Постанова № 42885695, 18.02.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

18 лютого 2015 року 09:56 № 826/9469/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії:

головуючого судді Аблова Є.В.,

судді Амельохіна В.В.,

судді Шулежка В.П.,

при секретарі судового засідання Мальчик І.Ю.,

за участю сторін:

представника позивача - Воробйова В.В.,

представника відповідача 1- Паладій А.М.,

представника відповідача 2 - Гришиної Н.В.,

представника третьої особи 2,3- ОСОБА_4,

представника третьої особи 2- Ярошенко І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом прокуратури Шевченківського району м.Києва до КП «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна», Державної реєстраційної служби України, Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м.Києві за участю третіх осіб ОСОБА_6, державного підприємства лікувально-профілактичний комплекс "Феофанія" НАН України, Національної академії наук України про скасування рішення,-

В С Т А Н О В И В:

З позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось прокуратури Шевченківського району м.Києва до КП «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна», Державної реєстраційної служби України, Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м.Києві за участю третіх осіб ОСОБА_6, державного підприємства лікувально-профілактичний комплекс "Феофанія" НАН України, Національної академії наук України про скасування рішення, мотивуючи позовні вимоги тим, що порушення Митного кодексу України не є підставою для застосування спеціальних санкцій.

В позовній заяві позивач просить суд скасувати рішення Комунального підприємства «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна» від 22.06.10 р. про реєстрацію права власності на нежитлові приміщення загальною площею 5 981,20 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_6.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю, просив суд їх задовольнити.

Представники відповідачів проти позову заперечували посилаючись на обставини викладені в запереченнях проти позову.

Представники третіх осіб в судовому засіданні не заперечували щодо задоволення позовних вимог.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, представників відповідачів, представників третіх осіб, суд дійшов висновків про наступне.

Судом встановлено, що на виконання доручення прокуратури міста Києва прокуратурою Шевченківського району м. Києва проведено перевірку за зверненням Президента Національної академії наук н Патона Б.Є. щодо правомірності дій КП "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна".

Перевіркою встановлено, що на підставі рішення Ворошиловського районного суду м. Донецька від 17.12.99р. та додаткового рішення цього ж суду від 27.12.99р. у справі №2-2288/99 державним реєстратором КП "БТІ" Горбатовою І.В. прийнято рішення про державну реєстрацію права власності нерухоме майно загальною площею 5 981,20 кв. м. за адресою: АДРЕСА_2 в м. Києві за ОСОБА_6

Вказаними рішеннями суду визнано за ОСОБА_6 право власності на вказані нежитлові приміщення.

В обґрунтування позовних вимог, позивач покликався на те, що відповідно до інформації Ворошиловського районного суду міста Донецька, наданої на запит старшого слідчого в ОВС СУ ГУ МВС України в місті Києві Вижги В.В. зазначена. справа судом не розглядалась, а під даним номером слухалась інша справа.

Таким чином, позивач прийшов до висновку про те, що реєстрація права власності на вищезазначене нежитлове приміщення здійснена на підставі неіснуючого рішення суду, що є порушенням ст. 19 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", а також п.3. 4 Тимчасового положення.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 жовтня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 23 грудня 2013 року у задоволенні позову було відмовлено. Суди дійшли висновку, що реєстрація права власності відбулась у відповідності до вимог закону, тоді як підстави для відмови у реєстрації були відсутні.

Ухвалою Вищого адміністративного суду від 04.12.14 р. Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 жовтня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24 грудня 2013 року скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для розгляду.

Відповідно до вищевказаної ухвали Вищим адміністративним судом України зазначено, що суди попередніх інстанцій не врахували, що за змістом статті 124 Конституції України, п. 5 ч. 1 ст. 19 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", підставою для проведення такої реєстрації може бути лише судове рішення, що набрало законної сили. Водночас судами не з'ясовувалось вчинення держаним реєстратором дій щодо перевірки обставин набрання чинності судовим рішенням, на підставі якого проведено державну реєстрацію прав. Такі обставини судами не встановлювались. Доводи прокурора про підробку судового рішення залишились не спростованими.

На виконання вимог ухвали Вищого адміністративного суду від 04.12.14 р. судом встановлено наступне.

Відповідно до пунктів 2.1, 2.2 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 07.02.02 №7/5 (далі по тексту - Тимчасове положення, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що для проведення державної реєстрації виникнення, переходу або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно власник (власники), інший правонабувач (правонабувачі) або уповноважена ним (ними) особа подає реєстратору БТІ заяву про державну реєстрацію прав за формою, визначеною у додатку 1.

До заяви про державну реєстрацію прав додаються правовстановлювальні документи (додаток 2), їх нотаріально засвідчені копії, документи, що підтверджують оплату за проведення державної реєстрації прав та видачу витягу про державну реєстрацію прав, а також інші документи, визначені Положенням.

Відповідно до пункту 3.4 Тимчасового положення передбачено, що за результатом розгляду заяви про державну реєстрацію прав реєстратор БТІ приймає рішення про державну реєстрацію прав або відмову в ній. У своїх діях реєстратор БТІ керується законодавством України.

Відповідно до п. 5 ч.1 ст.19 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація прав проводиться на підставі рішень судів, що набрали законної сили.

За змістом п.10 Переліку правовстановлювальних документів, на підставі яких проводиться державна реєстрація права власності на нерухоме майно (додаток 2 до Тимчасового положення) рішення суду про визнання права власності на об'єкти нерухомого майна є підставою для реєстрації права власності на нерухоме майно.

Відповідно до частини першої статті 15 Закону № 1952-IV державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку: 1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви; 2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень; 3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації; 4) внесення записів до Державного реєстру прав; 5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону; 6) надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 9 Закону № 1952-IV державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у випадках, встановлених законом); відповідність повноважень особи, яка подає документи на державну реєстрацію прав та їх обтяжень; відповідність відомостей про нерухоме майно, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до вимог цього Закону; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав.

Приписами частини другої статті 15 Закону № 1952-IV визначено, що орган державної реєстрації прав, державні реєстратори зобов'язані надати до відома заявників інформацію про необхідний перелік документів для здійснення державної реєстрації прав.

Отже, законодавством чітко передбачено, що державна реєстрація прав можлива лише на підставі рішень судів, що набрали законної сили.

Як вбачається із копій реєстраційної справи №30762892, а саме із витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно підставою виникнення права власності за ОСОБА_6 на нежилі будівлі загальною площею 5 981,20 кв.м. за адресою: м.Київ,АДРЕСА_1 є рішення Ворошиловського районного суду м.Донецька від 17.12.99 р. та додаткове рішення Ворошиловського районного суду м.Донецька від 27.12.99 р.

Оскільки в матеріалах справи містяться листи Ворошиловського районного суду м.Донецька в яких зазначено, що вказаним судом у 1999 році не розглядалась справа сторонами де були ОСОБА_10 та ОСОБА_6, а судом встановлено, що саме це рішення слугувало підставою для реєстрування права власності на оскаржуване нерухоме майно, а тому рішення від 22.06.10р. про реєстрацію права власності на нежитлові приміщення загальною площею 5 981,20 кв.м., за адресою: місто Київ, АДРЕСА_2 за ОСОБА_6 підлягає скасуванню як протиправне.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Керуючись ст.ст. 71, 86, 158-163 КАС України,-

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Комунального підприємства «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна» від 22.06.10 р. про реєстрацію права власності на нежитлові приміщення загальною площею 5 981,20 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_6 за реєстраційним номером 30762893, номер запису 9954-П в книзі 205П-140.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі в Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня її проголошення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Головуючий суддя Аблов Є.В.

Суддя Амельохін В.В.

Суддя Шулежко В.П.