Постанова № 42870356, 25.02.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" лютого 2015 р. Справа№ 910/16998/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Чорної Л.В.

суддів: Агрикової О.В.

Кропивної Л.В.

при секретарі судового засідання Громак В.О.

за участю представників сторін: від позивача - Києнко Я.Г., від відповідача - Волтарніст М.О., розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Український консервний дім» на рішення господарського суду міста Києва від 28.10.2014р. у справі №910/16998/14 (суддя - Підченко Ю.О.) за позовом концерну «Військторгсервіс" до товариства з обмеженою відповідальністю «Український консервний завод» про стягнення 23 197,62грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 28.10.2014р. позовні вимоги концерну «Військторгсервіс» задоволено частково. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю «Український консервний дім» на користь концерну «Військторгсервіс» основний борг у розмірі 18 161,28 грн., пеню у розмірі 1 357,81 грн., 3% річних у розмірі 739,00 грн., індекс інфляції в розмірі 1 848,28 грн. та судовий збір у розмірі 1 741,05 грн. В іншій частині в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, товариство з обмеженою відповідальністю «Український консервний завод» звернулось до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 28.10.2014 р. у справі №910/16998/14 та винести нове, який відмовити в позові у повному обсязі.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.12.2014р. відновлено товариству з обмеженою відповідальністю «Український консервний дім» строк подання апеляційної скарги, апеляційну скаргу прийнято до провадження.

Концерн «Військторгсервіс» заперечує проти апеляційної скарги та просить відмовити у її задоволенні, з підстав викладених у письмовому відзиві на апеляційну скаргу.

Разом з відзивом позивач надав суду копії актів надання послуг, договору складського зберігання №1, гарантійного листа №29/03 від 19.03.2014р., та рахунків-фактури.

Зазначені докази Київським апеляційним господарським судом до уваги не приймаються відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України.

14.01.2015р., 04.02.2015р. у судових засіданнях оголошувалась перерва.

Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 04.02.2015р., у зв'язку із перебуванням судді Кропивної Л.В. у відпустці для розгляду даної справи сформовано колегію у складі: головуючий суддя Чорна Л.В., судді Агрикова О.В. та Смірнова Л.Г.

Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 25.02.2015р., у зв'язку із перебуванням судді Смірнової Л.Г. у відпустці, для розгляду даної справи сформовано колегію у складі: головуючий суддя Чорна Л.В., судді Агрикова О.В. та Кропивна Л.В.

Концерном «Військторгсервіс» надавались письмові пояснення до відзиву на апеляційну скаргу.

04.02.2015р. товариство з обмеженою відповідальністю «Український консервний дім» надало заперечення на відзив на апеляційну скаргу.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, апеляційний господарський суд встановив наступне.

Як встановлено судом першої інстанції і зазначене підтверджується матеріалами справи, 01.07.2013р. між концерном (балансоутримувач) та ТОВ «Український консервний дім» (корисувач) укладено договір зберігання №13-26-122-ВМ, за умовами якого балансоутримувач надає, а користувач приймає за плату в тимчасове користування робоче місце для зберігання і торгівлі продовольчими та непродовольчими товарами, оснащене необхідними засобами, в приміщенні, що знаходиться за адресою: 03151, м. Київ, вул. Молодогвардійська, 28-А, літ. С. Загальна площа об'єктів встановить 221 кв.м. (п. 1.2. Договору). /а.с. 10/.

Згідно п. 2.1. договору передавання предмета договору здійснюється балансоутримувачем не пізніше наступного дня після підписання цього договору за відповідним актом, скріпленим підписами сторін. З моменту підписання акту приймання - передачі починається обчислення строку договору. Об'єкт найму вважається поверненим балансоутримувачу з часу підписання сторонами Акта приймання - передачі про фактичне повернення об'єкту найму (п. 2.2. договору).

Розмір плати за користування об'єктом становить 8040 грн. з урахуванням ПДВ 1340 грн., та перераховується користувачем до 15 числа кожного місяця на розрахунковий рахунок балансоутримувача (п. 3.1 договору).

Пунктом 3.2. договору визначено, що вартість комунальних послуг відшкодовується щомісяця користувачем на розрахунковий рахунок балансоутримувача протягом 5 робочих днів з дня отримання рахунку користувачем.

Відповідно до п. 4.1.2. договору користувач зобов'язується своєчасно, і в повному обсязі сплачувати балансоутримувачу плату встановлену в розділі 3 цього договору.

Балансоутримувач має право вимагати від користувача своєчасної сплати за користування об'єктом та комунальні послуги, згідно розділу 4 цього договору (п. 4.4.2. договору).

Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін і діє до 30 квітня 2016 року (п. 6.1 договору).

14.03.2014 р. у зв'язку зі збільшенням обсягів майна, що передається позивачем сторонами було укладено Додаткову угоду до Договору зберігання згідно п. 1 якої сторони дійшли згоди, п. 1.1 та п. 3.1 Договору викласти в наступній редакції:

1.1. Користувач передає майно балансоутримувачу в наступному місці: 03151, м. Київ, вул. Молодогвардійська, 28-А, в будівлі на першому поверсі за літерою «С», в нежитловому приміщенні, в якому займана майном площа становить 65 кв.м. відповідно до Акту приймання - передачі майна.

3.1. Користувач оплачує балансоутримувачу послуги зі зберігання в наступних порядку, розмірах і в строки: 2 600,00 грн., включно з ПДВ - 520,00 грн. за календарний місяць, до 15 числа кожного поточного місяця. Форма оплати - готівкові кошти або переказ на рахунок: Концерн «Військторгсервіс», ЄДРПОУ 33689922, р/р 26009011070094 в ПАТ «Укрсоцбанк», МФО 300023, м. Київ. /а.с. 13/.

На виконання умов договору сторонами 29.07.2013 р. було підписано акт прийому-передачі №7-68ПР до договору зберігання, відповідно до якого ТОВ «Український консервний дім» надає, а Концерн «Військторгсервіс» приймає та надає на робочому місці для зберігання продовольчих та непродовольчих товарів в нежитловому приміщенні, за адресою: 03151, м. Київ, вул. Молодогвардійська, 28-А, літ. С, площею 221 кв.м. у відповідності до умов Договору, згідно наданого користувачем опису майно./а.с. 127/.

Як зазначає позивачем у період з липня 2013 р. по липень 2014 р. ним було надано відповідачу послуги зі зберігання на суму 77 001,28 грн., але відповідачем вартість наданих позивачем послуг було оплачено частково у розмірі 58 840,00 грн.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ЦК України).

Аналогічна норма міститься Господарському кодексу України - стаття 193.

Згідно до ч. 2 ст. 628 Цивільного кодексу України сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що договір зберігання №13-26-122-ВМ від 01.07.2013 р., укладений сторонами, за своєю правовою природою є змішаним договором, який містить елементи договору про надання послуг та елементи договору зберігання.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч. 1 ст. 936 Цивільного кодексу України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

На обґрунтування позовних вимог позивачем подано рахунки-фактури №СФ-0000386 від 27.02.2014р., СФ-0000482 від 06.03.2014р., №СФ-0000617 від 27.03.2014р., №СФ-0000687 від 28.03.2014р., №СФ-0000886 від 29.04.2014р., №СФ-0001015 від 06.05.2014р., №СФ-0001142 від 31.05.2014р., №СФ-001699 від 05.06.2014р., №СФ-01462 від 04.12.2013р., №СФ-000000024 від 08.01.2014р., та рахунок на оплату №956 від 08.08.2014р. на суму 2 600,00грн.

Натомість, як слідує із наданих доказів тільки рахунок на оплату №956 від 08.08.2014р. має посилання на договір №13-26-122-ВМ від 01.07.2013р. на підставі якого заявлено позов.

Судом встановлено, що між сторонами мають місце тривалі стосунки, а надані позивачем докази (рахунки-фактури та банківські витяги) відносяться до договору №1, який укладався між сторонами 31.05.2012р.

Таким чином, суд першої інстанції помилково визнав обґрунтованою заборгованість саме по договору №13-26-122-ВМ від 01.07.2013р. у сумі 18 161,28грн.

За таких обставин, позовні вимоги в частині основного боргу є обґрунтованими на суму 2 600,00 грн.

Щодо позовної вимоги про стягнення витрат на комунальні послуги, то оскільки, позивачем не надано належних доказів на підтвердження понесення позивачем витрат пов'язаних із зберіганням майна (витрати на електроенергію, вивіз твердих відходів), то позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за відшкодування комунальних послуг в розмірі 265,09 грн. задоволенню не підлягають.

Разом з цим, як встановлено судом першої інстанції і зазначене підтверджується матеріалами справи, пунктом 5.2 договору встановлено, що за несвоєчасне або неповне проведення грошових розрахунків, що встановлені в розділі 3 цього договору користувач зобов'язаний сплатити балансоутримувачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожний день прострочення.

У частині першій статті 546 Цивільного кодексу України зазначено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частини перша і третя статті 549 ЦК України).

За приписом частини шостої статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Крім того, відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи задоволену суму основного боргу, за розрахунком суду апеляційної інстанції до стягнення підлягає 49,44 грн. пені, 5,98грн. 3% річних.

Щодо інфляційних то, розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за період№Інфляційне збільшення суми боргуІСума боргу з врахуванням індексу інфляціїі16.07.2014 - 12.08.201426001.0000.002600.00

Таким чином, сума боргу з урахуванням індексу інфляції складає 2600,00 грн.

Дослідивши матеріали справи, Київський апеляційний господарський суд доходить до висновку, що господарським судом першої інстанції правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, повно з'ясовано та доведено обставини, що мають значення для справи, зроблені висновки відповідають дійсним обставинам справи.

Доводи наведені в апеляційній скарзі Київським апеляційним господарським судом до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.

За таких обставин, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга товариства з обмеженою відповідальністю «Український консервний завод» задоволенню не підлягає, а рішення господарського суду міста Києва від 28.07.2014р. по справі №910/16998/14 підлягає зміні.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати підлягають стягненню пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 49, 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Український консервний дім» залишити без задоволення, рішення господарського суду міста Києва від 28.10.2014р. у справі №910/16998/14 - змінити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Український консервний дім» на користь концерну «Військторгсервіс» основний борг у розмірі 2 600 (дві тисячі шістсот)грн. 00 коп., пеню у розмірі 49(сорок дев'ять) грн. 44 коп., 3% річних у розмірі 5 (п'ять) грн. 98коп. та судовий збір у розмірі 209(двісті дев'ять)грн. 13коп. В іншій частині у задоволенні позову відмовити.

2. Видачу відповідного наказу доручити господарському суду міста Києва.

3. Матеріали справи № 910/16998/14 повернути до господарського суду міста Києва.

4. Копію постанови надіслати сторонам у справі.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя Л.В. Чорна

Судді О.В. Агрикова

Л.В. Кропивна