Ухвала суду № 42881935, 11.02.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 лютого 2015 року м. Київ К/9991/40665/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Лосєва А.М.

за участю: секретаря Кохан О.С.,

представника позивача Кершиса А.А.

представника відповідача Юрчук Д.А.

розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Славутської об'єднаної державної податкової інспекції Хмельницької області Державної податкової служби на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 31.05.2012 по справі №2270/13910/11 за позовом Публічного акціонерного товариства «Славутський комбінат «Будфарфор» до Славутської об'єднаної державної податкової інспекції Хмельницької області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., пояснення представників сторін, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія

В С Т А Н О В И Л А:

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 01.02.2012 у задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Славутський комбінат «Будфарфор» до Славутської об'єднаної державної податкової інспекції Хмельницької області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - відмовлено.

Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 31.05.2012 постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 01.02.2012 скасовано та прийнято нову постанову про задоволення позовних вимог. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 25.06.2011 №0000112303 та №0000122303.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, Славутська об'єднана державна податкова інспекція Хмельницької області Державної податкової служби 13.06.2012 звернулася з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 22.06.2012 прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 31.05.2012 та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, зокрема, статті 50, пункту 198.3 статті 198, пунктів 200.1, 200.4 статті 200, пункту 201.4 статті 201 Податкового кодексу України, пункту 4 статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши матеріалами справи наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Славутською об'єднаною державною податковою інспекцією Хмельницької області проведено документальну позапланову виїзну перевірку Публічного акціонерного товариства «Славутський комбінат «Будфарфор» з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за березень 2011 року.

Перевіркою встановлено порушення позивачем пунктів 198.1, 198.3 статті 198, підпункту «а» пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, що призвело до завищення суми бюджетного відшкодування ПДВ на розрахунковий рахунок за березень 2011 року в розмірі 1298052,00грн. та завищенні від'ємного значення різниці між сумою податкових зобов'язань і сумою податкового кредиту з ПДВ за березень 2011 року на суму 741744,00грн.

Зав результатами перевірки Славутською об'єднаною державною податковою інспекцією Хмельницької області складено акт від 14.06.2011 №375/23/32285199 та прийнято податкові повідомлення-рішення від 25.06.2011 №0000112303 про зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ в розмірі 1298052,00грн. та №0000122303, яким зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ на 741744,00грн.

За результатами адміністративного оскарження зазначених рішень скарги позивача залишено без задоволення, а податкові повідомлення-рішення - без змін.

Висновок податкового органу про порушення позивачем вимог Податкового кодексу України ґрунтується на тому, що контрагентами позивача не сплачено до бюджету суми ПДВ, які позивачем включено до складу податкового кредиту, а надані позивачем первинні документи не підтверджують факт придбання товарів (послуг) з метою їх використання в господарській діяльності, що є підставою для зменшення розміру від'ємного значення суми ПДВ та, відповідно, зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформленими з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

З наведених законодавчих положень випливає, що умовами реалізації права платника на податковий кредит є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) та наявність первинних документів (зокрема, податкових накладних), оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства.

Судом апеляційної інстанції встановлено реальність спірних господарських операцій позивача з Товариством з обмеженою відповідальністю «Бітімпекс-Енерджи-Груп» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Бітімпекс-2009», що підтверджується матеріалами справи, зокрема, наданими позивачем договорами, податковими накладними, актами прийому-передачі природного газу, ліцензіями контрагентів позивача. Розрахунок за поставлений природний газ було проведено в повному обсязі. Фактичне здійснення поставки природного газу позивачу від контрагентів підтверджено також товариством, яке здійснювало транспортування вказаного газу по своїх мережах.

Окрім того, згідно з довідками про результати зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Бітімпекс-Енерджи-Груп» щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків Закритим акціонерним товариством не встановлено розбіжностей з відомостями, отриманими позивача та встановлено відображення Товариством з обмеженою відповідальністю «Бітімпекс-Енерджи-Груп» в податковому обліку результатів господарських відносин.

Крім того, законодавство України не ставить право платника податку на бюджетне відшкодування в залежність від сплати податку іншими учасниками по всьому ланцюгу товарообігу.

Допущені попередніми постачальниками у ланцюгу постачання товару певні порушення податкового законодавства тягнуть негативні наслідки саме для таких постачальників та не впливають на право позивача (добросовісного платника податку) на віднесення до складу податкового кредиту сплаченого податку на додану вартість постачальникам товару та заявлення до бюджетного відшкодування від'ємного значення з податку на додану вартість.

Враховуючи викладене, висновок суду апеляційної інстанції про неправомірність податкових повідомлень-рішень від 25.06.2011 №0000112303 та №0000122303 є правильними.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав вважати, що судом апеляційної інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 160, 210, 220, 221, 223, 224, 230, 231, та частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Славутської об'єднаної державної податкової інспекції Хмельницької області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 31.05.2012 по справі №2270/13910/11 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 - 238, 240 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ___ Т.М. Шипуліна

Судді: ___ Л.І. Бившева

___ А.М. Лосєв