Рішення № 42867523, 24.02.2015, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №293/1459/13-ц Головуючий у 1-й інст. Бруховський Є. Б.

Категорія 30 Доповідач Якухно О. М.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 лютого 2015 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого судді Якухно О.М.

суддів Жигановської О.С., Коломієць О.С.

з участю секретаря судового засідання Добровольської Т.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_1, в інтересах якого діє ОСОБА_2, до Публічного акціонерного товариства «Головинський граніт», Фонду соціального страхування від нещасних випадків і професійних захворювань на виробництві в Житомирській області про нарахування коштів, стягнення матеріальної та моральної шкоди за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_2 на рішення Черняхівського районного суду Житомирської області від 10 грудня 2014 року, -

в с т а н о в и л а :

В серпні 2013 року ОСОБА_2 звернулась до суду із позовом в інтересах ОСОБА_1, в якому просила зобов'язати Закрите акціонерне товариство «Головинський кар'єр «Граніт» відшкодувати різницю у відсотках втрати професійної працездатності ОСОБА_3 за період з 07.12.1982 року по 23.11.2001 року з розрахунку 30% втрати працездатності, стягнути на користь ОСОБА_1, чоловіка померлої ОСОБА_3 кошти в сумі 47238,60 грн., зобов'язати Фонд соціального страхування від нещасних випадків і професійних захворювань на виробництві в Житомирській області відшкодувати ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 10000 грн..

21 жовтня 2014 року ОСОБА_2 звернулась до суду із заявою про збільшення позовних вимог в частині стягнення страхових виплат з 47238,6 гри. до 51395,6 грн. в зв'язку із інфляцією за 9 місяців 2014 року (а.с.170), від якої відмовилася у судовому засіданні (а.с.171).

В обгрунтування позовних вимог зазначає, що померла ОСОБА_3 працювала на Державному підприємстві «Головинський кар'єр «Граніт», правонаступником якого є ЗАТ «Головинський кар'єр «Граніт». З 19.02.1970 року ОСОБА_3 була визнана інвалідом 3-ї групи за професійним захворюванням. 07.12.1981 року Житомирською міжрайонною МСЕК надано висновок щодо 30% втрати працездатності ОСОБА_3 - безстроково та призначено їй 3-тю групу інвалідності - безстроково. З 03.12.1999 року Коростишівською МСЕК встановлено ОСОБА_3 2-гу групу інвалідності за загальним захворюванням. Висновком Житомирською обласної МСЕК від 21.11.2001 року ОСОБА_3 з 07.12.1982 року встановлено 30% втрату професійної працездатності в наслідок вібраційної хвороби - безстроково. Керівництво ЗАТ «Головинський кар'єр «Граніт» відмовилося виплатити ОСОБА_3 відшкодування втрати працездатності внаслідок виникнення професійного захворювання за період з 07.12.1982 року по 23.11.2001 року, посилаючись на протокол №3 Фонду соціального страхування від нещасних випадків і професійних захворювань на виробництві в Житомирській області від 05.12.2001 року, яким було змінено висновок МСЕК м.Житомира від 23.11.2001 року.

Апелянт зазначає, що ОСОБА_1 є правонаступником за законом після смерті ОСОБА_3 та має право на відшкодування зазначеної заборгованості.

Рішенням Черняхівського районного суду Житомирської області від 10 грудня 2014 року ОСОБА_2 відмовлено в задоволенні позову за безпідставністю.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції ОСОБА_2 подано апеляційну скаргу в якій зазначено, що при ухваленні оскаржуваного рішення судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, рішення є незаконним та необгрунтованим, а суддя Бруховський С.Б. взагалі не мав повноважень розглядати зазначену справу. На підтвердження доводів апеляційної скарги зазначає, що суддею незаконно розглянуто справу без її участі за нормами ЦК України та не взято до уваги висновок МСЕК м.Житомира від 23.11.2001 року, який, на думку апелянта, підлягав негайному виконанню. ОСОБА_2 вважає, що судом не було перевірено законність протоколу №3 Фонду соціального страхування від нещасних випадків і професійних захворювань на виробництві в Житомирській області від 05.12.2001 року, яким фактично змінено висновок МСЕК м.Житомира від 23.11.2001 року, що в свою чергу привело до неповного нарахування ОСОБА_3 коштів у зв'язку із частковою втратою працездатності. На підставі чого, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.

Апелянт просить справу розглянути без її участі.

Представник Фонду соціального страхування від нещасних випадків і професійних захворювань на виробництві в Житомирській області заперечує у задоволенні скарги з посиланням на відсутність спадкоємства на відшкодування шкоди здоров'ю.

Розглянувши справу в межах, визначених ст. 303 ЦПК України, колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню.

Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_3 усі нараховані страхові виплати були виплачені, а після її смерті виплачені її чоловікові як спадкоємцеві. За життя ОСОБА_3 не зверталася до відповідача з приводу порушення ЗАТ "Говинський кар'єр "Граніт" прав на перерахунок сум відшкодування шкоди з урахуванням відсотків втрати професійної працездатності, встановленої потерпілій МСЕК 23.11.2001 року за період з 07.12.1982 року, а тому, права на спірні страхові виплати не увійшли до складу спадщини ОСОБА_3 та не могли бути успадковані ОСОБА_1, з посиланням на ст.1219 ЦК України. Доказів заподіяння моральної шкоди не надано, а тому права позивача не є порушеними.

