Постанова № 42884398, 25.02.2015, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

25 лютого 2015 р. № 820/1254/15

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого - судді Зінченка А.В.,

при секретарі - Алавердян Е.А.

за участі представників сторін:

позивача - Пивоварова О.М.

відповідача - не прибув

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «М-Гідравліка» до Західної об'єднаної державної податкової інспекції м.Харкова Головного Управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «М-Гідравліка», звернувся до суду з позовом до Західної об»єднаної державної податкової інспекції м.Харкова Головного Управління Міндоходів у Харківській області, в якому просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 29.01.2015 року № 0000062203 про нарахування податку на додану вартість на загальну суму 18891,25 грн., з яких 15113,0 грн. - за основним платежем та 3778,25 грн. - штрафна (фінансова) санкція.

Позивач вважає, що зазначене податкове повідомлення-рішення є неправомірним, необґрунтованим, безпідставним через відсутність доказів порушення позивачем податкового законодавства, а тому просить скасувати його в повному обсязі.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі, просив суд їх задовольнити, з посиланням на обставини викладені в позовній заяві.

В судове засідання представник відповідача не прибув, про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, а тому суд приходить до висновку про розгляд справи за його відсутності.

Вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю «М-Гідравліка» взято на податковий облік 11.12.2008 року за №509 та на даний час перебуває на податковому обліку у Західній ОДПІ м. Харкова Головного Управління Міндоходів у Харківській області.

Судом встановлено, що на підставі направлень №2349 та №2350 від 24.12.2014 року, виданих Західною ОДПІ м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області, Тонкіх Елліною Ігорівною, головним державним ревізором-інспектором відділу перевірок з окремих питань управління податкового аудиту Західної ОДПІ м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області та Волобуєвою Олександрою Федорівною, головним державним ревізором-інспектором відділу перевірок з окремих питань управління податкового аудиту Західної ОДПІ м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області, згідно із пп. 20.1.4 п.20.1 ст.20, пп.78.1.1 п.78.1 ст.78, п.82.2 ст.82 Податкового кодексу України та відповідно до наказу Західної ОДПІ м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області від 24.12.2014р. №2915 «Про призначення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «М-Гідравліка», проведено документальну виїзну позапланову перевірку товариства з обмеженою відповідальністю "М-Гідравліка" з питання дотримання вимог податкового законодавства при проведенні фінансово-господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) у ТОВ «Дімайтід» (код ЄДРПІОУ 39124570) у липні 2014 року та їх подальшої реалізації або використання у господарській діяльності.

За підсумками перевірки підприємства працівниками органу податкової служби було складено акт перевірки за №39/20-33-22-03-07/36224433 від 14.01.2015 року.

Відповідно до висновків акту перевірки були встановлені наступні порушення: п.198.1, п. 198.2, п. 198.3, п.198.6. ст. 198, Податкового кодексу України, а саме: встановлено ознаки нереальності здійснення господарських операцій ТОВ «М-Гідравліка» та ТОВ «Дімайтід» за період липень 2014 року, в зв»язку з чим донараховано податку на додану вартість в розмірі 15113,3 грн. та не підтверджено реальність здійснення господарських відносин з покупцем ТОВ «Селекційний завод «Золотоніський» за липень 2014 року, їх реальність та повноту відображення в обліку.

На підставі вищевказаного акту перевірки ДПІ 29.01.2015 року було винесено податкове повідомлення-рішення відповідача № 0000062203 про нарахування податку на додану вартість на загальну суму 18891,25 грн., з яких 15113,0 грн. - за основним платежем та 3778,25 грн. - штрафна (фінансова) санкція.

Матеріалами справи підтверджено, що дійсно, позивачем («Покупець») було укладено договір поставки № 38 від 03.06.2014р. з ТОВ «Дімайтід» («Продавець»), згідно якого Продавець передає, а Покупець приймає та сплачує необхідні для ремонту гідроапаратури запчастини, найменування та асортимент, кількість та вартість яких вказані у відповідних рахунках - фактурах та накладних.

На підтвердження вказаних взаємовідносин ТОВ «М-Гідравліка» надало як до перевірки, так і до суду первинні документи, які були складені в процесі здійснення господарських операцій, а саме: договір №38 від 03.06.2014 року, виписку з ЄДР, податкові накладні, видаткові накладні, рахунки на оплату, прибуткові накладні, накази по ТОВ «М-Гідравліка», посвідчення про відрядження, платіжні доручення.

Також, в судовому засіданні знайшло своє підтвердження, що позивачем здійснено поставку обладнання ТОВ «Селекційний племзавод «Золотонізький» (договор між підприємствами не укладався, поставка здійснювалась згідно рахунку - фактури.)

На підтвердження вказаних взаємовідносин ТОВ «М-Гідравліка» надало як до перевірки, так і до суду первинні документи, які були складені в процесі здійснення господарських операцій, а саме: рахунок-фактуру, видаткову накладну, доручення, податкову накладну на передачу готової продукції.

Проаналізувавши наведене, суд зазначає, що відповідно до приписів п.198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх ввезенні на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України; в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та у разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 ст. 198 визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Також, згідно з п. 198.3 ст. 198 ПКУ податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 ст.193, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. 198.6 ПКУ не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 цього Кодексу).

Суд вказує, що відповідно до п. 200.1. ст.200 Податкового Кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно вимог п.200.2. ст.200 вказаного Кодексу при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Також п.200.3. ст.200 ПК України встановлено, що при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Проаналізувавши наведені норми та дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що укладені правочини є дійсними, виконаними сторонами в повному обсязі, без претензій та зауважень, не кім не оскарженими та у судовому порядку не визнані не дійсними.

Суд вказує, що про фактичне виконання вищезазначених робіт свідчать первинні бухгалтерські та податкові документи, виписані відповідно до п.9.2. ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансової звітності в Україні» і п.2.4. ст.2 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку».

Суд зазначає, що статтею 1 розділу 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до п.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Також суд звертає увагу на те, що чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку перевірки відповідності законодавству установчих документів постачальників товару та дотримання ними вимог податкового законодавства.

Навіть якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Суд вваж є за необхідним вказати, що чинне податкове законодавство не ставить в залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Відповідно до ч. 1 та ч. 5 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Угоди між позивачем та контрагентами за період перевірки були укладені у відповідності до норм чинного законодавства та є такими, що відповідають всім вимогам, що встановлюються до даного виду договорів доки зворотне не буде доведено в суді. Тому підстав для висновків щодо нікчемності або недійсності договору не було.

Чинне законодавство України встановлює принцип презумпції правомірності правочину, згідно якого, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Суд також вважає за необхідним зазначити, що на час укладення вищевказаних договорів контрагенти позивача були зареєстрованими як платники податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, мали індивідуальні податкові номери, що підтверджується Свідоцтвами про реєстрацію платника податку на додану вартість, отже, вони мали право видавати позивачу вищезазначені належним чином оформлені податкові накладні, котрі є підставою для формування позивачем податкового кредиту.

Таким чином, на думку суду, не має підстав стверджувати, що господарські взаємовідносини між підприємствами не були виконані, а первинні документи не відповідають вимогам діючого законодавства.

Таким чином, проаналізувавши наведені норми діючого законодавства, дослідивши надані до справи матеріали, суд приходить до висновку про неправомірне винесення вищевказаного податкового повідомлення - рішення.

Суд вказує, що відповідно до ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності прийнятого ним податкового повідомлення-рішення.

При зазначених обставинах, суд вважає вимоги позивача правомірними та такими, що ґрунтуються на положеннях діючого законодавства, належним чином обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 94, 160-163, 167, 254 КАС України , суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «М-Гідравліка» до Західної об'єднаної державної податкової інспекції м.Харкова Головного Управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Західної об'єднаної державної податкової інспекції м.Харкова Головного Управління Міндоходів у Харківській області № 0000062203 від 29.01.2015 року.

Стягнути з державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «М-Гідравліка» сплачений судовий збір в сумі 184 (сто вісімдесят чотири) грн. 00 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-ти денний строк з дня отримання копії постанови апеляційної скарги.

Постанова у повному обсязі складена 27 лютого 2015 року.

Суддя А.В. Зінченко