Рішення № 42886491, 26.02.2015, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"26" лютого 2015 р.Справа № 924/25/15

Господарський суд Хмельницької області у складі:

Суддя Магера В.В., розглянувши матеріали

За позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Чернівці

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Сварог-Дністер", с. Куча, Новоушицький район, Хмельницька область

про стягнення 132 405,90 грн., з яких 96 210,00 грн. основного боргу, 27 605,53 грн. інфляційних втрат, 4032,91 грн. 3% річних та 4 557,46 грн. пені

За участю представників сторін:

від позивача: не прибув;

від відповідача: не прибув.

Суть спору: Позивач звернувся до суду із позовом, згідно якого, із врахуванням заяви про збільшення позовних вимог, яка прийнята судом, просить суд стягнути із відповідача 132 405,90 грн., з яких 96 210,00 грн. основного боргу, 27 605,53 грн. інфляційних втрат, 4 032,91 грн. 3% річних та 4 557,46 грн. пені. Вказана заборгованість виникла у зв'язку із неналежним виконанням відповідачем умов, укладеного між позивачем та відповідачем договору на надання послуг по захисту рослин №05/-06-Г від 05.06.2013р.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що відповідно до укладеного між сторонами договору від 05.06.2013р. виконавець (позивач) зобов'язується надати послуги по захисту рослин ультрамалоб'ємним методом згідно плану та карт розміщення посівів культур, на площах вказаних замовником (відповідачем) в об'ємах та на умовах вказаних в цьому договорі, а замовник (відповідач) зобов'язується прийняти ці роботи та оплатити вартість послуг виконавця на умовах цього договору.

Вказує, що позивач зі своєї сторони якісно та в повному обсязі виконав роботу по захисту рослин відповідача на суму дев'яносто шість тисяч двісті десять гривень 00 копійок, що підтверджується Актом виконаних робіт від 19.06.2013р.

При цьому, відповідач умови договору не виконав, зокрема п.2.2.8 зазначено, що замовник (відповідач) має здійснити оплату наданих виконавцем (позивачем) послуг в строки та на умовах, передбачених цим Договором, а п.4.3 вказує, що розрахунки за цим договором здійснюються замовником (відповідачем) наступним чином: замовник протягом 5-ти календарних днів з моменту підписання даного договору здійснює авансовий платіж: у розмірі 30% від орієнтовної площі зазначеної в п. 1.2 цього договору. Наступний розрахунок проводиться протягом 30-ти банківських днів з моменту підписання акту виконаних робіт щодо якості та об'єму наданих сільськогосподарських послуг.

Таким чином вважає, що у відповідача з 10.06.2013р. (через 5 робочих днів з дати підписання договору) виникла заборгованість по сплаті авансового платежу у розмірі 30% від орієнтовної площі 90 га (п.1.2. договору), що становить 27 000,00 грн. з розрахунку 2000 га*45 грн/га*30%= 27000 грн.

Окрім цього, 31.07.2013 року тобто через тридцять банківських днів після підписання акту виконаних робіт від 19.06.2013 року, у відповідача перед позивачем виникла заборгованість по оплаті фактично виконаних послуг, що враховуючи заборгованість по авансу становить 96 210,00 грн. з

розрахунку 2138 га*45 грн/га=96210 грн.

Також, 31.07.2014 року між позивачем та відповідачем було складено Акт звірки взаємних розрахунків (копія акта додається) та встановлено заборгованість відповідача на користь позивача в сумі 96 210,00 грн.

Позивач вказує, що на усні вимоги про сплату боргу відповідач не реагував, тому позивачем було направлена претензія з вимогою про сплату заборгованості, однак заборгованість не сплачена.

Згідно ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст.610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Із врахуванням вищенаведеного, позивач просить суд про задоволення позову.

Представник позивача в засідання суду 26.02.2015р. не прибув, натомість в матеріалах справи наявна заява позивача від 12.02.2015р., згідно якої останній просить суд проводити засідання за відсутності представника позивача. Позовні вимоги підтримує в повному обсязі, будь-яких додаткових заяв чи клопотань немає.

Відповідач повноважного представника в судове засідання 26.02.2015р. не направив, письмового відзиву на позов та доказів погашення заборгованості в добровільному порядку не надав, про причини неявки та неподання доказів суд не повідомив.

Відповідач повідомлявся про дату та час слухання справи в суді шляхом направлення ухвал від 12.01.2015р., від 29.01.2015р., від 12.02.2015р. з юридичною адресою відповідача із відміткою про отримання вказаних ухвал 15.01.2015р., 02.02.2015р. та 14.02.2015р. згідно поштових повідомлень.

Відповідно до п.п.3.9.1. пункту 3.9. Постанови Пленуму ВГСУ №18 від 26.12.2011р. „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час та місце розгляду справи судом у разі виконання судом вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України.

За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Судом в даному випадку приймається до уваги, що неявка в судове засідання господарського суду представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті та не тягне за собою відкладення справи на іншу дату. Тому, для уникнення зловживання процесуальними правами, враховуючи те, що судом вжито всіх необхідних заходів щодо належного повідомлення відповідача про слухання справи в суді, суд вважає за доцільне розглянути дану справу по суті, на підставі ст.75 ГПК України, за наявними документами.

Розглядом матеріалів справи встановлено:

ОСОБА_1, м. Чернівці як фізична особа-підприємець значиться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців згідно виписки із ЄДР від 05.09.2013р. №418689 серія АВ, витягу із ЄДР від 05.07.2012р. №396327 серія АА.

Товариство з обмеженою відповідальністю „Сварог-Дністер", с. Куча Новоушицький район значиться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців згідно виписки із ЄДР від 26.05.2011р. №497302 серія АА, витягу із ЄДР від 16.07.2013р. №497302.

05.06.2013р. між ФОП ОСОБА_1 (виконавцем) та ТОВ Сварог-Дністер" (замовником) укладено договір №05/-06-Г про надання послуг по захисту рослин, згідно якого виконавець зобов'язується надати послуги по захисту рослин ультрамалооб'ємним методом, згідно плану та карт розміщення посівів культур на площах вказаних замовником в об'ємах та на умовах, вказаних в цьому договорі, а замовник зобов'язуються прийняти ці роботи та оплатити вартість послуг виконавця в порядку та на умовах, вказаних в цьому договорі (п.п.1.1 договору).

Згідно п.п.1.2 договору передбачено, що сільськогосподарські роботи, послуги щодо виконання, яких надаються виконавцем замовнику в межах цього договору є: надання послуг по захисту рослин ультрамалооб'ємним методом сільськогосподарських культур на площі 2000,00 га. Зазначена площа може бути збільшена. Остаточна площа визначається за актами виконаних робіт, що укладається між сторонами по закінченню виконання робіт за цим договором. При цьому, сторони встановили такі орієнтовні строки закінчення сільськогосподарських робіт за цим договором: 20 червня 2013 року.

Згідно п.п.4.1, 4.2 договору сторони встановили, що вартість послуг виконавця по виконанню сільськогосподарських робіт за цим договором встановлюється в розмірі: за 1 га площі становить 45,00 грн. без ПДВ. Загальна вартість послуг за цим договором встановлюється сторонами шляхом сумування вартості послуг за кожним окремим актом виконаних робіт, що складений в межах цього договору.

Вказаним договором сторони передбачили, що розрахунки за цим договором здійснюються замовником наступним чином: замовник протягом 5 (п'яти) календарних днів з моменту підписання даного договору здійснює авансовий платіж у розмірі 30 відсотків від орієнтовної площі зазначеної в п. 1.2 цього Договору. Наступний розрахунок проводиться протягом 30-ти банківських днів з моменту підписання акта виконаних робіт щодо якості та об'єму наданих сільськогосподарських послуг замовником. (п.п.4.3 договору).

Згідно п.п.5.2 договору сторони передбачили, що замовник у випадку порушення термінів розрахунків сплачує виконавцю неустойку (пеню) у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплачених виконаних робіт за кожний день прострочення.

У випадку прострочення поставки сільськогосподарської техніки на строк, що перевищує 10 (десять) календарних днів, виконавець зобов'язується сплатити замовнику штраф в розмірі 5% від погодженої сторонами загальної орієнтовної вартості робіт (п.4.2 договору), а також замовник має право вимагати розірвання цього договору (п.п. 5.3 договору).

19.06.2013р. сторони підписали Акт виконаних робіт, згідно якого підтвердили виконання робіт на загальну суму 96 210,00 грн. в повному обсязі та без порушень техніки безпеки (скріплений печатками сторін).

03.06.2014р. позивач направив на адресу відповідача претензію №1 від 30.05.2014р., згідно якої вимагав на протязі 25 календарних днів від дати її отримання перерахувати на зазначені реквізити позивача заборгованість в сумі 96 210,00 грн. (претензія вручена відповідачу 05.06.2014р. згідно відмітки поштового повідомлення про вручення.

31.07.2014р. сторони підписали акт звірки взаємних розрахунків б/н, згідно якого підтвердили заборгованість відповідача перед позивачем станом на 31.07.2014р. в сумі 96 210,00 грн.

Оскільки борг в сумі 96 210,00 грн. відповідачем не погашений, позивач звернувся із позовом, згідно якого просить суд стягнути з відповідача 96 210,00 грн. основного боргу, 27 605,53 грн. інфляційних втрат, 4032,91 грн. 3% річних та 4 557,46 грн. пені згідно поданих розрахунків.

Дослідивши зібрані у справі докази та давши їм правову оцінку в сукупності, судом прийнято до уваги таке:

Відповідно до ст.174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

У відповідності до ст.11 та ст.509 ЦК України однією з підстав виникнення, цивільних прав та обов'язків сторін є укладення між ними договору. В силу зобов'язання боржник зобов'язаний вчинити на користь кредитора певну дію, в тому числі сплатити борг, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, тобто сплати борг.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст.ст.526,527 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Згідно ст.530 ЦК України передбачено, що у разі, якщо зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до вимог ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив зобов'язання, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст.901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Статтями 902, 903 ЦК України передбачено, що виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

З матеріалів справи вбачається, що між сторонами було підписано договір від 05.06.2013р. №05/-06-Г, предметом якого сторони визначили надання послуг по захисту рослин ультрамалооб'ємним методом згідно плану та карт розміщення посівів культур на площах, вказаних замовником. При цьому, відповідач взяв на себе зобов'язання провести розрахунок з позивачем за надані послуги, проте зобов'язань по оплаті не виконав, внаслідок чого утворилась заборгованість.

Відтак, правомірною суд вважає заборгованість в сумі 96 210,00 грн., яка відповідає фактичним обставинам справи та підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами.

Згідно належним чином підписаного сторонами акту звірки взаємних розрахунків від 31.07.2014р. б/н сторони підтвердили заборгованість відповідача перед позивачем в сумі 96 210,00 грн.

Наявність основного боргу в сумі 96 210,00 грн. матеріалами справи підтверджена.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення також пеню в сумі 4 557,46 грн. згідно поданих розрахунків. Як вбачається із матеріалів справи, позивачем проведено нарахування пені за наступні періоди: за прострочення сплати відповідачем 27 000,00 грн. завдатку за період з 10.06.2013р. по 10.12.2013р. та за прострочення сплати решти боргу в сумі 69 210,00 грн. за період прострочення з 31.07.2013р. по 13.08.2013р.

Суд, оцінивши проведені позивачем нарахування суми пені, приймає до уваги наступне:

Відповідно до ч.3 ст.549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч.1 ст.230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно вимог ч.6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У відповідності зі ст.ст.1, 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно ч.1 ст.547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі (одним із видів забезпечення виконання зобов'язання є неустойка, зокрема пеня - ч.1 ст.546 ЦК України, ч.1 ст.549 ЦК України).

При цьому, стягнення пені за неналежне виконання договірних зобов'язань сторони передбачили у договорі №05/-06-Г від 05.06.2013р. (п.п.5.2 договору). Проте, нарахована позивачем пеня за прострочення сплати завдатку в сумі 27 000,00 грн. вказаним договором не передбачалась, тому нарахування 1 278,99 грн. пені за період з 10.06.2013р. по 10.12.2013р. суд вважає неправомірним.

Натомість, суд вважає, що позивачем цілком правомірно визначено період прострочення для розрахунку пені, а саме: із 31.07.2013р. по 31.01.2014р., яке відповідає п.п.1.2, 4.3 договору, із врахуванням суми простроченої заборгованості в розмірі 96 210,00 грн.

Оскільки позивачем заявлено до стягнення пеню в сумі 4 557,46 грн., яка є меншою, ніж та, що перерахована судом, тому остання заявлена правомірно та судом приймається як належна до стягнення.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Із матеріалів справи слідує, що позивачем також заявлено до стягнення інфляційні втрати в сумі 27 605,53 грн. інфляційних втрат за період з 31.07.2013р. по 31.01.22015р. згідно поданих розрахунків.

При проведенні судом перерахунку сум інфляційних витрат приймається до уваги таке.

Судом в даному випадку приймається до уваги, що індекс інфляції, який характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, визначається Держкомстатом за період, який становить один місяць, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції обчислюється виходячи з суми боргу, що мав місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки.

Тобто, врахування індексу інфляції можливе лише на суму простроченої заборгованості не менше як на один місяць та у порядку відповідальності боржника за порушення грошового зобов'язання.

Даної правової позиції дотримується і Вищий господарський суд України по аналогічній справі щодо періоду нарахування інфляційних (постанова Вищого господарського суду України від 20.02.2013р. по справі №16/5025/1011/12).

Крім того, сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).

Така позиція викладена у листі Верховного Суду України „Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" від 03.04.1997 №62-97р. При цьому індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця.

Із врахуванням вищенаведеного, правомірним суд вважає нарахування інфляційних втрат за період із вересня 2013р. по січень 2015р. із суми боргу 96 210,00 грн. за наступним розрахунком: 96 210,00 грн. (сума боргу) х 130,16177446% - 96 210,00 грн. = 29 018,45 грн.

Оскільки заявлені до стягнення позивачем інфляційні втрати становлять 27 605,53 грн., і є меншими, ніж обраховані судом, відтак правомірними суд вважає позовні вимоги в сумі 27 605,53 грн.

Щодо позовної вимоги про стягнення із відповідача 4 032,91 грн. 3% річних за період з 31.07.2013р. по 22.12.2014р., судом до уваги приймається таке.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.

Дане підтверджується правовою позицією, яка викладена у постанові Верховного Суду України від 15.11.2010р. №4/720.

Аналізуючи поданий позивачем розрахунок 3% річних в сумі 4 032,91 грн., останній судом приймається до уваги як такий, що обрахований правильно із врахуванням наявних в матеріалах справи розрахунків та документів. Відтак, позовні вимоги в частині стягнення із відповідача 4 032,91 грн. 3% річних суд вважає правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Відтак, належних та допустимих доказів на спростування вищенаведеного, суду не подано.

За приписами статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд, у визначеному законом порядку, встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно із приписами статті 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Під належністю доказу розуміється наявність об'єктивного зв'язку між змістом судових доказів і фактами, що є об'єктом судового дослідження. Належними слід визнавати докази, які містять відомості про факти, що входять у предмет доказування у справі, та інші факти, що мають значення для правильного вирішення спору. Допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування або певні обставини не можуть підтверджуватися певними засобами доказування.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Отже, обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі усіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі

Також, в ході вирішення справи представником позивача подано докази на підтвердження здійснених ним судових витрат на загальну суму 4 100,15 грн., яка складається із: 3 200,00 грн. адвокатських послу та 900,15 грн. витрат на оплату транспортних послуг.

Судом в даному випадку приймається до уваги, що згідно ч.3 ст.48 ГПК України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України „Про адвокатуру".

Дія вказаного Закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами. Поняття особи, котра є адвокатом, наводиться в статті 2 Закону України „Про адвокатуру", де зазначено, що адвокатом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та прийняв Присягу адвоката України.

Із наявних матеріалів справи вбачається, що представництво інтересів позивача здійснював громадянин України ОСОБА_2, який є адвокатом згідно свідоцтва про право зайняття адвокатською діяльністю №307 від 06.10.2006р.

На підтвердження сплати адвокатських послуг в сумі 3 200,00 грн. позивачем подано наступні докази: договір про надання правової допомоги від 18.12.2014р., укладений із ФОП ОСОБА_1, акт виконаних робіт від 27.01.2015р. №1 на суму 3 200,00 грн., Додаток №2 від 27.01.2015р., квитанція №6 від 27.01.2015р. про отримання від ОСОБА_1 грошових коштів с умі 3 200,00 грн. за правову допомогу по договору від 18.12.202014п., акту виконаних робіт №1 від 28.01.2015р.

У п.12 роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998 № 02-5/78 „Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" (з наступними доповненнями і змінами) зазначено: „Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат, крім державного мита, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним.

У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна надавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Враховуючи наявні матеріали справи документи, значну заборгованість відповідача перед позивачем та об'єм виконуваної адвокатом роботи, суд прийшов до висновку про розумність та обґрунтованість розміру понесених позивачем витрат на послуги адвоката в розмірі 3 200,00 грн.

Стосовно відшкодування позивачу витрат на транспортні послуги в сумі 900,15 грн., судом приймається до уваги, що останні підлягають частковому відшкодуванню в сумі 400,00 грн.

Судом враховується, що транспортні витрати на суму 400,00 грн. підтверджені наявним в матеріали справи чеком №1418 на заправку дизельного пального на суму 400,00 грн., яка здійснена представником позивача 29.01.2015р. о 07:25 год. в ході слідування до суду. При цьому, ухвалою від 12.01.2015р. господарський суд Хмельницької області призначив судове засідання на 29.01.2015р. о 10 год.30 хв. та визнав явку повноважного представника позивача обов'язковою.

Натомість, транспортні витрати на суму 500,15 грн. на заправку транспорту представника позивача 12.02.2015р. згідно чека №29804 не підлягають відшкодуванню відповідачем, оскільки в наступних судових засіданнях явка представника позивача обов'язковою не визнавалась, будь-які додаткові докази від позивача не витребовувались.

Із врахуванням вищенаведеного та керуючись ст.ст. 44, 48, 49 ГПК України, суд вважає, що на відповідача покладаються витрати по оплаті судового збору в сумі 2 648,12 грн., витрати на послуги адвоката в сумі 3 200,00 грн. та витрати на оплату транспортних послуг в сумі 400,00 грн.

Керуючись ст.ст.12, 33, 34, 43, 44, 49, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, СУД -

ВИРІШИВ:

Позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Чернівці до Товариства з обмеженою відповідальністю „Сварог-Дністер", с. Куча, Новоушицький район, Хмельницька область про стягнення 132 405,90 грн., з яких 96 210,00 грн. основного боргу, 27 605,53 грн. інфляційних втрат, 4 032,91 грн. 3% річних та 4 557,46 грн. пені задовольнити.

Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю „Сварог-Дністер", с. Куча, Новоушицький район, Хмельницька область, вул. Леніна, буд.7 (код ЄДРПОУ 35289018) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, 58000, АДРЕСА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) 96 210,00 грн. (дев'яносто шість тисяч двісті десять гривень 00 коп.) основного боргу, 27 605,53 грн. (двадцять сім тисяч шістсот п'ять гривень 53 коп.) інфляційних втрат, 4032,91 грн. (чотири тисячі тридцять дві гривні 91 коп.) 3% річних, 4 557,46 грн. (чотири тисячі п'ятсот п'ятдесят сім гривень 46 коп.) пені, 2 648,12 грн. (дві тисячі шістсот сорок вісім гривень 12 коп.) витрат по оплаті судового збору, 3 200,00 грн. (три тисячі двісті гривень 00 коп.) витрат на послуги адвоката, 400,00 грн. (чотириста гривень 00 коп.) відшкодування транспортних витрат.

Видати наказ.

Суддя В.В. Магера

Віддрук. 4 прим.:

1 - до справи;

2,3 - позивачу (АДРЕСА_2, 58000) - прост. кореспонд.

ОСОБА_2 (АДРЕСА_3, 58032 ) - проста коресп.;

4 - відповідачу (вул. Леніна, 7, с. Куча, Новоушицький р-н, Хмельницька обл., 32645) - рекоменд. із повідомл.