Колегія суддів частково погоджується із таким висновком суду, виходячи з наступного.

Так, згідно ст.5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовуюється до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Спір виник щодо відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, за період з 1982 по 2001 рік, а щодо дій Фонду соціального страхування від нещасних випадків і професійних захворювань на виробництві в Житомирській області у період з 2001 по 2003 рік.

Вирішуючи спір, суд не звернув увагу на час відкриття спадщини і вирішив спір, застосовуючи норми законодавства, які почали діяти з 01.01.2004 року. За таких обставин, є безпідставним посилання у позовній заяві на застосування ст.1227 ЦК України.

Згідно із ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Судами встановлено, що ОСОБА_3 працювала на державному підприємстві "Головинський кар'єр "Граніт", правонаступником якого є ЗАТ "Головинський кар'єр "Граніт".

07.01.1970 року згідно акту розслідування у неї виявлено професійне захворювання.

19.02.1970 року МСЕК Київського інституту професійних захворювань визнала ОСОБА_3 інвалідом 3-ї групи від професійного захворювання з 50% втратою професійної працездатності по вібраційному захворюванню.

У подальшому відсоток втрати працездатності неодноразово змінювався.

Так, 26.11.1986 року ОСОБА_3 встановлено 20 % втрати професійної працездатності, а 26.02.1999 року - 25% із скасуванням рішення Коростенської МСЕК з 03.02.1999 року.

10.07.2001 року за актом прийняття-передачі №3 особова справа ОСОБА_3 була прийнята Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві в Житомирській області від ДП «Головинський кар'єр» для продовження страхових виплат з початком відшкодування з 01.07.2011 року. Страхова виплата станом на 01.04.2011 року становила 68.27 гри. при 25% втрати професійної працездатності.

23.11.2001 року Житомирська обласна МСЕК встановила ОСОБА_3 30% втрати професійної працездатності із зарахуванням з 07 грудня 1982 року безстроково, який надано Фонду соціального страхування від нещасних випадків та професійних захворювань на виробництві.

Рішенням комісії з прийому особових справ та призначення соціальних послуг від 05.12.2001 року встановлено провести збільшення виплати, починаючи з дня видачі довідки МСЕК, тому з 23.11.2001 року щомісячна страхова виплата склала 81,92 грн.

З 01.03.2002 року потерпілій зроблено перерахунок на коефіцієнт зростання реальної заробітної плати в галузях національної економіки і щомісячна страхова виплата склала 97,78 грн.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла.

Відповідно до ст.549 ЦК України 1963 року спадщина приймається шляхом фактичного вступу в управління або володіння спадковим майном або подачі заяви до нотаріальної контори.

Згідно п.113 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 18 червня 1994 року № 18/5 (яка діяла під час відкриття спадщини), доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів чи відповідної місцевої державної адміністрації про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом з ним, або про те, що спадкоємцем було взято майно спадкодавця.

ОСОБА_1 є чоловіком померлої і проживав на день її смерті разом з нею, що підтверджується копією свідоцтва про одруження та довідкою виконкому Головинської селищної ради від 23.01.2003 року, тобто є спадкоємцем після смерті дружини.

ЗАТ "Головинський кар'єр "Граніт" відмовив у відшкодуванні різниці у виплаті відсотків втрати професійної працездатності, встановленої потерпілій МСЕК 23.11.2001 року за період з 07.12.1982 року.

На виконання постанови окружного адміністративного суду м. Києва від 04.04.2011 року у справі №2-а-1165/11/2670 за позовом ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити певні дії та стягнення шкоди, якою було зобов'язано Фонд соціального страхування від нещасних випадків та професійних захворювань на виробництві забезпечити здійснення перерахунку відшкодування шкоди ОСОБА_3 на підставі виписки з огляду МСЕК №005585 від 23.11.2001 року з дати прийняття особової справи, тобто з 10.07.2001 року, було проведено відповідне перерахування страхової виплати.

04.05.2011 року відділенням виконавчої дирекції Фонду у Володарсько-Волинському районі прийнята постанова про доплату перерахованої суми відшкодування шкоди, згідно рішення суду ОСОБА_3 з відповідною виплатою її чоловіку ОСОБА_1.

25.05.2011 року згідно відомості №1 про отримання коштів відділенням зв'язку в смт.Головино Черняхівського району, кошти в сумі 168,52 грн. були отримані ОСОБА_1

У серпні 2013 року проведено донарахування компенсації на суму 11,81 грн. на виконання доручення Виконавчої дирекції Фонду. Призначені кошти направлені чоловіку потерпілої ОСОБА_1.

Відповідно до ч.3 розділу ХІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» уся заборгованість потерпілим на виробництві та членам їх сімей, яким до набрання чинності цим Законом підприємства, установи та організації не відшкодували матеріальної і моральної (немайнової) шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я, виплачується цими підприємствами, установами і організаціями, а в разі їх ліквідації без правонаступника - Фондом соціального страхування від нещасних випадків.

Судами встановлено, що ОСОБА_3 втратила професійну працездатність під час роботи в Державному підприємстві «Головинський кар'єр», правонаступником якого є Закрите акціонерне товариство «Головинський кар'єр «Граніт», що в подальшому перейменовано на Публічне акціонерне товариство «»Головинський граніт», отже останнє є належним відповідачем.

Відповідно до ст.47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» (в редакції на час відкриття спадщини) належні суми страхових виплат, що з вини Фонду не були своєчасно виплачені особам, які мають на них право, у разі смерті цих осіб виплачуються членам їхніх сімей, а в разі їх відсутності - включаються до складу спадщини.

За змістом розділу VII «Спадкове право» ЦК України 1963 року, системного правового аналізу ст.ст.533, 534, 535, 537, 548, 549, 558,562 цього Кодексу та ст.47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» до складу спадщини входять усі майнові та немайнові права, що належали спадкодавцеві саме на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, в тому числі на отримання тих грошових сум, які нараховані і належали спадкодавцеві до виконання : шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, та моральної шкоди, яка була присуджена судом спадкодавцеві за його життя.

У відповідності до вимог цивільного законодавства до складу спадкового майна входить лише призначена сума відшкодування, яка існувала на час відкриття спадщини, а право на її призначення та її виплату до складу спадщини не входить, оскільки це право нерозривно пов'язано з особою спадкодавця.

Згідно довідок ПАТ «Головинський граніт» від 13.02.2015 року та управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Житомирській області від 23.02.2015 року ЗАТ "Говинський кар'єр "Граніт" (у подальшому ПАТ «Головинський граніт») перерахування різниці у виплаті відсотків втрати професійної працездатності згідно висновку МСЕК від 26.11.2001 року не проводило, тобто на час смерті ОСОБА_3 оспорювана сума не була нарахована та призначена до виплати, з чим погоджується і представник позивача у позовній заяві (а.с.65).

Отже, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про відсутність порушення прав позивача, як спадкоємця, однак помилково застосував норми матеріального права, які не підлягають застосуванню.

У позовній заяві позивач посилається на те, що Фонд соціального страхування від нещасних випадків і професійних захворювань на виробництві в Житомирській області заподіяв йому моральну шкоду в сумі 10000 грн., не врахувавши висновки МСЕК-2 м.Житомира від 23.11.2001 року про зарахування періоду з 07.12.1982 року та зазначив у протоколі № 3 від 15.12.2001 року про виплату з 23.11.2011 року.

Відповідно до ст.440-1 ЦК України 1963 року моральна (немайнова) шкода, заподіяна громадянину або організації діяннями іншої особи, яка порушила їх законні права, відшкодовується особою, яка заподіяла шкоду, якщо вона не доведе, що моральна шкода заподіяна не з її вини.

Незаконними діями Фонд соціального страхування від нещасних випадків і професійних захворювань на виробництві в Житомирській області моральна шкода могла бути заподіяна ОСОБА_3, а не її спадкоємцю. При житті спадкодавець до суду з вимогою про стягнення моральної шкоди не зверталася і судовим рішенням остання не присуджена, а тому право на відшкодування моральної шкоди також не входить до складу спадщини. Доказів заподіяння моральної шкоди такими діями Фонду особисто ОСОБА_1 не надано.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що діями відповідачів права ОСОБА_1, як спадкоємця та члена сім'ї спадкодавця, не порушені.

Посилання в апеляційній скарзі на неправомочність судді у вирішенні позову у зв'язку із задоволенням заяви про відвід, поданої на підставі ст.27 КАС України, не може бути прийнято до уваги, оскільки ухвалою від 29.07.2014 року заяву вирішено у порядку адміністративного судочинства під час розгляду питання про відкриття провадження згідно КАС України, а подальше провадження у справі та ухвалення рішення відбувалося у порядку цивільного судочинства і відвід судді згідно ст.23 ЦПК України не заявлявся.

Крім того, безпідставними є доводи апеляційної скарги щодо порушення судом підвідомчості справи, адже відповідачі не є суб'єктами владних повноважень і спір між сторонами не відноситься до публічно-правових, а тому підлягав розгляду у порядку цивільного судочинства, про що зазначено у п.9 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 3 від 01.03.2013 року.

На підставі викладеного, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, з ухваленням нового - про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 209, 218, 303, 304, 307, 309, 313-314, 316 ЦПК України, колегія суддів,-

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_2 задовольнити частково.

Скасувати рішення Черняхівського районного суду Житомирської області від 10 грудня 2014 року та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1, в інтересах якого діє ОСОБА_2, до Публічного акціонерного товариства «Головинський граніт», Фонду соціального страхування від нещасних випадків і професійних захворювань на виробництві в Житомирській області про нарахування коштів, стягнення матеріальної та моральної шкоди.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий: Судді: