Постанова № 42883981, 18.02.2015, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 819/95/15-a

18 лютого 2015 р.м.ТернопільТернопільський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Мандзія О.П.

при секретарі Бойко Н.Б.

за участю:

представника позивача Білан Г.А.

представника відповідача Чайнюк О.В., Кикта Г.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Тернополі адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Тернопіль Мостобуд» до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління державної фіскальної служби у Тернопільській області про скасування податкового повідомлення-рішення №0005912201 від 22.12.2014 року,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Тернопіль Мостобуд» (далі - позивач, ТОВ «Тернопіль Мостобуд») звернулося до суду з адміністративним позовом до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління державної фіскальної служби у Тернопільській області (далі - Тернопільська ОДПІ або відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення від 22.12.2014 року №0005912201.

Позивач вважає оскаржене податкове повідомлення-рішення протиправним, оскільки викладені в акті перевірки висновки податкової інспекції не ґрунтуються на фактичних обставинах справи та нормах чинного законодавства, а тому підлягають скасуванню.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив скасувати податкове повідомлення-рішення від 22.12.2014 року №0005912201 з підстав викладених у адміністративному позові та наданих письмових доказів. Пояснив, що між ТОВ «Тернопіль Мостобуд» (орендар) та ТОВ «Денікс Груп» (орендодавець) 01.07.2014 та 01.08.2014 було укладено договори оренди, відповідно до умов яких, орендодавець зобов'язався передати в строкове платне користування майно (будівельну опалубку), а орендар зобов'язався прийняти майно та сплачувати орендну плату. На виконання умов договорів, орендодавець надав орендарю послуги оренди, що підтверджується актами здачі-приймання робіт від 31.07.2014 та 31.08.2014.

Вважає, що ТОВ «Тернопіль Мостобуд» в повному обсязі виконано зобов'язання плати послуг, наданих на підставі договорів оренди, та надання яких підтверджено актами здачі-приймання робіт.

Господарські операції між ТОВ «Тернопіль Мостобуд» та ТОВ «Денікс Груп» є такими, що фактично відбулись та спрямовані на реальне настання правових наслідків, що підтверджується наданими під час проведення перевірки документами, а саме: договори, акти виконаних робіт, податкові накладні, подорожні листи та товарно-транспортні накладні. Проте, податковим органом не взято до уваги вищезазначені документи та доводи.

В судовому засіданні представник відповідача позовні вимоги не визнав, надавши письмові заперечення, в яких відзначає, що працівниками державної податкової служби проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «Тернопіль Мостобуд» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Денікс Груп» за період з 01.07.2014 по 31.08.2014, результати якої оформлено актом від 08.12.2014 року №9342/22-01/36404316. На підставі наданих первинних документів, та проведених заходів щодо наявності здійснення фінансово-господарської діяльності ТОВ «Тернопіль Мостобуд» та його постачальників, не підтверджено фактичного надання послуг на адресу ТОВ «Тернопіль Мостобуд», що свідчить про відсутність взаєморозрахунків ТОВ «Тернопіль Мостобуд» з ТОВ «Денікс Груп», тому підтвердження факту наявності фактичного руху активів відсутнє.

Додатково відмітив, що у ТОВ «Денікс Груп» відсутні матеріальні та трудові ресурси, та не встановлено придбання послуг по оренді опалубки у інших контрагентів. Відсутність трудових та матеріальних ресурсів, виробничої бази, складських приміщень унеможливлює здійснення господарської діяльності ТОВ «Денікс Груп» операцій з надання послуг оренди, що не могли здійснюватись з урахуванням часу, місця знаходження майна та обсягу матеріальних ресурсів.

За результатами розгляду акта перевірки та з врахуванням результатів адміністративного оскарження, Тернопільською ОДПІ прийнято податкове повідомлення рішення від 22.12.2014 року №0005912201 яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість. Вважає, що оспорюване податкове повідомлення-рішення прийняте у відповідності до вимог чинного законодавства.

Допитаний в судовому засіданні свідок - ОСОБА_4, начальник виробничого відділу ТОВ «Тернопіль Мостобуд» засвідчив, що орендована опалубка площею 175 кв.м. була привезена автомобілем «Камаз» р.н. НОМЕР_1 з міста Києва та використовувалася для будівництва мостів та скотопрогонів на 228, 211 та 149 кілометрах автодороги Київ-Харків-Довжанський у липні - серпні 2014 року. Підтвердив використання орендованої в ТОВ «Денікс Груп» опалубки, зображеної на фотографічних матеріалах справи (а.с.56-58), при будівництві вищевказаних об'єктів. Повідомив, що перевезення опалубки з міста Києва та між об'єктами будівництва здійснювалось транспортом підприємства згідно відповідних дорожніх листів за липень - серпень 2014 року.

Допитаний в судовому засіданні свідок - ОСОБА_5, головний інженер ТОВ «Тернопіль Мостобуд» повідомив, що протягом липня - вересня 2014 року неодноразово був присутнім на об'єктах будівництва 228, 211 та 149 кілометрах автомобільної дороги Київ-Харків-Довжанський, зображених на фотографічних матеріалах (а.с. 56-58). Зв'язок з орендодавцем опалубки ТОВ «Денікс Груп» було встановлено через оголошення на відповідних сайтах. Орендовану опалубку було передано зі складу у місті Києві, і даного факту було достатньо для здійснення господарської діяльності між ТОВ «Тернопіль Мостобуд» та ТОВ «Денікс Груп». Відмітив, що без орендованої опалубки будівництво вказаних об'єктів не було б можливим, а її оренда зумовлена виконанням підприємством інших договірних зобов'язань по будівництву інженерних споруд.

Крім пояснень представників сторін та показань свідків, судом досліджені письмові докази, наявні у матеріалах справи, які подані представниками позивача та відповідача.

Заслухавши в судовому засіданні пояснення представника позивача та відповідача, показання свідків, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Судом встановлено, що працівниками Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Тернопільській області проведено позапланову документальну невиїзну перевірку ТОВ «Тернопіль Мостобуд» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Денікс Груп» за період з 01.07.2014 по 31.08.2014, результати якої відображені в акті перевірки №9342/22-01/36044316 від 08.12.2014 (а.с. 12-17).

Перевіркою встановлено порушення п.44.1 ст.44, п.185.1 ст.185, п.188.1 ст.188, п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, а саме ТОВ «Тернопіль Мостобуд» занижено суму податку на додану вартість у розмірі 196522,74 грн., у тому числі за липень 2014 на суму 98261,37 грн. та серпень 2014 на суму 98261,37 грн.

Не погоджуючись з висновками, зробленими податковою службою в акті перевірки №9342/22-01/36044316, позивачем подано заперечення №149 від 11.12.2014 з вимогою визнати правомірними господарські операції між ТОВ «Тернопіль Мостобуд» та ТОВ «Денікс Груп» (а.с. 19-20).

В свою чергу, Тернопільською ОДПІ листом від 18.12.2014 №37795/22-01 «Про розгляд заперечення» (а.с. 21) повідомлено позивача, що податковим органом проведено засідання комісії зі спірних питань, щодо розгляду заперечень на акт перевірки та прийнято рішення, що висновки, викладені в акті позапланової невиїзної документальної перевірки фінансово-господарської діяльності ТОВ «Тернопіль Мостобуд» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Денікс Груп» за період з 01.07.2014 по 31.08.2014 є обґрунтованими та такими, що відповідають вимогам чинного законодавства України.

На підставі акту перевірки, Тернопільською ОДПІ складено та надіслано позивачу податкове повідомлення - рішення від 22.12.2014 №0005912201 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 294784 грн., що включає 196523 грн. основного платежу з податку на додану вартість та 98261 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Аналізуючи оспорюване податкове повідомлення-рішення та висновки акту перевірки, що стали підставою для його винесення, суд приходить до переконання про його неправомірність, виходячи з наступного.

Як слідує з акту перевірки, на підставі наданих первинних документів, та проведених заходів щодо наявності здійснення фінансово-господарської діяльності ТОВ «Тернопіль Мостобуд» та його постачальників, не підтверджено фактичного постачання послуг на адресу ТОВ «Тернопіль Мостобуд», що свідчить про відсутність взаєморозрахунків ТОВ «Тернопіль Мостобуд» з ТОВ «Денікс Груп», тому підтвердження факту наявності фактичного руху активів відсутнє. Таким чином, за відсутності придбання активів, відсутні підстави для податкового обліку.

Також податковий орган дійшов висновку на підставі акту ДПІ в Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 01.09.2014 №2623/26-55-22-07/37882958 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Денікс Груп» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків з період з 01.06.2014 по 31.08.2014» про те, що фінансові - господарські взаємовідносини між ТОВ «Тернопіль Мостобуд» у липні - серпні 2014 року та ТОВ «Денікс Груп» є такими, що вчинено без наміру створення правових наслідків.

Суд вважає, що вищенаведені висновки про порушення податкового законодавства є безпідставними та необґрунтованими виходячи з наступних доводів.

Згідно досліджених судом матеріалів справи, між ТОВ «Тернопіль Мостобуд» (орендар) та ТОВ «Денікс Груп» (орендодавець) були укладені договори оренди №1/07/14 від 01.07.2014 та №01/08/14 від 01.08.2014 згідно умов яких, орендодавець зобов'язався передати орендарю в строкове платне користування майно (будівельну опалубку), перелік якого визначений в Специфікаціях (додатки, що є невід'ємною частиною договору), а орендар зобов'язаний прийняти майно та сплачувати орендодавцю орендну плату (а.с. 29-34).

На виконання умов договорів оренди №1/07/14 та №01/08/14 орендодавець надав орендарю послуги оренди, що підтверджується актами здачі-приймання робіт №31/07 від 31.07.2014 на суму 589568,22 грн. в т. ч. ПДВ 98261,37 грн. та №31/08 від 31.08.2014 на суму 589568,22 грн., в т. ч. ПДВ у розмірі 98261,37 грн. (а.с 26, 33).

Таким чином, у зв'язку з придбанням вищезазначених послуг орендодавцем було надано ТОВ «Тернопіль Мостобуд» податкові накладні №265 від 31.07.2014 та №310 від 31.08.2014 (а.с. 25, 32).

В свою чергу, на виконання умов договорів №1/07/14 та №01/08/14 орендарем було проведено розрахунки з орендодавцем за надані послуги в наступному порядку: 13.08.2014 - оплата на рахунок орендодавця в розмірі 76644 грн., що підтверджується платіжним дорученням №995 (а.с. 24) та 16.09.2014 - оплата на рахунок орендодавця в розмірі 589568,22 грн., що підтверджується платіжним дорученням №1190 (а.с. 31).

Разом з тим, 01.11.2014 року між ТОВ «Денікс Груп» (первісний кредитор), ТОВ «АНБ ГРУП» (новий кредитор) було укладено договір відступлення права вимоги №1/11/14 (а.с. 34), відповідно до умов якого первісний кредитор відступає на користь нового кредитора право вимагати наступних грошових зобов'язань, що належать первісному кредитору на підставі укладених між первісним кредитором та боржником правочинів, а саме сплату заборгованості у розмірі 512924,22 грн., що виникла на підставі договору оренди №1/08/14 від 01.08.2014 та заборгованість у розмірі 589568,22 грн. згідно договору оренди №01/09/14 від 01.09.2014.

На виконання умов договору відступлення права вимоги №1/11/14 від 01.11.2014 ТОВ «Тернопіль Мостобуд» здійснило плату на розрахунковий рахунок ТОВ «АНБ ГРУП», що підтверджується: платіжними дорученнями №1930 від 09.12.2014 в розмірі 300000 грн., №2009 від 17.12.2014 в розмірі 200000 грн., №2038 від 23.12.2014 в розмірі 250000 грн., №2071 від 26.12.2014 в розмірі 369142,84 грн. (а.с. 35-36).

Зважаючи на викладене, ТОВ «Тернопіль Мостобуд» виконано зобов'язання оплати послуг в загальному розмірі 1179136,44 грн., наданих на підставі договорів оренди №1/07/14 та №01/08/14, та надання яких підтверджено актами здачі-приймання робіт №31/07 від 31.07.2014 на суму 589568,22 грн. та №31/08 від 31.08.2014 на суму 589568,22 грн.

Як встановлено п.п.14.1.181 п.41.1 ст.14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку (п.198.3 ст.198 ПК України).

Відповідно до п.198.6. ст.198 ПК не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Реальність здійснення господарської операції по оренді опалубки ТОВ «Тернопіль Мостобуд» у ТОВ «Денікс Груп» та використання останньої в оподатковуваних операціях підтверджується дослідженими в судовому засіданні договорами, актами, податковими накладними, подорожніми листами та товарно-транспортними накладними представленими позивачем.

Зокрема, про переміщення орендованої опалубки на об'єкт будівництва свідчать покази допитаних свідків та наданні подорожні листи вантажного автомобіля №064 (а.с. 27, 79-80) товарно-транспортна накладна від 01.07.2014 року.

Внутрішні перевезення опалубки між об'єктами будівництва на 228, 211 та 149 кілометрах автомобільної дороги Київ-Харків-Довжанський, підтверджується подорожніми листами вантажного автомобіля №084, №077, №095, №0104 та товарно-транспортними накладними від 03.07.2014, 06.07.2014, 07.07.2014, 11.07.2014, 12.07.2014, 02.08.2014, 05.08.2014, 09.08.2014, 12.08.2014, 17.08.2014, 28.08.2014 (а.с. 88-105).

Отримана в оренду будівельна опалубка на умовах договорів була використана для виконання будівельних робіт на користь третіх осіб (контрагентів - замовників таких робіт) та вартість користування якою було враховано при розрахунку вартості будівельних робіт на користь третіх осіб (замовників таких робіт - генпідрядника «Тодінні Конструкціоні Дженералі С.п.А.») (а.с. 47-55), що свідчить про необхідність оренди опалубки з метою використання у власній господарській діяльності та наявність ділової мети.

Правильність оформлення первинних документів не заперечується відповідачем і матеріалами перевірки, а сам акт перевірки від 08.12.2014 року не містить будь яких відомостей про відсутність документального підтвердження господарських операцій з ТОВ «Денікс Груп» чи неналежного їх оформлення.

Суд вважає, що досліджені факти вчинення господарських операцій, за наслідками яких виникло право позивача на формування податкового кредиту підтверджують фактичне здійснення господарських операції між ТОВ «Тернопіль Мостобуд» та ТОВ «Денікс-груп», які були спрямованні на реальне настання правових наслідків.

Як слідує з матеріалів справи, в акті перевірки податковим органом відзначено, що актом ДПІ в Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 01.09.2014 №2623/26-55-22-07/37882958 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Денікс Груп» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків з період з 01.06.2014 по 31.08.2014» встановлено, що чисельність працюючих в ТОВ «Денікс Груп», відповідно до довідки по формі 1 ДФ - одна особа. Інформація щодо основних засобів, які використовував ТОВ «Денікс Груп» у своїй діяльності відсутня.

При цьому, згідно вищевикладеного, та до бази даних ДПС, податкової звітності, Системою автоматизованого співставлення в розрізі контрагентів на рівні ДПА України ТОВ «Денікс Груп» встановлено проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту.

Суд не може погодитись із такими висновками податкового органу з огляду на те, що в комерційній діяльності виконання поставок, надання послуг не обов'язково вимагає наявності власних основних засобів та транспортних засобів, значної кількості персоналу. Звичаями ділового обороту встановлені й інші можливості залучення матеріальних ресурсів без реєстрації в уповноважених органах.

Посилання податкового органу на неподання ТОВ «Денікс Груп» бухгалтерських регістрів аналітичного та синтетичного обліку не можуть обумовлювати законність прийняття оспорюваного податкового повідомлення - рішення, адже платник не відповідає за дії контрагентів щодо не подання на вимогу податкового органу необхідних бухгалтерських документів. Більше того, облікові регістри призначені для хронологічного, систематичного або комбінованого накопичення, групування та узагальнення інформації з первинних документів, що прийняті до обліку. Такі регістри не є обов'язковими підтверджувальними документами даних податкового обліку платника.

Так, Постановою Верховного Суду України від 1 червня 2010 р. № 10/82 визначено, що «якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту».

Позиція Верховного Суду в даному випадку повністю узгоджується з практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі «БУЛВЕС АД проти Болгарії» (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню.

В даному випадку з врахуванням вищенаведеного рішення Європейського суду з прав людини та керуючись ч.2 ст.8 КАС України суд при вирішення спору в вищенаведеній частині застосовує принцип верховенства права.

Верховним Судом України та Вищим адміністративним судом України неодноразово наголошено на тому, що у чинному законодавстві України відсутнє визначення поняття «добросовісний платник податків». Так само законодавство не містить певних критеріїв добросовісності платника податків. Разом з тим, слід визнати обґрунтованим застосування такого підходу на практиці, оскільки подібне розмежування дозволяє індивідуалізувати юридичну відповідальність особи та забезпечити дотримання правопорядку у галузі оподаткування навіть за наявності певних прогалин у законодавстві.

Так, у разі, якщо дії платника податків свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції, не викликають сумніву у їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема, податкових накладних.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 09.08.2008 року.

Суд при вирішенні даного спору, враховує те, що податковим органом не доведено недобросовісності ТОВ «Денікс Груп», а вчиненні ним господарські операції з ТОВ «Тернопіль Мостобуд» не викликають сумніву у їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту.

Відповідальність платника настає лише у разі доведення податковим органом недобросовісності його дій, наміру платника отримати необґрунтовану податкову вигоду шляхом змови та здійснення узгоджених дій з контрагентами - учасниками ланцюгових поставок.

Таким чином суд вважає, що ТОВ «Тернопіль Мостобуд» правомірно включено до податкового кредиту в липні - серпні 2014 року ПДВ по розрахунках з ТОВ «Денікс Груп» в сумі 196522,74 грн.

Відповідно до ст. ст. 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Таким чином, в судовому засіданні в результаті здобутих та досліджених доказів встановлено, що оскаржене податкове повідомлення-рішення Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Тернопільській області від 22.12.2014 року №0005912201 винесене з порушенням вимог чинного податкового законодавства, порушує права позивача, а тому суд приходить до переконання про захист порушених прав шляхом визнання податкового повідомлення-рішення протиправними та його скасування.

Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, відповідно до ч.1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст. 2, 70, 71, 86, 94,160-163 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Скасувати податкове повідомлення - рішення Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Тернопільській області від 22 грудня 2014 року форми «Р» №0005912201.

3. Повернути з державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Тернопіль Мостобуд» (код 36404316) 487,20 грн. (чотириста вісімдесят сім гривень двадцять копійок) сплаченого судового збору.

Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд в порядку і строки, передбачені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України та набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

/Постанова складена в повному обсязі та підписана 23 лютого 2015 року/

Головуючий суддя Мандзій О.П.

копія вірна

Суддя Мандзій О.П.