Рішення № 42861714, 12.02.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.02.2015Справа №910/25548/14

За позовом Приватного підприємства "Творча майстерня "Престиж"

до Публічного акціонерного товариства "НЕОС БАНК"

Третя особа, яка не заявляє

самостійних вимог на предмет

спору на стороні

позивача Приватне акціонерне товариство "Трест Київміськбуд - 1"

про визнання відсутнім права грошової вимоги 129 657,37 дол. США

Суддя Бондаренко Г. П.

Представники сторін:

Від позивача Загура В. П. (дов. № 98 від 08.04.2014)

Кобець Т. М. (дов. № 14 від 13.01.2015)

Від відповідача Семенець І. І. (дов. № Д-914 від 18.07.2014)

Від третьої особи Єрьомін О. В. (дов. № 08 від 04.04.2014)

Вільний слухач Шевчук А. В.

Відповідно до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні 12.02.2015 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Приватне підприємство "Творча майстерня "Престиж" (далі по тексту - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства "НЕОС БАНК" (далі по тексту - відповідач) про визнання відсутнім права грошової вимоги 129 657,37 дол. США, а також позивач просить суд покласти на відповідача витрати по оплаті судового збору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.11.2014 позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 910/25548/14, розгляд справи призначено на 16.12.2014. Цією ж ухвалою в порядку ст. 27 ГПК України залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Приватне акціонерне товариство "Трест Київмісьбуд-1" (далі за текстом - третя особа) як позичальника за кредитним договором №14-257/2010 від 15.06.2010, оскільки рішення у справі може вплинути на його права та обов'язки щодо сторін у справі.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 16.12.2014 заяву Приватного підприємства "Творча майстерня "Престиж" про вжиття заходів забезпечення позову залишено без задоволення з підстав, зазначених у ухвалі, та в порядку ст. 77 ГПК України розгляд справи №910/25548/14 відкладено на 13.01.2015.

В судовому засіданні 13.01.2015 судом в порядку ст. 77 ГПК України оголошено перерву до 20.01.2015.

В судовому засіданні 20.01.2015 оголошувалась перерва до 22.01.2015.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 22.01.2015 в порядку ст. 69 ГПК України продовжено процесуальний строк розгляду справи на 15 днів, клопотання Приватного підприємства "Творча майстерня "Престиж" про витребування доказів за вих. № 25 від 22.01.2015 задоволено та оголошено перерву у розгляді справи на 03.02.2015.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.02.2015 розгляд справи в порядку ст. 77 ГПК України відкладено на 12.02.2015, в зв'язку з неявкою відповідача та третьої особи в судове засідання не виконанням/не поданням сторонами вимог ухвали суду від 22.01.2015 та задоволенням клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи.

12.02.2015 через відділ канцелярії Господарського суду міста Києва позивачем подано пояснення по справі, третьої особою подано клопотання про залучення до справи документів.

Представники сторін та третьої особи в судове засідання 12.02.2015 з'явились, надали суду усні пояснення по справі, в яких представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив.

Позовні вимоги мотивовані тим, що між сторонами було вирішено питання про звернення стягнення на предмет іпотеки за кредитною заборгованістю третьої особи перед відповідачем за договором № 14-257/2010 від 15.06.2010 шляхом позасудового врегулювання на підставі застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, що містилося в іпотечному договорі від 06.07.2010, укладеному між позивачем та відповідачем за реєстровим № 1679 - відповідачу, як іпотекодержателю було 12.09.2013 передано право власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання. А отже, у відповідності до ст. 36 Закону України «Про іпотеку» будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання боржником основного зобов'язання є недійсними. На зазначених підставах, позивач заявляє про недійсність вимоги відповідача сплатити 129 657,37 дол. США., надісланої останнім позивачу у жовтні 2014 року.

