Постанова № 42883456, 25.02.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" лютого 2015 р. Справа№ 910/21016/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Агрикової О.В.

суддів: Чорногуза М.Г.

Рудченка С.Г.

при секретарі судового засідання: Білецькому Л.І.,

за участю представників сторін:

від позивача - не з`явились;

від відповідача - не з`явились;

від третьої особи - не з`явились;

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги приватного акціонерного товариства "Українська транспортна страхова компанія"

на рішення господарського суду міста Києва від 01.12.2014 року

у справі №910/21016/14 (суддя Картавцева Ю.В.)

за позовом приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування", м. Київ

до приватного акціонерного товариства "Українська транспортна страхова компанія", м. Київ

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Ялова Юлія Михайлівна, Запорізька обл., м. Гуляйполе

про стягнення 3 833,33 грн., -

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2014 року приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "АХА Страхування" подало до господарського суду міста Києва позов до приватного акціонерного товариства "Українська транспортна страхова компанія" про стягнення 4 833,33 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 10.11.2014 року у справі №910/21016/14 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Ялову Юлію Михайлівну.

13.11.2014 року до канцелярії суду надійшла заява позивача про зменшення позовних вимог, у відповідності до якої позивач просив суд стягнути з відповідача 3 833,33 грн., враховуючи зменшення суми страхового відшкодування на суму франшизи у розмірі 1 000,00 грн. згідно полісу №АС/0476754. Вказану заяву прийнято судом до розгляду.

Рішенням господарського суду міста Києва від 01.12.2014 року у справі №910/21016/14 позов задоволено повністю. Суд вирішив стягнути з приватного акціонерного товариства "Українська транспортна страхова компанія" на користь приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування" шкоду в розмірі 3 833 грн. 33 коп. та судовий збір в розмірі 1 827 грн. 00 коп.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що учасники дорожньо-транспортної пригоди скористались своїм правом не звертатись до відповідного підрозділу МВС України та самостійно погодили складення повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, у якому визначили, що Ялова Ю.М. як водій застрахованого у відповідача транспортного засобу «Хюндай» державний номер АЕ 5859 НС є особою, внаслідок дій якої трапилось зіткнення автомобілів, а отже суд дійшов висновку, що остання є особою, відповідальною за завдану шкоду.

Не погодившись із вказаним рішенням, приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "АХА Страхування" подало до Київського апеляційного господарського суду скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 01.12.2014 року у справі №910/21016/14 та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову.

Доводи апеляційної скарги мотивовано тим, що Договором не передбачено страхове відшкодування по Європротоколу. Також, апелянт наголошує на тому, що повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду жодним чином не вказує на вину Ялової Ю.М. як особи-учасника ДТП, водія застрахованого у відповідача транспортного засобу, а отже підстави для стягнення з відповідача суми страхового відшкодування відсутні. Крім того, відповідач зазначає, що Ялова Ю.М. не повідомляла про ДТП, що мало місце 28.04.2013 року за участю забезпечених транспортних засобів «Мазда3» (АР 8474 ВВ) та «Хюндай» (АЕ 5859 НС), що викликає сумніви щодо вищезазначеного ДТП.

Також, до апеляційної скарги приватного акціонерного товариства "Українська транспортна страхова компанія" додано клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку на подання апеляційної скарги на рішення господарського суду міста Києва від 01.12.2014 року у справі №910/21016/14.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 29.01.2015 року клопотання приватного акціонерного товариства "Українська транспортна страхова компанія" про відновлення пропущеного процесуального строку для подання апеляційної скарги на рішення господарського суду міста Києва від 01.12.2014 року у справі №910/21016/14 задоволено, відновлено пропущений процесуальний строк, прийнято апеляційну скаргу у справі №910/21016/14 до провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя Агрикова О.В., судді Рудченко С.Г., Чорногуз М.Г. та призначено розгляд справи на 25.02.2015 року.

В судове засідання, призначене на 25.02.2015 року, представники сторін не з'явились, причини неявки суд не повідомили, були належним чином повідомлені про час та дату судового засідання.

Колегія суддів зазначає, що особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог ч. 1 ст. 64 та ст. 87 Господарського процесуального кодексу України. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом (п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 року «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).

З матеріалів справи вбачається, що представники сторін були належним чином повідомлені про час та дату судового засідання.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п.3.9.2 Постанови № 18 від 26.12.2011 року Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).

Колегією судів, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

У відповідності до ч. 1 ст. 102 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення місцевого господарського суду розглядається у двомісячний строк з дня постановлення ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження.

Враховуючи строки розгляду справи, зважаючи на те, що неявка представників сторін не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Статтею 101 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 10.01.2013 року між приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «АХА Страхування» (страховик) та Жовніренко А.А. (страхувальник) було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту №05а/13зп (далі за текстом - Договір) (а.с. 30-31), у відповідності до умов якого на страхування був прийнятий автомобіль "Mazda", державний номер АР 8474 ВВ.

28.04.2014 року о 14 год. 10 хв. у м. Гуляйполе Запорізької обл. трапилась дорожньо-транспортна пригода (далі за текстом - ДТП) за участю транспортного засобу "Mazda", державний номер АР 8474 ВВ, що знаходився під керуванням Жовніренко А.А. та транспортного засобу "Hyundai", державний номер АЕ 5859 НС, під керуванням Ялової Ю.М. (3-тя особа).

Внаслідок ДТП учасники склали Повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду (а.с. 29), з якого вбачається, що водій транспортного засобу "Hyundai", державний номер АЕ 5859 НС, рухаючись назад, зіткнувся з автомобілем "Mazda", державний номер АР 8474 ВВ під час стоянки останнього.

До приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» звернувся страхувальник із заявою про виплату страхового відшкодування в зв'язку з пошкодженням застрахованого транспортного засобу внаслідок ДТП, що відповідно до умов Договору є страховим випадком.

Відповідно до Калькуляції/Висновку № 1.001.13.0 від 29.05.2013 року (а.с. 46-50), вартість відновлювального ремонту автомобіля "Mazda", державний номер АР 8474 ВВ становить 5 769, 26 грн.

10.06.2013 року приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «АХА Страхування» на підставі Страхового акту №1.001.13.05337/VESKO20596 від 07.06.2013 року (а.с. 24) та №1.001.13.05337/VESKO20600 від 07.06.2014 року (а.с. 26) здійснило виплату страхового відшкодування в розмірі 4 833,33 грн., що підтверджується платіжним дорученням №37 515 від 10.06.2013 року (а.с. 52) на суму 1 962, 97 грн. та платіжним дорученням №37 514 від 10.06.2013 року (а.с. 51) на суму 2 870, 36 грн.

Спір у справі виник, на думку позивача, у зв'язку з тим, що виплативши страхове відшкодування за договором майнового страхування, до останнього перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду, а саме до відповідача у сумі 3 833,33 грн., враховуючи заяву про зменшення розміру позовних вимог.

Договір страхування зумовлює виникнення цивільно-правових відносин, порядок здійснення яких визначається Цивільним кодексом України, Законом України "Про страхування" і іншими нормативно - правовими актами, що регулюють такий вид відносин.

Відповідно до статті 16 Закону України "Про страхування" договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальникові, а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Дана норма кореспондується із статтею 979 Цивільного кодексу України, якою унормовано, що за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до частини 2 статті 8 Закону України "Про страхування" страховим випадком визнається подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, вищезазначена ДТП була оформлена повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду (Європротоколом) (а.с. 29-31).

Під правове регулювання Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" підпадають правовідносини, пов'язані з виплатою страхового відшкодування у порядку статті 993 Цивільного кодексу України та статті 27 Закону України "Про страхування" за участю двох страховиків. Оскільки, положення Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" регулюють правовідносини з виплати страхового відшкодування за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів як потерпілому, так і особі, яка має право на отримання такого відшкодування. Так, статтею 36.4 вищезазначеного Закону встановлено, що виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої підпунктом "а" пункту 41.1 статті 41 цього Закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

З набранням чинності Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо дорожньо-транспортних пригод та виплати страхового відшкодування" від 17.02.2011 року, яким внесено зміни та доповнення до Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", що дозволило учасникам дорожнього руху при скоєнні дорожньо-транспортної пригоди за наявності встановлених п. 33.2 ст. 33 наведеного Закону обставин спільно складати повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду ("європротокол") без інформування відповідного підрозділу МВС України про її настання.

Статтею 33.2 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що у разі настання дорожньо-транспортної пригоди за участю лише забезпечених транспортних засобів, за умови відсутності травмованих (загиблих) людей, а також за згоди водіїв цих транспортних засобів щодо обставин її скоєння, за відсутності у них ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, ці водії мають право спільно скласти повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду.

Пунктом 2.11. Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України "Про правила дорожнього руху" №1306 від 10.10.2001 року, у разі настання дорожньо-транспортної пригоди за участю транспортних засобів, зазначених у чинному договорі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, за умови експлуатації таких транспортних засобів особами, відповідальність яких застрахована, відсутності травмованих (загиблих) людей, а також за умови досягнення згоди водіїв таких транспортних засобів щодо обставин скоєння дорожньо-транспортної пригоди, за відсутності у них ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, та у разі складення такими водіями спільного повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду відповідно до встановленого Моторним (транспортним) страховим бюро зразка.

Моторним (транспортним) страховим бюро України встановлено відповідний зразок повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду та за погодженням з Державною автомобільною інспекцією Міністерства внутрішніх справ України затверджено протоколом Президії МТСБУ від 11.08.2011 року №274/2011 інструкцію щодо заповнення повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду (далі - Інструкція).

Відповідно до вказаної вище Інструкції, у Європротоколі зазначаються, зокрема, фактична дата, час та місце настання ДТП, інформація про страхувальника згідно з даними полісу та інше. Виправлення у повідомленні категорично забороняються, та замість зіпсованого бланку заповнюється інший.

Оформлене у відповідності до зазначеної Інструкції учасниками дорожньо-транспортної пригоди повідомлення в силу положень Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" є, відповідно, підставою для прийняття страховиком рішення щодо здійснення страхового відшкодування.

При цьому, при оформленні дорожньо-транспортної пригоди у такий спосіб (складення її учасниками європротоколу без виклику відповідного підрозділу МВС України) не складається постанова про адміністративне правопорушення та не направляються матеріали дорожньо-транспортної пригоди до суду для притягнення відповідальної за вчинення такої пригоди особи до відповідальності.

Тобто, унеможливлюється існування відповідних судових рішень (про притягнення особи до адміністративної чи кримінальної відповідальності), які б встановлювали вину учасника дорожньо-транспортної пригоди.

Наведені обставини не можуть бути підставою для відмови в задоволенні відповідного позову, оскільки цивільно-правова відповідальність за заподіяну шкоду настає у разі наявності вини особи в цьому, незалежно від того чи є у діях цієї особи склад адміністративного проступку/злочину.

Таким чином, при вирішенні спорів, які виникають з правовідносин по виплаті страхового відшкодування за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, у випадку оформлення учасниками дорожньо-транспортної пригоди повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду без інформування відповідного підрозділу МВС України про її настання суд повинен самостійно, на підставі визначених в такому повідомленні даних (в т.ч. схеми дорожньо-транспортної пригоди), визначити особу, відповідальну за заподіяння шкоди.

З матеріалів справи вбачається, що Повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду підписане обома учасниками дорожньо-транспортної пригоди та заповнено у відповідності з Інструкцією щодо заповнення Повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, яка затверджена Протоколом Президії МТСБУ від 11.08.2011 року №274/2011 та погоджена Начальником управління державної автомобільної інспекції МВС України.

Враховуючи наведе, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що учасники ДТП скористались своїм правом не звертатись до відповідного підрозділу МВС України та самостійно погодили складення повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, у якому визначили, що Ялова Ю.М. як водій застрахованого у відповідача транспортного засобу "Hyundai" державний номер АЕ 5859 НС є особою, внаслідок дій якої трапилось зіткнення автомобілів.

Пунктом 36.4 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" передбачено право страховика за договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності власника транспортного засобу в разі настання страхового випадку здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

З огляду на викладене, відповідач є відповідальною особою за завдані 3-ою особою збитки власнику автомобіля "Mazda", державний номер АР 8474 ВВ, відповідно до положень Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів" в межах, передбачених договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності (поліс № АС/476754).

В той же час, до ПрАТ "СК "АХА Страхування" як страховика, який виплатив страхове відшкодування за Договором, перейшло право вимоги, яке потерпіла особа мала до Ялової Ю.М. як особи, відповідальної за завдані збитки.

З матеріалів справи вбачається, що 13.12.2013 року приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «АХА Страхування» зверталось із регресною вимогою №665/2 (а.с. 63) до приватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія» про відшкодування шкоди на суму 4 833,33 грн.

Однак, станом на час розгляду справи вказана грошова сума відповідачем не відшкодована на користь позивача.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Згідно статті 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

За договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс №АС/476754) передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну становить 50 000, 00 грн., франшиза - 1000,00грн.

Відповідно до п. 12.1. статті 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Згідно статті 9 Закону України "Про страхування" франшиза - частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.

З огляду на викладене, враховуючи передбачений полісом №АС/476754 ліміт відповідальності за шкоду у розмірі 50 000, 00 грн., франшизу у розмірі 1 000,00 грн., розмір виплаченого позивачем страхового відшкодування - 4 833, 33 грн., то колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог в частини стягнення з відповідача суми 3 833,33 грн.

Доводи, викладені в апеляційній скарзі приватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія», не приймаються колегією суддів до уваги з мотивів необгрунтованості та недоведеності.

Крім того, твердження відповідача щодо сумнівів стосовно ДТП, яке мало місце 28.04.2013 року, а саме щодо дійсності підпису Ялової В.М. на бланку Європротоколу, та самого факту настання такого ДТП, по своїй суті є лише припущенням, в судовому порядку дані події та документи не оскаржувались та сторонами не заперечувались, з огляду на що колегія суддів відхиляє такі твердження.

Згідно зі ст.ст.32-34 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь - які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

З огляду на викладене вище, колегія суддів дійшла до висновку про те, що місцевий господарський суд, виконавши всі вимоги процесуального закону і всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, в рішенні місцевого господарського суду повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Таким чином, колегія суддів встановила, що обставини, на які посилається скаржник, не можуть бути підставою для зміни або скасування рішення господарського суду міста Києва від 01.12.2014 року у справі №910/21016/14.

Керуючись статтями 33, 34, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства "Українська транспортна страхова компанія" на рішення господарського суду міста Києва від 01.12.2014 року у справі №910/21016/14 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 01.12.2014 року у справі №910/21016/14 залишити без змін.

3. Справу №910/21016/14 повернути до господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя О.В. Агрикова

Судді М.Г. Чорногуз

С.Г. Рудченко