Рішення № 42875747, 12.02.2015, Апеляційний суд Закарпатської області

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

12 лютого 2015 року м. Ужгород

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області в складі :

головуючого - Власова С.О.,

суддів - Дроботі В.В., Фазикош Г.В.,

при секретарі: Чучка Н.В.,

з участю : представника позивача - ОСОБА_1,

відповідача -ОСОБА_2та його представника -ОСОБА_3,

приватного нотаріуса ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Міжгірського районного суду від 10 грудня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_2, з третьою особою на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог: ОСОБА_6 в інтересах малолітньої ОСОБА_7, третя особа на стороні відповідача: приватний нотаріус Ужгородського міського нотаріального округу ОСОБА_4, про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину,-

ВСТАНОВИЛА:

У вересні 2014 року ОСОБА_5 в особі свого представника ОСОБА_8 звернулася до суду з вказаним позовом, в якому зазначала, що 06.04.1992 року ОСОБА_9 (бабуся позивачки) склала заповіт, за яким кв.АДРЕСА_1 заповіла своєму синові ОСОБА_10 Після смерті матері ОСОБА_10 прийняв спадщину, фактично вступивши у володіння спадковим майном, однак свідоцтво про право на спадщину не отримав, так як у 2013 році теж помер. Право спадкування перейшло до ОСОБА_5 як дочки ОСОБА_10 у порядку спадкової трансмісії. Однак, відповідач ОСОБА_2 , який також приходиться сином померлої ОСОБА_9 отримав свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті своєї матері, що позивачка вважає незаконним та таким, що порушує її права як спадкоємця. Посилаючись на вказані обставини просила суд визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, видане ОСОБА_2

Рішенням Міжгірського районного суду від 10.12.2014 року позов ОСОБА_5 задоволено.

Визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, видане ОСОБА_2 після смерті ОСОБА_9, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 на квартируАДРЕСА_1, виданого приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу ОСОБА_4 25.08.2014 року, спадкова справа №3/2014, реєстровий №3693.

Вирішено питання про стягнення судових витрат.

Не погодившись із рішенням суду, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій посилається на неповне з»ясування судом всіх обставин справи та невідповідність висновків суду обставинам справи, що потягло за собою ухвалення незаконного рішення. При цьому вказує, що позивачка ОСОБА_5 не являється особою, що прийняла спадщину по спадковій трансмісії після смерті батька ОСОБА_10, оскільки останній помер після закінчення строку, встановленого для прийняття спадщини, а протягом 6-місячного строку встановленого для прийняття спадщини, спадщину не прийняв. Посилаючись на вказані обставини просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

У судовому засіданні відповідач та його представник апеляційну скаргу підтримали, просили суд її задовольнити, посилаючись на доводи, викладені в ній.

Представник позивача у судовому засіданні апеляційну скаргу не визнав, просив суд її відхилити, рішення суду залишити без змін.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення відповідача та його представника, приватного нотаріуса ОСОБА_4, який апеляційну скаргу підтримав, представника позивача, перевіривши матеріали справи, спадкові справи № 3\2014 та № 45/2013 й обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Встановлено, що ОСОБА_9 являлася власником квартири АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 02.04.1992 року (а.с.28).

За життя, 06.04.1992 року ОСОБА_9 склала заповіт, згідно якого квартиру АДРЕСА_1 заповіла своєму синові ОСОБА_10 (а.с.27).

ОСОБА_9 померла ІНФОРМАЦІЯ_3, що стверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1, актовий запис №1118 (а.с.23).

ОСОБА_10 помер ІНФОРМАЦІЯ_4, що стверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2, актовий запис №101 (а.с.24).

Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом, спірну квартиру АДРЕСА_1 успадковував син померлої ОСОБА_9- ОСОБА_2 (а.с.83).

Також матеріалами справи стверджено, що позивачка ОСОБА_5 є донькою померлого ОСОБА_10, згідно копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_3, актовий запис №461 (а.с.26).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції констатував факт прийняття спадщини за померлою ОСОБА_9 їх сином ОСОБА_10 шляхом постійного проживання останнього із спадкодавцем і відсутність його відмови від прийняття спадщини. А тому не було законних підстав видавати ОСОБА_2 свідоцтва про право на спадщину по закону, так як цим порушено права спадкоємців першої черги-дітей ОСОБА_10, якими вчасно, на думку місцевого суду, подано заяви до нотаріуса про прийняття спадщини.