Відповідач проти задоволення позову заперечує, з тих підстав, що за рахунок прийнятого на баланс банку заставного майна заборгованість третьої особи за кредитним договором № 14-257/2010 від 15.06.2010 була зменшена 23.10.2013 на суму 4 239745, 35 дол. США або 33 888 284, 58 грн. згідно рішення КІК № 15 від 23.10.2013, і станом на 29.10.2013 залишок заборгованості третьої особи перед банком за вказаним кредитним договором становить 111 066, 80 дол. США, яка була списана за рахунок резерву безнадійної заборгованості. Проте, оскільки списання заборгованості за рахунок резерву, у відповідності до положень п. 7 Порядку відшкодування банками України безнадійної заборгованості за рахунок резерву, затвердженого Постановою Правління НБУ № 172 від 01.06.2011, не є підставою для припинення вимог банку до позичальника/контрагента, відповідачем і була направлена позивачу відповідна вимога від 13.10.2014 за вих. № 0402-03/7629 про порушення основного зобов'язання та/або іпотечного договору, згідно з яким банк запропонував позивачу протягом 30 календарних днів сплатити заборгованість за кредитним договором у розмірі 129 657, 37 доларів США. На зазначеній підставі відповідач просить суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення повноважних представників сторін та третьої особи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті і їх сукупності, господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

15.06.2010 між Відкритим акціонерним товариством «БАНК КІПРУ», правонаступником прав та обов'язків якого нині є відповідач, як банком за умовами договору, та третьою особою, як позичальником за умовами договору, укладено кредитний договір № 14-257/2010 (далі - кредитний договір).

Відповідно до п. 1.1 кредитного договору, відповідач зобов'язався відкрити позичальнику невідновлювальну кредитну лінію в сумі 10 000 000,00 (десять мільйонів) доларів США для завершення будівництва проекту (житлові будинки з вбудовано-прибудованими приміщеннями на пр. Перемоги, 26 в Шевченківському р-ні м. Києва) з 15.06.2010 по 14.06.2013 зі сплатою Libor (1 місяць)+12,5%.

У відповідності до п. 3.6. кредитного договору позичальник зобов'язався сплачувати за користування кредитом процентом в розмірі Libor (1 місяць)+12,5% річних строковий кредит та Libor (1 місяць)+17,5% річних у разі порушення строків повернення кредиту за договором.

В порядку забезпечення виконання кредитних зобов'язань позичальника 06.07.2010 між позивачем, як іпотекодавцем та відповідачем, як іпотекодержателем укладено іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Петровою С. М. та зареєстрований за № 1679 (далі за текстом - іпотечний договір), згідно з яким позивач передав відповідачу в іпотеку 13 (тринадцять) об'єктів нерухомого майна загальною заставною вартістю 92 375 288,00 (дев'яносто два мільйони триста сімдесят п'ять тисяч двісті вісімдесят вісім) грн.

Відповідно до вказаного договору в іпотеку було передано нежилі приміщення з № 1 по № 26 (групи приміщень № 13), з № 1 по № 28 (групи приміщень № 16) - Магазин непродовольчих товарів загальною площею 861,60 кв. м., які розташовані в м. Києві, вул. Оболонська Набережна № 19, корпус 1 (один), (ЛІТЕРА А), заставною вартістю 19 966 000,00 грн.; квартиру номер 1 в будинку номер 19, корпус 1, по Оболонській набережній в м. Києві, загальною площею 137,60 кв. м., яка складається з 3-х жилих кімнат житловою площею 73,30 кв. м., заставною вартістю 5 103 480,00 грн.; квартиру номер 2 в будинку номер 19, корпус 1, по Оболонській набережній в м. Києві, загальною площею 132,70 кв. м., яка складається з 3-х жилих кімнат житловою площею 73,40 кв. м., заставною вартістю 4 921 738,00 грн.; квартиру номер 3 в будинку номер 19, корпус 1, по Оболонській набережній в м. Києві, загальною площею 137,40 кв. м., яка складається з 3-х жилих кімнат житловою площею 75,10 кв. м., заставною вартістю 5 096 056,00 грн.; квартиру номер 4 в будинку номер 19, корпус 1, по Оболонській набережній в м. Києві, загальною площею 132,60 кв. м., яка складається з 3-х жилих кімнат житловою площею 75,40 кв. м., заставною вартістю 4 918 034,00 грн.; квартиру номер 5 в будинку номер 19, корпус 1, по Оболонській набережній в м. Києві, загальною площею 216,60 кв. м., яка складається з 5-ти жилих кімнат житловою площею 118,30 кв. м., заставною вартістю 8 033 529,00 грн.; квартиру номер 6 в будинку номер 19, корпус 1, по Оболонській набережній в м. Києві, загальною площею 221,40 кв. м., яка складається з 5-ти жилих кімнат житловою площею 116,70 кв. м., заставною вартістю 8 211 550,00 грн.; квартиру номер 7 в будинку номер 19, корпус 1 , по Оболонській набережній в м. Києві, загальною площею 132,90 кв. м., яка складається з 3-х жилих кімнат житловою площею 73,70 кв. м., заставною вартістю 4 929 154,00 грн.; квартиру номер 8 в будинку номер 19, корпус 1, по Оболонській набережній в м. Києві, загальною площею 132,70 кв. м., яка складається з 3-х жилих кімнат житловою площею 73,30 кв. м., заставною вартістю 4 921 738,00 грн.; квартиру номер 9 в будинку номер 19, корпус 1, по Оболонській набережній в м. Києві, загальною площею 131,80 кв. м., яка складається з 3-х жилих кімнат житловою площею 75,30 кв. м., заставною вартістю 4 888 361,00 грн.; квартиру номер 10 в будинку номер 19, корпус 1, по Оболонській набережній в м. Києві, загальною площею 131,80 кв. м., яка складається з 3-х жилих кімнат житловою площею 74,70 кв. м., заставною вартістю 4 888 361,00 грн.; квартиру номер 11 в будинку номер 19, корпус 1, по Оболонській набережній в м. Києві, загальною площею 223,70 кв. м., яка складається з 5-ти жилих кімнат житловою площею 116,70 кв. м., заставною вартістю 8 296 857,00 грн.; квартиру номер 12 в будинку номер 19, корпус 1, по Оболонській набережній в м. Києві, загальною площею 221,10 кв. м., яка складається з 5-ти жилих кімнат житловою площею 116,00 кв. м., заставною вартістю 8 200 430,00 грн.

Пунктом 2.4.3. іпотечного договору визначено, що відповідач має право звернути стягнення на предмет іпотеки відповідно до чинного законодавства України у разі, коли в момент настання терміну виконання позивальником будь-яких зобов'язань, забезпечених іпотекою за іпотечним договором, вони не будуть виконані. Право відповідача на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених ст. 12 Закону України «Про іпотеку».

Відповідно до п. 4.4. іпотечного договору сторонами погоджено, що у разі порушенні позичальником умов кредитного договору та/або іпотекодавцем - умов іпотечного договору іпотекодержатель має право на звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі іпотечного договору. У такому випадку договір вважається договором про задоволення вимог іпотекодержателя та є правовстановлюючим документом на предмет іпотеки і правовою підставою для реєстрації права власності на предмет іпотеки.

Пункт 4.4.1. іпотечного договору визначає порядок переходу до іпотекодержателя права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання вимог за кредитним договором.

Так, у разі порушення позичальником умов кредитного договору та/або іпотекодавцем - умов іпотечного договору іпотекодержатель направляє їм вимогу про усунення порушень, в якій зазначає, що в разі невиконання даної вимоги в 30 денний строк іпотекодержатель буде змушений звернути стягнення на предмет іпотеки.

Якщо 30 денний термін пройшов, а порушення позичальником (іпотекодавцем) не усунуті, іпотекодержатель звертається до відповідних державних органів для реєстрації права власності на предмет іпотеки за собою.

Передача у власність відбувається за ціною, визначеною суб'єктом оціночної діяльності на дату передачі предмета іпотеки у власність. Іпотечний договір є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухомість, що є предметом іпотеки.

Пунктом 6.4. іпотечного договору визначено, що з усіх питань, які не врегульовані іпотечним договором, сторони керуються чинним законодавством України.

03.11.2010 між позивачем та відповідачем, також в забезпечення зобов'язань по кредитному договору, укладено іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Петровою С.М. та зареєстрований за № 3154, згідно з яким позивач передав відповідачу в іпотеку будівлю дитячого садка (літ.А) загальною площею 1986,20 кв. м., яка розташована за адресою: м. Київ, проспект Героїв Сталінграда, будинок 10 б (десять «б»), заставною вартістю 19 897 000,00 грн.

Крім того, 28.01.2011 між позивачем та відповідачем в забезпечення кредитного договору, укладено іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Петровою С. М. та зареєстрований за № 205, відповідно до якого позивач передав в іпотеку відповідачу три об'єкти нерухомого майна заставною вартістю 33 980 927,00 грн., за яким в іпотеку передано нежилі приміщення з № 1 по № 6 (групи приміщень № 62), з № 1 по № 29 (групи приміщень № 60) (в літ. А), ВІДДІЛЕННЯ БАНКУ, загальною площею 777,20 кв. м., які розташовані за адресою: м. Київ, проспект Героїв Сталінграда, будинок 26-«а», заставною вартістю 21 744 500,00 грн.; нежилі приміщення з № 1 по № 13 (групи приміщень № 14 ) - офіс № 1 (в літ. А), загальною площею 171,70 кв. м., які розташовані за адресою: м. Київ, вул. Оболонська набережна, будинок 15, корпус 1, заставною вартістю 4 411 940,00 грн.; нежилі приміщення з № 1 по № 24 (групи приміщень № 13) - перукарня (в Літ. А), загальною площею 309,40 кв. м., які розташовані за адресою: м. Київ, вул. Оболонська набережна, будинок 15, корпус 1, заставною вартістю 7 824 486,00 грн.

У визначений кредитним договором термін - до 14.06.2013 позичальник кредитних коштів відповідачу не повернув.

19.06.2013 відповідач звернувся до позичальника та позивача як майнового поручителя, з повідомленням про порушення умов кредитного та іпотечного договорів та вимогою про усунення порушень, яка отримана позивачем 05.07.2013, шляхом погашення кредиту, відсотків та інших платежів усього на суму 4 546 077,82 доларів США, що складає еквівалент 36 335 385, 15 (тридцять шість мільйонів триста тридцять п'ять тисяч триста вісімдесят п'ять гривень 15 копійок) грн. за курсом НБУ 7,993 грн. за 1 дол. станом на 18.06.2013, у тому числі: 4 350 812, 12 дол. США або 34 776 041,52 грн. - заборгованості по кредиту; 42 972, 89 дол. США або 343 482,31 грн. - заборгованості по оплаті процентів; 19,15 дол. США або 153,07 грн. - пені; 152 273, 63 дол. США або 1 215 708,25 грн. - комісії за невикористання залишку кредиту.

У вказаному повідомленні відповідачем було, зокрема, вказано, що у випадку якщо зазначені порушення не будуть виправлені позичальником та/або іпотекодавцем протягом 30 днів з моменту отримання такого повідомлення (вимог), банк буде змушений звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом отримання права власності на предмет іпотеки.

Оскільки позичальником не було усунуто порушення умов кредитного договору протягом одного місця з моменту отримання повідомлення, відповідач задовольнив свої вимоги у позасудовому порядку на підставі іпотечного договору та звернув стягнення на визначене у ньому нерухоме майно, шляхом набуття такого майна у власність.

