Постанова № 42885809, 12.02.2015, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2015 р. Справа № 804/1329/15 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіІльков В.В. при секретаріМофі І.В., за участю: представників позивача Ліфшиць В.Г., Ломаки Л.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом приватного підприємства "ФЕНІКС-2010" до Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про скасування податкових повідомлень-рішень від 21.08.2014р. за № 0006631501 та за № 0006621502,-

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява приватного підприємства «ФЕНІКС-2010» до Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, у якій позивач просить:

- прийняте Дніпропетровською міжрайонною ДПІ Дніпропетровської області податкове повідомлення-рішення № 0006631501 від 21.08.2014р. про сплату 176641,50 грн. податку на додану вартість та штрафних санкцій, повністю скасувати;

- прийняте Дніпропетровською міжрайонною ДПІ Дніпропетровської області податкове повідомлення-рішення № 0006621502 від 21.08.2014р. про сплату 369180,00 грн. податку на прибуток та штрафних санкцій, повністю скасувати.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.01.2015р. було відкрито провадження по справі.

У обґрунтування позову зазначено, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені на підставі висновків акту перевірки від 31.07.2014р. за № 514/22-01/36877842. Зокрема, за викладеними у акті висновками підприємством порушено положення п.п.134.1, ст.134, п.п.135.5.4, п.135.5 ст.135, п.137.4 ст.137, п.п.139.1.9, п.139.1 ст. 139, п.198.3, п.198.6, ст.198 ПК України документально не підтверджено реальність здійснення господарських відносин між ТОВ «Всесвіт» - ПП «ФЕНІКС-2010» за жовтень 2013р., за наслідками чого ПП «ФЕНІКС-2010» занижено податок на додану вартість на загальну суму 117761 грн. за жовтень 2013р. та податок на прибуток за 2013р. на загальну суму 246120 грн. На підставі акту перевірки відповідачем було прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 21.08.2014р. за № 0006631501 та за № 0006621502, з якими позивач не погоджується та вважає такими, що підлягають скасуванню. Позивач зазначає, що відповідач порушив його права на отримання акту перевірки, прийняв оскаржувані податкові повідомлення-рішення з порушенням порядку, встановленого ПК України. Здійснення господарських операцій з контрагентом - ТОВ «Всесвіт», підтверджуються податковими накладними, товарними накладними та платіжними дорученнями. За висновками акту встановлено «нереальність» проведення господарських операцій між позивачем та контрагентом - ТОВ «Всесвіт», відсутність об'єктів оподаткування, ненадання повного переліку первинних документів на підтвердження здійснення господарських операцій. У обґрунтування протиправності зазначених висновків позивач вказує на такі обставини, що із документів, наданих під час проведення перевірки (видаткові та податкові накладні, тощо) вбачається надання послуг відповідно до укладених договорів та рух коштів на їх оплату; позивачем до контролюючих органів були надані первинні бухгалтерські документи на підтвердження господарських операцій з контрагентом, податкові накладні були виписані уповноваженими особами зазначених контрагентів, але податковим органом належних перевірок за даними фактами проведено не було. Позивачем зазначено, що ним зі свого боку виконані всі вимоги щодо формування податкового кредиту за операціями із вищезазначеним контрагентом, до податкової перевірки надавались усі первинні документи, дані бухгалтерського обліку. На підставі вищевикладених обставин, оскаржувані податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

Представники позивача в судовому засіданні підтримали позовні вимоги та просили позов задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився. Судом направлялись на адресу відповідача повістки про виклик у судові засідання, призначені на 28.01.2015 року, 12.02.2015року. Відповідно до ст. 35 КАС України відповідач вважається належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи. Від представника відповідача надійшло факсимільне повідомлення від 12.02.2015 року з проханням відкласти розгляд справи, яка призначена на 12.02.2015 року. Проте, зважаючи на встановлені ч. 1 ст. 122 КАС України строки розгляду адміністративних справ та недопустимості їх порушення та необгрунтованість клопотання про відкладення розгляду справи, згідно ч. 4 ст. 128 КАС України, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності відповідача.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи та пояснення представників позивача, дослідивши подані до суду докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи, суд встановив таке.

Відповідно до п.п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Згідно із п. 75.1 ст. 75 ПК України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби.

Підпунктом 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України встановлено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та, яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Згідно із п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК України документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється за наявності такої обставини - за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням, якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Відповідно до п. 78.4 ст. 78 ПК України про проведення документальної позапланової перевірки керівник контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Згідно із п. 78.5 ст. 78 ПК України допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення документальної позапланової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу. Документальна позапланова невиїзна перевірка здійснюється у порядку, передбаченому статтею 79 цього Кодексу.

Судом встановлено, що ПП «ФЕНІКС-2010» зареєстровано 11.12.2009 року, перебуває на обліку платників податків у Дніпропетровській об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області та є платником ПДВ.

Згідно із п.20.1.4 п. 20.1 ст. 20, абз. 1,2,5 п.п.75.1 ст. 75, п.77.4 ст. 77 ПК України, наказу Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 18.07.2014р. за № 13460/10/04-17-22-01-19 з 24.07.2014р. по 30.07.2014р. було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПП «ФЕНІКС-2010» (код ЄДРПОУ 36877842) з питань дотримання вимог податкового, валютного законодавства щодо повноти та своєчасності сплати податків, зборів, обов'язкових платежів до бюджетів по результатам фінансово-господарських операцій з ТОВ «Всесвіт» (код ЄДРПОУ 31313654) за жовтень 2013року.

Згідно із п. 86.1 ст. 86 ПК України результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка. Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку, у строки визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов'язаний його підписати.

Підпунктом 86.3 ст. 86 ПК України встановлено, що акт (довідка) документальної виїзної перевірки, що визначено статтями 77 і 78 цього Кодексу, складається у двох примірниках, підписується посадовими особами органу державної податкової служби, які проводили перевірку, та реєструється в органі державної податкової служби протягом п'яти робочих днів з дня, що настає за днем закінчення установленого для проведення перевірки строку (для платників податків, які мають філії та/або перебувають на консолідованій сплаті, - протягом 10 робочих днів).

Згідно із п. 86.10 ст. 86 ПК України у акті перевірки зазначаються як факти заниження, так і факти завищення податкових зобов'язань платника.

За результатами перевірки складено акт від 31.07.2014р. за №514/22-01/36877842, у якому встановлені наступні порушення:

-не підтверджено реальність здійснення господарських відносин із ТОВ «Всесвіт» за жовтень 2013р. їх вид, обсяг, якість та розрахунки, а саме встановлено відсутність об'єктів оподаткування та неможливість реальності здійснення платником податків операцій;

-п. 198.3, п.198.6 ст.198 ПК України, у результат чого занижено податкові зобов'язання з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Всесвіт» на суму 117761 грн., у тому числі за жовтень 2013р. на суму 117761 грн.;

-п.п. 134.1 ст. 134, п.п.135.5.4, п.135.5 ст.135, п.137.4 ст.137, п.п.139.1.9, п.139.1 ст.139 ПК України ПП «ФЕНІКС-2010» занижено податок на прибуток за 2013р. на загальну суму 246120 гривень.

21.08.2014 року Дніпропетровською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на підставі акту від 31.07.2014р. за № 514/22-01/36877842 винесені наступні податкові повідомлення-рішення:

- № 0006631501, яким згідно з пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 ПК України та відповідно до п.198.6 ст. 198 ПК України збільшено суму грошового зобов'язання позивача за платежем - податок на додану вартість за основним платежем в сумі 117761грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 58880,5 гривень;

- № 0006621502, яким згідно з пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 ПК України та відповідно до п.п.139.1.9, п. 139.1 ст. 139 ПК України збільшено суму грошового зобов'язання позивача за платежем - податок на прибуток за основним платежем в сумі 246120 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 123060 гривень.

Позивачем були оскаржені прийняті податкові повідомлення-рішення до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області, у результаті чого було прийнято рішення від 04.11.14 року №95/10/04-36-10-08-09, яким податкові повідомлення-рішення від 21.08.2014 за №0006631501 та за №0006621502 залишено без змін.

Зазначені податкові повідомлення-рішення від 21.08.2014 за №0006631501 та за №0006621502 були також оскаржені позивачем до Державної фіскальної служби, проте було прийнято рішення від 12.12.2014 року №8569/6/99-99-10-01-15, яким податкові повідомлення-рішення та рішення, прийняте за розглядом первинної скарги - залишено без змін, а скаргу - без задоволення.

У судовому засіданні з'ясовано, що оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями збільшено суму грошового зобов'язання позивача з податку на прибуток та податку на додану вартість внаслідок виявлення порушень, допущених ПП» ФЕНІКС-2010» по взаємовідносинам з контрагентом ТОВ «Всесвіт».

Судом встановлено, що 10.05.2012р. року між ТОВ «Всесвіт» (постачальник) та ПП «ФЕНІКС-2010» (покупець) укладено договір № 10/05-1. У відповідності п. 1.1 договору постачальник зобов'язується поставити нафтопродукти, а покупець - прийняти та оплатити його згідно первинної документації (видаткових та податкових накладних, рахунків-фактур, товарно-транспортних накладних). Згідно п.п. 2.1, 2.2 договору загальна ціна договору визначається загальною вартістю поставленого товару протягом строку дії договору; покупець оплачує товар в порядку 100 % передплати вартості відповідної партії поставки.

На підтвердження виконання договору сторонами були складені податкові та видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, копії яких долучені до матеріалів справи, та копії платіжних доручень про перерахування коштів. Крім того згідно платіжних доручень за жовтень 2013р. ПП «ФЕНІКС-2010» розрахувався за отриманий товар з ТОВ «Всесвіт» в сумі 490889,4 грн., в тому числі з ПДВ 81814,94 гривень.

Про нікчемність укладеної угоди з ТОВ «Всесвіт» також зроблено висновок в акті перевірки ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська № 64/22-01/31313654 від 21.01.2014 року «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Всесвіт» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з «…» ПП «ФЕНІКС-2010» за період жовтень 2013 року.

Статтею 207 ГК України встановлено, що господарське зобов'язання, що відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктивності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до ст. 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Господарська діяльність здійснюється у загальній економічній сфері, а тому має суто економічні властивості, що неможливо без вартісної оцінки і взаємооцінки, еквівалентності обміну, відповідних обчислень і розрахунків. Тому така ознака результатів господарської діяльності, як цінова визначеність, наявна в абсолютній більшості випадків, хоча в некомерційній господарській діяльності можливе безкоштовне надання результатів останньої.

Таким чином, з метою встановлення ділової мети зазначених вище господарських операцій необхідно з'ясувати дійсний економічний зміст господарської операції, а також проаналізувати кінцевий економічний ефект у вигляді фактичного приросту (зміни вартості) активів, який настав або повинен був настати в результаті здійснення відповідної операції, незалежно від зафіксованих у документах намірів її учасників.

Відповідно до п.п.14.1.27 п.14.1 ст.14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Положеннями п.44.1 ст.44 ПК України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Водночас, статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Факт укладення правочинів і його виконання обома сторонами підтверджується фактичними обставинами по справі, зокрема, первинними документами, які фіксують здійснення господарських операцій на виконання умов договорів, зокрема:

- видатковими накладними №ВС1004-005 від 04.10.2013 року, №ВС1010-001 від 10.10.2013 року, №ВС1014-016 від 14.10.2013 року, №ВС1021-005 від 21.10.2013 року, №ВС1023-009 від 23.10.2013 року, №ВС1023-007 від 23.10.2013 року;

- податковими накладними від 01.10.2013 року № 2, від 04.10.2013 року № 32, від 10.10.2013 року № 63, від 21.10.2013 року № 147, від 23.10.2013 року №175, від 14.10.2013 року №93;

- товарно-транспортними накладними №ВС1004-006 від 04.10.2013 року, №ВС1010-001 від 10.10.2013 року, №ВС1014-015 від 14.10.2013 року, №ВС1021-004 від 21.10.2013 року, №ВС1021-004 від 21.10.2013 року, №ВС 1014-015 від 14.10.2013 року, №ВС1023-008 від 23.10.2013 року, №ВС1023-006 від 23.10.2013 року;

- платіжними дорученнями від 14.10.2013 року № 4 на суму 70000 грн., від 15.10.2013 року № 8 на суму 15 000 грн., від 22.10.2013 року № 15 на суму 43 000 грн., від 30.10.2013 року № 1622 на суму 17000 грн., від 03.10.2013 року № n274 на суму 75 146, 80 грн., від 23.10.2013 року № n291 на суму 20000 грн., від 09.10.2013 року № 4390 на суму 30 742,61 грн., від 08.10.2013 року № 4382 на суму 80000 грн., від 09.10.2013 року №4391 на суму 45000 грн., від 21.10.2013 року №4421 на суму 95000 гривень.

Відповідно до п. 138.7 ст. 138 ПК України фактична вартість остаточно забракованої продукції не включається до складу витрат платника податку, крім втрат від браку, які складаються з вартості остаточно забракованої з технологічних причин продукції (виробів, вузлів, напівфабрикатів) та витрат на виправлення такого технічно неминучого браку, в разі реалізації такої продукції.

Відповідно до ст. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ст.13 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно зі ст. 9 зазначеного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарської операції є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства від імені якого складений документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Всі податкові та видаткові накладні були складені сторонами у відповідності вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», тобто містять такі обов'язкові реквізити, як: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис.

Досліджені у судовому процесі первинні бухгалтерські документи не містять дефектів форми, змісту або походження первинних і розрахункових документів, які, в силу ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», Податкового кодексу України, п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. за № 88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Отже, оглянуті у судовому засіданні вищезазначені первинні документи позивача та контрагента відповідають вище переліченим вимогам, містять всі необхідні реквізити (печатки підприємств, підписи уповноважених осіб тощо) як наслідок - вони є такими, які підлягають обов'язковому врахуванню як в бухгалтерському, так і в податковому обліку.

З матеріалів справи встановлено, що всі первинні документи бухгалтерського та податкового обліку позивача, які надані ним в підтвердження формування валових витрат відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», виписані підприємством, яке станом на момент спірних правовідносин є платником ПДВ, що не заперечується відповідачем, під час здійснення господарських операцій перебувало на обліку в органах ДПІ. Доказів зворотного судовим розглядом справи не встановлено і актом перевірки не заперечується та не спростовано.

Чинне податкове законодавство не ставить в залежність право позивача на формування валових витрат від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. Питання формування валових витрат поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Суд зазначає, що у відповідності до ст. 21 ПК України посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з Податковим кодексом України та іншими законами і нормативними актами.

У відповідності до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби» від 20.07.2010 року за № 1112/11/13-10 процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи:

1.Встановлення факту здійснення господарської операції. При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції - договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо. Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення, приміщень для зберігання товарів тощо; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

2.Встановлення спеціальної правосуб'єктності учасників господарської операції. Особа, яка видає податкову накладну, повинна бути зареєстрована як платник податку на додану вартість на момент вчинення відповідної господарської операції.

3.Встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку.

4.Встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість

5.Встановлення факту надмірної сплати податку на додану вартість у ціні товарів (послуг), що придбані платником податку.

Аналогічна позиція викладена також у листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11.

Також у цьому листі Вищого адміністративного суду України зазначено, що не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючим органом грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі і нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому взаємовідносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Вищевикладена позиція також сформульована у постанові Вищого адміністративного суду України від 14.11.2012 року по справі № 2а-9864/11/2670 (K/9991/50772/12).

У відповідності до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України № 1936/11/13-11 від 01.11.2011 року «Щодо підтвердження даних податкового обліку» документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо.

При цьому сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

На підставі викладеного, суд вважає, що Дніпропетровська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області не довела належними засобами доказування, що господарські операції між позивачем та ТОВ «Всесвіт» здійснені без мети настання реальних наслідків.

У матеріалах справи відсутні докази визнання недійсним правочину, укладеного між позивачем та ТОВ «Всесвіт». Крім того, докази щодо порушення кримінальних справ проти посадових осіб підприємства-контрагента позивача або наявність таких, що набрали законної сили вироків суду в акті перевірки відсутні. Не надавались такі докази і під час судового розгляду справи.

Таким чином, з вищевикладеного вбачається, що позивач виконав вимоги чинного законодавства України і правомірно на підставі даних бухгалтерського обліку (первинних бухгалтерських документів) відобразив у даних податкового обліку операції із зазначеним контрагентом.

Відповідно до ч. 2 ст. 161 КАС України при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» практика Європейського Суду з прав людини є джерелом права та свідчить про те, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (рішення Європейського Суду від 09.01.2007р. у справі «Інтерсплав проти України»).

