Ухвала суду № 42881927, 11.02.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"11" лютого 2015 р. м. Київ К/9991/721/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Лосєва А.М.,

за участю: секретаря Кохан О.С.,

представника позивача Сечіна С.О.

розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Сумиобленерго» на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 28.11.2011 по справі №2а-1870/5303/11 за позовом Публічного акціонерного товариства «Сумиобленерго» до Державної податкової інспекції в місті Суми про скасування податкового повідомлення-рішення.

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., пояснення представника позивача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія

В С Т А Н О В И Л А:

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 01.09.2011 позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Сумиобленерго» до Державної податкової інспекції в місті Суми про скасування податкового повідомлення-рішення - задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення від 11.05.2011 №0000631712/0/37030.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 28.11.2011 постанову Сумського окружного адміністративного суду від 01.09.2011 скасовано та прийнято нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог.

Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, Публічне акціонерне товариство «Сумиобленерго» 22.12.2011 звернулось з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 06.01.2012 прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 28.11.2011 та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, пунктів 86.6, 86.7 статті 86 Податкового кодексу України, підпункту «а» підпункту 4.2.10 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», статей 2, 159, 202, 206 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши матеріалами справи наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Державною податковою інспекцією в місті Суми було проведено документальну планову виїзну перевірку Публічного акціонерного товариства «Сумиобленерго» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009 по 30.09.2010.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог підпункту 4.2.10 пункту 4.2 статті 4, пункту 8.1 статті 8, пункту 19.2 статті 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».

За результатами перевірки Державною податковою в місті Суми складено акт від 19.04.2011 №2653/2314/23293513/35 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 11.05.2011 №0000631712/0/37030, яким позивачеві збільшено податкове зобов'язання з доходів фізичних осіб у розмірі 17411,71грн., в тому числі 13929,38грн. - основний платіж, 3482,33грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Висновок податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства ґрунтується на тому, що при виплаті фізичним особам моральної шкоди за судовим рішення Публічним акціонерним товариством «Сумиобленерго» не утримано та не перераховано до бюджету податку з доходів фізичних осіб.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивач виплачував грошові кошти на депозитний рахунок державної виконавчої служби, а не безпосередньо фізичним особам.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що законодавство не ставить обов'язок нарахування, утримання та сплати податку з доходів фізичних осіб від способу отримання доходу чи його нарахування.

Проте, з такими висновками суду апеляційної інстанції погодитись не можна, з огляду на наступне.

Відповідно до абзацу першого пункту 1.15 статті 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» податковий агент - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.

Згідно з підпунктом 8.1.1 пункту 8.1 статті 8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 цього Закону.

Пунктом 19.2 статті 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» встановлено, що особи, які відповідно до цього Закону мають статус податкових агентів, зобов'язані своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, який виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати та за її рахунок; надавати у встановлені строки податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також сум утриманого з них податку податковому органу за місцем свого розташування.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем проводилися виплати фізичним особам шляхом перерахування стягнутих за рішенням судів сум на відшкодування шкоди на розрахунковий рахунок відділу державної виконавчої служби в порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження».

Таким чином, у спірних правовідносинах Публічне акціонерне товариство «Сумиобленерго» не виступало у якості податкового агенту при виконання рішення суду про стягнення з нього шкоди у вигляді чітко визначеної судом суми коштів на користь фізичних осіб, які позивач перераховував на рахунки підрозділів Державної виконавчої служби.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог та скасування податкового повідомлення-рішення від 11.05.2011 №0000631712/0/37030 є правильним.

Оскільки апеляційний суд під час розгляду справи неправильно застосував норми матеріального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення, а суд першої інстанції вирішив спір з додержанням норм матеріального та процесуального права, то зазначена обставина відповідно до частини першої статті 226 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування ухваленої у справі постанови апеляційного суду та залишення в силі постанови суду першої інстанції.

Керуючись статтями 160, 210, 221, 223, 226, 230, 231, частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Сумиобленерго» задовольнити.

Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 28.11.2011 по справі №2а-1870/5303/11 скасувати, залишити в силі постанову Сумського окружного адміністративного суду від 01.09.2011.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 - 238, 240 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ___ Т.М. Шипуліна

Судді: ___ Л.І. Бившева

___ А.М. Лосєв