Постанова № 42862717, 17.02.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/14565/14 Головуючий у 1-й інстанції: Кобилянський К.М.

Суддя-доповідач: Горбань Н.І.

ПОСТАНОВА

Іменем України

17 лютого 2015 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Горбань Н.І.,

суддів: Земляної Г.В., Сорочка Є.О.,

при секретарі: Драч М.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Техенерготрейд» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.11.2014 року у справі за його адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Техенерготрейд» звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві, в якій просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення від 19.09.2014 року № 00012852213, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за жовтень 2013 в розмірі 40 907 534 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 листопада 2014 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити вимоги адміністративного позову в повному обсязі.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, осіб, що з'явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 19 вересня 2014 року відповідачем на підставі акта перевірки № 140/22-13/32531054 від 17.09.2014 року прийнято податкове повідомлення-рішення № 0012852213, яким позивачу за порушення п.п. 198.6, 200.1 Податкового кодексу України зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за жовтень 2013 року в розмірі 40 907 534 грн.

Зменшення розміру від'ємного значення ґрунтується на обставинах безтоварності господарських операцій ТОВ «Техенерготрейд» з ТОВ «Сістем Енерджи Нью», внаслідок фіктивності останнього.

Позивач, не погоджуючись з правомірністю зазначеного податкового повідомлення-рішення, звернувся до суду з даним позовом.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову, погодився з висновками акту перевірки відповідача про відсутність факту реального здійснення господарських операцій, оскільки ці операції не підтверджено належним чином відповідними документами. Так, суд першої інстанції зазначив, що з наданих позивачем документів не можливо встановити реальність господарських операцій, а додаткові документи (траншеві звіти, тощо) не долучив до матеріалів справи, вважаючи їх неналежними доказами по справі.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції та зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято за результатами виявлених порушень з боку позивача в звітному (податковому) періоді за жовтень 2013 року.

Відповідно до абз. 5 п. 1 розділу ХІХ Податкового кодексу України, цей Кодекс набирає чинності з 1 січня 2011 року, крім розділу III цього Кодексу, який набирає чинності з 01 квітня 2011 року.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК 0України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно пп. "а" п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту, зокрема, виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (абз. 1 п. 198.2 ст. 198 ПК України).

В силу п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу (абз. 1 та 2 п. 198.6 ст. 198 ПК України).

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Контролюючі органи за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу (п. 201.6 ст. 201 ПК України).

Податкова накладна є підставою для віднесення до податкового кредиту витрат зі сплати податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку (п. 6.2 Порядку №1379).

Не дає права покупцю на віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту: відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних; порушення порядку заповнення податкової накладної; податкова накладна виписана платником, звільненим від сплати податку за рішенням суду, після набрання чинності таким рішенням суду (п. 6.3 Порядку №1379).

Отже, виходячи з аналізу наведених норм в сукупності, ПК України та Порядком №1379 визначено окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема, це відсутність зв'язку з господарською діяльністю, фіктивність операцій (відсутність поставок), відсутність податкової правосуб'єктності, відсутність на момент перевірки податкових накладних або видача їх особою, яка не є платником ПДВ. Таким чином, із зазначеного вище також випливає те, що при дослідженні факту здійснення господарської операції, оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Також, у відповідності до правової позиції Вищого адміністративного суду України, що викладена у листі від 02.06.2011 року №742/11/13-11, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року №996-ХІV, який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Аналіз викладених норм свідчить про те, що податковий кредит формується за наслідками реальної господарської операції, що підтверджується належними податковими накладними та первинними документами, в рамках господарської діяльності платника податків.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків, що також було зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року №742/11/13-11.

Як було зазначено вище, підставою для винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення став факт виявлених відповідачем порушень податкового законодавства з боку позивача при взаємовідносинах з ТОВ "Сістем Енерджи Нью".

З матеріалів справи вбачається, що позивач у 2012 році отримав Дозвіл від 14.06.2012 року № КС11412098808 від Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю на виконання будівельних робіт промтоварних та розподільчих складів з окремо розташованою будівлею холодильника та благоустроєм прилеглої території на території Калинівської селищної ради Броварського району Київської області, друга черга, де генпідрядником зазначено - ТОВ «Александрія» та приступив до виконання будівельних робіт.

Потім, у 2013 році, будучи замовником будівельних робіт, Позивач додатково залучив до будівництва будівельно-монтажну організацію ТОВ «Сістем Енерджи Нью».

Оскільки позивач є замовником будівництва, то має право та можливість на власний розсуд залучати до будівництва субпідрядників у разі такої необхідності, а тому колегія суддів ставиться критично до сумнівів суду першої інстанції з цього приводу, та вважає, їх необґрунтованими.

Так, з матеріалів справи вбачається, що між ТОВ «Техенерготрейд» та TOB «Сістем Енерджи Ньо» було укладено договори на виконання будівельних робіт, а саме: №25-02/13-Х від 25.02.2013р., №13-03/13-Х від 13.03.2013 р., №10-04/13-Х від 10.04.2013р., №19-04/13-Х від 19.04.2013р., № 22-04/13-Х від 22.04.2013р., №11-06/13-Х від 11.06.2013р., № 18-06/13-Х від 18.06.2013р., № 03-07/13-Х від 03.07.2013р., № 20-08/13-Х від 20.08.2013р., №22-08/13-Х від 22.08.2013р., №28-08/13-Х від 28.08.2013р., №02-09/13-Х від 02.09.2013р., №17-09/13-Х від 17.09.2013р., № 23- 09/13-Х від 23.09.2013р., № 16-10/13-Х від 16.10.2013р.

Згідно п.1.1 договорів Продавець зобов'язується виконувати будівельно-монтажні роботи на об'єкті: «Будівництво промтоварних та розподільчих складів з окремо розташованою будівлею холодильника та благоустроєм прилеглої території на території Калинівської селищної ради Броварського району Київської області друга черга», а Покупець приймати та оплачувати виконані Підрядником належної якості роботи на умовах і у порядку, визначених цим Договором.

На виконання умов кожного договору субпідряду сторонами складено наступні документи, копії яких наявні у матеріалах справи: підписання та встановлення договірної ціни, кошториси на конструкції та відомості до них, довідки про вартість виконаних робіт та витрат, акти виконаних робіт, акти приймання виконаних робіт (КБ-2) та податкові накладні.

За результатами дослідження вищеперелічених первинних документів колегія суддів прийшла до висновку, що вони оформлені у відповідності до вимог Закону №996 та Положення №88.

Так, досліджуючи акти приймання будівельних робіт за липень 2013 р. №1 (а.с.60-64 додаток 2), за вересень 2013 р. №1 (а.с.27-29 додаток 2) та №2 (а.с.30-35 додаток 2), за червень 2013 р. № 1 (а.с.113-123 додаток 2), за травень 2013 р. №1 (а.с.188-191 додаток 2), колегією суддів встановлено, що вони в повній мірі відображають зміст та обсяг отриманих будівельно-монтажних робіт із зазначенням конкретного виду вчинених робіт, скільки матеріалу використано тощо.

Також, колегією суддів досліджено акти виконаних робіт, зокрема за квітень 2013 року на влаштування внутрішньої стоянки під автотранспорт (а.с.207 додаток 2), з якого вбачається, які саме роботи були проведені контрагентом позивача та в якій кількості, крім того, зазначено вартість використаного матеріалу та затрачених робіт, тощо, з акту виконаних робіт за березень 2013 року (а.с.223 додаток 2) на влаштування тимчасового освітлення також вбачається, які саме роботи проведено, який матеріал для цього використано та в якій кількості, акт виконаних робіт за вересень 2013 року (а.с.185 додаток 1) також в повній мірі відображає зміст та обсяг господарської операції.

Колегія суддів приймає до уваги доводи позивача, надані в судовому засіданні в суді апеляційної інстанції, що позивачем випадково долучені акти, що не містять дати та підпису (тобто чернетки), у зв'язку з великим обсягом поданих документів, також позивач зазначив, що ним також подані належним чином оформлені документи по спірним операціям.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, що в актах виконаних робіт/послуг не вказана інформація, згідно якої можливо зробити висновок про отримані послуги, оскільки з вказаних актів вбачається, які саме роботи були проведено, їх об'єм та вартість. Наявні в матеріалах справи акти в повній мірі відображають зміст та обсяг господарської операції, а тому є належними доказами на підтвердження реальності укладеного договору.

Також, суд першої інстанції необґрунтовано не прийняв до уваги акти прийнятих робіт за грудень 2013 року, при цьому вказавши, що будівництво завершено в листопаді 2013 року, так як з матеріалів справи вбачається, що будівництво частково завершено в грудні 2013 року та було отримано свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 06.12.2013 № 14137000. Потім об'єкт було передано на реконструкцію і повністю завершено будівництво в 2014 році та отримано свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 26.08.2014 року за № 26017886 (а.с.19 додаток 1).

Тобто, контрагент відповідно до наданих документів продовжував роботу на об'єкті.

Слід також зазначити, що контролюючим органом не заперечувалося факту правильного формування валових витрат та податкового кредиту, який став об'єктом перевірки, на підставі саме вказаних вище документів первинно облікової звітності.

Суми податку на додану вартість за даними податковими накладними включені до податкового кредиту у жовтні місяці 2013 року в сумі 40 907 533,63 грн., відображені у реєстрі отриманих податкових накладних, який відповідає даним додатка 5 до податкової декларації з податку на додану вартість та даним декларації з ПДВ за жовтень 2013 р.

Колегія суддів звертає увагу, що контрагент позивача задекларував податки, за результатами співпраці з позивачем, що підтверджено податковою декларацією з ПДВ ТОВ «Сістем Енерджи Нью» за жовтень 2013 року, розшифровками податкового кредиту в розрізі контрагентів за жовтень 2013 року та реєстром виданих та отриманих податкових накладних за жовтень 2013 року. Всі зазначені документи були прийняті Міністерством доходів і зборів України. Зауважень до цих документів відповідач не мав (а.с.34-77 Додаток №1)

З матеріалів справи вбачається, що позивач мав ділову мету, укладаючи вказані правочини з ТОВ «Сістем Енерджи Нью», що підтверджується наступним.

Згідно пп. 14.1.231 п. 14.1 ст. 14 ПК України, розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Так, на підтвердження подальшої реалізації виконаних ТОВ «Сістем Енерджи Нью» робіт за вищезазначеними договорами у матеріалах справи містяться копії договорів та первинно облікових документів, укладених з третіми особами, а, відтак, оспорювані фінансово-господарські операції здійснювалися за наявності у позивача ділової мети.

Суд також звертає увагу, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не надано доказів відсутності у контрагента позивача (ТОВ «Сістем Енерджи Нью») спеціальної податкової правосуб'єктності на момент укладення з ним вказаних вище правочинів, зокрема, того, що вказана юридична особа не була зареєстрована в якості платника податку на додану вартість або того, що реєстрація останнього платником податку на додану вартість була анульована до спірного періоду. Всупереч цьому, позивачем надано документи, які свідчать, що ТОВ «Сістем Енерджи Нью» на момент укладення з ним договорів та на даний час зареєстрована в якості платника податку на додану вартість

При вирішенні даної справи слід врахувати правову позицію Вищого адміністративного суду України, викладену ним в Інформаційному листі від 20 липня 2010 року № 1112/11/13-10, відповідно до якого процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи: встановлення факту здійснення господарської операції; встановлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку; встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість; встановлення факту надмірної сплати податку на додану вартість у ціні товарів (послуг), що придбані платником податку.

Крім того, як зазначено в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 02 червня 2011 року № 742/11/13-11, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Так, з матеріалів справи вбачається, що контрагент позивача має ліцензію серії АЕ №182545, видану Державною архітектурно-будівекльною інспекцію України (термін дії якої з 07.12.12 р. по 07.12.15 р.) на провадження господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури (а.с.127-128 т.1).

Окрім цього, в матеріалах справи містяться дозвіл №1434.13.32 на експлуатацію важкої техніки та дозвіл №1435.13.32 на виконання небезпечних будівельних робіт, видані ТОВ «Сістем Енерджи Нью» (а.с.129, 130 т.1)

Тобто, дані обставини в повній мірі підтверджують можливість контрагента позивача здійснювати ті роботи, які передбачені умовами договорів.

Щодо оплати за роботи по спірним договорам, то розрахунки між підприємствами проведено у безготівковій формі. На рахунок TOB «Сістем Енерджи Нью» в оплату виконаних робіт були перераховані від ТОВ«Техенерготрейд» грошові кошти на загальну суму 264 852 739,86 грн. (в т.ч. ПДВ 44 142 123,31 грн.).

Досліджуючи умови спірних договорів також слід зазначити наступне.

Згідно п.4.14 договорів Підрядник зобов'язаний виконати з використанням власних ресурсів, якщо інше не встановлено умовами даного договору або додатками до нього, та у встановлені даним договором строки роботи відповідно до проектної документації та договірної ціни, вимог ДБН України, Сніп та додатків до даного договору.

Так, відповідачем не доведене неможливість ТОВ «Сістем Енерджи Нью» здійснювати роботи, передбачені умовами договору та актами прийнятих робіт. Зокрема, позивач подав суду документи, які підтверджують наявність у нього спеціальної техніки для виконання будівельних робіт, а у контрагента наявні всі дозвільні документи на виконання небезпечних робіт чи користування важкою технікою.

Відповідно до п. 4.26 договорів (наприклад, арк. 107 Додатку 1 справи) Підрядник зобов'язаний призначити до початку виконання робіт свого уповноваженого представника на об'єкті, який буде відповідальним за виконання робіт на об'єкті та передати другий екземпляр наказу про призначення замовнику.

В матеріалах справи міститься наказ ТОВ «Сістем Енерджи Нью» №10 від 01.02.2013 року «Про призначення ОСОБА_2 відповідальною особою на об'єкті: будівництво промтоварних та розподільчих складів з окремо розташованою будівлею холодильника та благоустроєм прилеглої території на території Калинівської селищної ради Броварського району Київської області» (а.с.2 т.9).

Також, ОСОБА_2 (відповідальна особа ТОВ «Сістем Енерджи Нью») вів журнал відомостей про виконання робіт, з якого вбачається, коли та які роботи були проведені за спірними договорами (а.с.13-36 т.9).

Крім того, в матеріалах справи містяться наряди-завдання, які були складені ОСОБА_2 (відповідальна особа ТОВ «Сістем Енерджи Нью») та надавалися працівникам для виконання будівельно-монтажних робіт в конкретному обсязі з зазначенням часових меж (а.с.38-250 т.9).

Згідно з п. 4.32 договорів (наприклад, арк. 107 Додатку 1 справи) Підрядник зобов'язаний передати замовнику разом із результатом роботи інформацію щодо експлуатації або іншого використання предмета даного договору (інструкцію по догляду, сертифікати якості на матеріали).

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 (відповідальна особа ТОВ «Сістем Енерджи Нью») отримав накладні на будівлі та технічну документацію по об'єкту будівництва (а.с.3-12 т.9).

Позивачем надано суду акти на закриття прихованих робіт по будівництву промтоварних та розподільчих складів з окремо розташованою будівлею холодильника та благоустроєм прилеглої території на території Калинівської селищної ради Броварського району Київської області з сертифікатами відповідності, з яких вбачається, що вони підписані наступними представниками: генпідрядника - ТОВ «Александрія», будівельно-монтажної організації - ТОВ «Сістем Енерджи Нью», технічного нагляду - ТОВ «Техенерготрейд» та проектної організації - ТОВ «Арсенал Буд» (а.с.1-68 т.10).

На думку колегії суддів, вказані документи в повній мірі підтверджують залучення до будівництва промтоварних та розподільчих складів з окремо розташованою будівлею холодильника та благоустроєм прилеглої території на території Калинівської селищної ради Броварського району Київської області з сертифікатами відповідності в якості будівельно-монтажної організації - ТОВ «Сістем Енерджи Нью».

Всі зазначені вище документи дають можливість прослідкувати коли, ким та в якому обсязі виконувались ТОВ «Сістем Енерджи Нью» будівельно-монтажні роботи за спірними договорами.

Крім того, позивачем долучено до матеріалів справи траншеві звіти, які розроблені для підтвердження необхідності отримання кредитних коштів від АТ «Ощадбанк». У даних звітах, розраховано кошти, які слід заплатити ТОВ «Сістем Енерджи Нью» за виконання робіт по оспорюваним угодам.

Колегія суддів вважає, що аналіз документів наданих позивачем на підтвердження реальності та товарності укладених договорів свідчить, що в них зафіксовано факти здійснення господарських операцій

Отже, колегія суддів приходить до висновку, що реальність та товарність господарських операцій між позивачем та контрагентом доведена позивачем, у зв'язку з чим у позивача було право на формування податкового кредиту та витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування по операціях з вказаним контрагентом.

Крім того, з наданих позивачем документів вбачається кінцевий результат будівництва, зокрема, позивачем надано Сертифікат готовності об'єкта до експлуатації ІУ № 164133321388, який підтверджує ту обставину, що будівельно-монтажні роботи фактично проведені та прийняті замовником.

Також, ТОВ «Техенерготрейд» отримано свідоцтвом на право власності на нерухоме майно від 26.08.2014 року №26017886, зокрема, промтоварні і розподільчі склади з окремо розташованою будівлею холодильника та благоустроєм прилеглої території з добудовою блоку технічного обслуговування (2 черга І-ІІ пускові комплекси) за адресою Київська обл., Броварський район, с. Димитрово, вул. Гоголівська, буд. 1-А (а.с.19 додаток 1)

Слід зазначити, що в наступному на нових об'єктах будівництва позивач співпрацював з контрагентом ТОВ «Сістем Енерджи Нью» та надав суду документи на підтвердження вказаних обставин.

Колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до висновків акту перевірки, контролюючий орган прийшов до висновку про порушення податкового законодавства відповідачем лише на підставі матеріалів досудового розслідування контрагента позивача - ТОВ «Сістем Енерджи Нью».

Однак, щодо відповідальності позивача за можливі протиправні дії його контрагентів, то відповідно до ст. 47 Податкового кодексу України відповідальність за неподання, порушення порядку заповнення документів податкової звітності, порушення строків їх подання контролюючим органом, недостовірність інформації, наведеної у зазначених документах, несуть юридичні особи, постійні представництва нерезидентів, які відповідно до Кодексу визначені платниками податків, а також їх посадові особи. Отже, платник податку несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податків і не може автоматично поширюватись на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Факт порушення контрагентом своїх податкових зобов'язань може бути підставою для висновку про необґрунтованість заявлених платником податку вимог про надання податкової вигоди - відшкодування ПДВ з державного бюджету, якщо податковий орган доведе, що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускали його контрагенти; або що діяльність платника податку, його взаємозалежних або афілійованих осіб спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань, зокрема у випадках, коли такі операції здійснюються через посередників. Дані обставини не знайшли свого підтвердження під час розгляду спору, як в суді першої, так і апеляційної інстанцій.

Так, при розгляді справи судом апеляційної інстанції було підтверджено реальний товарний характер та можливість здійснення таких операцій з урахуванням оперативності проведення операцій та віддаленості контрагентів один від одного, подальше використання позивачем отриманих товарів.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198, 202 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду в разі порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Таким чином вимоги апеляційної скарги підлягають задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню.

Доводи представника відповідача в судовому засіданні не спростовують зміст апеляційної скарги, не відповідають фактичним обставинам справи, тому не заслуговують на увагу.

Керуючись ст.ст. 158, 160, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Техенерготрейд" - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 листопада 2014 року - скасувати.

Постановити по справі нову постанову, якою адміністративний позов задовольнити та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 19.09.2014 року №00012852213.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: Н.І.Горбань

Судді: Г.В. Земляна

Є.О. Сорочко

Повний текст постанови виготовлено 20.02.2015 року

Головуючий суддя Горбань Н.І.

Судді: Земляна Г.В.

Сорочко Є.О.