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проте, відповідачем не доведено належними та допустимими доказами правомірність винесення оскаржуваного рішення щодо скасування позивачу дозволу на імміграцію та вилучення посвідки на постійне проживання на території України НОМЕР_1 для знищення.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення - висновок Головного управління Державної міграційної служби України у Харківській області від 13.08.2014 року про скасування дозволу на імміграцію в Україну громадянці СРВ ОСОБА_1 , є необґрунтованим та протиправним, а тому підлягає скасуванню. Отже, в цій частині позовні вимоги підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про зобов'язання Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області повторно розглянути заяву від 15.04.14 р. ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1., про обмін посвідки на постійне проживання НОМЕР_1, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 9 Порядку оформлення, виготовлення і видачі посвідки на постійне проживання та посвідки на тимчасове проживання, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 28 березня 2012 р. № 251, строк дії посвідки на постійне проживання не обмежується. Посвідка на постійне проживання підлягає обміну в разі досягнення особою 25- і 45-річного віку.

Враховуючи вищезазначені положення та оскільки суд дійшов висновку про протиправність оскаржуваного рішення та його скасування, яке фактично стало підставою для не здійснення позивачу обміну його посвідки на постійне проживання в Україні у зв'язку із досягненням 45-річного віку, то суд вважає, що позовні вимоги про зобов'язання Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області повторно розглянути заяву від 15.04.14 р. ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1., про обмін посвідки на постійне проживання НОМЕР_1, у зв'язку із досягненням нею 45-річного віку, є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню з урахуванням обставин, викладених в мотивувальній частині цієї постанови.

Враховуючи викладене вище, суд вбачає достатньо підстав для задоволення позову в повному обсязі.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 94, 160, 161, 162, 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Харківський окружний адміністративний суд -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області про визнання протиправним висновку та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити в повному обсязі.

Скасувати рішення - висновок Головного управління Державної міграційної служби України у Харківській області від 13.08.2014 року про скасування дозволу на імміграцію в Україну громадянці СРВ ОСОБА_1.

Зобов'язати Головне управління Державної міграційної служби України в Харківській області (61057, м. Харків, вул. Римарська, 24, код ЄДРПОУ 37764460) повторно розглянути заяву від 15.04.14 р. ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1., про обмін посвідки на постійне проживання НОМЕР_1, у зв'язку із досягненням нею 45-річного віку, з урахуванням обставин, викладених в мотивувальній частині цієї постанови суду.

Зобов'язати Головне управління Державної міграційної служби України у Харківській області (61057, м. Харків, вул. Римарська, 24, код ЄДРПОУ 37764460) подати в місячний строк з дати прийняття цієї постанови звіт про виконання судового рішення.

Стягнути з Державного бюджету України через УДКСУ у Червонозаводському районі м. Харкова (код 37999628, адреса: 61010, м. Харків, Червоношкільна набережна, буд. 16) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_2) судові витрати у розмірі 73,08 грн. (сімдесят три грн. 08 коп.).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Бадюков Ю.В.