Однак, з таким висновком не погоджується колегія суддів апеляційного суду Закарпатської області, виходячи з наступного.

Згідно ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов»язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Статтею 1217 ЦК України визначено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Спадкоємцями за законом померлої ОСОБА_9 були: її син ОСОБА_10 -спадкоємець за заповітом, та її син ОСОБА_2 - спадкоємець за законом, який і прийняв спадщину після смерті своєї матері (а.с.83).

Статтею 1223 ЦК України встановлено переважне право на спадкування за заповітом над правом спадкування за законом, зокрема, частиною 1 визначено, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. Частина 2 цієї ж статті: у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Встановлено, що протягом 6 місяців з дня відкриття спадщини заява у відповідності до вимог ст.1269 ЦК України про прийняття спадщини за заповітом ОСОБА_10 до нотаріуса подана не була.

Згідно ч.3 ст.1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст.1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Належних і допустимих доказів на підтвердження факту постійного проживання ОСОБА_10 з спадкодавцем ОСОБА_9 матеріали справи не містять, не надано таких сторнами і в ході розгляду справи.

Разом з тим, відповідно до п.23 Постанови Пленуму Верховного суду України від 30 травня 2008 року за №7 «Про судову практику у справах про спадкування», якщо постійне місце проживання особи із спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв»язку із чим нотаріус відмовив особі в оформлені спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 16.07.2014 року, яке набуло законної сили, встановлено факт постійного проживання ОСОБА_2 з його матір»ю ОСОБА_9 на день її смерті ІНФОРМАЦІЯ_3, в буд.АДРЕСА_2 (а.с.95-96).

На підставі вказаного рішення суду, 25.08.2014 року ОСОБА_2 звернувся з відповідною заявою до приватного нотаріуса Ужгородського міського нотаріального округу ОСОБА_11 (що підтверджується матеріалами спадкової справи), і останньому 25.08.2014 року було видано свідоцтво про право на спадщину за законом.

Решта доводів позивача, в тому числі посилання на зазначені ним у позовній заяві довідки Міжгірської селищної ради щодо проживання / не проживання осіб в АДРЕСА_1 ( а.с. 34,35) не впливають на законність дій нотаріуса ОСОБА_4 по вчиненню дій щодо видачі ОСОБА_2 свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті своєї матері ОСОБА_9..

Згідно ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов»язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Частиною 4 цієї ж статті визначено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Враховуючи, що за свого життя ОСОБА_10 не звертався до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, разом із спадкодавцем не проживав, він вважається таким, що не прийняв спадщину. І, таким чином, його донька-позивач ОСОБА_5, за вищевказаних обставин справи, не являється спадкоємцем по спадковій трансмісії після смерті свого батька ОСОБА_10, а від так право на спадкування правомірно перейшло до сина померлої-відповідача ОСОБА_2 , як спадкоємця першої черги за законом.

Згідно п.2 ч.1 ст.309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими.

На підставі ст.88 ЦПК України з ОСОБА_5 підлягають стягненню на користь ОСОБА_2 судові витрати у виді судового збору в розмірі 121,80 грн., що були сплачені ним при поданні апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст.209, 303, 304, 307 ч.1 п. 2, 309 ч.1 п.3 і 4, 316, 317, 319 ЦПК України, судова колегія судової палати, -

РІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 -задовольнити.

Рішення Міжгірського районного суду від 10 грудня 2014 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким у вимогах ОСОБА_5 до ОСОБА_2, третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог ОСОБА_6 в інтересах малолітньої ОСОБА_7, третя особа на стороні відповідача приватний нотаріус Ужгородського міського нотаріального округу ОСОБА_4, про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 25 серпня 2014 року по спадковій справі № 3/2014, зареєстрованої в реєстрі за № 3693 - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_5 (ІНФОРМАЦІЯ_1, мешканки: 77500, АДРЕСА_3) на користь ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_2, мешканця: 88000, АДРЕСА_4) судові витрати по справі у виді судового збору в розмірі 121,80 грн. (сто двадцять одна грн. 80 коп.).

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржене шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до суду касаційної інстанції.

Головуючий :

Судді: