Рішення № 42885237, 26.02.2015, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" лютого 2015 р.Справа № 922/233/15

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Светлічного Ю.В.

при секретарі судового засідання Ліпчанської В.В.

розглянувши справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України", м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю "Стройиндустрия", м. Харків про стягнення 32101,59 євро та 34765,74 грн. за участю представників сторін:

позивача - Корнєва В.М. довіреність №19/11/164 від 24.11.14 р.;

відповідача - Мошенця Д.В. довіреність б/н від 13.02.15 р.;

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" (позивач) звернувся до господарського суду Харківської області із позовною заявою до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Стройиндустрия", в якій позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за договором про надання банківської гарантії №48GRI005PRA12 за період з 15.08.2013 р. по 18.12.2014 р. (включно), в сумі 32101,52 євро та 34765,74 грн., посилаючись на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за вказаним договором. Крім того, позивач просить покласти на відповідача судовий збір у розмірі 13297,52 грн.

17 лютого 2015 року до господарського суду Харківської області надійшла заява про залучення третьої особи за вх.№6202, в якій відповідач просить залучити до участі у розгляді справи у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Металіст - Будметалконструкція".

Суд відмовляє у задоволенні заяви про залучення третьої особи до участі у справі у судовому засіданні, з огляду на наступне.

Відповідно ч.1 ст. 27 Господарського процесуального кодексу, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора. Якщо господарський суд при прийнятті позовної заяви, вчиненні дій по підготовці справи до розгляду або під час розгляду справи встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права і обов'язки осіб, що не є стороною у справі, господарський суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору.

У заявах про залучення третіх осіб і у заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити або допустити до участі у справі.

З матеріалів справи, а також з пояснень представника відповідача не вбачається, що рішення у даній справі може вплинути на права та обов'язки товариства з обмеженою відповідальністю "Металіст - Будметалконструкція", відповідно до цього суд вважає за необхідне у задоволенні заяви відповідача про залучення третьої особи до участі у справі відмовити.

Присутній представник позивача у судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги та просив позов задовольнити.

Присутній представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував та просив у задоволенні позову відмовити, у зв'язку із недоведеністю позивачем позовних вимог, про що надав відзив на позов за вх.№7322який долучений судом до матеріалів справи.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, перевіривши наявні у справі матеріали на предмет їх юридичної оцінки, дослідивши докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.

Між Публічним акціонерним товариством "Державний ощадний банк України" (далі по тексту - позивач) за договором - гарант та Товариством з обмеженою відповідальністю "СТРОЙИНДУСТРИЯ" (далі по тексту - відповідач) за договором принципал, 26.07.2012 р. було укладено договір про надання банківської гарантії №48/GRI005PRА12 (далі по тексту - договір банківської гарантії), на умовах якого позивач, як Гарант, надав на користь бенефіціара - ZEMAN BAUELEMENTE Produktionsges.m.b.H з метою забезпечення виконання зобов'язань принципалом - відповідачем гарантію на суму 900000,00 євро.

В забезпечення виконання відповідачем зобов'язань за договором банківської гарантії, серед іншого, між позивачем та відповідачем було укладено договір застави обладнання № 19 від 11.09.2012 р. (далі по тексту - договір застави).

Згідно договору банківської гарантії, позивач як гарант, зобов'язаний відповідно до умов гарантії виплатити на користь бенефіціара суму, що зазначена у письмовій вимозі бенефіціара, за умови відповідності вимоги та документів, якими вона супроводжується, умовам гарантії, або повідомити принципала та бенефіціара про відмову сплатити суму, визначену в письмовій вимозі, з обов'язковим зазначенням причин такої відмови (пп. 3.3.3 п. 3.3 договору банківської гарантії).

Відповідно до п. 3.1.11 та п. 3.1 договору банківської гарантії, принципал зобов'язаний протягом трьох календарних днів з дати відправлення гарантом письмової вимоги про відшкодування йому грошових коштів, сплачених за гарантією, відшкодувати позивачу всі витрати, понесені ним внаслідок сплати на користь бенефіціара за рахунок власних коштів суми гарантії, якщо інший строк для такого відшкодування не зазначений відповідному повідомленні позивача, наданому (надісланому) відповідачу. У випадку невиконання відповідачем зобов'язань, зокрема, передбачених п. 3.1.9 та пп. 3.1.11-3.1.13 договору банківської гарантії, позивач має право задовольнити свої вимоги за цим договором за рахунок наданого забезпечення (пп. 3.4.2 п. 3.4). Згідно з п.п. 3.4.3 п. 3.4 договору банківської гарантії, АТ "Ощадбанк" має право на зворотну вимогу (регрес) до принципала - відповідача в межах суми, сплаченої ним за гарантією бенефіціару.

