Ухвала суду № 42869295, 18.02.2015, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-кп/793/23/15 Справа № 703/5239/13-к Категорія: ч. 1 ст. 115 КК УкраїниГоловуючий у І інстанції Овсієнко В. В. Доповідач в апеляційній інстанції Торопенко М. В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2015 року Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючогоТоропенка М.І. суддівШкреби Р. Д., Суходольського М. І. за участю прокурораСуботіної С. А. при секретарі виправданого захисникаБєлан О. В., ОСОБА_8, ОСОБА_9 ОСОБА_10 ОСОБА_11

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси матеріали кримінальної справи за апеляціями прокурора Смілянської міжрайонної прокуратури Коваленка А.О. на вирок Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 04 серпня 2014 року, яким

ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець та житель АДРЕСА_1, українець, громадянин України, з середньою освітою, неодружений, не працюючий, раніше неодноразово судимий, востаннє:

- 20.03.2013 року Тальнівським районним судом Черкаської області за ч.1 ст.185 КК України до штрафу в розмірі 850 грн. -

визнаний невинуватим у скоєнні злочину, передбаченого ч.1 ст.115 КК України, та виправданий.

Запобіжний захід ОСОБА_10 у вигляді тримання під вартою скасований.

Вирішена доля речовий доказів у справі та судових витрат, -

в с т а н о в и л а:

Вироком суду першої інстанції ОСОБА_10 виправдано у пред'явленому органом досудового розслідування обвинуваченні за ч. 1 ст. 115 КК України, яке полягало у тому, що він 04 квітня 2013 року близько 19 години 40 хвилин будучи в стані алкогольного сп'яніння на даху дев'ятиповерхового жилого будинку АДРЕСА_1, маючи умисел направлений на вчинення умисного вбивства, на грунті особистих неприязних відносин до наглядно знайомої йому ОСОБА_13, вчинив умисне вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, а саме наніс останній чисельні удари руками по голові і тулубу, внаслідок чого збив її з ніг. Після чого з метою довести до кінця свій злочинний умисел, направлений на позбавлення життя потерпілої, наніс їй декілька ударів ногами по голові і схопивши ОСОБА_13 за одяг, перетягнув її по периметру даху до шостого під'їзду вищевказаного будинку, звідкіля скинув останню донизу, в результаті чого ОСОБА_13 впала на асфальтове покриття. Внаслідок протиправних дій ОСОБА_10 потерпіла ОСОБА_13 отримала тілесні ушкодження у вигляді переломів ребер, перелом грудини 2-го міжреберного проміжку із крововиливом у тканину переднього середомістя, відкритий скалковий перелом тіл 5-11 грудиних хребців із зміщенням даної частини хребта в грудну порожнину та відривом відповідних ребер по місцю їх прикріплення, розриви обох крижово-клубових зчленувань із крововиливом у тканини, численні розриви стінки серця, які проникають у порожнину, розриви правої долі печінки, численні розриви обох легень, розриви навколосерцевої сумки, перелом правої ключиці із крововиливом у тканини, розрий коренях обох легень та по ходу тканин грудного відділу аорти, вільна кров до дім грудної порожнини - 1700 мл, правої - 500 мл та у черевній порожнині, дифузні: : крововиливи із розтріскуванням поверхні очеревини та кореня брижі тонкої кишки виражені крововиливи у товщі м'язів лівої половини грудної клітки, поодинокі крововиливи товщі м'язів правої половини грудної клітки, рани поперекової області, рани спини із сколками хребта у дні, поодинокі синці спини, ділянка шкіри спини, яка має численні паралельні між собою садни, рана області статевої губи справа, яка переходить на стінку піхви, синець області статевих губ зліва, синець лівої молочної залози із саднам на своїй поверхні, численні синці правої молочної залози, садни тулубу зліва, садно живота справа; які виникли від дії тупого або при ударі об такий, прижиттєві, спричинені незадовго до смерті, які у відповідності до висновків судово-медичної експертизи трупа. ОСОБА_13 №090 від 03 серпня 2013 року відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя і перебувають в прямому причинно- наслідковому зв'язку з настанням смерті. Закритий перелом правої гомілки, прижиттєве яке виникло від дії тупого предмета або при ударі об такий, спричинено незадовго до смерті, має ознаку, згідно висновків вказаної експертизи, середнього ступеня тяжкості. тілесного ушкодження. Поширений крововилив на внутрішній поверхні тканини тім'яно-потиличної області голови, крововилив на внутрішній поверхні тканини лобу із обох сторін, рана потиличної ділянки голови, синці лобу, виличної області, носу і кута нижньої щелепи, синець шиї та синець шиї із садном на своїй поверхні, синці обох передпліч та ліктьових суглобів, синці обох стегон круглої форми; численні синці неправильної форми нижніх кінцівок, ділянка шкіри лівої нижньої кінцівки, що має численні садна прямолінійної форми; які виникли від дії тупого предмета або при ударі об такий, прижиттєві, спричинені незадовго до смерті, мають ознаку у відповідності до висновків вищезгаданої судової експертизи, легкого тілесного ушкодження. Субарахноїдальної крововиливи на поверхні півкуль головного мозку та мозочку, які виникли від дії тупого предмета або при ударі об такий, прижиттєві, спричинені незадовго до смерті, проте висловитись про ступінь тяжкості не мається змоги, тому що не можливо прослідити їх вплив на стан здоров'я потерпілої. Внаслідок отриманих вище перелічених тілесних ушкоджень у вигляді травми тулубу, що супроводжувалось переломами кісток його скелету із ушкодженням внутрішніх органів та внутрішньою кровотечею, потерпіла ОСОБА_13 померла на місці, а ОСОБА_10 з місця вчинення злочину зник.

Не погоджуючись з вказаним вироком суду, прокурор у кримінальному провадженні просить виправдувальний вирок суду скасувати у зв'язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи, однобічністю, неповнотою судового слідства та істотним порушенням судом вимог кримінального процесуального закону, повторно провести повноцінне судове слідство із залученням учасників кримінального провадження по закінченню якого ухвалити у провадженні новий вирок, яким засудити ОСОБА_10 за ч.1 ст.115 КК України до покарання у виді 10 років позбавлення волі. Свої вимоги він обґрунтовує тим, що судом першої інстанції не надано належної оцінки доказам обвинувачення, взявши до уваги суперечливі покарання свідків та самого підсудного, чим було порушено вимоги ст. 337 КПК України щодо меж судового розгляду та допущено неповноту судового слідства. Зазначає, що суд упереджено підійшов до доказів обвинувачення ОСОБА_10 та дійшов до висновку про недоведеність вини останнього лише на показаннях самого підсудного, його родичів та зацікавлених осіб, які категорично заперечували вчинення ним вбивства ОСОБА_13, належним чином не перевіривши та не давши оцінку доказам наданим органом досудового слідства.

Заслухавши суддю-доповідача, прокурора в кримінальному провадженні, який підтримав апеляційну скаргу у повному обсягу, просив скасувати виправдувальний вирок суду та постановити новий вирок суду, яким засудити ОСОБА_10 за інкримінований йому органом досудового слідства злочин, думку ОСОБА_10 та його захисника, які просили відмовити в задоволенні вимог апеляції прокурора та залишити оскаржуваний вирок в силі, обговоривши доводи апеляції прокурора, та вислухавши останнє слово ОСОБА_10, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Відповідно до ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є таке судове рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог кримінального - процесуального законодавства.

Однак, при ухваленні виправдувального вироку щодо ОСОБА_10 судом наведених вимог закону не виконано.

З аналізу виправдувального вироку суду випливає, що висновки суду першої інстанції про недоведеність того, що кримінальне правопорушення вчинено обвинуваченим не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження внаслідок неповноти судового розгляду та істотного порушення норм кримінально-процесуального закону, що суду завадили ухвалити законне, обґрунтоване та справедливе рішення.

Далі, висновки суду викладені в мотивувальній частині виправдувального вироку щодо відхилення висновків судово-медичних, молекулярно - генетичних експертиз, встановлення недопустимості деяких доказів, розбіжності між показами обвинуваченого, свідків, очевидців події та працівників міліції є формальною констатацією своїх висновків, які не несуть смислового навантаження.

Так, суд перевіряючи доводи виправданого щодо застосування до нього недозволених методів досудового слідства вказав, що винесена органом досудового слідства постанова про закриття кримінального провадження щодо працівників міліції є формальною, висновки наведені в ній є суперечливими, недопитані всі особи щодо фактичних обставин справи, а тому враховуючи таку необ'єктивність розслідування факту жорстокого поводження із затриманим, суд вважає, безпідставним посилання сторони обвинувачення, як доказ, на первинні пояснення ОСОБА_10, які не можуть бути визнані допустимим доказом по даному провадженню.

При цьому, на порушення вимог ч. 1 ст. 337 КПК України суд вийшов за межі судового розгляду вказавши на те, що з боку працівників міліції були зловживання під час затримання ОСОБА_10, проте зробив висновок загального характеру про порушення працівниками міліції права на свободу та особисту недоторканість, гарантованих Конституцією та Міжнародними договорами, у зв'язку з чим визнав докази, отримані внаслідок затримання недопустимими, та не назвав у вироку конкретних діянь, які б свідчили про істотні порушення прав ОСОБА_10

Тобто, суд взяв на себе невластиві йому функції сторони захисту та не врахував, що використовуватися як докази в кримінальному провадженні можуть тільки фактичні дані, отримані в порядку та відповідно до вимог кримінально-процесуального законодавства.

