Ухвала суду № 42868814, 26.02.2015, Апеляційний суд Рівненської області

Апеляційний суд Рівненської області

__________

У Х В А Л А

Іменем України

26 лютого 2015 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Рівненської області в складі:

Суддів - Міщенко О.А., Матюхи Ю.В.,Сачука В.І.

Секретаря судового засідання - Міщук Л.А.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Рівному апеляційну скаргу ст.прокурора прокуратури Рівненського району, який здійснює нагляд за додержанням законів під час провадження досудового розслідування у формі процесуального керівництва на ухвалу Рівненського районного суду від 26 грудня 2014 року стосовно ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1, який обвинувачується у вчинені кримінального правопорушення за ч.2 ст.27, ч.5 ст.191 КК України;

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця м.Дубно, Рівненської області, жителя АДРЕСА_2, який обвинувачується у вчинені кримінального правопорушення за ч.5 ст.27, ч.5 ст.191 КК України,

з участю прокурора Салайчука Т.І., обвинуваченого ОСОБА_1, представників потерпілого - ОСОБА_3 та ОСОБА_4

в с т а н о в и л а :

Ухвалою Рівненського районного суду від 26 грудня 2014 року обвинувальний акт у судовому провадженні № 12014180180001113 про обвинувачення ОСОБА_1 за ч.2 ст.27, ч.5 ст.191 КК України та ОСОБА_2 за ч.5 ст.27, ч.5 ст. 191 КК України, повернуто прокурору Гончарову О.О..

В поданій на ухвалу суду апеляційній скарзі прокурор, який здійснює нагляд за додержанням законів під час провадження досудового розслідування у формі процесуального керівництва вважає, що обвинувальний акт містить усі необхідні відомості, перелічені у ст.291 КПК України. Зазначає, що доводи суду щодо відсутності в обвинувальному акті формулювань обвинувачень щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2, які б відповідали диспозиціям статей Особливої частини КК України, котрі їм інкримінуються, не обґрунтовані. Зазначає, що вказані в ухвалі суду доводи стосовно не зазначення в обвинувальному акті потерпілого, а лише представника потерпілого, необґрунтовані, оскільки відповідно до вимог п.3 ч. 2 ст. 291 КПК України обвинувальний акт має містити анкетні відомості кожного потерпілого (прізвище, ім'я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство). Доводить, що фразу матеріальна шкода правопорушенням не завдана в обвинувальному акті слідчим наведено з урахуванням визначення поняття матеріальна (майнова шкода) як зменшення майнової сфери особи (учасника правовідносин, потерпілого) внаслідок пошкодження чи знищення його майна, оскільки фактичного зменшення майнової сфери потерпілого не відбулося у зв'язку з поверненням потерпілому незаконно привласненого майна. Просить ухвалу суду скасувати.

Заслухавши доповідача Міщенко О.А., думку прокурора Салайчука Т.І., представників потерпілого ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали суду, обвинуваченого ОСОБА_1 про залишення ухвали суду без змін, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до п.3 ч.3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт, якщо він не відповідає вимогам КПК України.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, суд обґрунтовано прийшов до висновку про невідповідність обвинувального акту відносно ОСОБА_1 та ОСОБА_5 вимогам КПК України.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України обвинувальний акт повинен містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими та формулювання обвинувачення. Однак, вказаних вимог норм процесуального закону прокурором не дотримано. В обвинувальному акті ні ОСОБА_1 ні ОСОБА_2 не поставлені в провину дії, які складають об'єктивну сторону злочину - вивезення зерна кукурудзи, яка зберігалась у бункері № 5 цеху доробки насіння підприємства ПрАТ "РАЙЗ-Максимко" за межі території підприємства та привласнення цього зерна (набуття стану, коли хтось із них міг розпорядитись цим зерном, як своїм власним). Зокрема, ОСОБА_1 ставиться в вину лише те, що він будучи оператором сушарки цеху сушки початків кукурудзи зайшов в інший цех - цех доробки насіння, де включив електрообладнання та відчинив засувку бункера № 5, а ОСОБА_2 обвинувачується лише в наданні ОСОБА_1 знаряддя злочину - автомобіля. Хто і коли вчиняв дії по вивезенню зерна з підприємства за його межі в обвинувальному акті, щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не зазначено.

В обвинувальному акті містяться істотні суперечності, а саме у викладенні змісту попередньої змови обвинувачених та їх діями, які вони на погляд прокурора вчинили, зокрема: ОСОБА_1 ставиться в вину змова на привласнення зерна, а ОСОБА_2 ставиться в вину те, що він домовився з ОСОБА_1 таємно викрасти зерно кукурудзи.

Доводи прокурора стосовно того, що фраза матеріальна шкода правопорушенням не завдана в обвинувальному акті слідчим наведено з урахуванням визначення поняття матеріальна (майнова шкода) як зменшення майнової сфери особи (учасника правовідносин, потерпілого) внаслідок пошкодження чи знищення його майна, оскільки фактичного зменшення майнової сфери потерпілого не відбулося у зв'язку з поверненням потерпілому незаконно привласненого майна не заслуговують на увагу, оскільки, злочин, передбачений ч.5 ст.191 КК України є злочином з матеріальним складом, а оскільки матеріальний склад злочину - це юридичний склад, що передбачає наслідки як обов'язковий елемент його об'єктивної сторони, то зазначення в обвинувальному акті про відсутність матеріальної шкоди, як наслідку привласнення обвинуваченим чужого майна - безпідставне. Суд першої інстанції вірно зазначив в ухвалі про порушення п.7 ч.2 ст. 291 КПК України, а саме не зазначення в обвинувальному акті розміру шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно вказав на порушення вимог п.3 ч.2 ст.291 КПК України, а саме: в обвинувальному акті не вказаний потерпілий, а лише представник потерпілого, в зв'язку з тим, що в обвинувальному акті не зазначено власника привласненого зерна: чи було воно власністю ПрАТ "РАЙЗ-Максимко", чи давальницькою сировиною, яка є власністю іншої фізичної чи юридичної особи. Тобто, не визначено кому належить викрадене майно.

Виходячи з наведеного, підстав для задоволення апеляційної скарги, колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 405,407, КПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Ухвалу Рівненського районного суду від 26 грудня 2014 року, якою обвинувальний акт у судовому провадженні № 12014180180001113 по обвинуваченню ОСОБА_1 за ч.2 ст.27, ч.5 ст.191 КК України та ОСОБА_2 за ч.5 ст.27, ч.5 ст. 191 КК України повернуто ст.прокурору прокуратури Рівненського району Гончарову О.О. залишити без змін, а апеляційну скаргу прокурора - без задоволення.

С у д д і :

Міщенко О.А. Матюха Ю.В, Сачук В.І.