Ухвала суду № 42874485, 24.02.2015, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

____________

Провадження: № 22-ц-/790/2161/15 Головуючий: 1 інстанції

Справа: № 636/199/15-ц ОСОБА_1

Категорія: договірні Доповідач: Даниленко В.М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 лютого 2015 року м. Харків

Судова колегія судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Харківської області в складі:

Головуючого: судді - Даниленка В.М.,

Суддів: Піддубного Р.М., Тичкової О.Ю.,

за участю секретаря: Каменській Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Акцент -Банк» на ухвалу судді Чугуївського міського суду Харківської області від 26 січня 2015 року у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Акцент -Банк» до ОСОБА_2 про стягнення кредитної заборгованості, -

В С Т А Н О В И Л А :

У січні 2015 року позивач ПАТ КБ «Акцент-Банк» звернувся до суду з вищезазначеним позовом, у якому вказував на те, що відповідно до укладеного між сторонами договору № б/н від 26.05.2008 року відповідачка ОСОБА_2 отримала в банківській установі кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами в розмірі 24 % річних на суму залишку заборгованості за кредитом.

Банківська установа свої договірні зобов'язання за кредитним договором б\н від 26.05.2008 року, укладеним з позичальницею ОСОБА_2, виконала в повному обсязі, надавши останній кредит у встановленому договором розмірі, проте позичальниця ОСОБА_2 узяті на себе зобов'язання належним чином не виконує й умови кредитного договору щодо погашення заборгованості за кредитом, а також сплати відсотків за користування кредитними коштами порушує, у зв'язку з чим виникла значна кредитна заборгованість, загальний розмір якої станом на 03 грудня 2014 року становить 26 768,57 грн., яка складається з заборгованості за кредитом у розмірі 3 000,00 грн., заборгованості по процентам за користування кредитними коштами в розмірі 13 617,698 грн., заборгованості з комісії за користування кредитом в розмірі 8 400,00 грн., а також штрафів: 500,00 грн. (фіксована частина) та 1 250,88 грн. (процентна складова), нарахованих банком за порушення позичальницею ОСОБА_2 своїх кредитних зобов'язань.

Посилаючись на вказані обставини, а також на те, що позичальниця ОСОБА_2 в добровільному порядку повертати банківській установі запозичені кредитні кошти не бажає, позивач - ПАТ «Акцент-Банк» просив суд у примусовому порядку стягнути з останньої на його користь заборгованість за кредитним договором № б/н від 26.05.2008 року в загальному розмірі 26 768,57 грн., а також судові витрати, понесені ним по справі.

Ухвалою судді Чугуївського міського суду Харківської області від 26 січня 2015 року позовну заяву ПАТ «Акцент-Банк» повернуто останньому на підставі п. 4 ч. 3 ст. 121 ЦПК України для подання її до належного суду, з посиланням на непідсудність цієї справи Чугуївському міському суду Харківської області.

Не погодившись із таким процесуальним рішенням судді міського суду, позивач ПАТ «Акцент-Банк» в апеляційній скарзі просить скасувати це судове рішення та направити справу до того ж суду першої інстанції.

В обґрунтування своєї скарги апелянт - ПАТ «Акцент-Банк» посилається на незаконність та безпідставність оскаржуваної ухвали, оскільки при вирішенні питання про відкриття провадження у справі суддею міського суду були порушені вимоги цивільного процесуального законодавства щодо правил підсудності.

Зокрема, апелянт вказує на те, що останнім відомим зареєстрованим місцем проживання відповідачки ОСОБА_2 є будинок АДРЕСА_1 а отже він подав позовну заяву до Чугуївського міського суду Харківської області згідно ч. 9 ст. 110 ЦПК України, тобто з дотриманням правил підсудності.

Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали судді міського суду у відповідності до ст. 303 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 312 ЦПК України розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд скасовує ухвалу і передає питання на новий розгляд до суду першої інстанції, якщо останній порушив порядок, встановлений для його вирішення.

Повертаючи позовну заяву ПАТ «Акцент-Банк», суддя міського суду виходив із того, що згідно довідки Чугуївського районного відділу ГУ ДМС України в Харківській області відповідачка ОСОБА_2 була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1, проте 30.10.2008 року остання була знята з реєстраційного обліку за вказаною адресою за рішенням суду, а тому позивач повинен звертатися з вищевказаним позовом до відповідного районного суду за місцем знаходження відповідачки.

Однак, із таким висновком судді міського суду судова колегія погодитися не може, оскільки цей висновок є помилковим та таким, що не ґрунтується на законі.

Право на звернення до суду за судовим захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів є одним із важливіших конституційних прав громадян та юридичних осіб.

Забезпечення кожному права на справедливий суд та реалізація права особи на судовий захист мають здійснюватися з урахуванням норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950, далі - Конвенція 1950 року), а також практики Європейського суду з прав людини, які відповідно до статті 7 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовуються судами при розгляді справ як джерело права.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції 1950 року кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов'язків має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом (ч. 1 ст. 8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 2453-VI від 07 липня 2010 року).

Статтями 1, 2, 3 ЦПК України передбачено, що завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу та Закону України «Про міжнародне приватне право».

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 107 ЦПК України усі справи, що підлягають вирішенню в порядку цивільного судочинства, розглядаються районними, районними у містах, міськими та міськрайонними судами.

