Ухвала суду № 42884213, 19.02.2015, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2015 р. Справа № 876/11889/13

Колегія Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

судді-доповідача - Богаченка С.І.,

суддів - Рибачука А.І., Старунського Д.М.,

розглянувши у письмовому провадженні в м.Львові апеляційну скаргу Державної реєстраційної служби України на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2013 року в справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропродсервіс Вест» до Державної реєстраційної служби України про скасування рішення,-

В С Т А Н О В И Л А:

26 червня 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Агропродсервіс Вест» звернулося до суду з позовом до Державної реєстраційної служби України про визнання протиправним та скасування рішення №2579795 від 25 травня 2013 року про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень прийнятого державним реєстратором Державної реєстраційної служби України Корюк Т.В; зобов'язання суб'єкта владних повноважень здійснити державну реєстрацію права власності на нерухоме майно.

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2013 року позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення державного реєстратора Державної реєстраційної служби України Корюк Т.В. про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень №2579795 від 25 травня 2013 року. Зобов'язано Державну реєстраційну службу України заяву, прийняту 07 травня 2013 року за реєстраційним номером 1083521 для проведення державної реєстрації права власності розглянути повторно.

Не погодившись із постановою суду першої інстанції її оскаржила Державна реєстраційна служба України. Апелянт по справі просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Апеляційну скаргу мотивує тим, що суд першої інстанції не з'ясував всіх обставин справи, а саме те, що Державною реєстраційною службою України рішення № 2579795 від 25.05.2013 р., яким відмовлено у державній реєстрації прав та їх обтяжень на підставі п. 4 ч. 1 ст. 24 Закону № 1952, прийнято правомірно, оскільки подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують. Крім того, вважає вимоги про зобов'язання прийняти рішення про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно необґрунтованими, оскільки вирішення даного питання не належить до компетенції суду, а відтак суд не уповноважений зобов'язати Державну реєстраційну службу України прийняти рішення про реєстрацію права власності на вищезазначене нерухоме майно.

Особи, що беруть участь у справі, в судове засідання для розгляду апеляційної скарги не прибули, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, , а тому колегія суддів, у відповідності до ч. 1 ст. 197 КАС України, вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки таку може бути вирішено на основі наявних у ній доказів. Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 07 травня 2013 року ТОВ «Агропродсервіс Вест» звернулося до Державної реєстраційної служби Зборівського районного управління юстиції із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень щодо вищезазначеного комплексу будівель і споруд, розміщених за адресою: Тернопільська область, Зборівський район, с. Гарбузів, вул. Заріка буд. 29.

Державним реєстратором Державної реєстраційної служби України Корюк Т.В. 25.05.2013 р. прийнято рішення № 2579795 про відмову у державній реєстрації права власності. Відповідно до рішення № 2579795 підставою для відмови у реєстрації речових прав зазначено, що подані документи не відповідають вимогам, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують.

Відповідно до абз. 1 п. 1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 року N 1952-IV (далі - Закон N 1952-IV), державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Ч. 2 ст. 9 Закону N 1952-IV передбачено, що державний реєстратор приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, про відмову в державній реєстрації, про її зупинення, внесення змін до Державного реєстру прав.

Крім того, у ч. 4 вказаної статті визначено, що державний реєстратор самостійно приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень або відмову в такій реєстрації.

Відповідно до п. 1 наказу Міністерства юстиції України № 607/5 від 02.04.2013 року «Про заходи щодо взаємодії органів державної реєстрації прав та їх посадових осіб» (далі - Наказ N 607/5) державна реєстрація права власності на нерухоме майно загальною площею понад 5000 кв. м - проводиться державними реєстраторами прав на нерухоме майно Укрдержреєстру.

Як вбачається із матеріалів справи вбачається, відповідно до картки прийому заяви № 2147040 (а. с.31), заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (щодо права власності), подану ОСОБА_3, та отриману Кравецькою О.Б. - реєстратором реєстраційної служби Зборівського районного управління юстиції Тернопільської області, - зареєстровано у базі даних про реєстрацію заяв і запитів державного реєстру речових прав на нерухоме майно 07.05.2013 р. за реєстраційним номером 1083521.

Наказом N 607/5 «Про заходи щодо взаємодії органів державної реєстрації прав та їх посадових осіб» визначено процедуру взаємодії системи органів державної реєстрації прав та державних реєстраторів прав на нерухоме майно, органів державної реєстрації прав, під час проведення державної реєстрації права власності та/або речових прав на нерухоме майно.

Пунктом 3.4 Додатку до зазначеного наказу, встановлено, що протягом одного робочого дня з дати прийняття заяви, орган державної реєстрації прав забезпечує виготовлення електронних копій документів, поданих для державної реєстрації прав, шляхом їх сканування та розміщення у базі даних про реєстрацію заяв і запитів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Електронні документи, подані для проведення державної реєстрації прав, оформляються згідно з вимогами законодавства у сфері електронних документів та електронного документообігу, а також електронного цифрового підпису. Відповідність електронних копій оригіналів документів, необхідних для державної реєстрації прав та їх обтяжень, оригіналам таких документів у паперовій формі забезпечує особа, яка їх виготовила.

Орган державної реєстрації прав у день прийняття відповідної заяви або рішення суду про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень, скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно або скасування записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно у випадках, передбачених пунктом 1 наказу, та виконання дій, передбачених пунктом 3 цього Порядку, за допомогою програмного забезпечення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно - передає таку заяву на розгляд до Укрдержреєстру.

Судом першої інстанції встановлено, що при прийомі зазначеної вище заяви та доданих до неї документів державним реєстратором реєстраційної служби Зборівського районного управління юстиції Тернопільської області було здійснено всі передбачені п. 3, 4, Наказу N 607/5 дії, у строки та в порядку, встановленим наказом.

Як вбачається із матеріалів справи, державний реєстратор служба України при прийнятті рішення № 2579795 від 25.05. 2013 р. про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень, керувався п. 4 ч. 1 ст. 24 Закону № 1952, а саме, як підставу у рішенні про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень зазначено - невідповідність поданих документів вимогам, встановленим Законом, або відсутність можливості встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують.

Однак, оскаржуване рішення № 2579795 від 25.05.2013 р., крім посилання на загальну підставу, передбачену п. 4 ст. 24 Закону № 1952, не містить конкретного обґрунтування і зазначення, які саме подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують.

Відповідно до ч. 2 ст. 30 Закону № 1952 дії або бездіяльність державного реєстратора, державного кадастрового реєстратора, нотаріуса, державного виконавця можуть бути оскаржені до суду.

Колегія суддів погоджується із судом першої інстанції про те, що у змісті оскаржуваного рішення, прийнятого відповідачем, відсутнє належне обґрунтування його прийняття, що об'єктивно унеможливило усунення підстав його відмови позивачем, та позбавило його можливості належної реалізації прав і гарантій, суд приходить до висновку, що заява позивача від 07.05.2013 р. про проведення державної реєстрації права приватної власності потребує повторного розгляду.

Крім того, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції своїм рішенням від 29 серпня 2013 року не зобов'язував Державну реєстраційну службу України зареєструвати право власності за заявою внесеною у базі даних про реєстрацію заяв і запитів державного реєстру речових прав на нерухоме майно 07.05.2013 р. за реєстраційним номером 1083521, а відповідно зобов'язав повторно розглянути вищезазначену заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень щодо вищезазначеного комплексу будівель і споруд, розміщених за адресою: Тернопільська область, Зборівський район, с. Гарбузів, вул. Заріка буд. 29.

Відповідно до ч.2 ст.11 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Отже, колегія суддів зазначає, про необґрунтованість твердження відповідача щодо зобов'язання останнього прийняти рішення про державну реєстрацію права власності, а відповідно перебрання на себе повноважень Державної реєстраційної служби України.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що враховуючи необхідність повного захисту прав, свобод та інтересів позивача, задоволення підлягають позовні вимоги частково, а саме зобов'язання повторно розглянути вищезазначену заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень щодо вищезазначеного комплексу будівель і споруд, розміщених за адресою: Тернопільська область, Зборівський район, с. Гарбузів, вул. Заріка буд. 29 є законним та обгрунтованим.

Висновки суду є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх скасування, з мотивів викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 160, ст.ст. 195, 197, ст. 198, ст. 200, ст. 205, ст.ст. 206, 254 КАС України, колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Державної реєстраційної служби України - залишити без задоволення, а постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2013 року по справі № 819/1694/13-а - залишити без змін.

Ухвала апеляційного адміністративного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до касаційної інстанції протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили.

Головуючий суддя С.І. Богаченко

Суддя Д.М. Старунський

Суддя А.І. Рибачук