Ухвала суду № 42882953, 19.02.2015, Вінницький апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 150/755/14-а

Головуючий у 1-й інстанції: Суперсон С.П.

Суддя-доповідач: Кузьмишин В.М.

19 лютого 2015 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Кузьмишина В.М.

суддів: Боровицького О. А. Сушка О.О. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Чернівецької районної державної адміністрації Вінницької області на постанову Чернівецького районного суду Вінницької області від 31 жовтня 2014 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Чернівецької районної державної адміністрації Вінницької області про визнання недійсним та скасування розпорядження,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_2 звернувся до Чернівецького районного суду Вінницької області із позовом до Чернівецької районної державної адміністрації про визнання недійсним та скасування розпоряджень.

Постановою Чернівецького районного суду Вінницької області від 31 жовтня 2014 року даний позов задоволено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позову.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.

Апелянт у судове засідання не з'явився, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлений завчасно та належним чином.

Позивачем подана заява про розгляд справи у порядку письмового провадження.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 196, п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України, колегія суддів визнала за можливе здійснювати апеляційний розгляд за відсутності представників сторін у порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними у матеріалах справи письмовими доказами, надавши їм оцінку, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції- без змін виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду справи, що позивач працював в Чернівецькій РДА на посаді головного спеціаліста цивільного захисту Чернівецької районної державної адміністрації.

13.06.2014 року до Чернівецької РДА з заявою звернулась громадянка ОСОБА_3, яка зазначила, що позивач в робочий час - 05.06.2014 року, порушуючи правила внутрішнього трудового розпорядку райдержадміністрації, без відповідного на те дозволу, приймав участь в роботі комісії по розмежуванню земельних ділянок.

За розпорядженням голови Чернівецької РДА №20 від 16.06.2014 року було проведено службове розслідування. Комісією було встановлено, що позивач в період часу з 12:00 до 13:00 та 14:00по 15:00 05.06.2014 року був відсутній на робочому місці. Акт службового розслідування складений комісією 04.07.2014 року, а 07.07.2014 року позивач відмовився від ознайомлення з актом та від надання пояснень. Далі, за розпорядженням голови Чернівецької РДА №32 від 07.07.2014 року позивачу було оголошено догану.

Крім того, 26.06.2014 року до райдержадміністрації надійшов лист з Вінницької облдержадміністрації «Про проведення навчально-методичного збору 02.07.2014 року", згідно якого на збір запрошуються начальники відділів цивільного захисту районів та міст обласного значення. На підставі вказаного листа, головою РДА було зроблено резолюцію на 1-го заступника ОСОБА_4 «Про забезпечення фахівця в навчально-методичному зборі», а остання зробила резолюцію на ОСОБА_2 Проте, позивач відмовився від виконання посадових обов'язків та надав на ім'я голови РДА пояснення, в якому вказав, що в Чернівецькій РДА відсутній начальник та фахівець цивільного захисту райдержадміністрації та просить визначити учасника навчально-методичного збору в м. Вінниці.

На підставі доповідної записки керівника апарату райдержадміністрації, 01.07.2014 року головою райдержадміністрації було прийнято розпорядження №54 рв про відрядження для участі в навчально-методичному зборі - головного спеціаліста з мобілізаційної роботи ОСОБА_5

07.07.2014 року, перший заступник голови Чернівецької РДА ОСОБА_4 написала доповідну записку на голову РДА, де вказала, що невиконання вказівки голови РДА та її особистої, невиконання вимог посадової інструкції головним спеціалістом цивільного захисту райдержадміністрації ОСОБА_2 могло призвести до неналежної підготовки цивільного захисту Чернівецького району на 1-ше півріччя 2014 року та неотримання відповідної інформації на 2-ге півріччя.

08.07.2014 року, на підставі зібраних матеріалів, ОСОБА_2 за розпорядженням голови Чернівецької РДА №33 рк - попереджено про неповну службову відповідність.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив із того, що відповідачем недоведена правомірність своїх дій щодо застосування до позивача дисциплінарних стягнень.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ст. 4 КЗпП України законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Відповідно до ст. 14 Закону України «Про державну службу» дисциплінарні стягнення застосовуються до державного службовця за невиконання чи неналежне виконання службових обов'язків, перевищення своїх повноважень, порушення обмежень, пов'язаних з проходженням державної служби, а також за вчинок, який порочить його як державного службовця або дискредитує державний орган, в якому він працює.

До службовців, крім дисциплінарних стягнень, передбачених чинним законодавством про працю України, можуть застосовуватися такі заходи дисциплінарного впливу: попередження про неповну службову відповідність; затримка до одного року у присвоєнні чергового рангу або у призначенні на вищу посаду.

Статтею 147 Кодексу законів про працю України визначено, що за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: 1) догана; 2) звільнення.

Законодавством, статутами і положеннями про дисципліну можуть бути передбачені для окремих категорій працівників й інші дисциплінарні стягнення.

Відповідно до ст. 148 Кодексу законів про працю України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше шести місяців з дня його виявлення.

Згідно зі ст. 149 вказаного Кодексу законів про працю України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення.

Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.

Отож, з наведених норм законодавства слідує, що перед тим як оголосити ОСОБА_2 догану та застосувати заходи дисциплінарного впливу, у останнього мали б бути відібрані пояснення, а у разі відмови у їх наданні, складено відповідний акт., що комісією з проведення службового розслідування зроблено не було.

Наказ /розпорядження/ про притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності оголошується під розписку. У разі відмови працівника від ознайомлення з наказом або від посвідчення цього факту своїм підписом не ставить під сумнів чинність стягнення, але відмова повинна бути засвідчена актом, складеним за участю очевидців цього факту.

Таким чином, при винесенні оскаржуваних розпоряджень, порушено порядок застосування дисциплінарного стягнення, що у відповідності до статті 149 КЗпП, може тягти визнання стягнення таким, що не має сили. Оскаржувані розпорядження, в порушення вимог ст. 147-149 КЗпП України не мають мотивувальної частини, не зазначено в чому полягає порушення трудової дисципліни, тобто немає вказівки на фактичні обставини, які послужили підставою для застосування дисциплінарного стягнення.

Крім того, підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності, відповідно до КЗпП України може бути підтверджений факт порушення трудової дисципліни. Доказами підтвердження даного факту можуть служити пояснення працівника, яким порушено трудову дисципліну, доповідними записками та поясненнями інших працівників відповідної установи.

Як вбачається із розпорядження №32 рк від 07.07.2014 року, підставою для винесення догани послужив акт службового розслідування. Службове розслідування, відповідно до розпорядження №20 рз від 16.06.2014 року, було проведено на підставі заяви громадянки ОСОБА_3

Згідно приписів абз. 5, 6 п. 8 Постанови КМУ від 13.06.2000 року «Про затвердження Порядку проведення службового розслідування, стосовно осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування», у разі прийняття рішення щодо притягнення особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, до відповідальності комісія пропонує вид дисциплінарного стягнення, передбаченого законодавством.

Під час визначення виду дисциплінарного стягнення члени комісії повинні враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Вказаних положень зазначеного нормативно-правового акту комісією не було дотримано, а відтак, відповідачем не доведено правомірність та обґрунтованість обрання дисциплінарного стягнення у вигляді догани.

У зв'язку із чим, матеріали службового розслідування та акт про проведення службового розслідування не можуть бути підставою для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності.

Щодо доводів апеляційної скарги стосовно правомірності розпорядження № 33 колегія суддів зазначає наступне.

Як слідує з матеріалів справи, до Чернівецької РДА для відома та виконання надійшов лист з Вінницької обласної державної адміністрації. Згідно даного листа, Чернівецькій РДА необхідно було направити для участі в навчально-методичних зборах начальника чи фахівця відділу цивільного захисту. Даний лист був розписаний для виконання на ОСОБА_6, який в свою чергу розписав його на ОСОБА_7, що доповідною запискою від 27.06.2014 року повідомила голову Чернівецької РДА про відмову позивача від відрядження в м. Вінниця для прийняття участі в навчально-методичних зборах. Доповідною запискою від 01.07.2014 року ОСОБА_4 повідомила голову Чернівецької РДА про відмову ОСОБА_2 від поїздки до м. Вінниці та просила визначити працівника для участі в зборі.

01.07.2014 року за розпорядженням голови Чернівецької РДА №54 рв направлено у відрядження ОСОБА_5, головного спеціаліста з мобілізаційної роботи апарату райдержадміністрації, в м. Вінницю в облдержадміністрацію для участі в навчально-методичному зборі 02.07.2014 року.

07.07.2014 року ОСОБА_4 було складено доповідну записку голові Чернівецької РДА , де остання зазначила, що враховуючи відмову позивача від поїздки у відрядження, вважає за необхідне притягнути позивача до дисциплінарної відповідальності.

08.07.2014 року за розпорядженням голови Чернівецької РДА №33 рк ОСОБА_2 попереджено про неповну службову відповідність.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду, що листом на ім'я голови Чернівецької РДА ОСОБА_8, ОСОБА_2 повідомляє, що в Чернівецькій РДА посада начальника чи фахівця відділу цивільного захисту відсутня. Тому, просить визначити учасника навчально-методичного збору. Проте, жодних відомостей про відмову позивача від поїздки у відрядження не йдеться. Також, наказ про відрядження позивача, в порушення вимог розділу 2 Інструкції «Про службові відрядження в межах України та за кордон» N 59 від 13.03.98 року, головою Чернівецької РДА чи його заступниками не видавався.

Згідно статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справ керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Згідно з частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З врахуванням наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час її розгляду, а відтак, відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу Чернівецької районної державної адміністрації Вінницької області залишити без задоволення, а постанову Чернівецького районного суду Вінницької області від 31 жовтня 2014 року - без змін.

ухвала суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. ст. 212, 254 КАС України.

Головуючий Кузьмишин Віталій Миколайович

Судді Боровицький Олександр Андрійович

Сушко Олег Олександрович