Правила щодо підсудності цивільних справ, які підлягають вирішенню в порядку цивільного судочинства, тобто розмежування компетенції по розгляду і вирішенню підвідомчих суду цивільних справ всередині системи судів цивільної юрисдикції, визначені в Главі 1 Розділу III ЦПК України.

Статтею 109 ЦПК України, якою визначається так звана загальна територіальна підсудність цивільних справ, передбачено, що позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її перебування.

Разом із тим, вищезазначене правило не є виключним та безумовним.

Так, статтею 110 ЦПК України встановлена альтернативна підсудність цивільних справ, яка визначається вказівкою законодавця про можливість розгляду і вирішення окремих цивільних справ конкретним судом за вибором позивача.

Встановлення альтернативної підсудності, яка на відміну від загальної, є додатковою процесуальною гарантією забезпечення інтересів окремих категорій позивачів, пов'язане з необхідністю створення позивачеві більш сприятливих умов для звернення за судовим захистом.

Зокрема, частиною 9 статті 110 ЦПК України передбачено, що позови до відповідача, місце реєстрації проживання або перебування якого невідоме, пред'являються за місцезнаходженням майна відповідача чи останнім відомим зареєстрованим його місцем проживання або перебування чи постійного його заняття (роботи).

Наслідки порушення правил підсудності визначені законодавцем у ст. 115 ЦПК України.

Відповідно до вказаної правової норми в разі, якщо суддя, вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, встановить, що справа не підсудна цьому суду, заява повертається позивачеві для подання до належного суду, про що постановляється ухвала.

Такі ж наслідки порушення позивачем правил підсудності передбачені п. 4 ч. 3 ст. 121 ЦПК України.

Процесуальний порядок відкриття провадження у цивільній справі судом визначений законодавцем у ст. 122 ЦПК України.

Згідно частини першої коментованої правової норми суддя відкриває провадження у цивільній справі не інакше як на підставі заяви, поданої і оформленої в порядку, встановленому цим Кодексом.

Частиною третьою тієї ж правової норми передбачено, що в разі якщо відповідачем у позовній заяві, поданій і оформленій у порядку, встановленому цим Кодексом, вказана фізична особа, що не є суб'єктом підприємницької діяльності, суд не пізніше двох днів з дня надходження позовної заяви до суду звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) такої фізичної особи.

Інформація про місце проживання (перебування) фізичної особи має бути надана протягом трьох днів з моменту отримання відповідним органом реєстрації місця проживання та перебування особи відповідного звернення суду.

Якщо за результатами отриманої судом інформації буде встановлено, що справа не підсудна цьому суду, суд повертає позовну заяву на підставі пункту 4 частини третьої статті 121 цього Кодексу.

У разі якщо отримана судом інформація не дає можливості встановити зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи, суд вирішує питання про відкриття провадження у справі. Подальший виклик такої особи як відповідача у справі здійснюється через оголошення у пресі.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач - ПАТ «Акцент-Банк» звернувся з вищезазначеним позовом до Чугуївського міського суду Харківської області за останнім відомим йому місцем проживання відповідачки ОСОБА_2, а саме: АДРЕСА_1, зазначивши вказану адресу як місце фактичного проживання останньої, тобто до належного, на його думку суду, до компетенції якого за територіальним принципом відноситься вирішення виниклого спору.

На виконання приписів ч. 3 ст. 122 ЦПК України міським судом було направлено запит до Чугуївського районного відділу ГУ ДМС України в Харківській області щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) фізичної особи - відповідачки ОСОБА_2 (а.с. 5).

Згідно отриманої судом інформації відповідачка ОСОБА_2 була зареєстрована в АДРЕСА_1, але 30.10.2008 року була знята з реєстрації місця проживання за вказаною адресою за відповідним рішенням суду й дані про інше зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання останньої відсутні.

Однак, суддя Чугуївського міського суду Харківської області, приймаючи оскаржуване процесуальне судове рішення, на зазначені положення цивільного процесуального законодавства, що регулюють підсудність цивільних справ та порядок відкриття провадження у справі, належної уваги не звернув, у зв'язку з чим безпідставно, усупереч вимогам ч. 3 ст. 122 ЦПК України повернув позовну заяву позивачу - ПАТ «Акцент-Банк», пославшись на її непідсудність цьому суду.

За таких обставин, враховуючи наведене вище, ухвала судді Чугуївського міського суду Харківської області від 26 січня 2015 року не може бути визнана обґрунтованою й такою, що постановлена з дотриманням вимог процесуального закону, а тому судова колегія вважає за необхідне на підставі п. 3 ч. 1 ст. 312 ЦПК України скасувати це судове рішення, а матеріали справи направити на новий розгляд до того ж суду першої інстанції для вирішення питання щодо відкриття провадження у цивільній справі відповідно до вимог чинного процесуального законодавства.

Таким чином, з огляду на викладене та керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 312-315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Акцент-Банк» - задовольнити частково.

Ухвалу судді Чугуївського міського суду Харківської області від 26 січня 2015 року - скасувати.

Матеріали справи за позовом Публічного акціонерного товариства «Акцент -Банк» до ОСОБА_2 про стягнення кредитної заборгованості направити на новий розгляд до того ж суду першої інстанції для вирішення питання щодо відкриття провадження у цивільній справі відповідно до вимог чинного процесуального законодавства.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно з моменту її проголошення, є остаточною й відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 324 ЦПК України касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий:

Судді: