Ухвала суду № 42884763, 10.02.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

10 лютого 2015 рокусправа № 804/10373/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Шлай А.В.

суддів: Іванова С.М. Чабаненко С.В.

за участю секретаря судового засідання: Горшкова В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Пако Ван», Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції у м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 січня 2014 року у справі № 804/10373/13-а за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Пако Ван» до Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції у м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Пако Ван» звернулось до суду з адміністративним позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Дніпропетровської області від 14 червня 2013 року: № 0001802250 про донарахування податкових зобов'язань по податку на прибуток на загальну суму 1077093 грн., в т.ч. 920410 грн. - за основним платежем, 156683,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями; № 0001812250 про донарахування податкових зобов'язань по податку на додану вартість на загальну суму 713835,50 грн., у т.ч. 623160,00 грн. - за основним платежем, 90675,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями. В обґрунтування позовних вимог зазначав, що відповідач безпідставно дійшов висновку про неспрямованість правочинів, укладених позивачем з Товариством з обмеженою відповідальністю "Прушинські", Приватним підприємством "Прогресфарм", Товариством з обмеженою відповідальністю "Пакко Холдинг", Товариством з обмеженою відповідальністю "Детальсервіс", Товариством з обмеженою відповідальністю "Лан", Приватним підприємством "Таір-Д", Товариством з обмеженою відповідальністю "Балтік Тур", Товариством з обмеженою відповідальністю "В.Л.В.", Товариством з обмеженою відповідальністю "ТК "Швидка доставка", Товариством з обмеженою відповідальністю "Сталь-Інвест-Груп", Товариством з обмеженою відповідальністю "Стахфінрезерв", Товариством з обмеженою відповідальністю "Нано Трейд Груп", Товариством з обмеженою відповідальністю "Юта-Софт", Товариством з обмеженою відповідальністю "Альмагест Юг", Товариством з обмеженою відповідальністю "Порт-Ал" на настання реальних правових наслідків. Позивач зазначав про наявність належних та допустимих доказів виконання умов договорів.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 січня 2014 року адміністративний позов задоволено частково. Суд визнав частково протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення від 14 червня 2013 року №0001812250 в частині нарахованої суми основного грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 290798,00 гривень та в частині суми штрафної (фінансової) у розмірі 72699,50 грн. Визнано судом також частково протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 14 червня 2013 року № 0001802250 в частині нарахованої суми основного грошового зобов'язання з податку на прибуток 526687,35 грн. та в частині суми штрафної (фінансової) у розмірі 130562,25 грн. В іншій частині заявлених позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю «Пако Ван» та Лівобережна об'єднана державна податкова інспекція у м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області звернулись з апеляційними скаргами. В апеляційній скарзі позивач посилається на те, що відсутність товарно-транспортних накладних не може свідчити про безтоварність господарських операцій між позивачем та його контрагентами, оскільки факт реальності здійснення господарських операцій підтверджується первинними документами. Крім того зазначив, що порушення деякими його контрагентами податкової дисципліни не може тягнути за собою позбавлення позивача права на податковий кредит та витрат за господарськими операціями. Відповідач зазначає, що судом першої інстанції не взято до уваги його посилання на нікчемність правочинів, укладених між позивачем та його контрагентами.

Судом у відповідності до приписів статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України здійснено процесуальне правонаступництво відповідача по справі - Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції у м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області Лівобережною об'єднаною державною податковою інспекцією у м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області

У судовому засіданні сторони, доводи, викладені в апеляційній скарзі та запереченнях на неї підтримали в повному обсязі.

Колегія суддів, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та пред'явлених позовних вимог, дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційних скарг, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції на підставі досліджених письмових доказів, що містяться в матеріалах справи, з 14 березня 2013 року по 24 квітня 2013 року Лівобережною об'єднаною державною податковою інспекцією у м. Дніпропетровську Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області проведено планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Пако Ван" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 27 квітня 2010 року по 31 грудня 2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 27 квітня 2010 року по 31 грудня 2012 року. За наслідками вищевказаної перевірки складно Акт № 1946/225/37071145 від 07 травня 2013 року. У вищевказаному акті відповідачем зроблено висновок про завищення позивачем податкового кредиту та витрат по господарським операціям позивача з Товариством з обмеженою відповідальністю "Прушинські", Приватним підприємством "Прогресфарм", Товариством з обмеженою відповідальністю "Пакко Холдинг", Товариством з обмеженою відповідальністю "Детальсервіс", Товариством з обмеженою відповідальністю "Лан", Приватним підприємством "Таір-Д", Товариством з обмеженою відповідальністю "Балтік Тур", Товариством з обмеженою відповідальністю "В.Л.В.", Товариством з обмеженою відповідальністю "ТК "Швидка доставка", Товариством з обмеженою відповідальністю "Сталь-Інвест-Груп", Товариством з обмеженою відповідальністю "Стахфінрезерв", Товариством з обмеженою відповідальністю "Нано Трейд Груп", Товариством з обмеженою відповідальністю "Юта-Софт", Товариством з обмеженою відповідальністю "Альмагест Юг", Товариством з обмеженою відповідальністю "Порт-Ал" .Висновок Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області у акті перевірки обґрунтований тим, що правочини укладені позивачем з контрагентами Товариством з обмеженою відповідальністю "Прушинські", Приватне підприємство "Прогресфарм", Товариством з обмеженою відповідальністю "Пакко Холдинг", Товариством з обмеженою відповідальністю "Детальсервіс", Товариством з обмеженою відповідальністю "Лан", Приватне підприємство "Таір-Д", Товариством з обмеженою відповідальністю "Балтік Тур", Товариством з обмеженою відповідальністю "В.Л.В.", Товариством з обмеженою відповідальністю "ТК "Швидка доставка", Товариством з обмеженою відповідальністю "Сталь-Інвест-Груп", Товариством з обмеженою відповідальністю "Стахфінрезерв", Товариством з обмеженою відповідальністю "Нано Трейд Груп", Товариством з обмеженою відповідальністю "Юта-Софт", Товариством з обмеженою відповідальністю "Альмагест Юг", Товариством з обмеженою відповідальністю "Порт-Ал" не спрямовані на настання правових наслідків, з наступних причин: Товариство з обмеженою відповідальністю "Прушинські", Приватне підприємство "Прогресфарм", Товариство з обмеженою відповідальністю "Пакко Холдинг", Товариство з обмеженою відповідальністю "Детальсервіс", Товариство з обмеженою відповідальністю "Лан", Приватне підприємство "Таір-Д", Товариство з обмеженою відповідальністю "Балтік Тур", Товариство з обмеженою відповідальністю "В.Л.В.", Товариство з обмеженою відповідальністю "ТК "Швидка доставка", Товариство з обмеженою відповідальністю "Сталь-Інвест-Груп", Товариство з обмеженою відповідальністю "Стахфінрезерв", Товариство з обмеженою відповідальністю "Нано Трейд Груп", Товариство з обмеженою відповідальністю "Юта-Софт", Товариство з обмеженою відповідальністю "Альмагест Юг", Товариство з обмеженою відповідальністю "Порт-Ал" не мають офісних, виробничих або складських приміщень, обладнання, транспортних засобів та робочого персоналу; Товариство з обмеженою відповідальністю "Прушинські", Приватне підприємство "Прогресфарм", Товариство з обмеженою відповідальністю "Пакко Холдинг", Товариство з обмеженою відповідальністю "Детальсервіс", Товариство з обмеженою відповідальністю "Лан", Приватне підприємство "Таір-Д", Товариство з обмеженою відповідальністю "Балтік Тур", Товариство з обмеженою відповідальністю "В.Л.В.", Товариство з обмеженою відповідальністю "ТК "Швидка доставка", Товариство з обмеженою відповідальністю "Сталь-Інвест-Груп", Товариство з обмеженою відповідальністю "Стахфінрезерв", Товариство з обмеженою відповідальністю "Нано Трейд Груп", Товариство з обмеженою відповідальністю "Юта-Софт", Товариство з обмеженою відповідальністю "Альмагест Юг", Товариство з обмеженою відповідальністю "Порт-Ал" здійснювали поставки товару по ланцюгу з іншими підприємствами, які не спричиняють реального настання правових наслідків; Товариство з обмеженою відповідальністю "Прушинські", Приватне підпиємство "Прогресфарм", Товариство з обмеженою відповідальністю "Пакко Холдинг", Товариство з обмеженою відповідальністю "Детальсервіс", Товариство з обмеженою відповідальністю "Лан", ПП "Таір-Д", Товариство з обмеженою відповідальністю "Балтік Тур", Товариство з обмеженою відповідальністю "В.Л.В.", Товариство з обмеженою відповідальністю "ТК "Швидка доставка", Товариство з обмеженою відповідальністю "Сталь-Інвест-Груп", Товариство з обмеженою відповідальністю "Стахфінрезерв", Товариство з обмеженою відповідальністю "Нано Трейд Груп", Товариство з обмеженою відповідальністю "Юта-Софт", Товариство з обмеженою відповідальністю "Альмагест Юг", Товариство з обмеженою відповідальністю "Порт-Ал" здійснювали господарську діяльність пов'язану із наданням податкової вигоди третім особам. На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 14.06.2013 року № 0001802250 про донарахування позивачу податкових зобов'язань по податку на прибуток на загальну суму 1 077 093 грн., в т.ч. 920 410 грн. - за основним платежем, 156 683,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями та № 0001812250 про донарахування позивачу податкових зобов'язань по податку на додану вартість на загальну суму 713 835,50 грн., у т.ч. 623 160,00 грн. - за основним платежем, 90 675,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції зазначив, що наявними в матеріалах справи доказами не підтверджено руху активів у процесі здійснення господарської діяльності між позивачем та ТОВ "Прушинські", ТОВ "Детальсервіс", ТОВ "Балтік Тур", ТОВ "Нано Трейд Груп".

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає за необхідне зазначити наступне.

У відповідності до вимог п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно із п.185.1 ст.185 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, послуг.

У відповідності до положень п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до вимог ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відтак, первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. При цьому, податковий облік формують не самі по собі цивільні правочини, а саме господарські операції, тобто фактичний рух активів та/або зміни власного капіталу чи зобов'язань платника податку. Тобто, факт вчинення певних господарських операцій, та правомірність подальшого відображення (проведення) їх у бухгалтерському та податковому обліку, можливо досліджувати лише на підставі вивчення та дослідження первинних документів платника податків, наявність та законність складення яких, як фактично, так і юридично, буде підтвердженням здійснення таких операцій.

З матеріалів справи вбачається, що у період, що перевірявся, між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Лан", Товариством з обмеженою відповідальністю "В.Л.В.", Товариством з обмеженою відповідальністю "Юта-Софт", Товариством з обмеженою відповідальністю "Альмагест Юг", Товариством з обмеженою відповідальністю "Порт-Ал" укладено договори поставки, згідно умов яких Товариство з обмеженою відповідальністю "Лан", Товариство з обмеженою відповідальністю "В.Л.В.", Товариство з обмеженою відповідальністю "Юта-Софт", Товариство з обмеженою відповідальністю "Альмагест Юг", Товариство з обмеженою відповідальністю "Порт-Ал" зобов'язувались поставити позивачу товар, а останній повинен був його отримати.

На підтвердження реальності проведених господарських операцій позивачем було надано копії таких первинних документів: копії видаткових накладних., копії товарно-транспортних накладних.

Також матеріалами справи підтверджується, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «Пако Ван» та Приватним підприємством "Прогресфарм" укладено договір підряду, згідно умов якого позивач зобов'язувався виконати для Приватного підприємства "Прогресфарм" підрядні роботи, а саме: розробити макет логотипу на скотчі, виготовити та поставити скотч з логотипом, а Приватне підпиємство "Прогресфарм" зобов'язувалось розрахуватися за виконані роботи. Факт реальності здійснених операцій підтверджується первинними документами виконання: а саме видатковими накладними.

Також, між Товариством з обмеженою відповідальністю "Пакко Холдинг" та позивачем укладено договорів поставки, у відповідності до якого позивач зобов'язувався поставити Товариству з обмеженою відповідальністю "Пакко Холдинг" товар, а останнє зобов'язувалось його оплатити. На підтвердження реальності проведених господарських операцій позивачем було надано копії таких первинних документів: копії видаткових накладних та копіями довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей.

Між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Прушинські", Товариством з обмеженою відповідальністю "Детальсервіс", Товариством з обмеженою відповідальністю "Балтік Тур", Товариством з обмеженою відповідальністю "Нано Трейд Груп" укладено договори поставки, згідно умов яких Товариство з обмеженою відплвідальністю "Прушинські", Товариство з обмеженою відповідальністю "Детальсервіс", Товариство з обмеженою відповідальністю "Балтік Тур", Товариство з обмеженою відповідальністю "Нано Трейд Груп" зобов'язувались поставити позивачу товар, а останній повинен був його отримати. Факт передання товару від Товариства з обмеженою відповідальністю "Балтік Тур", Товариства з обмеженою відповідальністю "Нано Трейд Груп" до Товариства з обмеженою відповідальністю «Пако Ван» підтверджується копіями видаткових накладних.

Враховуючи те, що судом першої інстанції під час розгляду справи не встановлено руху активів у процесі здійснення господарської діяльності між Товариством з обмеженою відповідальністю «Пако Ван» та Товариством з обмеженою відповідальністю "Прушинські", Товариством з обмеженою відповідальністю "Детальсервіс", Товариством з обмеженою відповідальністю "Балтік Тур", Товариством з обмеженою відповідальністю "Нано Трейд Груп", колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо того, що відповідач правомірно збільшив позивачу грошове зобов'язання з податку на прибуток на суму 392 794,24 грн. та застосував штрафні (фінансові) санкцій у розмірі 26 041,00 грн.; відповідач також правомірно збільшив суму грошового зобов'язання позивача з ПДВ на суму 331 529,00 грн. та застосував штрафні (фінансові) санкцій у розмірі 17 851,00 грн.

Також, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що згідно пунктів 36.1, 36.5 статті 36, пункту 38.1 статті 38, пункту 44.1 статті 44, пункту 47.1 статті 47, пункту 49.2 статті 49 Податкового кодексу України, обчислення, декларування та/або сплата суми податку та збору є персональним податковим обов'язком кожного окремого платника податків, який і несе відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку. Тобто, платник податку несе самостійну відповідальність за порушення ним правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватись на третіх осіб, в тому числі і на його контрагентів.

Таким чином, формування суб'єктом господарювання податкового кредиту не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами, а пов'язане з призначенням придбаних товарів (послуг) для використання у господарській діяльності та наявності податкової накладної (накладних).

Законодавство України, не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальності та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Крім того, за договорами, що розглядались, було придбано товар та послуги, які використані позивачем відповідно до господарської діяльності підприємства, що не спростовано відповідачем. На час укладання та виконання спірних угод сторони були у належному порядку зареєстровані платниками ПДВ та в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців.

Щодо посилань відповідача на вчинення позивачем правочинів, які не спрямовані на настання реальних наслідків, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст. 228 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Відповідно до презумпції правомірності правочину всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Про недійсність правочини ухвалюється судове рішення.

Так, законом не передбачена можливість визначення податковим органом правочину нікчемним під час проведення перевірки суб'єкта господарювання на підставі припущень, що відповідні господарські операції проведені з певними контрагентами було здійснено без наміру створення правових наслідків. Адже, в окремому випадку, факт недійсності правочину може бути встановлено рішенням суду. Крім того, відповідно до ст. 234 Цивільного кодексу України, фіктивний правочин визнається судом недійсним. При цьому фіктивним правочином є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлюються цим правочином. Натомість відповідачем не були надані відповідні судові рішення щодо визнання, укладених правочинів недійсними.

Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на те, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, вірно застосований матеріальний закон та не допущено порушень процесуального права, оскаржене судове рішення має бути залишено без змін.

Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження у суді апеляційної інстанції, у зв'язку з чим вона підлягає залишенню без задоволення.

Керуючись статтями 195-196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України,

У Х В А Л И В:

Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Пако Ван», Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції у м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 січня 2014 року у справі № 804/10373/13-а - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складення її тексту у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: А.В. Шлай

Суддя: С.М. Іванов

Суддя: С.В. Чабаненко