Ухвала суду № 42881543, 25.02.2015, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 748/2940/14-ц Провадження № 22-ц/795/150/2015 Категорія -цивільнаГоловуючий у I інстанції - Майборода С. М. Доповідач - Скрипка А. А.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 лютого 2015 року м. Чернігів

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого - суддіСкрипки А.А.суддів:Онищенко О.І., Шевченка В.М.при секретарі:Сахаровій К.О.за участю:прокурора Курило Я.М., представника ОСОБА_5- ОСОБА_6, представника Головного управління Держземагенства у Чернігівській області-Будлянського В.М., представника Улянівської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області - Бригинець В.П.

розглянув у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 02 грудня 2014 року у справі за позовом виконуючого обов'язки прокурора Чернігівського району Чернігівської області до Головного управління Держземагенства у Чернігівській області, ОСОБА_5 про визнання недійсними наказів та свідоцтва про право власності, - треті особи: Чернігівське районне управління юстиції у Чернігівській області, Улянівська сільська рада Чернігівського району Чернігівської області,

в с т а н о в и в:

Рішенням Чернігівського районного суду Чернігівської області від 02.12. 2014року позовні вимоги виконуючого обов'язки прокурора Чернігівського району Чернігівської області до Головного управління Держземагенства у Чернігівській області, ОСОБА_5 про визнання недійсними наказів та свідоцтва про право власності, треті особи: Чернігівське районне управління юстиції у Чернігівській області, Улянівська сільська рада Чернігівського району Чернігівської області,-задоволено. Судом визнано недійсним наказ Головного управління Держземагенства у Чернігівській області від 24.02.2014 № ЧН/7425585700:04:000/00002568, яким ОСОБА_5 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, яка розташована на території Улянівської сільської ради Чернігівського району площею 2 га для ведення особистого селянського господарства.Визнано недійсним наказ Головного управління Держземагенства у Чернігівській області від 13.03.2014 № ЧН/7425585700:04:000/00003058, яким ОСОБА_5 затверджено проект землеустрою та надано у власність земельну ділянку площею 2га (кадастровий номер 7425585700:04:000:8062) для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташовану на території Улянівської сільської ради Чернігівського району. Визнано недійсним свідоцтво про право власності №20334680, видане 10.04.2014 реєстраційною службою Чернігівського районного управління юстиції на ім'я ОСОБА_5 на земельну ділянку площею 2га для ведення особистого селянського господарства на території Улянівської сільської ради Чернігівського району. Скасовано рішення про державну реєстрацію права власності ОСОБА_5 на земельну ділянку площею 2 га (кадастровий номер 7425585700:04:000:8062) для ведення особистого селянського господарства на території Улянівської сільської ради Чернігівського району, прийняте 10.04.2014 року реєстраційною службою Чернігівського районного управління юстиції. Судом стягнуто з Головного управління Держземагентства у Чернігівській області та ОСОБА_5 на користь держави по 121 грн. 80 коп. судового збору.