15.04.2013 р. позивачем за рахунок власних коштів було здійснено платіж на суму 300000,00 євро по гарантії №GRI005РRА12 (наданої відповідно до договору банківської гарантії) проти вимоги платежу, отриманої від бенефіціара. Одночасно позивач письмово повідомив відповідача про необхідність відшкодувати позивачу сплачену бенефіціару суму 16.01.13 р. суму у розмірі 300000 євро, комісію за перевірку документів та комісію за здійснення платежу, а також відшкодувати позивачу сплачену бенефіціару 16.01.13 р. суму в розмірі 300000 євро, комісійну винагороду за обслуговування гарантії та пеню.

Відповідачу 15.04.2013 р. вручено заяву-вимогу позивача від 15.04.13 р. за № 31/3-2/29-241 із повідомленням про необхідність виконання зобов'язань за договором банківської гарантії, але відповідач не відреагував та зобов'язання перед позивачем не виконав.

04.06.2013 р. та 17.03.2014 р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лосевим В.В. вчинено виконавчі написи № 1882 та № 328 відповідно, по зверненню стягнення на заставне майно за договором застави в рахунок погашення заборгованості за договором банківської гарантії.

Вищевказані виконавчі написи було подано на примусове виконання до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного Управління юстиції в Харківській області.

01.04.2014 р. постановою Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Харківській області відкрито виконавче провадження № 42770543 з примусового виконання виконавчого запису № 328. 17.07.2014 р. Відділом примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Харківській області було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №38880399 до примусового стягнення за виконавчим написом № 1882.

Постановою Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Харківській області від 02.07.2014 р. виконавчі провадження № 42770543 та № 38880399 було об'єднано у зведене виконавче провадження.

На даний час виконавче провадження триває, кошти позивачу не сплачені.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно статті 560 Цивільного кодексу України, за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов'язку.

Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Згідно ч.1 статті 569 Цивільного кодексу України, гарант має право на зворотну вимогу (регрес) до боржника в межах суми, сплаченої ним за гарантією кредиторові, якщо інше не встановлено договором між гарантом і боржником.

У зв'язку із несплатою відповідачем суми сплаченої бенефіціару позивачем з моменту вчинення виконавчих написів нараховані штрафні санкції та три проценти річних у розмірі 32 101, 59 євро та 34 765, 74 грн. (що в гривневому еквіваленті дорівнює 664875,81 грн.).

Ч.1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідач, у встановлений договором банківської гарантії строк, своїх обов'язків (зокрема передбачених п. п. 3.1, 4.2, 4.3 Договору) по сплаті суми гарантії та відшкодуванню всіх витрат Гаранта, понесених ним у зв'язку зі сплатою на користь бенефіціара власних грошових коштів, не виконав, допустивши прострочення виконання зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 ЦК України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 ЦК України), відповідно є всі підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

В силу вимог ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши нарахування пені та 3% річних суд приходить до висновку, що дане нарахування не суперечить вимогам чинного законодавства, інтересам сторін та підлягає задоволенню.

В силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Враховуючи вказані обставини та те, що відповідач не надав суду жодного доказу, який би спростовував наявність заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога позивача в частині стягнення заборгованості за договором про надання банківської гарантії №48/GRI005PRА12 за період з 15.08.2013 по 18.12.2014 (включно), в сумі 32101,59 євро правомірна та обґрунтована, така, що не спростована відповідачем, тому підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. Судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином судові витрати у даній справі покладаються на відповідача, з вини якого спір доведено до суду.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 526, 530 Цивільного кодексу України, статтями 1, 4, 12, 22, 33, 43, 47, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СТРОЙИНДУСТРИЯ" (61106, м. Харків, вул. Плиткова, буд. 12, код ЄДРПОУ 14090900) на користь Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" (01001, м. Київ, вул. Госпітальна, 12 Г, розрахунковий рахунок 3739905058 в АТ "Ощадбанк", код банку 300465, код ЄДРПОУ 00032129) заборгованість за договором про надання банківської гарантії №48/GRI005PRА12 за період з 15.08.2013 по 18.12.2014 (включно), в сумі 32101,59 (тридцять дві тисячі сто один євро 59 євроцентів) євро та 34765,74 (тридцять чотири тисячі сімсот шістдесят п'ять гривень 74 коп.) гривень, а також сплачений судовий збір в сумі 13 297 (тринадцять тисяч двісті дев'яносто сім) грн. 52 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 27.02.2015 р.

Суддя Ю.В. Светлічний