Далі, відхиляючи висновки судово-медичної експертизи щодо причин спричинення смерті потерпілої суд також допустився протиріч у своїх висновках, вказавши, що вказаним висновком не доведено та не розмежовано, які ж тілесні ушкодження, на думку обвинувачення заподіяні ударами рук і ніг обвинуваченого, а які потерпіла одержала внаслідок падіння з даху будинку. Тобто прийняття одних і відхилення інших доказів судом повинно бути мотивовано.

Законодавством (ст. ст. 242, 332 КПК України) передбачено можливість призначення та проведення експертиз різних за кваліфікацією. У кримінальному провадженні може бути проведено первинну, додаткову, повторну чи комісійну експертизи.

Крім того, відповідно до ст. 356 КПК України, допит експерта в суді є способом перевірки достовірності висновку та його значення для кримінального провадження, а тому експерт викликається в судове засідання та допитується для роз'яснення та доповнення його висновку, що також не було зроблено судом, оскільки його роз'яснення, та доповнення за своєю правовою суттю можуть бути джерелом доказу.

Про те, що виправдувальний вирок суду щодо ОСОБА_10 ґрунтується на однобічній, неповній та неправильній оцінці доказів, що є істотним порушенням вимог КПК України, свідчить висновок суду про те, що досудовим слідством не виконані вимоги ст. 291 КПК України, оскільки суд першої інстанції в мотивувальній частині виправдувального вироку зробив висновок (аналізуючи процесуальні дії органу досудового слідства) про те, що виправданому ОСОБА_10 не сформульоване і не пред'явлене обвинувачення.

Проте, незважаючи на встановлене, місцевий суд при проведенні підготовчого судового засідання не звернув увагу на те, що обвинувальний акт щодо обвинуваченого ОСОБА_10 не відповідав вимогам п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України, оскільки в обвинувальному акті відсутні формулювання обвинувачення за статтею КК України, а лише викладені фактичні обставини кримінального правопорушення, а тому очевидна наявність невідповідності виправдувального вироку змісту обвинувального акту. Тобто, обвинувачений має право чітко знати у вчиненні яких кримінальних правопорушень його обвинувачують, а тому обвинувальний акт з додатками, суду належало повернути прокурору для усунення недоліків.

Вищевказані порушення відповідно до ч. 1 ст. 412 КПК України, є істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону, які перешкодили суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення при розгляді кримінального провадження в суді.

Виходячи з положень ст. 337 КПК України (визначення меж судового розгляду), судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту і при ухваленні обвинувального вироку (ст. 374 КПК України) у разі визнання особи винуватою суд зазначає формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, а у разі визнання особи виправданою, рішення про визнання її невинуватою у пред'явленому обвинуваченні та підстави його виправдання.

Крім того, при ухваленні виправдувального вироку щодо ОСОБА_10 судом допущені суперечності, оскільки висновки суду викладені в мотивувальній і резолютивній частині вироку містять суперечності та не узгоджені між собою.

Так, у мотивувальній частині виправдувального вироку суд навів обґрунтування свого висновку щодо визнання невинуватим у пред'явленому обвинуваченні та виправдання ОСОБА_10 на підставі п. 2 ч. 3 ст. 373 КПК України за недоведеністю того, що кримінальне правопорушення вчинено останнім.

У резолютивній же частині вироку суд вказав, що ОСОБА_10 визнати невинуватим у пред'явленому обвинуваченні за ч. 1 ст. 115 КК України та виправдати.

Із аналізу наведеного слідує, що в КПК України взагалі відсутні п. 2 ч. 3 ст. 373 КПК України.

При цьому, резолютивна частина виправдувального вироку повинна містити рішення суду про визнання особи невинною у вчиненні злочину передбаченого статтею (пунктом, частиною) кримінального закону, за якою йому було пред'явлено обвинувачення, із зазначенням передбаченої законом підстави виправдання.

Вищевказані порушення допущені судом також є істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону які перешкодили суду, об'єктивно, повно та всебічно розглянути справу і винести законний і обгрунтований вирок.

Таким чином, допущені з боку суду вищенаведені порушення кримінально-процесуального закону, відповідно до ч. 1 ст. 412 КПК України є істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону, оскільки впливають на повноту дослідження обставин справи й оцінку доказів та перешкодили суду ухвалити законне і обґрунтоване судове рішення, а тому цей виправдувальний вирок підлягає скасуванню з призначенням нового судового розгляду у суді першої інстанції, відповідно до вимог ст.. 415 КПК України.

Відповідно до вищевикладеного, апеляційна скарга прокурора в кримінальному провадженні не підлягає до задоволення, оскільки виправдувальний вирок суду підлягає скасуванню з інших підстав.

Керуючись ст. ст. 405, 407, 409, 412, 415, 419 КПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу прокурора в кримінальному провадженні залишити без задоволення.

Виправдувальний вирок Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 4 серпня 2014 року щодо виправданого ОСОБА_10 - скасувати, та призначити новий судовий розгляд у цьому ж суді першої інстанції, але в іншому його складі, зі стадії підготовчого судового провадження.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий :

Судді :