Ухвала суду № 42868813, 25.02.2015, Апеляційний суд Рівненської області

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 лютого 2015 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Рівненської області в складі:

головуючого судді Рожина Ю.М.,

суддів - Григоренка М.П., Ковальчук Н.М.,

секретаря судового засідання Шептицької С.С.,

за участю

представника відділу ДВС Здолбунівського РУЮ Новак І.М.,

боржника ОСОБА_2 його представника ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Рівненської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Здолбунівського районного суду Рівненської області від 11 грудня 2014 року у цивільній справі за поданням старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Здолбунівського районного управління юстиції в Рівненській області про примусове входження до житла боржника.

Колегія суддів заслухавши суддю-доповідача, учасників судового розгляду, що з'явились у судове засідання, перевіривши ухвалу суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, -

в с т а н о в и л а:

Ухвалою Здолбунівського районного суду від 11 грудня 2014 року подання задоволено.

Дозволено старшому державному виконавцю відділу державної виконавчої служби Здолбунівського районного управління юстиції Новаку І.М. примусове входження до житла боржника - фізичної особи ОСОБА_2, яке знаходиться по АДРЕСА_1.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 вказує що ухвала суду першої інстанції необґрунтована, постановлена з порушенням норм матеріального права. Вважає, що державним виконавцем у поданні не наведено достатніх та переконливих доказів того, що примусове проникнення до будинку боржника не порушить його право. Стверджує, що висновок про неможливість потрапити до житла, не свідчить про ухилення боржника від виконання судового рішення чи перешкоджання виконанню виконавчих дій. Доводить, що ухвала не містить конкретних доказів на підтвердження факту його ухилення від виконання судового рішення, зокрема те, що він вчиняє дії, які унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення суду. Звертає увагу, що вимоги державного виконавця можуть бути задоволені шляхом накладання стягнення на його заробітну плату. Посилається, що застосування такого заходу впливу щодо нього є передчасним, а тому просить ухвалу скасувати, у задоволенні подання відмовити.

Апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що у відділі державної виконавчої служби Здолбунівського районного управління юстиції перебуває на виконанні виконавчий лист по справі №1708/3246/12 від 18.08.2014 року, виданий Здолбунівським районним судом про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 в рахунок відшкодування частки вартості робіт по покращенню будинку АДРЕСА_1, судових витрат, витрат на оплату вартості експерта в загальній сумі 121397,30 грн.

22 серпня 2014 року державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, ОСОБА_2 надано 7-денний строк для добровільного виконання рішення суду Постанова про відкриття виконавчого провадження державним виконавцем направлена боржнику та ним отримана, про що свідчить його заява про відкладення провадження виконавчих дій.

01 вересня 2014 року в.о. начальника відділу було винесено постанову про відкладення провадження виконавчих дій терміном на 10 календарних днів до 12.09.2014 р.

Добровільно рішення у встановлений державним виконавцем строк виконано не було.

Задовольняючи подання суд першої інстанції враховував перешкоди, які існують для своєчасного та повного виконання державним виконавцем виконавчого листа та виходив з того, що старшим державним виконавцем надано документи, які підтверджують факт відмови добровільного допуску боржником до будинку по АДРЕСА_1, який зареєстрований за ним на праві власності.

Згідно вимог ст.11 Закону України „Про виконавче провадження" державний виконавець має право звертатися до суду з поданням про постановлення вмотивованого рішення про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника.

Відповідно до ст.376 ЦПК України питання про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника-фізичної особи або особи, у якої знаходиться майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, або дитина, щодо якої є виконавчий документ про її відібрання, при виконанні судових рішень та рішень інших органів вирішується судом за місцем знаходження житла чи іншого володіння особи за поданням державного виконавця.

Подання про примусове проникнення до житла боржника можливе за умови відмови боржника від добровільного допуску державного виконавця до житла.

22 серпня 2014 року державним виконавцем ДВС Здолбунівського районного управління юстиції в Рівненській області винесено постанову про арешт майна та оголошено заборону на його відчуження.

На виконання даної постанови державним виконавцем були здійснені виходи за місцем проживання боржника, про що складено акти від 19 вересня, 2 та 23 жовтня 2014 року, якими зафіксовано факт відмови боржника в допуску державного виконавця за місцем проживання.

Дані обставини підтверджено боржником ОСОБА_2 під час апеляційного розгляду справи, який також не заперечуючи наявність боргу за рішенням суду та не вчиненням ним дій щодо добровільного відшкодування боргу або сприяння діям державного виконавця у виконанні рішення суду.

У відповідності до ст.52 Закону України „Про виконавче провадження" за відсутності коштів на рахунках боржника, державний виконавець вчиняє дії щодо стягнення на майно боржника, а боржник має право запропонувати ті види майна чи предмети на які необхідно в першу чергу звернути стягнення.

Тобто, законодавець надає право боржнику сприяти діям державного виконавця щодо виконання рішення суду та погашення боргу.

Доводами апеляційної скарги не спростовано висновки суду щодо правомірності дій державного виконавця на виконання рішення суду та обґрунтованості подання про примусове проникнення до житла боржника.

Колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції щодо надання дозволу державному виконавцю на примусове входження до житла боржника ОСОБА_2 ґрунтується на нормах права з дотриманням конституційного принципу, викладеному у ч.2 ст.30 Конституції України, щодо збереження недоторканості житла та іншого володіння особи, а проникнення можливе лише за вмотивованим рішенням суду.

За викладених обставин колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, а тому наявні підстави для залишення ухвали суду першої інстанції без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.303,307,308,313,314,315,317,323-325 ЦПК України колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Ухвалу Здолбунівського районного суду Рівненської області від 11 грудня 2014 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею чинності.

Головуючий Ю.М.Рожин

Судді М.П.Григоренко

Н.М.Ковальчук