Згідно з ч.1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Враховуючи вищенаведені обставини та зазначені норми законодавства, суд вважає, що позивачем у даній справі було правомірно сформовано податкове зобов'язання на прибуток за період, що перевірявся із врахуванням господарських операцій із ТОВ «Всесвіт».

За таких обставин, висновок податкового органу про порушення положення п.п.134.1, ст. 134, п.п.135.5.4, п.135.5 ст.135, п.137.4 ст.137, п.п.139.1.9, п.139.1 ст. 139, п.198.3, п.198.6, ст.198 ПК України, встановлені у акті перевірки не відповідають встановленим по справі обставинам.

З огляду на відсутність порушень не підлягають застосуванню до відповідача і штрафні санкції за вказані порушення.

Крім того, слід також наголосити, що у податковому праві визнається критерій добросовісності платника, який передбачає законність дій платника у сфері податкових правовідносин (у тому числі і щодо формування даних податкового обліку), доки це не спростовано у порядку, встановленому Податковим кодексом України. Наведене також виключає можливість застосування до платника негативних правових наслідків до моменту донарахування платникові податкового зобов'язання в порядку статті 54 Податкового кодексу України та його узгодження.

Відповідно до ч. 2 ст. 161 КАС України при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» практика Європейського Суду з прав людини є джерелом права та свідчить про те, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (рішення Європейського Суду від 09.01.2007р. у справі «Інтерсплав проти України»).

Згідно з ч.1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти тільки на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до положень ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. У адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Розглядаючи спір по суті, суд дійшов висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення, прийняті Дніпропетровською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, від 21.08.2014р. за № 0006631501 та за № 0006621502 прийняті не обґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, не пропорційно, зокрема, без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення.

Під час розгляду справи судом встановлено, що позивач в адміністративному позові просить скасувати податкові повідомлення-рішення від 21.08.2014р. за № 0006631501 та за № 0006621502, прийняті Дніпропетровською міжрайонною ДПІ Дніпропетровської області.

Проте, в ході розгляду справи з'ясовано, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення були прийняті Дніпропетровською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області.

Відповідно до ст. 90 Цивільного кодексу України юридична особа повинна мати своє найменування, яке містить інформацію про її організаційно-правову форму. Найменування установи має містити інформацію про характер її діяльності.

З досліджених доказів, а саме: наказу про проведення перевірки від 18.07.2014 року №534, акту перевірки від 31.07.2014 року №514/22-01/36877842, та податкових повідомлень-рішень від 21.08.2014р. за № 0006631501 та за № 0006621502, вбачається, що контролюючим органом ПП «ФЕНІКС-2010», уповноваженим на проведення перевірки та прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, які є предметом розгляду у цій справі є саме Дніпропетровська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про те, що Дніпропетровською міжрайонною ДПІ Дніпропетровської області оскаржувані податкові повідомлення-рішення не виносились, що свідчить про стилістичну помилку у прохальній частині адміністративного позову, а тому позов в частині скасування податкових повідомлень-рішень Дніпропетровської міжрайонної ДПІ Дніпропетровської області задоволенню не підлягає.

Зважаючи на сукупність викладених обставин та висновків, позовні вимоги підлягають задоволенню частково в частині скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 21.08.2014р. за № 0006631501 та за № 0006621502, прийнятих повноважним контролюючим органом - Дніпропетровською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області.

Відповідно до ст. 94 КАС України відшкодуванню із Державного бюджету України на користь ПП «ФЕНІКС-2010» підлягає частина здійснених ним і документально підтверджених судових витрат у розмірі 243 грн. 60 копійок.

Керуючись ст.ст. 14, 70, 71, 86, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов приватного підприємства "ФЕНІКС-2010" до Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про скасування податкових повідомлень-рішень від 21.08.2014р. за № 0006631501 та за № 0006621502 задовольнити частково.

Податкове повідомлення-рішення, прийняте Дніпропетровською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області №0006631501 від 21 серпня 2014р., яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуто приватних підприємств та накладено штрафну санкцію, скасувати.

Податкове повідомлення-рішення, прийняте Дніпропетровською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області №0006621502 від 21 серпня 2014р., яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість та накладено штрафну санкцію, скасувати.

У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь приватного підприємства "ФЕНІКС-2010" судовий збір у розімірі 243,6 гривень.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 17 лютого 2015 року

Суддя В.В Ільков