В апеляційній скарзі ОСОБА_5 просить оскаржуване рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні вимог позову.Доводи апеляційної скарги зазначають, що оскаржуване рішення суду є незаконним і необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права, зокрема статей 212, 213, 215 ЦПК України. Апелянт вказує, що судом при вирішенні спору по суті не були враховані положення статей 22, 23, 27 Земельного кодексу України, який діяв до 01.01.2002 року, також Рекомендації щодо створення поблизу населених пунктів із земель запасу та резервного фонду громадських пасовищ для випасання худоби, затверджені наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 30.12.1999 року № 130 за дорученням Кабінету Міністрів України від 22.12.1999 року до № 26601/1 на виконання Указу Президента України від 03.12.199 року № 1529 „Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки". Також апелянт вважає, що судом не було досліджено та не застосовано норми статей 34, 187, 188 чинного Земельного кодексу України, статті 9 Закону України „Про державний контроль за використанням та охороною земель", положення Порядку планування та здійснення контрольних заходів з питань перевірки стану дотримання суб'єктами господарювання вимог земельного законодавства, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України № 132 від 25.02.2013 року. На думку апелянта, судом при вирішенні даного спору не прийнято до уваги тієї обставини, що прокурор при зверненні до суду з даним позовом фактично без проведення відповідних перевірок зробив висновок про наявність порушень вимог земельного законодавства, при цьому визначених законом перевірок з даного приводу не проводилось. ОСОБА_5 вважає, що твердження суду про те, що відбулось порушення вимог статті 198 Земельного кодексу України, статті 50 Закону України „Про землеустрій" є безпідставним, оскільки в силу складання акту приймання-передачі межових знаків на зберігання відбулось фіксування та погодження не тільки меж земельної ділянки, але і всіх її поворотних точок. Доводом апеляційної скарги є також твердження апелянта відносно того, що в порушення вимог статей 35, 38, 186-1 Земельного кодексу України, статті 33 Закону України „Про місцеве самоврядування", статті27 Закону України „Про регулювання містобудівної діяльності", позивачем не представлено відповідних фактів визначення та встановлення меж земельної ділянки для випасання худоби, наявності правовстановлюючого документа на земельну ділянку та факту його реєстрації за громадою чи створеним громадським пасовищем. Апелянт стверджує, що перевірка уповноваженим органом з питань державного контролю за використанням та охороною земель не проводилась, при цьому судом не було враховано, що апелянт є добросовісним набувачем спірної земельної ділянки, відповідно до статті 388 Цивільного кодексу України, тому вона не може бути у нього витребувана. Також апелянт вважає, що прокурор не навів обґрунтувань здійснення ним представництва в суді інтересів громадянина або держави.

В запереченнях на апеляційну скаргу прокурор Чернігівського району просить апеляційну скаргу відхилити у зв'язку з її безпідставністю та залишити без змін рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 02.12.2014 року, як законне і обґрунтоване, ухвалене на підставі норм матеріального права при повному дослідженні фактичних обставин справи.

В судове засідання апеляційного суду ОСОБА_5, представник Чернігівського районного управління юстиції у Чернігівській області, належним чином повідомлені про час і місце судового розгляду справи, відповідно до повідомлень про вручення поштових відправлень (а.с.176, 178,197,198,201), не з'явились.

Реєстраційна служба Чернігівського районного управління юстиції у Чернігівській області у своєму листі (а.с.179) просить апеляційний суд розглянути справу без участі представника реєстраційної служби та висловлює згоду з рішенням суду першої інстанції від 02.12.2014року, при цьому заперечує проти задоволення апеляційної скарги та зазначає, що на час проведення державної реєстрації права власності на земельну ділянку за ОСОБА_5 реєстраційній службі не було відомо про порушення, викладені в позовній заяві прокурора Чернігівського району.

Відповідно до приписів ч.2 статті 305 ЦПК України, неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.

Вислухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд на підставі приписів статті 308 ЦПК України приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції, - залишенню без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до п.6 ч.1 статті 3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

Задовольняючи заявлені позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що всупереч положенням статей: 34, 118, 149 Земельного кодексу України, земельна ділянка площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства неправомірно відведена у власність ОСОБА_5 за рахунок земель громадського пасовища, яким користується територіальна громада села Новоселівка Улянівської сільської ради, у якої ця земля, як у попереднього землекористувача, не вилучалась. В порушення вимог статті 198 Земельного кодексу України, статті 33 Закону України ''Про місцеве самоврядування'', статті 50 Закону України ''Про землеустрій'', проект землеустрою земельної ділянки площею 2,0 га, наданої у власність ОСОБА_5, не погоджувався Улянівською сільською радою, як суміжним землекористувачем та як органом місцевого самоврядування, уповноваженим на погодження проектів землеустрою. Накази Головного управління Держземагенства у Чернігівській області про надання ОСОБА_5 дозволу на розроблення проекту землеустрою, його затвердження, з передачею у власність земельної ділянки площею 2 га, для ведення особистого селянського господарства, є недійсними відповідно до п. «г» ч.3 статті 152 Земельного кодексу України, а оскільки судом визнається недійсним рішення про передачу у власність ОСОБА_5 земельної ділянки, то відповідно, є недійсним і свідоцтво про його право власності на вказану ділянку із скасуванням відповідного рішення про державну реєстрацію права, оскільки відповідно до приписів статті 26 Закону України ''Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень'', у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.Судом першої інстанції при розгляді вказаних позовних вимог також було врахувано ту обставину, що фактично звернення прокурора до суду спрямовано на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільнозначимого питання про безоплатну передачу земельної ділянки з державної власності у приватну та повернення у користування членам територіальної громади землі, яка вибула з її користування і розпорядження незаконно.

Апеляційний суд погоджується з вірним по суті висновком суду першої інстанції про задоволення вимог заявленого позову, оскільки вказаний висновок суду узгоджується з нормами матеріального права, які регулюють спірні правовідносини та фактичними обставинами справи. Доводи апеляційної скарги щодо необґрунтованості висновків суду першої інстанції не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного розгляду даної справи.

В ході судового розгляду даної справи встановлено і вказані обставини підтверджуються її матеріалами, що на виконання постанови Верховної Ради РСР від 18 грудня 1990 року ''Про земельну реформу'' та Указу Президента Союзу Радянських Соціалістичних Республік від 05 січня 1991 року ''Про першочергові завдання по реалізації земельної реформи'', рішенням № 5 від 28 січня 1991 року виконавчого комітету народних депутатів Чернігівської обласної ради ''Про здійснення земельної реформи'' було затверджено організаційні заходи по здійсненню земельної реформи в області та створено відповідну комісію. Виконавчим комітетам районних, міських, селищних і сільських Рад народних депутатів доручено у першочерговому порядку знайти і виділити необхідну кількість земель для задоволення невідкладних потреб населення.

На виконання постанови Верховної Ради РСР від 18 грудня 1990 року ''Про земельну реформу'' та рішення Чернігівського облвиконкому від 28 січня 1991 року ''Про здійснення земельної реформи'' в Чернігівському районі проведена інвентаризація земель землеволодільців і землекористувачів та рішенням VIII сесії XXI скликання Чернігівської районної ради народних депутатів Чернігівської області від 05.07.1991 ''Про затвердження матеріалів інвентаризації земель'' було затверджено межі територій селищних і сільських рад народних депутатів та їх площі, в тому числі колгоспів, міжгоспів, держгоспів,землі населених пунктів, землі промисловості, транспорту, оборони, землі оздоровчого призначення, лісового та водного фонду, землі запасу райвиконкому, землі запасу сільських і селищних рад народних депутатів, з яких, у тому числі визначено землі для колективного випасання худоби. Згідно з додатком №1 до вказаного рішення за Улянівською (колишньою Новоселівською) сільською радою Чернігівського району Чернігівської області, для потреб громадян у випасанні худоби, була закріплена земельна ділянка загальною площею 110,2 га (розділ «під колективне випасання», а.с.15, 16-17).

Згідно повідомлення Улянівської сільської ради Чернігівського району та області рішенням 4 сесії 23 скликання Чернігівської обласної адміністрації від 24 грудня 1998 року Новоселівську сільську раду Чернігівського району та області перейменовано на Улянівську сільську раду (а.с.61).

Зазначена ділянка використовувалася і продовжує використовуватися громадою с.Новоселівка Улянівської сільської ради для випасу худоби. За період 2006-2014років Улянівською територіальною громадою приймались відповідні рішення ''Затвердження ставок місцевих податків та зборів'', згідно з якими встановлювалася певна сума збору за випас худоби на громадських пасовищах.

Відповідно до приписів статті 14 Конституції України, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується, це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону. Підстави та порядок безоплатного набуття права власності на землю із земель державної та комунальної власності громадянами регламентовані статтями : 116, 118, 121, 122, 149, 151, 184, 186 Земельного кодексу України.

Згідно з ч.6 статті 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).У разі, якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим, Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідно до ч.7 статті 118 Земельного кодексу України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Згідно із частиною 8 статті 118 Земельного кодексу України, проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.

Відповідно до ч.4 статті 122 Земельного кодексу України, центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

24 лютого 2014 року, відповідно до наказу Головного управління Держземагенства у Чернігівській області №ЧН/7425585700:04:000/ 00002568, ОСОБА_5 було надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, яка розташована на території Улянівської сільської ради Чернігівського району, орієнтовною площею 2,0000 га, для ведення особистого селянського господарства (а.с.27).

На підставі вищенаведеного наказу, за замовленням ОСОБА_5 ТОВ „Молодіжна інвестиційна компанія", до якої він звернувся із заявою 25.02. 2014 року, розробила проект землеустрою, щодо відведення у власність для ведення особистого селянського господарства зазначеної вище земельної ділянки (а.с.20-45).

Згідно з висновком №400 від 04.03.2014 року, управління Держземагенства у Чернігівському районі Чернігівської області погодило проект землеустрою ОСОБА_5.(а.с.28).

13.03.2014 року на підставі наказу Головного управління Держземагенства у Чернігівській області №ЧН/7425585700:04:000/ 00003058 було затверджено проект землеустрою та надано ОСОБА_5 у власність земельну ділянку площею 2,0000 га, з кадастровим номером 7425585700:04:000:8062, для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташовану на території Улянівської сільської ради Чернігівського району (а.с.46).

10.04.2014 року реєстраційною службою Чернігівського районного управління юстиції було прийнято рішення на номером 12340616 про державну реєстрацію права власності і 10.04.2014 року ОСОБА_5 було видане у Реєстраційній службі Чернігівського районного управління юстиції свідоцтво про право власності натне рухоме майно з індексним номером 20334680 (а.с.47,81).

В матеріалах проекту землеустрою мається ситуаційна схема земельної ділянки, що відводиться у власність з зазначенням коду цільового призначення 16.00 як землі запасу-сільськогосподарські землі з видом угідь-пасовища (а.с.34).

Відповідно до довідки по формі 6-зем щодо правового статусу земельної ділянки, земельна ділянка належить до земель запасу-сільськогосподарські землі, у томі числі пасовища - 2 га(а.с.26).

За кадастровим планом земельної ділянки, яка проектується до відведення у власність ОСОБА_5, зазначено код цільового призначення 01.03-для ведення особистого селянського господарства, сільськогосподарські землі, у томі чсилі угіддя - пасовища (а.с.30).

Спірна земельна ділянка віднесена до виду земель для випасання худоби (пасовища), тому на неї розповсюджується обов'язок, визначений у абз.2 ч.5 статті 20 Земельного кодексу України, яка встановлює обов'язок власників використовувати землі зазначеної категорії виключно в межах вимог щодо користування землями певного виду використання, встановлених статтями 31, 33-37 цього Кодексу.

Встановлення та зміна цільового призначення земельних ділянок може здійснюватись виключно відповідно до вимог закону та у встановленому порядку, порушення якого має наслідком скасування таких розпоряджень (стаття 21 Земельного кодексу України).

Судом першої інстанції встановлено, що спірна земельна ділянка у власність ОСОБА_5 надана з порушенням приписів статті 118 Земельного кодексу України.

В судовому засіданні апеляційного суду апеляційним судом було досліджено первинні землевпорядні документи на землю, а саме: Державний Акт на вічне користування землею № 541644, виданий 24 листопада 1951 року виконавчим комітетом Чернігівської районної Ради депутатів трудящих сільськогосподарській артілі ім.Калініна (колгосп ім. Калініна, СТОВ «Урожай»); технічну документацію по інвентаризації земель території Новоселівської сільської ради Чернігівського району за 1991 рік, схему поділу земель колективної власності на земельні ділянки (паї) колективного сільськогосподарського підприємства «Урожай» с. Улянівка, схему території Новоселівської сільської ради Чернігівського району, план ґрунтів сільськогосподарської артілі ім. Калініна Бобровицької сільради Чернігівського району(а.с.183-189). Необхідно зазначити, що вказані землевпорядні документи є безспірним документальним підтвердженням того, що землі громадських пасовищ існують та використовуються територіальними громадами Улянівської (колишньої Новоселівської) сільської ради саме як громадські пасовища ще з 1951 року.

В ході судового розгляду даної справи встановлено, що земельна ділянка площею 2га (кадастровий номер 7425585700:04:000:8062),розміщена на території Улянівської сільської ради та виділена ОСОБА_5 за рахунок земель пасовища, право користування землями якого належить територіальній громаді Улянівської сільської ради, з користування якої спірна земельна ділянка не вилучалась.

