Постанова № 42883939, 25.02.2015, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2015 року Справа № 924/1817/14

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Мамченко Ю.А.

судді Саврій В.А. ,

судді Філіпова Т.Л.

при секретарі Німчук А.М.

за участю представників сторін:

позивача: Сапсан А.С. (довіреність №02-23/02 від 23.02.2015 року)

відповідача: не з'явився

розглянувши апеляційну скаргу відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Онікс" на рішення господарського суду Хмельницької області від 24.12.2014 року у справі №924/1817/14 (суддя Гладюк Ю.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська агропромислова група"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Онікс"

про стягнення 52 880,00 грн. заборгованості

Судом роз'яснено представникам сторін права та обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України. Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Хмельницької області (суддя Гладюк Ю.В.) від 24 грудня 2014 року у справі №924/1817/14 позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська агропромислова група» (надалі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Онікс» (надалі - відповідач) про стягнення 52880,00 грн. заборгованості задоволено /а.с.51-52/. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю „Агрофірма Онікс" (р/р 26004101732 в ВАТ „Райфайзен банк Аваль", МФО 380805, код ЄДРПОУ 32461475, Хмельницька область, Волочиський район, с.Завалійки, вул.Центральна, 86) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Українська агропромислова група" (Б-р Л.Українки, 19, м.Київ, р/р 26003062501 банк ПАТ „Комерційний банк Центр", МФО 380742, код ЄДРПОУ 35429229) 52880,00 грн. (п'ятдесят дві тисячі вісімсот вісімдесят грн. 00 коп.) заборгованості а також 1827,00 грн. (одна тисяча вісімсот двадцять сім грн. 00 коп.) судового збору.

Вказане рішення обґрунтовано тим, що позивач на виконання умов договору поставив відповідачу аміачну селітру на суму 452880,00 грн., що підтверджується видатковими накладними №№ 912, 911. Проте, як вбачається з матеріалів справи, станом на час її вирішення оплата проведена частково на суму 400000,00 грн.. Докази оплати в повному обсязі, в обумовлені строки у справі відсутні.

Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Онікс» звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Хмельницької області від 24.12.2014 року у справі №924/1817/14 скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити /а.с. 62-63/. Обґрунтовуючи свої вимоги апелянт посилається на порушення господарським судом Хмельницької області норм матеріального права. Зокрема, апелянт зазначає, що, як було встановлено судом першої інстанції, позивачем не було здійснено стовідсоткової передоплати за обумовлений у договорі товар. За таких обставин договір не набув чинності, а тому ціна вказана у ньому не є погодженою та не може братися з основу при розрахунку між сторонами. Відповідачем 17.10.2014 року на адресу позивача надсилалась відповідь на претензію за №246, в якій обґрунтовувались мотиви оплати товару саме у такій сумі, яка була сплачена. Більш того, на адресу позивача надсилався лист №179 від 20.08.2014 року з пропозицією про зменшення ціни у зв'язку із поставкою неякісного товару, на який відповіді так і не отримано. Відповідач скористався своїм правом передбаченим статтею 678 Цивільного кодексу України та вимагав у зв'язку із поставкою неякісного товару (лист №179 від 20.08.2014 року) пропорційного зменшення ціни, однак позивачем безпідставно проігноровано таку вимогу.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 30 січня 2015 року у справі №924/1817/14 було поновлено строк на апеляційне оскарження, прийнято до провадження апеляційну скаргу відповідача та призначено дату судового засідання на 25 лютого 2015 року /а.с. 60-61/.

Розпорядженням Голови Рівненського апеляційного господарського суду від 24 лютого 2015 року у справі №924/1817/14, у зв'язку із перебуванням у відпустці судді Дужича С.П. та відповідно до затверджених складів колегій, внесено зміни до складу колегії суддів та визначено наступний її склад: головуючий суддя Мамченко Ю.А., суддя Саврій В.А., суддя Філіпова Т.Л.

Позивач своїм правом, передбаченим статтею 96 ГПК України, не скористався, відзиву на апеляційну скаргу не надав. В судовому засіданні 25 лютого 2015 року представник позивача проти апеляційної скарги заперечила, вважає рішення місцевого господарського суду законним та обґрунтованим, а тому просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив. Про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином /а.с. 74/.

Враховуючи те, що судом вчинено всі необхідні дії для належного повідомлення всіх учасників провадження у справі про час і місце розгляду справи, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні за відсутності представника відповідача за наявними у справі матеріалами, у відповідності до вимог статті 101 ГПК України.

Крім того, відповідно до пункту 5 ухвали Рівненського апеляційного господарського суду від 30 січня 2015 року явка представників сторін визначалася на їх розсуд.

Колегія суддів, заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що у задоволенні вимог апеляційної скарги слід відмовити, рішення місцевого господарського суду - залишити без змін.

При цьому колегія суддів виходила з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 17 березня 2014 року між ТОВ «Українська агропромислова група» та ТОВ «Агрофірма Онікс» укладено договір поставки №00595, яким встановлено, що продавець зобов'язується передати у власність покупця товар, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах договору.

За пунктом 2.1. договору товаром, який підлягає продажу є аміачна селітра марки Б 3102 30 90 00. Покупець здійснює повну (100 %) оплату товару шляхом перерахування на поточний рахунок продавця суму вартості товару на підставі виставленого продавцем рахунку - фактури у термін, який вказаний в рахунку - фактурі (пункт 3.1.). Покупець зобов'язаний своєчасно оплатити і прийняти товар (пункт 5.3.).

Договір набуває чинності з моменту здійснення покупцем попередньої оплати (на підставі рахунку - фактура) і діє до моменту повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань, але не пізніше 31 грудня 2014 року (пункт 7.1.). Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від виконання усіх обов'язків по договору (пункт 7.1.1.).

Договір підписаний обома сторонами та скріплений їх печатками.

Відповідно до видаткових накладних №911 від 29 березня 2014 року на суму 226440 грн. та №912 від 30 березня 2014 року на суму 226440 грн. позивач поставив на користь відповідача аміачну селітру марки Б 3102 30 90 00 на суму 452880 грн. Так, у накладних зазначено, що постачальником є позивач, покупцем - відповідач. Накладні підписані обома сторонами та скріплені їх печатками.

16 вересня 2014 року позивачем була надіслана на адресу ТОВ «Агрофірма Онікс» претензію №08-15/09 від 15 вересня 2014 року, у якій ТОВ «Українська агропромислова група» просило відповідача протягом 7 днів з дати даної претензії перерахувати на поточний рахунок позивача суму заборгованості за отриману продукцію у розмірі 52880 грн. Факт одержання даної претензії підтверджується скаржником у апеляційній скарзі.

Враховуючи вищевикладені обставини справи, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Правовідносини, які виникли між сторонами за своїм характером являються господарськими, виходячи зі змісту статей 173, 174 Господарського кодексу України, як такі, що виникли з господарського договору, і відповідно до статті 1 Господарського кодексу України є предметом його регулювання.

Відповідно до частини 2 статті 175 Господарського кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

У відповідності із статтею 173 Господарського кодексу, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач та відповідач уклали договір поставки, визначивши умови, права та обов'язки сторін, які є обов'язковими для них.

Як передбачено статтею 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковий для виконання сторонами.

З матеріалів справи колегією суддів вбачається, що ТОВ «Українська агропромислова група» на виконання умов договору поставило відповідачу аміачну селітру на суму 452880,00 грн., що підтверджується видатковими накладними №№912, 911. Прийняття товару відповідачем підтверджується підписом останнього на накладних, які також скріплені його печаткою. Зокрема, у графі „Постачальник" наявні підпис та печатка позивача, у графі „Отримав" - підпис та печатка відповідача.

Частиною 2 статті 712 Цивільного кодексу України обумовлено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно пункту 3.1. договору обов'язок оплати товару виникає у відповідача до моменту поставки, оскільки сторони передбачили 100% попередню оплату, яка здійснюється на підставі рахунку - фактури. Враховуючи ж відсутність доказів виставлення рахунків та документально підтверджений факт прийняття та часткової оплати за товар відповідачем, місцевий господарський суд прийшов до правильного висновку, що обов'язок оплати необхідно встановлювати за загальними правилами про купівлю - продаж (стаття 712 Цивільного кодексу України) з урахуванням частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України, тобто відразу після прийняття товару - у день оформлення видаткових накладних.

Проте, як вбачається судами з матеріалів справи, станом на час її вирішення оплата проведена частково на суму 400000,00 грн. Докази оплати в повному обсязі, в обумовлені строки у справі відсутні.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Статтею 525 Цивільного кодексу України обумовлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено законом або договором.

Згідно статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Враховуючи, що строк оплати за отриманий товар пропущено (докази оплати в матеріалах справи відсутні), у Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Онікс» існує заборгованість, розмір якої підтверджується документально та становить 52880,00 грн..

Колегією суддів Рівненського апеляційного господарського суду не приймаються до уваги доводи апелянта стосовно того, що заборгованість виникла внаслідок поставки міндобрива аміачна селітра неналежної якості, оскільки товар було отримано ТОВ «Агрофірма Онікс» без жодних застережень. Лист Директору ТОВ «Українська агропромислова група» №179, у якому міститься інформація про неналежну якість поставленого міндобрива датований 20 серпня 2014 року, в той час як товар був одержаний в березні 2014 року. В свою чергу, доповідна записка від 08.04.2014 року, яка долучена до апеляційної скарги складена в односторонньому порядку працівниками ТОВ «Агрофірма Онікс», відтак не може бути належним та допустимим доказом неналежної якості поставленого товару. Доказів звернення до ТОВ «Українська агропромислова група» про необхідність направлення представника для складення відповідного акту стосовно якості одержаного товару матеріали справи також не містять.

Інші доводи скаржника не заслуговують на увагу, оскільки їм була надана вичерпна правова оцінка судом першої інстанції на підставі наданих сторонами доказів, які відповідно до статей 33, 34 ГПК України засвідчують певні обставини і на яких ґрунтується висновок суду.

Відповідно до пункту 1 статті 103 Господарського процесуального кодексу України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу без задоволення.

Враховуючи вищевикладені обставини справи та зважаючи на наявні в матеріалах справи докази, колегія суддів прийшла до висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставою для скасування рішення.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 99, 101, 103, 105 ГПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Хмельницької області від 24.12.14 року у справі №924/1817/14 залишити без змін, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Онікс" - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Справу № 924/1817/14 повернути господарському суду Хмельницької області.

Головуючий суддя Мамченко Ю.А.

Суддя Саврій В.А.

Суддя Філіпова Т.Л.