Постанова № 42885976, 17.02.2015, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2015 р. Справа № 804/1287/15 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіТурова О.М. при секретаріШабанова Д.В за участю: представника позивача: представника відповідача: Кісельової О.П. Соколової Ю.Л. розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську адміністративну справу

позовом Лівобережного районного центру зайнятості в місті Дніпропетровську до Публічного акціонерного товариства «Дніпропетровський завод прокатних валків» про стягнення заборгованості, -

в с т а н о в и в :

Лівобережний районний центр зайнятості в місті Дніпропетровську звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Публічного акціонерного товариства «Дніпропетровський завод прокатних валків», в якому просив стягнути з відповідача на користь позивача кошти виплаченого ОСОБА_5 забезпечення та вартості наданих соціальних послуг, як безробітному, у сумі 8350,77грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилався на те, що ОСОБА_5 перебував на обліку в Лівобережному районному центрі зайнятості з 07.07.2014р. по 21.10.2014р. як безробітний у зв'язку із звільненням з посади формовщика ручної формовки вальцеливарного цеху ПАТ «Дніпропетровський завод прокатних валків» на підставі наказу №104 від 02.06.2014р. За час перебування на обліку ОСОБА_5 була виплачена допомога по безробіттю у сумі 8350,77грн. При цьому згідно рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 01.10.2014р. ОСОБА_5 було поновлено на роботі на означеній посаді з 01.10.2014р. Відповідно до вимог ст.35 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 02 березня 2000 року N 1533-III із роботодавця утримується сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду. Однак, кошти виплаченого ОСОБА_5 забезпечення та вартості наданих соціальних послуг відповідачем добровільно не повернуті, тому позивач звернувся до суду з вимогою про їх стягнення.

У судовому засіданні представник позивача підтримав пред'явлений адміністративний позов у повному обсязі та, посилаючись на викладені у ньому доводи, просив повністю його задовольнити.

Відповідач пред'явлений адміністративний позов не визнав, подав на нього письмові заперечення, в яких просив повністю відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що позивач стверджує, що ОСОБА_5 за час перебування на обліку було виплачено допомогу по безробіттю у сумі 8350,77грн., однак у рішенні Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 01.10.2014р. у справі № 199/5326/14-ц значиться, що ОСОБА_5 за час вимушеного прогулу отримав допомогу по безробіттю у розмірі 4345,80грн. Таким чином, вимога про стягнення з ПАТ «Дніпропетровський завод прокатних валків» виплаченого забезпечення у розмірі 8350,777грн. є безпідставною, оскільки перевищує встановлений Амур-Нижньодніпровським районним судом м. Дніпропетровська розмір допомоги по безробіттю ОСОБА_5 у розмірі 4345,80грн. Крім того, відповідач вказував на те, що розрахунок виплаченого Лівобережним районним центром зайнятості м. Дніпропетровська забезпечення ОСОБА_5 за період з 14.07.2014р. по 21.10.2014р. є безпідставним та незаконним, оскільки ОСОБА_5 був поновлений на роботі судом саме з 01.10.2014, отже, й розрахунок має бути здійснений лише за період з 14.07.2014 р. по 01.10.2014 р. Також у запереченнях на позов зазначалося, що ОСОБА_5 після поновлення на роботі за рішенням суду у період з 01.10.2014р. по 21.10.2014р. на роботі не з'являвся та не звертався до органів державної виконавчої служби про негайне виконання зазначеного рішення. Отже, підстави для виплати відповідачем позивачу забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному за період з 01.10.2014р. по 21.10.2014р., тобто після поновлення ОСОБА_5 на роботі, відсутні. Крім того, позивачем не надано належних доказів, що підтверджують факт виплати зазначених сум забезпечення та надання послуг ОСОБА_5, а також не підтверджений відповідними доказами розмір цих сум. Таким чином, позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, які регулюють спірні правовідносини, суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню, зважаючи на наступне.

Згідно до статті 2 Закону України «Про зайнятість населення» від 01 березня 1991 року № 803-XII безробітними визнаються, зокрема, працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи.

Статтею 7 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 02 березня 2000 року N 1533-III передбачено, що видом забезпечення за цим Законом є допомога по безробіттю, у тому числі одноразова її виплата для організації безробітним підприємницької діяльності.

Пунктом 6.6 Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України 20 листопада 2000 року N 307, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14 грудня 2000 року N 915/5136, встановлено, що допомога по безробіттю нараховується до дня останнього відвідування центру зайнятості включно.

Відповідно до ч.2 ст.36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 02 березня 2000 року N 1533-III застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.

Згідно п.4 ст.35 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 02 березня 2000 року N 1533-III із роботодавця утримується сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_5 в період з 07.07.2014р. по 21.10.2014р перебував на обліку в Лівобережному районному центрі зайнятості м. Дніпропетровська як безробітний.

Так, згідно витягу із наказів про прийняті рішення по особі ОСОБА_5 з 07.07.2014р. останньому було надано статус безробітного та призначено виплату допомоги по безробіттю з урахуванням страхового стажу відповідно до п.п.1,3,4 статті 22, п.1 статті 23 Закону України N 1533-III та п. 2.1 Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України 20 листопада 2000р. N307, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14 грудня 2000 року N915/5136 (а.с.36).

У зв'язку із поновленням зареєстрованого безробітного на роботі за рішенням суду, що набрало законної сили, ОСОБА_5 був знятий з обліку в Лівобережному районному центрі зайнятості м. Дніпропетровська.

Згідно довідки Лівобережного районного центру зайнятості ОСОБА_5 за час перебування на обліку отримав допомогу по безробіттю у сумі 8350,77грн. (а.с.37).

Також судом встановлено, що за час перебування на обліку ОСОБА_5 звернувся до Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська з позовом до ПАТ «Дніпропетровський завод прокатних валків» про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди.

Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 01.10.2014р. у справі №199/5326/14-ц вищевказаний позов ОСОБА_5 було задоволено частково, а саме: визнано незаконним та скасовано наказ №104 (розпорядження) про припинення трудового договору (контракту) від 02.06.2014р., про звільнення ОСОБА_5. з роботи на підставі п.1 ст.40 КЗпП України та поновлено ОСОБА_5 на роботі формовщика ручної формовки вальцеливарного цеху ПАТ «Дніпропетровський завод прокатних валків», а також стягнуто з ПАТ «Дніпропетровський завод прокатних валків» на користь ОСОБА_5 заробітну плату за весь час вимушеного прогулу в розмірі 10482,11грн. та 2000,00грн. моральної шкоди (а.с.31-34).

Зазначене рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 01.10.2014р. у справі №199/5326/14-ц набрало законної сили 17.11.2014р.

При цьому відповідно до ст.367 ЦПК України це судове рішення в частині поновлення на роботі, а також стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу в межах суми платежу за один місяць у розмірі 4903,87грн. було допущено до негайного виконання.

Разом з тим, фактично ОСОБА_5 був поновлений на роботі 23.10.2014р. наказом ПАТ «Дніпропетровський завод прокатних валків» №615 від 23.10.2014р. (а.с.9).

Актом розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 17.11.2014р. №414 було встановлено наявність підстав для відшкодування ПАТ «Дніпропетровський завод прокатних валків» Лівобережному районному центру зайнятості м. Дніпропетровська виплаченого ОСОБА_5 забезпечення та вартості наданих соціальних послуг, як безробітному, у сумі 8350,77грн. відповідно до приписів п.4 ст.35 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» (а.с.7).

У зв'язку із цим 18.11.2014р. Лівобережним районним центром зайнятості м. Дніпропетровська було видано наказ №784 про повернення ПАТ «Дніпропетровський завод прокатних валків» коштів, виплачених як допомога по безробіттю громадянину ОСОБА_5 (а.с.6).

25.11.2014р. позивач звернувся до відповідача з претензією на суму 8350,77грн., однак, станом на час розгляду справи доказів її задоволення суду не надано (а.с.8).

Таким чином, у позивача, як суб'єкта владних повноважень, виникли підстави, що дали йому право на пред'явлення цих позовних вимог.

Щодо посилання відповідача на те, що рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська ОСОБА_5 було поновлено на роботі саме з 01.10.2014р., оскільки в цій частині рішення суду підлягало негайному виконанню, і виплату матеріальної допомоги необхідно було припинити саме 01.10.2014р., суд зазначає наступне.

Враховуючи, що фактично ПАТ «Дніпропетровський завод прокатних валків» ухилився від негайного виконання вищеозначеного судового рішення та поновив ОСОБА_5 на роботі лише з 23.10.2014р., у позивача не було підстав знімати останнього з обліку та припиняти йому відповідні виплати допомоги.

Щодо доводів відповідача відносно того, що сума допомоги по безробіттю, виплачена ОСОБА_5 за час перебування на обліку у статусі безробітного у розмірі 8350,77грн., яку позивач просить з нього стягнути, не відповідає сумі цієї допомоги, вказаній у рішенні Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська, суд зазначає наступне.

Дійсно в рішенні до Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 01.10.2014р. у справі № 199/5326/14-ц значиться, що за час перебування ОСОБА_5 на обліку в Лівобережному районному центрі зайнятості м. Дніпропетровська йому згідно довідки №393 від 17.02.2015р. було виплачено допомогу по безробіттю у розмірі 8350,77грн. При цьому у рішенні також вказано, що допомогу у такому розмірі було виплачено за період з 07.07.2014р. по 02.09.2014р.

Однак, враховуючи, що фактично ОСОБА_5 перебував на обліку у позивача і після 02.09.2014р., виплата допомоги по безробіттю вказаній особі не припинялася, а, отже, її сума відповідно збільшувалася та згідно довідки від 17.02.2015р. №393 до моменту зняття ОСОБА_5 з обліку склала 8350,77грн.

Таким чином, сума виплаченої допомоги по безробіттю підтверджується відповідною довідкою центру зайнятості, що підписана головним бухгалтером та скріплена печаткою (а.с.37).

Станом на дату розгляду справи у судовому засіданні відповідач не надав суду доказів про відшкодування позивачу коштів виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному ОСОБА_5, що є порушенням приписів п.4 ст.35 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття».

З огляду на вищенаведене, суд вважає, що позивачем - суб'єктом владних повноважень була доведена правомірність та обґрунтованість підстав стягнення з відповідача коштів виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному ОСОБА_5, натомість відповідачем не було надано суду доказів щодо спростування позиції позивача, викладеної в заявленому адміністративному позові, та доказів добровільної сплати означеної суми боргу на момент розгляду справи.

Відповідно до ч.4 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати по справі з відповідача не стягуються.

Керуючись ст. ст. 122, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

п о с т а н о в и в :

Адміністративний позов Лівобережного районного центру зайнятості в місті Дніпропетровську до Публічного акціонерного товариства «Дніпропетровський завод прокатних валків» про стягнення заборгованості - задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Дніпропетровський завод прокатних валків» (код ЄДРПОУ 00187375) на користь Лівобережного районного центру зайнятості в місті Дніпропетровську заборгованість у сумі 8350,77грн. (вісім тисяч триста п'ятдесят гривень сімдесят сім копійок).

Повний текст постанови виготовлено 23 лютого 2015 року.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст. 186 цього Кодексу до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя О.М. Турова