При передачі спірної земельної ділянки у власність ОСОБА_5 Головним управлінням Дерземагенства у Чернігівській області не було враховано тієї обставини, що земельна ділянка розташована на громадському пасовищі, яким користується територіальна громада Улянівської сільської ради. Також Головним управлінням Дерземагенства у Чернігівській області не були враховані приписи Рішення Конституційного Суду України від 22 вересня 2005 року у справі № 1-17/2005, а саме, було визнано такими, що не відповідають Конституції України положення пункту 6 розділу Х ''Перехідні положення'' Земельного кодексу України щодо зобов'язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди без відповідного законодавчого, організаційного та фінансового забезпечення; та пункт 6 Постанови Верховної Ради України ''Про земельну реформу'' від 18 грудня 1990 року № 563-ХП з наступними змінами в частині щодо втрати громадянами, підприємствами, установами і організаціями після закінчення строку оформлення права власності або права користування землею раніше наданого їм права користування земельною ділянкою.

Таким чином, строк переоформлення права постійного користування в даний час законом не визначений та не обмежений. В матеріалах справи міститься клопотання Улянівської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області від 17.09.2014року (а.с. 190) Головному управлінню Держземагенства у Чернігівській області щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок орієнтовною площею 150 га для створення громадських пасовищ за рахунок земель державної власності сільськогосподарського призначення пасовища, які розташовані на території Уляновської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області.

Враховуючи вищенаведене, доводи апеляційної скарги щодо невідповідності висновків оскаржуваного рішення суду першої інстанції нормам матеріального права, які регулюють спірні правовідносини та фактичним обставинам справи не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного розгляду даної справи.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальним принципами міжнародного права.

Основною метою статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод є попередження свавільного захоплення власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном. При цьому в своїх рішенням Європейський суд з прав людини вказує на необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини (наприклад, рішення у справі ''Федоренко проти України'' від 1 червня 2006 року). Необхідність забезпечення такої рівноваги відображено в структурі статті 1. Зокрема, необхідно щоб була дотримана обґрунтована пропорційність між застосованими заходами та переслідуваною метою, якої намагаються досягти шляхом позбавлення особи її власності.

Судом першої інстанції обгрунтовано встановлено, що спірна земельна ділянка надана у власність ОСОБА_5 з порушенням вимог статей:. 34, 118, 149, 198 Земельного кодексу України, статті 33 Закону України ''Про місцеве самоврядування в Україні''.

Також суд першої інстанції прийшов до вірного по суті висновку щодо недійсності оспорюваних позивачем наказів відповідно до п. «г» ч.3 статті 152 Земельного кодексу України, оскільки одним із способів захисту прав на земельні ділянки є визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції відносно того, що в порушення вимог статті 198 Земельного кодексу України, статті 33 Закону України ''Про місцеве самоврядування'', статті 50 Закону України ''Про землеустрій'', проект із землеустрою не погоджувався Улянівською сільською радою Чернігівського району, внаслідок чого накази Головного управління Держемагенства у Чернігівській області на підставі п. «г» ч.3 статті 152 Земельного кодексу України про дозвіл на розроблення проекту землеустрою, його затвердження, з передачею у власність ОСОБА_5 земельної ділянки площею 2 га для ведення особистого селянського господарства є недійсними.

Оскільки судом першої інстанції визнано недійсним рішення про передачу у власність ОСОБА_5 земельної ділянки, то відповідно, судом обґрунтовано задоволено вимоги про визнання недійсним свідоцтва про право власності ОСОБА_5 на вказану земельну ділянку, із скасуванням відповідного рішення про державну реєстрацію права, так як відповідно до статті 26 Закону України ''Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень'', у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Доводи апеляційної скарги щодо відсутності правових підстав для звернення прокурора з даним позовом є безпідставними, оскільки позов поданий відповідно до ч.2 статті 45 ЦПК України та статті 23 Закону України "Про прокуратуру".

Враховуючи вищенаведене, доводи апеляційної скарги не містять в собі підстав для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції, ухваленого на основі з'ясованих обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Керуючись статтями: 303, 304, 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.

Рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 02 грудня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:Судді: