Постанова № 42885016, 24.02.2015, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

"24" лютого 2015 р. Справа №903/586/14

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Гулова А.Г.

суддя Олексюк Г.Є. ,

суддя Сініцина Л.М.

при секретарі судового засідання Яцюку В.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Волинця І.В. - представника за довіреністю від 31.10.2013р.

від відповідача: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Золотий екватор", м. Луцьк

на рішення господарського суду Волинської області від 01.12.14р.

у справі № 903/586/14 (суддя Гончар М.М.)

за позовом Приватного підприємства "Ярина" санаторій "Конвалія", м.Трускавець

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Золотий Екватор", м.Луцьк

про визнання права власності та витребування майна

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Волинської області від 01.12.2014р. у справі №903/586/14 частково задоволено позов Приватного підприємтсва "Ярина" санаторій "Конвалія" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Золотий екватор". Визнано право власності за ПП "Ярина" санаторій "Конвалія" на майно за договором №К6906 від 23.06.2011р. та договором №К3403/12 від 07.03.2012р., а саме: бензин А-92- 2790л., А-95 -3960л., ДП- 10210л. та зобов'язано ТзОВ "Золотий екватор" повернути ПП "Ярина" санаторій "Конвалія" майно: бензин А-92 -2790л., А-95 -3960л., ДП- 10210л.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржене рішення скасувати і прийняти нове, яким у позові Приватного підприємтсва "Ярина" санаторій "Конвалія" відмовити.

Мотивуючи апеляційну скаргу, відповідач зазначає, зокрема, наступне:

- судом не враховано особливості відпуску товару (нафтопродуктів) з використанням карток на пальне, оскільки факт передачі карток сторонами не оспорюється, то відповідач належним чином виконав свої договірні зобов`язання та не оспорює право власності позивача на дане пальне та підтверджує право останньогго на отримання пального на АЗС за умови пред`явлення талонів на пальне відповідно до умов укладених договірів, а тому у даному випадку виключається захист судом інтересів позивача шляхом визнання права власності на товар та витребування майна за укладеними договорами;

- судом не надано належної оцінки обставинам справи щодо викрадення карток на пальне, оскільки з довідки Трускавецького МВ ГУМВС України у Львівській області вбачається, що крадіжка особистого майна та карток на пальне здійснена з квартири гр.Нагурного В.В., однак невідомо які саме картки було викрадено та чи це ті картки, які передавалися відповідачем позивачу. Разом з тим, картки видавалися на користь позивача - ПП "Ярина" санаторій "Конвалія", однак кримінальна справа була порушена по факту крадіжки майна та карток у Нагурного В.В.;

- судом не досліджено та не надано правової оцінки умовам спірних договорів щодо відпуску пального з використанням карток на пальне, при цьому, з урахуванням змішаного характеру відносин, що виникли між сторонами, видача пального зі зберігання здійснюється за умови пред`явлення дійсного талону на пальне, який чітко ідентифікує пред`явника талону, а тому надання дійсного талону є підтвердженням того, що особа, яка його пред`явила, є повноважним власником цього майна та має право отримати зі зберігання фіксовану кількість пального певного найменування і марки, які зазначено на талоні.

Представник скаржника у судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив.

Представник позивача у письмовому відзиві від 17.01.2015р. на апеляційну скаргу та судовому засіданні заперечив проти доводів та вимог апеляційної скарги, просить оскаржене рішення господарського суду Волинської області від 01.12.2014р. у даній справі залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Враховуючи норми ст.101 ГПК України про межі перегляду справ в апеляційній інстанції, та той факт, що неявка в засідання суду представника ТзОВ "Золотий Екватор", належним чином та відповідно до законодавства повідомленого про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає перегляду оскарженого судового рішення, колегія суддів розглянула апеляційну скаргу за відсутності представника останнього.

Заслухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши повноту з'ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, відповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як убачається з матеріалів справи, Товариством з обмеженою відповідальністю "Золотий Екватор" в особі Львівської філії ТзОВ "Золотий Екватор" (постачальник) та Приватним підприємством "Ярина" санаторій "Конвалія" (покупець) укладено договори поставки нафтопродуктів №К6906 від 23.06.2011р. та №К3403/12 від 07.03.2012р. (надалі-договори), згідно п.1 договорів постачальник зобов'язується поставити покупцю нафтопродукти в асортименті, а саме: бензин різних марок та дизельне паливо, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його вартість на умовах даного договору.

Додатково до основного зобов'язання постачальник зобов'язався зберігати проданий товар до дати поставки на умовах даного договору.

Асортимент та кількість товару (об'єм товарної партії) погоджується сторонами у рахунку на оплату та видатковій накладній (п.1.2. договорів).

До ціни товару входить також вартість зберігання товару постачальником в резервуарах АЗС протягом 1 календарного року (п.2.1. договорів).

Зігідно з п.3.1 договорів після погодження сторонами асортименту, кількості та ціни товару (товарної партії) постачальник видає за видатковою накладною покупцю картки на пальне WOG встановленої форми відповідного номіналу.

Картка на пальне виготовлена на глянцевому паперовому носії та заламінована плівкою. Містить емблему торгової марки WOG, вказівку на вид (марку) товару та номінал. На картку нанесено штрих-код, гелографічне зображення та інші ступені захисту. Картка на пальне є товарно-розпорядчим документом на товар, на підставі якого здійснюється відпуск товару на АЗС. Картка на пальне не є розрахунковим чи платіжним засобом. Для отримання товару (заправки пальним транспортного засобу на АЗС) водій пред'являє оператору АЗС картку на пальне. Оператор АЗС здійснює відповідну ідентифікацію картки на пальне, і, на підставі цього, здійснює відпуск товару відповідної марки та кількості. При відпуску товару, картка на пальне залишається у оператора. що є підтвердженням факту отримання покупцем товару відповідного асортименту та кількості (п.3.2. договорів).

У пунктах 3.3 договорів сторони встановили, що товар відпускається покупцю почастково (товарними партіями) на умовах - FСА завантажено в автомобільний транспорт покупця з резервуарів автозаправних станцій (АЗС) постачальника. Перелік АЗС та їх місцезнаходження визначаються в додатку, що є невід'ємною частиною даних договорів. Протягом дії даних договорів сторони мають право змінювати перелік АЗС, шляхом внесення відповідних змін до додатку, що є невід'ємною частиною даних договорів.

Згідно з п.3.4. договорів датою поставки товару є дата передачі покупцю карток на пальне "WOG", а датою відпуску товару є дата отримання оператором АЗС картки на пальне від клієнта.

Відповідно до п.4.2 договорів розрахунки за товар покупець здійснює на умовах 100% попередньої оплати вартості товару. При цьому, моментом зобов'язання покупця по оплаті товару вважається момент поступлення грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника. В разі ненадходження грошових коштів від покупця , передача карток на пальне та відпуск товару на АЗС не здійснюється.

Товар (партія товару) передається уповноваженим особам покупця на АЗС лише на підставі пред'явленої оператору АЗС картки на пальне (п.6.3. договорів).

Згідно з п.п.6.4, 6.6. договорів картки на пальне, не пред'явлені оператору АЗС протягом 1 року з моменту їх отримання покупцем, втрачають свою чинність і не є дійсними.

Згідно з п.10.8. договору від 23.06.2011р. та п.10.9. договору від 07.03.2012р. договори набувають чинності з моменту їх підписання і діють до 31.12.2012р. та 31.12.2012р., відповідно, а в частині проведення розрахунків - до їх повного виконання сторонами.

Вказані договори підписані сторонами та скріплені відтисками їх печаток.

Покупцем здійснено попередню оплату вартості паливно - мастильних матеріалів згідно договорів №К6906 від 23.06.2011р. та №К3403/12 від 07.03.2012р., що підтверджується платіжними дорученнями №1976 від 29.12.2011р. на суму 480000,00грн., №2155 від 08.05.2012р. на суму 50000,00грн., №2190 від 17.05.2012р. на суму 50000,00грн., №2199 від 22.05.2012р. на суму 90000,00грн. та №2214 від 11.06.2012р. на суму 50000,00грн. (т.1, а.с. 13, 40-43).

Факт отримання покупцем від продавця карток на паливно-мастильні матеріали підтверджується видатковими накладними №7616 від 29 грудня 2011р. на суму 480030,75грн., №4002 від 10.05.2012р. на суму 49990,20грн., №4378 від 18.05.2012р. на суму 50025,00грн., №4501 від 22.05.2012р. на суму 89966,50, №5250 від 12.06.212р. на суму 95030,20грн. (т.1, а.с. 14-28, 32-39).

26.06.2012р. Трускавецьким ГУ МВСУ України у Львівській області порушена кримінальна справа №132-0355 за фактом таємного викрадення чужого майна, серед якого і картки на паливно- мастильні матеріали, шляхом незаконного проникненням у житло громадянина Нагурного В.В., що підтверджується копією постанови про порушення кримінальної справи.

Позивач листом від 18.07.2012р. №56 повідомив відповідача про порушення СВ Трускавецького ГУ МВСУ України у Львівській області кримінальної справи №132-0355 від 26.06.2012р. за фактом викрадення карток на пальне. У даному листі позивач зазначав про надіслання відповідачу факсом листа з проханням блокування викрадених карток на пальне згідно накладних №7616 від 29 грудня 2011р., №4002 від 10 травня 2012р., №4501 від 22 травня 2012р., №4378 від 18 травня 2012р., №5250 від 12 червня 2012р. Крім того, просив відповідача провести аналіз використаних та не використаних карток покупцем за період з 29 грудня 2011р. по 26 червня 2012р., а про результати аналізу його повідомити.

Відповідач листом №132 від 25 липня 2012р. повідомив позивача, що ним поставлено в стоп- лист зазначені позивачем картки на пальне та зазначив, що на АЗС партнерів немає можливості провести звірку штрих - коду картки на пальне із даними "стоп листа", оскільки ця послуга доступна тільки на АЗС торгової марки "WOG", у зв'язку з чим відмовив у видачі нових карток на пальне. Одночасно зазначив, що пошук викрадених карток на пальне проводиться правоохоронними органами і є велика імовірність повернення позивачу втрачених карток, а тому товариство гарантує продовження позивачу терміну для пред'явлення до відпуску карток на пальне на АЗС товариства замість одного календарного року згідно договору до двох календарних років з дати отримання карток на пальне з паралельним виключенням карток на пальне з "стоп- листа" після отримання повідомлення позивача.

Позивач звертався до відповідача з листами- вимогами від 20.03.2014р. №20/03 та від 25.03.2014р. №25/03, у яких просив останнього упродовж трьох днів з моменту отримання вимоги видати йому нові картки на нафтопродукти, а у випадку ненадання нових карток у 3- денний строк з дня отримання вимоги негайно передати 3160 літрів бензину А-92, 4300 літрів бензину А-95 та 12740 літрів дизпалива, повідомивши про час і місце його отримання.

Вказана вимога залишена відповідачем без належного реагування та задоволення.

За наведених вище обставин, ПП "Ярина" санаторій "Конвалія", посилаючись, зокрема, на ст.ст.317, 321, 334, 525, 526, 627, 628, 664, 712, 936, 949, 953 ЦК України та ст.226 ГК України, звернулося до місцевого господарського суду з позовом про визнання права власності на майно та витребування його у ТзОВ "Золотий екватор".

Як зазначалося вище, рішенням господарського суду Волинської області від 01.12.2014р. у справі №903/586/14 позов задоволено частково.

Колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України та ст.174 Господарського кодексу України. господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Правовідносини між сторонами у справі виникли на підставі укладених ними договорів поставки нафтопродуктів №К6906 від 23.06.2011р. та №К3403/12 від 07.03.2012р., згідно яких відповідач зобов'язується поставити у власність позивача, а позивач зобов'язується прийняти і оплатити товар зазначений у п.1.1. договорів.

Відповідно до ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.2 ст.712 ЦК України).

Судом встановлено, позивач опалатив згідно платіжних доручень №1976 від 29.12.2011р. на суму 480000,00грн., №2155 від 08.05.2012р. на суму 50000,00грн., №2190 від 17.05.2012р. на суму 50000,00грн., №2199 від 22.05.2012р. на суму 90000,00грн. та №2214 від 11.06.2012р. на суму 50000,00грн. (т.1, а.с. 13, 40-43) вартість товару, а відповідач передав йому картки на підтвердження права власності на оплачений товар, що підтверджується наявними у матеріалах справи видатковими накладними №7616 від 29 грудня 2011р. на суму 480030,75грн., №4002 від 10.05.2012р. на суму 49990,20грн., №4378 від 18.05.2012р. на суму 50025,00грн., №4501 від 22.05.2012р. на суму 89966,50, №5250 від 12.06.212р. на суму 95030,20грн. (т.1, а.с. 14-28, 32-39),

Згідно з ч.1 ст.662 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі- продажу.

Нормами ч.1 ст.334 ЦК України встановлено, що право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлене договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним, зокрема, у момент надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

У пунктах 3.4. договорів сторони встановили, що датою поставки товару є дата передачі покупцю карток на пальне "WOG", а датою відпуску товару є дата отримання оператором АЗС картки на пальне від клієнта.

Крім того, пунктом 1.1. договорів сторони передбачили, що додатково до основного зобов`язання постачальник зобов`язується зберігати проданий товар до дати поставки (слід розуміти - відпуску) на умовах даних договорів.

Згідно з п.2.1 до ціни товару входить також вартість зберігання товару постачальником в резервуарах АЗС протягом 1 календарного року.

Отже, з моменту передачі відповідачем позивачу карток на пальне за видатковими накладними між сторонами у справі виникли правовідносини зберігання придбаних позивачем у відповідача обсягів нафтопродуктів.

З урахуванням вищенаведених норм чинного законодавства та умов договорів, з моменту передання відповідачем за видатковими накладними карток на пальне "WOG" позивачу, останній набув право власності на нафтопродукти в об'ємах, які зазначені у видаткових накладних.

Відповідно до ст.936 ЦК України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Згідно зі ст.938 ЦК України зберігач зобов'язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання. Якщо строк зберігання у договорі зберігання не встановлений і не може бути визначений виходячи з його умов, зберігач зобов'язаний зберігати річ до пред'явлення поклажодавцем вимоги про її повернення.

Відповідно до ст.949 ЦК України зберігач зобов'язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з нормами ст.ст.317, 321 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

У матеріалах справи відсутні докази на підтвердження факту передачі відповідачем позивачу придбаних останнім на підставі вищевказаних договорів нафтопродуктів, які зберігаються відповідачем у резервуарах АЗС.

Відповідно до ст.667 ЦК України якщо право власності переходить до покупця раніше від передання товару, продавець зобов'язаний до передання зберігати товар, не допускаючи його погіршення.

Згідно з ч.5 ст.226 ГК України у разі невиконання зобов'язання про передачу їй індивідуально визначеної речі (речей, визначених родовими ознаками) управнена сторона має право вимагати відібрання цієї речі (речей) у зобов'язаної сторони або вимагати відшкодування останньою збитків.

Втрата документа, який підтверджує право на отримання товару, не звільняє відповідача від обов`язку передати позивачу товар, придбаний ним згідно вказаних вище договорів поставки нафтопродуктів, оскільки позивачем придбавався безпосередньо товар - нафтопродукти в асортименті, а не картки, які підтверджують право власності на нього.

Постановою слідчого СВ Трускавецького МВ ГУМВС України у Львівській області від 27.06.2012р. №132-0355 підтверджується факт таємного викрадення з квартири Нагурного В.В. не встановленою слідством особою карток на дизпаливо, бензин марок А-92 та А-95.

Трускавецький МВ ГУМВС України у Львівській області листом від 18.11.2014р. №7213 повідомив директора ПП "Ярина" санаторій "Конвалія" - Нагурного В.В., що досудове слідство по кримінальній справі №132-0355 за фактом крадіжки майна з його квартири, зокрема, карток на пальне на загальну суму 250000,00 грн., зупинено на підставі п.3 ч.1 ст.206 КПК України, у зв'язку із невстановленням особи, яка вчиняла даний злочин. Картки на пальне, які належали ПП "Ярина" санаторій "Конвалія", згідно видаткових накладних №7616 від 29.12.2011р., №4002 від 10.05.2012р., №4378 від 18.05.2012р., 4501 від 22.05.2012р., №5250 від 12.06.2012р., які були не отоварені на момент викрадення та інше особисте майно Нагурного В.В., що було викрадено з будинку №2 по вул.Тихій у м.Трускавець Львівської області не знайдено.

Згідно з інформаційними звітами відповідача за картками, отриманими позивачем згідно з накладною №4501 від 22.05.2012р. позивачу не передано 1250л. дизельного палива, 2010л. бензину марки А-95, 2000л. бензину марки А-92; згідно з накладною №7616 від 29.12.2011р. позивачу не передано 680л. дизпалива; згідно з накладною №4378 від 18.05.2012р. позивачу не передано 1170л. бензину марки А-95, 430л. дизпалива; згідно з накладною №5250 від 12.06.2012р. позивачу не передано 790л. бензину марки А-92, 780л. бензину марки А-95, 7350л. дизпалива; згідно з накладною №4002 від 10.05.2012р. позивачу не передано 500л. дизельного палива.

Таким чином, позивач оплатив, набув у власність, однак не отримав із зберігання відповідача 2790л. бензину марки А-92, 3960л. бензину марки А-95 та 10210л. дизельного палива.

В апеляційній скарзі відповідач зазначає, що судом першої інстанції не враховано особливості відпуску товару (нафтопродуктів) з використанням карток на пальне, а оскільки факт передачі карток сторонами не спростовується, то відповідач належним чином виконав свої зобов'язання та не оспорює право власності позивача на дане пальне та підтверджує право останнього на отримання пального на АЗС за умови пред'явлення талону на пальне, який чітко ідентифікує пред`явника талону, а тому надання дійсного талону є підтвердженням того, що особа, яка його пред`явила, є повноважним власником цього майна та має право на отримання зі зберігання фіксованої кількості пального, певного найменування і марки, які зазначені на талоні, а тому у даному випадку виключається захист судом інтересів позивача шляхом визнання права власності на товар та витребування майна за укладеними договорами.

Проте, відповідач не враховує, що картки (талони) на пальне у позивача викрадені, про що останній повідомив відповідача, що дає можливість останньому унеможливити отоварення викрадених карток.

Крім того, викрадені картки, згідно з п.6.6. договорів є недійсними, однак це не тягне за собою втрату позивачем права власності на придбаний товар та припинення зобов'язання з боку відповідача по передачі вказаного товару, оскільки передача відповідачем карток на право отримання позивачем товару не свідчить про виконання відповідачем своїх зобов'язань у повному обсязі, з огляду на те, що відповідач продав товар, а позивач придбав його і передав на зберігання, а тому згідно зі ст.ст.662, 936 ЦК України, продавець (зберігач) зобов'язаний передати його покупцю.

Відмовляючи позивачу у передачі придбаного товару, відповідач, тим самим не визнає його право власності на цей товар.

Згідно зі ст.16 ЦК України способами захисту прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання права, примусове виконання обов'язку в натурі.

Відповідно до ч.1. ст.20 ЦК України право на захист особа здійснює на свій розсуд.

З огляду на викладене вище, керуючись загальними засадами цивільного законодавства, закріпленими у ст.3 ЦК України, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність, колегія суддів дійшла висновку, що місцевим господарським судом правомірно визнано за позивачем право власності на бензин марки А-92 у кількості 2790л., бензин марки А-95 у кількості 3960л. та дизельне паливо у кількості 10210л. та зобов`язано відповідача повернути останнє позивачу, оскільки факт належності даного пального позивачу у зазначених вище обсягах підтверджується зібраними по справі доказами.

Враховуючи викладене, доводи апеляційної скарги спростовуються наведеним вище, матеріалами справи та не ґрунтуються на чинному законодавстві, відповідно, не є підставою для скасування оскарженого рішення.

Відтак, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Волинської області від 01.12.2014р. слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Волинської області від 01.12.2014р. у справі №903/586/14 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Золотий екватор", м.Луцьк - без задоволення.

2. Справу №903/586/14 повернути до господарського суду Волинської області.

Головуючий суддя Гулова А.Г.

Суддя Олексюк Г.Є.

Суддя Сініцина Л.М.