Постанова № 42863880, 24.02.2015, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" лютого 2015 р. Справа № 908/4368/14

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Могилєвкін Ю.О., суддя Пушай В.І. , суддя Плужник О.В.

при секретарі Крупа О.О.

за участю представників сторін:

позивача - Балацький Я.А.

відповідача - не з'явився

третьої особи - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Виконавчого комітету Енергодарської міської ради, м. Енергодар (вх. №446З/3) на рішення господарського суду Запорізької області від 03.12.14 року у справі № 908/4368/14

за позовом ДП "Національна атомна енергонгенеруюча компанія "Енергоатом" в ос. відокремленого підрозділу "Запорізька АЕС", м. Енергодар, Запорізька обл.

до Виконавчого комітету Енергодарської міської ради, м. Енергодар

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача Регіональне відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області, м. Запоріжжя

про стягнення 19413, 29 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Заявлено позовні вимоги про стягнення з відповідача 25704,45 грн. основного боргу за договором №2492/д від 10.11.2009 р., 2200,18 грн. пені, 318, 25 грн. річних процентів, 2425,18 грн. втрат від інфляції грошових коштів.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 03.12.2014 року по справі №908/4368/14 (суддя Попова І.А.) позовні вимоги задоволено частково. Припинено провадження у справі в частині стягнення 13348,77 грн. основного боргу.

Стягнуто з Виконавчого комітету Енергодарської міської ради на користь Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" 2616,97 грн. пені, 361,46 грн. річних процентів, 2585,06 грн. втрат від інфляції грошових коштів, 1779 ,86 грн. судового збору. В іншій частині позову відмовлено.

Відповідач, Виконавчий комітет Енергодарської міської ради, не погодився з зазначеним рішенням, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилається на неправильне застосування норм матеріального права при його прийнятті.

Просить скасувати рішення господарського суду Запорізької області від 03.12.2014 року по справі №908/4368/14 та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Як зазначає відповідач у своїй скарзі, 10.11.2009 було укладено договір №2492/д оренди державного нерухомого майна, що знаходиться на балансі ВП "ЗАЕС" ДП НАЕК "Енергоатом".

Згідно з п.3.6. вищезазначеного договору орендна плата перераховується до державного бюджету та Балансоутримувачу у співвідношенні: 70 відсотків від розміру орендної плати за кожний місяць - до Державного бюджету. Оплата здійснюється через органи Державного казначейства. 30 відсотків розміру орендної плати за кожний місяць Балансоутримувачу на його розрахунковий рахунок.

Відповідач вважає, що Орендодавець, яким є відділення Фонду державного майна України в Запорізькій області, жодних претензій щодо сплати орендної плати до Державного бюджету не має.

Додатково відповідач зазначає, що на час подання апеляційної скарги обома сторонами був підписаний Договір про зміни №6 до договору оренди від 10.11.2009 №2492/д, у п.1.1. якого зазначено наступне: "В пункті 3.7. Договору оренди після слів "до державного бюджету" доповнити словами "та Балансоутримувачу".

Відповідач вважає, що це є фактичним визнанням помилки при складанні договору оренди. Згідно з п. З ст. 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" від 10.04.1992 №2269-ХІІ строки внесення орендної плати визначаються у договорі.

Враховуючи зміст Договору №2492/д та Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою Кабінету міністрів України від 04.10.1995 №786 (зі змінами) орендна плата розраховується на строк, що визначений місяцями, але конкретної дати виконання зобов'язання не встановлено.

Відповідно до ч. 3 ст. 251 ЦК України строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Згідно з ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. У ч.3 цієї ж статті зазначено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Отже, нарахування пені можливе тільки при порушенні зобов'язання, чого у своїх діях відповідач не вбачає.

Відповідач та третя особа своїх представників в засідання судової колегії не направили, хоча належним чином були повідомлені про час і місце розгляду справи за поданою апеляційною скаргою.

Від відповідача надійшло клопотання про розгляд справи без участі його представника.

Судова колегія, в межах вимог передбачених ст. 101 ГПК України, повторно розглянувши справу та перевіривши повноту, законність та обгрунтованість рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, приходить до висновку про залишення рішення господарського суду першої інстанції без змін, а апеляційної скарги без задоволення з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи і встановлено судом першої інстанції, 10.11.2009 р. Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Запорізькій області (орендодавець) та Виконавчим комітетом Енергодарської міської ради (орендар, відповідач по справі) укладений договір № 2492/д оренди державного нерухомого майна, що знаходиться на балансі відокремленого підрозділу "Запорізька АЕС" ДП НАЕК "Енергоатом" (балансоутримувач, позивач по справі), за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно - нежитлові приміщення адміністративної будівлі (Літера А-8; А2-3; А3-2) інв. № 5973/3 (4116), загальною площею 3752,50 кв. м., розміщених за адресою: Запорізька область, м. Енергодар, вул. Курчатова, буд. 11 відповідно до копій планів поверхів та експлікацій приміщень з технічного паспорту, виготовленого Енергодарським бюро технічної інвентаризації (Додаток № 4).

Орендоване майно перебуває на балансі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом".

Відповідно до п. 3.1 Договору (з урахуванням Договору про зміни №4 від 12.03.2013 р.), орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 р. №786, зі змінами та доповненнями, скориговану на індекс інфляції за період оренди. Розмір орендної плати за перший після перегляду місяць оренди - жовтень 2012 року, становить без ПДВ - 22307 грн. 11 коп. та діє з 11.10.2012 р. (Додаток № 1).

Згідно із п. 3.3 Договору, орендна плата за кожний наступний місяць розраховується Орендарем самостійно і визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

Орендна плата перераховується до державного бюджету та Балансоутримувачу у співвідношенні:

- 70 відсотків від розміру орендної плати за кожний місяць - до Державного бюджету, оплата здійснюється через органи Державного казначейства.

- 30 відсотків від розміру орендної плати за кожний місяць Балансоутримувачу на його розрахунковий рахунок.

Розрахунок орендної плати за вищевказаними відсотками здійснюється Орендарем самостійно (п. 3.6 Договору).

Відповідно до п. 3.7 Договору, сплата орендних платежів до Державного бюджету проводиться щомісяця до 10 числа місяця відповідно до пропорцій розподілу, встановлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж.

Пунктом 3.8 Договору передбачено, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі підлягає індексації і стягується до державного бюджету та Балансоутримувачу у визначеному п. 3.6 співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості, з урахуванням індексації, за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Строк дії договору передбачено пунктом 10.1 та встановлено, що договір діє з 10.11.2009 року до 10.10.2012 року. Термін дії договору продовжено сторонами до 10.09.2015 року шляхом укладення договору про зміни № 3 від 30.11.2012 року.

Суд першої інстанції правомірно зазначив у своєму рішенні, що оскільки предметом оренди за договором №2492/д від 10.11.2009 року є державне майно, правовідносини сторін щодо порядку користування ним регулюються приписами Закону України "Про оренду державного та комунального майна". Як передбачено ст. 18 зазначеного Закону орендар зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі вносити орендну плату.

Відповідно до ст. 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності, строки внесення орендної плати визначаються у договорі.

Згідно представленого позивачем розрахунку, який підтверджено платіжними документами, відповідач допускав порушення строків внесення орендної плати за період з грудня 2013 р. по жовтень 2014 р., а саме:

- рахунок № 256 від 31.12.013 р. на суму 11220,08 грн. оплачено 29.01.2014 р. в розмірі 7000 грн. та 13.02.2014 р. в розмірі 4220 грн. 08 коп.;

- рахунок № 5 від 31.01.2014 р. на суму 11242,52 оплачено 18.02.2014 р.,

- рахунок № 25 від 28.02.2014 р. на суму 11309,98 грн. оплачено 06.05.2014 р.,

- рахунок № 37 від 31.03.2014 р. на суму 11558,80 грн. оплачено 06.05.2014 р.,

- рахунок № 52 від 30.04.2014 р. на суму 11940,24 грн. оплачено 06.05.2014 р. в розмірі 10502 грн. 22 коп. та 27.05.2014 р. в розмірі 1438,02 грн.,

- рахунок № 75 від 31.05.2014 р. на суму 12393,97 грн. оплачено 18.08.2014 р.,

- рахунок № 92 від 27.06.2014 р. на суму 12516,91 грн. оплачено 22.08.2014 р.,

- рахунок № 108 від 31.07.2014 р. на суму 12567,98 грн. оплачено 26.09.2014 р.,

- рахунок № 126 від 29.08.2014 р. на суму 12668,53 грн. оплачено 30.10.2014 р.,

- рахунок № 146 від 31.09.2014 р. на суму 13035,92 грн. оплачено 30.10.2014 р.,

- рахунок № 167 від 31.10.2014 р. на суму 13348,77 грн. оплачено 11.11.2014 р.

Як встановлено судом першої інстанції в судовому засіданні 03.12.2014 р. заявлену до стягнення суму основного боргу за жовтень 2014 р. в розмірі 13348 грн. 77 коп. відповідачем в добровільному порядку сплачено після порушення провадження по даній справі, що підтверджується платіжним дорученням № 726 від 11.11.2014 р.

Тому, суд першої інстанції правомірно визнав за необхідне в частині стягнення з відповідача 13348 грн. 77 коп. основного боргу провадження у справі припинити внаслідок врегулювання спору в добровільному порядку.

Заперечення відповідача, викладені у відзиві на позов та апеляційній скарзі, щодо невизначеності в договорі оренди № 2492/д строків внесення орендної плати на користь балансоутримувача суд знаходить безпідставними оскільки, частиною 3 статті 19 Закону України "Про орендну державного та комунального майна" передбачено, що строки внесення орендної плати визначаються у договорі.

Як зазначалося, пунктом 3.7 договору оренди №2492/д передбачено, що сплата орендних платежів до Державного бюджету проводиться щомісяця до 10 числа місяця відповідно до пропорцій розподілу, встановлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж.

Предметом даного судового розгляду є вимоги позивача, який є балансоутримувачем переданого відповідачу в оренду майна, щодо стягнення 30% орендної плати за договором оренди № 2492/д.

За умовами договору відповідач самостійно здійснює розмежування платежів і проводить перерахування до бюджету належних 70% орендної плати та на рахунок позивача спрямовуються належні 30%. З аналізу умов договору та приписів ст. 636 ЦК України (договір на користь третьої особи) вбачається, що зобов'язання щодо внесення орендної плати має виконуватися у встановлений договором строк, при цьому передбачено порядок внесення платежів, який виражено в співвідношенні 70% і 30% .

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Таким чином, виходячи з вищевказаних вимог законодавства, відповідач повинен був виконувати взяті на себе грошові зобов'язання у строк, який передбачено п. 3.7 договору.

Таким чином, посилання апелянта (відповідача) у скарзі на відсутність його вини щодо несвоєчасного виконання договірних зобов'язань з оплати орендованих приміщень, є необґрунтованим та безпідставним.

Вимоги про стягнення пені в розмірі 2644 грн. 79 коп., нарахованої за період з 11.04.2014 р. по 03.12.2014 р., позивач обґрунтовує посиланням на пункт 3.8 договору оренди № 2492/д, яким передбачено, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі підлягає індексації і стягується до державного бюджету та балансоутримувачу у визначеному п. 3.6 співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості, з урахуванням індексації, за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Як правомірно зазначив суд першої інстанції в своєму рішенні, відповідно до ст. 29 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" за невиконання зобов'язань за договором оренди сторони несуть відповідальність, встановлену законодавчими актами України та договором.

Відповідно до вимог Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Перевіривши розрахунок суми заявленої до стягнення пені, суд першої інстанції обґрунтовано визнав вимоги про стягнення пені такими, що підлягають задоволенню частково в сумі 2616 грн. 23 коп. внаслідок невірного арифметичного розрахунку (при розрахунку позивачем не враховано кількість днів прострочення після часткової оплати рахунку №256 від 31.12.2013 р.).

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розрахунок заявленої до стягнення суми річних процентів, нарахованих з 18.03.2013 р. по 09.01.2014 р., судом перевірено. Суд першої інстанції обґрунтовано визнав, що вимоги про стягнення 368 грн. 83 коп. річних процентів підлягають задоволенню частково в сумі 361 грн. 46 коп., нарахованих за період з 11.01.2014 р. по 03.12.2014 р., з урахуванням кількості днів прострочення після часткової оплати рахунку № 256 від 31.12.2013 р.

Щодо розрахунку втрат від інфляції грошових коштів в розмірі 3050 грн. 90 коп. за період з січня 2014 р. по жовтень 2014 р. суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що відповідно до постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальністю за порушення грошових зобов'язань" розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою, за період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць, у якому мала місце інфляція.

Судом встановлено, що відповідачем допускалися порушення строку внесення орендних платежів, але в певні періоди на останній день місяця, в якому мав бути здійснений платіж, заборгованості не існувало, що не враховано позивачем при здійсненні розрахунку втрат від інфляції грошових коштів. Крім того, при розрахунку судом враховано рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладених в листі Верховного суду України від 03.04.1997 р. № 62-97р.

Судом здійснено розрахунок, відповідно до якого розмір втрат від інфляції грошових коштів складає 2585 грн. 06 коп. Суд першої інстанції правомірно визнав, що вимоги про стягнення втрат від інфляції грошових коштів в розмірі 3050 грн. 90 коп. підлягають задоволенню частково в сумі 2585 грн. 06 коп.

На підставі вищевикладеного, рішення господарського суду Запорізької області від 03.12.2014 року по справі №908/4368/14 прийнято з урахуванням фактичних обставин справи та діючого законодавства, без порушень норм матеріального та процесуального права, тому підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Таким чином, керуючись ст. ст. 18, 19, 29 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" ст.ст. 251, 526, 530, 549, 625, 636 Цивільного кодексу України, ст.ст. 33, 49, 99, 101, п.1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія, -

ПОСТАНОВИЛА:

Рішення господарського суду Запорізької області від 03.12.2014 року по справі №908/4368/14 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до касаційної інстанції Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складено 25.02.15

Головуючий суддя Могилєвкін Ю.О.

Суддя Пушай В.І.

Суддя Плужник О.В.