Ухвала суду № 42883402, 24.02.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/16798/14 Головуючий у 1-й інстанції: Іщук І.О. Суддя-доповідач: Степанюк А.Г.

У Х В А Л А

Іменем України

24 лютого 2015 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Степанюка А.Г.,

суддів - Кузьменка В.В., Шурка О.І.,

при секретарі - Ліневській В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 січня 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на службі, -

ВСТАНОВИЛА:

У жовтні 2014 року ОСОБА_2 (далі - Позивач, ОСОБА_2) звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області (далі - Відповідач, ГУ МВС України в Київській області) про: визнання протиправним та скасування наказу Відповідача «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» від 20.09.2014 року № 1998 в частині притягнення Позивача до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення з органів внутрішніх справ за п. 64 «є» Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, що затверджене постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991 року № 114; визнання протиправним та скасування наказу ГУ МВС України в Київській області «По особовому складу» від 03.10.2014 року № 954 о/с в частині звільнення ОСОБА_2 з органів внутрішніх справ за п. 64 «є» вищезазначеного Положення; зобов'язання поновити Позивача на службі в ГУ МВС України в Київській області на посаді старшого інспектора батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Миротворець» з 08.10.2014 року.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.01.2015 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю. При цьому, суд першої інстанції виходив з того, що посадовими особами Відповідача було об'єктивно проведено службове розслідування, надано відповідний висновок, яким встановлено порушення Позивачем службової дисципліни, а тому правомірно винесено оскаржувані накази про притягнення до дисциплінарної відповідальності та звільнення.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, Позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою позовні вимоги задовольнити повністю. При цьому посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та невідповідність висновків суду обставинам справи. Звертає увагу на необґрунтованість висновку Відповідача про самовільне залишення зони АТО та порушення порядку проведення службового розслідування.

Апелянт в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав, просив її задовольнити, а постанову суду скасувати, прийнявши нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Відповідач у судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечував та просив залишити її без задоволення, а постанову суду без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, виходячи з наступного.

Як було встановлено судом першої інстанції, наказом ГУ МВС України в Київській області від 27.05.2014 року № 387 о/с старшого лейтенанта міліції ОСОБА_2 призначено старшим інспектором БПСМОП «Миротворець» (а.с. 9).

Наказом «Про відрядження персоналу Головного управління» від 11.07.2014 року № 1384 дск Позивача відряджено до м. Костянтинівка Донецької області з 11.07.2014 року у розпорядження керівника антитерористичної операції на території Луганської та Донецької областей (а.с. 23).

Знаходячись за місцем дислокації, а саме на території стадіону «Авангард» по вул. Енгельса, м. Дзержинськ Донецької області, 20.08.2014 року командир БПСМОП «Миротворець» полковник міліції ОСОБА_3 оголосив особовому складу батальйону вказівку про зміну місця дислокації останнього.

Окружним адміністративним судом м. Києва було встановлено, що того ж дня ОСОБА_3 особисто роз'яснив співробітникам БПСМОП «Миротворець» про необхідність виконання вищезазначеного наказу, однак частина особового складу батальйону висловила невдоволення наказом та відмовилася виконувати останній, тому ОСОБА_3 було прийнято рішення про те, що особи, які не мають бажання виконувати вказівки керівництва можуть писати рапорти та залишати підрозділ.

Крім того, командир батальйону пояснив, що їх дії певним чином порушують вимоги МВС України щодо особливостей порядку та умов проходження служби в органах внутрішніх справ та відрядження в зону проведення АТО.

Поряд з цим, судом першої інстанції встановлено, що заступник командира майор міліції ОСОБА_4 попередив працівників про те, що їх дії є ганебними та порушують службову дисципліну і, що покинувши зону АТО, вони будуть притягнені до дисциплінарної відповідальності. Натомість особовим складом БПСМОП «Миротворець» виявлено бажання покинути зону АТО, тобто місце несення служби.

Позивачем 21.08.2014 року написано рапорт на ім'я начальника ГУ МВС України в Київській області генерала-майора міліції Голомші Я.Я. про своє звільнення з БПСМОП «Миротворець» та направлення до Відповідача для вирішення питання щодо подальшого проходження служби в органах внутрішніх справ.

За наказом ОСОБА_3 значна частина співробітників БПСМОП «Миротворець» здала зброю, майно підрозділу та виїхала до м. Києва.

Відповідачем 28.08.2014 року було призначено службове розслідування за фактом прибуття 22.08.2014 року до приміщення ГУ МВС України у Київській області окремих працівників БПСМОП «Миротворець» із розпорядження керівника АТО без відповідних розпорядчих документів МВС України (наказ № 1799).

Результати службового розслідування зафіксовані у висновку від 19.09.2014 року, згідно якого комісія вважає за доцільне звільнити Позивача з органів внутрішніх справ України за п. 64 «є» (за порушення дисципліни) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ.

Наказом Відповідача від 03.10.2014 року № 954 о/с старшого лейтенанта міліції ОСОБА_2 відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ звільнено у запас (з постановкою на військовий облік) за п. 64 «є» за порушення дисципліни.

Враховуючи встановлені вище обставини, виходячи з системного аналізу приписів ст. ст. 1, 7, 12, 14 Закону України «Про Дисциплінарний статуту органів внутрішніх справ України», п. п. 10, 11, Розділу І, п. 23 Розділу ІІ, Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991 року № 114, п. п. 2.6, 3.1, 4.1, 8.3 Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ від 12.03.2013 року № 230, суд першої інстанції дійшов висновку про правомірність наказів про притягнення Позивача до дисциплінарної відповідальності та звільнення останнього з органів внутрішніх справ, оскільки посадовими особами Відповідача об'єктивно проведено службове розслідування та складено відповідний висновок комісії за його результатами, а тому дії ГУ МВС України в Київській області щодо притягнення ОСОБА_2 до дисциплінарної відповідальності на підставі встановлених службовим розслідувань обставин є правомірними.

З таким висновком суду першої інстанції не можна не погодитися з огляду на наступне.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України» (далі - Дисциплінарний статут) службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.

З матеріалів справи вбачається, що вступаючи на службу до органів внутрішніх справ України, ОСОБА_2 склав Присягу, згідно взяв на себе зобов'язання суворо дотримуватися Конституції України та чинного законодавства, бути гуманним, чесним, сумлінним і дисциплінованим працівником, зберігати державну і службову таємницю, з високою відповідальністю виконувати свій службовий обов'язок, вимоги статутів і наказів, всіляко сприяти зміцненню авторитету органів внутрішніх справ, мужньо і рішуче, не шкодуючи своїх сил і життя, боротися із злочинністю, захищати від протиправних посягань життя, здоров'я, права й свободи громадян, державний устрій і громадський порядок.

Згідно пункту 2.2. Розділу III Правил поведінки та професійної етики осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ України, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 22.02.2012 року № 155, професійний обов'язок працівника полягає в безумовному виконанні закріплених Присягою, законами та професійно-етичними нормами завдань щодо забезпечення надійного захисту правопорядку, законності, громадської безпеки.

Положеннями ст. 7 Дисциплінарного статуту визначено, що службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожну особу рядового і начальницького складу, зокрема, дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників; захищати і охороняти від протиправних посягань життя, здоров'я, права та свободи громадян, власність, довкілля, інтереси суспільства і держави; стійко переносити всі труднощі та обмеження, пов'язані зі службою.

Приписами п. 10 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991 року № 114 (далі - Положення), закріплено, що особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ користуються всіма соціально-економічними, політичними та особистими правами і свободами, виконують усі обов'язки громадян, передбачені Конституцією та іншими законодавчими актами, а їх права, обов'язки і відповідальність, що випливають з умов служби, визначаються законодавством, Присягою, статутами органів внутрішніх справ і цим Положенням.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_3 на ім'я начальника ГУ МВС України Київської області генерал-майора міліції Голомші Я.Я. та начальника департаменту громадської безпеки МВС України полковника міліції Гриняку В.П. 22.08.2014 року складено рапорти, зі змісту яких випливає, що особовому складу батальйону було надано наказ про передислокацію в м. Іловайськ, однак деякі працівники відмовилися виконувати даний наказ. Крім того, у даних рапортах ОСОБА_3 зазначив, що останнім було роз'яснено працівникам про порушення ними внаслідок таких дій Присяги працівника органів внутрішніх справ України та службової дисципліни, а також попереджено працівників про можливість притягнення їх до дисциплінарної відповідальності (а.с. 78-81).

Відтак, як вірно зазначено судом першої інстанції, Позивачем 21.08.2014 року написано рапорт на ім'я начальника ГУ МВС України в Київській області генерала-майора міліції Голомші Я.Я. про звільнення з БПСМОП «Миротворець» та направлення ОСОБА_2 до Відповідача для вирішення питання щодо подальшого проходження служби в органах внутрішніх справ у зв'язку з небажанням Позивача їхати до м. Іловайськ, що свідчить про самовільне залишення місця несення служби та порушення Присяги працівника органів внутрішніх справ України.

Вищезазначене підтверджується також доводами Апелянта про те, що 09.08.2014 року закінчився граничний термін відрядження ОСОБА_2 в зону АТО, а тому правових підстав для подальшого перебування Позивача на території проведення антитерористичної операції не було, що, крім іншого, стало підставою для виїзду Позивача разом з іншими співробітниками БПСМОП «Миротворець» до м. Києва.

При цьому, колегія суддів критично оцінює посилання Апелянта на те, що залишення останнім зони АТО було погоджено з безпосереднім керівництвом з огляду на наступне.

Як зауважує ОСОБА_2 на рапорті про звільнення від 21.08.2014 року ОСОБА_3 проставлено резолюцію «Клопочу по суті рапорту» та висловлено прохання звільнити Позивача як такого, що не пройшов випробувальний термін.

Однак, як випливає зі змісту рапортів ОСОБА_3 (а.с. 78-81), пояснення останнього (а.с. 50,51), пояснення ОСОБА_7 (помічник командира батальйону ПСМОП «Миротворець»), ОСОБА_8 (а.с. 55, 56), ОСОБА_9 (а.с. 57-58), ОСОБА_10 (а.с. 61-63), Позивач відмовився виконувати наказ про дислокацію та вирішив залишити зону АТО та виїхати до Києва.

Аналогічного висновку дійшла комісія ГУ МВС України у Київській області за наслідками проведення службового розслідування, а тому твердження Апелянта про залишення території проведення антитерористичної операції за погодженням із безпосереднім керівництвом є необґрунтованим.

Поряд з цим, оцінюючи доводи Позивача про порушення Відповідачем порядку проведення службового розслідування, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно абзаців 1-2 п. 3.1 Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ від 12.03.2013 року № 230 (далі - Інструкція), Міністр внутрішніх справ України має право призначати службові розслідування за всіма підставами та відносно всіх осіб РНС. Інші начальники мають право призначати службове розслідування відносно осіб РНС, якщо Міністром внутрішніх справ України їм надано повноваження накладати на цих осіб РНС дисциплінарні стягнення.

Наказом ГУ МВС України в Київській області від 28.08.2014 року № 1799 призначено службове розслідування за фактом прибуття 22.08.2014 року до приміщення Відповідача, зокрема ОСОБА_2, із розпорядження керівника АТО без відповідних розпорядчих документів МВС України.

Відповідно до п. 3.2 Інструкції випливає, що службове розслідування проводиться посадовою особою, якій воно доручено, чи декількома особами у складі комісії, одна з яких за необхідності призначається головою цієї комісії.

Як вбачається зі змісту наказу № 1799 для проведення розслідування створено комісію у складі голови комісії та членів комісії.

Положеннями абзацу 3 пункту 6.2.1 Інструкції закріплено, що виконавець (голова, члени комісії) з метою забезпечення повного, всебічного і об'єктивного дослідження обставин подій, що стали підставою для призначення службового розслідування, має право: викликати осіб РНС, стосовно яких проводиться службове розслідування, а також інших працівників ОВС, інших осіб (за їх згодою), які обізнані або мають відношення до обставин, що стали підставою для призначення службового розслідування, й одержувати від них письмове пояснення, форма якого наведена в додатку до цієї Інструкції, або усні пояснення, а також документи, які стосуються службового розслідування.

Зі змісту наявних у матеріалах справи доказів вбачається, що головою комісії, створеної для службового розслідування, Перуновою О.С. отримано пояснення від осіб, які проходили службу разом із Позивачем (ОСОБА_12, ОСОБА_3, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 ОСОБА_10, ОСОБА_8, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_4).

Приписами п. 8.1 Інструкції закріплено, що підсумковим документом службового розслідування є висновок службового розслідування, який складається зі вступної, описової та резолютивної частин.

Згідно п. 8.3. Інструкції в описовій частині висновку службового розслідування викладаються встановлені при проведенні службового розслідування відомості про: обставини, за яких особа РНС скоїла дисциплінарний проступок або які стали підставою для призначення службового розслідування, а також те, чи мали вони місце взагалі; час, місце, спосіб, мотив та мету вчинення дисциплінарного проступку, його наслідки (їх тяжкість), що настали у зв'язку з цим; посаду, звання, прізвище, ім'я та по батькові, персональні дані (дата та місце народження, освіта, період служби в органах внутрішніх справ і на займаній посаді - з дотриманням вимог Закону України "Про захист персональних даних"), характеристику особи (зокрема, про наявність або відсутність у неї діючих дисциплінарних стягнень), винної в учиненні дисциплінарного проступку, та осіб, дії чи бездіяльність яких сприяли вказаним обставинам; наявність причинного зв'язку між неправомірними діяннями особи РНС та їх наслідками; умови, що передували скоєнню дисциплінарного проступку або спонукали до цього; вимоги законодавства або посадові обов'язки, які було порушено; наявність вини особи РНС, обставини, що пом'якшують чи обтяжують ступінь відповідальності, а також ставлення до скоєного.

Враховуючи вищевикладені положення, судовою колегією критично оцінюються доводи Апелянта про недотримання комісією порядку проведення службового розслідування, а також вимог щодо описової частини висновку від 19.09.2014 року, оскільки розслідування проводилось у відповідності до норм чинного законодавства, а комісією було встановлено та викладено в описовій частині висновку обставини та умови, які передували вчиненню правопорушення, мету проступку та наявність вини ОСОБА_2

Відповідно до п. 23 Розділу ІІ Положення особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну, адміністративну, матеріальну та кримінальну відповідальність згідно з законодавством.

Згідно ст. 2 Дисциплінарного статуту дисциплінарний проступок - невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.

Положеннями ч. 1 ст. 14 Дисциплінарного статуту закріплено, що з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування.

Приписами ст. 14 Дисциплінарного статуту визначено, що про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ, зміст якого оголошується особовому складу органу внутрішніх справ. Зміст наказу доводиться до відома особи рядового або начальницького складу, яку притягнуто до дисциплінарної відповідальності, під підпис. У разі звільнення з посади або звільнення з органів внутрішніх справ особі рядового або начальницького складу видається витяг з наказу.

Відтак, в силу вищевикладених норм, Відповідачем 20.09.2014 року винесено наказ «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників БПСМОП «Миротворець» Головного управління» № 1998 про звільнення Позивача з органів внутрішніх справ за п. 64 «є» Положення за порушення службової дисципліни.

Крім того, колегія суддів критично оцінює доводи Апелянта про недотримання Відповідачем ст. 14 Дисциплінарного статуту, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 5 ст. 14 Дисциплінарного статуту перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення. Небажання порушника надавати пояснення не перешкоджає накладенню дисциплінарного стягнення.

Як вірно зазначено судом першої інстанції, головою комісії Перуновою О.С. було складено рапорт про те, що останньою 09.09.2014 року, 10.09.2014 року та 11.09.2014 року здійснювалися дзвінки, зокрема, до ОСОБА_2, однак телефон Позивача був вимкнений або на дзвінок не відповідали.

Таким чином, посадовою особою комісії вчинено необхідні дії для встановлення зв'язку з Позивачем для отримання від нього письмових пояснень.

Крім того, необхідно врахувати, що згідно пп. 6.3.3 п. 6.3. Інструкції особа РНС, стосовно якої проводиться службове розслідування, має право висловлювати письмові зауваження щодо об'єктивності та повноти проведення службового розслідування, дій або бездіяльності службової особи, яка його проводить (ять), однак Апелянт даним правом не скористався.

Отже, враховуючи встановлення комісією порушення Позивачем службової дисципліни, а також неможливість встановити зв'язок з ОСОБА_2 та відсутність висловлення останнім бажання надати письмові пояснення в ході проведення службового розслідування, дисциплінарне стягнення може бути накладене без отримання письмових пояснень порушника.

Поряд з іншим, необхідно зауважити, що зазначення на рапорті Позивача про звільнення з БПСМОП «Миротворець» підстави: «як такого, що не пройшов випробувальний термін» не може свідчити про відсутність порушення (ігнорування Присяги, що призвело до самовільного залишення місця несення служби), яке встановлене службовим розслідуванням та не заперечується ОСОБА_3

Крім цього, судовою колегією критично оцінюються доводи Апелянта про написання рапорту від 21.08.2014 року, в тому числі, у зв'язку з незадовільним станом здоров'я, оскільки відповідні обставини у рапорті не вказані.

За таких обставин, ГУ МВС України у Київській області було дотримано порядок проведення службового розслідування, визначений Інструкцією, правомірно винесено відповідний висновок та прийнято накази про притягнення до дисциплінарної відповідальності та звільнення з органів внутрішніх справ на підставі, у межах повноважень та у спосіб, встановлений чинним законодавства

Судом апеляційної інстанції в ході перегляду оскаржуваної постанови не було встановлено порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи, а тому рішення Окружного адміністративного суд м. Києва переглядалось в межах апеляційної скарги.

Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право, зокрема, залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Згідно ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів із наведеними висновками суду першої інстанції погодилась, оскільки вони знайшли своє підтвердження в ході апеляційного розгляду справи. Судом було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права. У зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу - залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 165, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 січня 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на службі, - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Касаційна скарга на судові рішення подається у порядку та строки, визначені ст.ст. 211, 212 КАС України.

Головуючий суддя А.Г. Степанюк

Судді В.В. Кузьменко

О.І. Шурко

Головуючий суддя Степанюк А.Г.

Судді: Кузьменко В. В.

Шурко О.І.