Відповідно до витягів з державного реєстру прав на нерухому майно від 04, 05 та 21 жовтня 2013 року відповідач 11, 12 вересня 2013 року здійснив державну реєстрацію права власності на предмет іпотеки за іпотечним договором, а саме: на магазин непродовольчих товарів загальною площею 861, 60 кв. м., який розташований в м. Києві, вул. Оболонська Набережна № 19, корпус 1 (один), (ЛІТЕРА А); квартиру номер 1 в будинку номер 19, корпус 1, по Оболонській набережній в м. Києві, загальною площею 137, 60 кв. м., яка складається з 3-х жилих кімнат житловою площею 73,30 кв. м.; квартиру номер 2 в будинку номер 19, корпус 1, по Оболонській набережній в м. Києві, загальною площею 132,70 кв. м., яка складається з 3-х жилих кімнат житловою площею 73,40 кв. м.; квартиру номер 3 в будинку номер 19, корпус 1, по Оболонській набережній в м. Києві, загальною площею 137,40 кв. м., яка складається з 3-х жилих кімнат загальною площею 137, 4 кв. м.; квартиру номер 4 в будинку номер 19, корпус 1, по Оболонській набережній в м. Києві, загальною площею 132, 60 кв. м., яка складається з 3-х жилих кімнат житловою площею 75,40 кв. м.; квартиру номер 5 в будинку номер 19, корпус 1, по Оболонській набережній в м. Києві, загальною площею 216,60 кв. м., яка складається з 5-ти жилих кімнат житловою площею 118,30 кв. м; квартиру номер 6 в будинку номер 19, корпус 1, по Оболонській набережній в м. Києві, загальною площею 221,40 кв. м., яка складається з 5-ти жилих кімнат житловою площею 116,70 кв. м.; квартиру номер 7 в будинку номер 19, корпус 1, по Оболонській набережній в м. Києві, загальною площею 132,90 кв. м., яка складається з 3-х жилих кімнат житловою площею 73,70 кв. м.; квартиру номер 8 в будинку номер 19, корпус 1, по Оболонській набережній в м. Києві, загальною площею 132, 70 кв. м., яка складається з 3-х жилих кімнат житловою площею 73, 30 кв. м.; квартиру номер 9 в будинку номер 19, корпус 1, по Оболонській набережній в м. Києві, загальною площею 131,80 кв. м., яка складається з 3-х жилих кімнат житловою площею 75,30 кв. м.; квартиру номер 10 в будинку номер 19, корпус 1, по Оболонській набережній в м. Києві, загальною площею 131,80 кв. м., яка складається з 3-х жилих кімнат житловою площею 74,70 кв. м.; квартиру номер 11 в будинку номер 19, корпус 1, по Оболонській набережній в м. Києві, загальною площею 223,70 кв. м., яка складається з 5-ти жилих кімнат житловою площею 116,70 кв. м.; квартиру номер 12 в будинку номер 19, корпус 1, по Оболонській набережній в м. Києві, загальною площею 221,10 кв. м., яка складається з 5-ти жилих кімнат житловою площею 116,00 кв. м.

Згідно копій наявних в матеріалах справи звітів про оцінку майна складених суб'єктом оціночної діяльності, фізичною особою - підприємцем Шевченко Г. Р. (сертифікат суб'єкта оціночної діяльності виданий ФДМУ від 11.05.2011 за № 11811/11), на підстав договору № 2008/13 від 20.08.2013 укладеного з ПАТ «БАНК КІПРУ» станом на дату оцінки - 20.08.2013 (термін дії висновків до 20.02.2014) загальна вартість предмету іпотеки за іпотечним договором складала 37 688 580, 00 грн.

Відповідно до меморіальних ордерів від 28.10.2013 №№ 8672037, 8672078, 8672119, 8672142, 8672158, 8672216, 8671988, 8671931, 8671877, 8671797, 8671732, 8671680, 8672245 відповідач здійснив оприбуткування у власному бухгалтерському обліку нерухомого майна, усього на загальну суму 37 688 580,00 грн. При цьому, відповідно до зазначених меморіальних ордерів було погашено 1 215 708, 25 грн. простроченої комісії (330 912, 28 + 884 795, 97 = 1 215 708, 25), 4 239 745,35 доларів США, або 33 888 284, 58 грн. заборгованості по кредиту, 323 356,33 доларів США, або 2 584 587,15 грн. заборгованості за простроченими процентами.

13 жовтня 2014 року відповідач вдруге направив позивачу та позичальнику повідомлення за вих. № 0402-03/7629 про порушення основного зобов'язання та/або іпотечного договору, згідно з яким відповідач запропонував позивачу та третій особі протягом тридцяти календарних днів сплатити заборгованість за кредитним договором у розмірі 129 657,37 дол. США, що складається з: простроченої заборгованості в розмірі 111 066,80 дол. США; прострочених процентів в розмірі 18 590,57 дол. США.

У вказаному повідомленні відповідачем було зазначено, що позичальник не повернув банку кредитні кошти надані за кредитним договором, і станом на 10.10.2014 заборгованість не погашена та складає 129 657, 37 доларів США. Крім того, відповідач вказав, що у випадку невиконання його вимоги у вказані строки, він почне процедуру звернення стягнення на забезпечення відповідно до укладених з позивачем договорів іпотеки.

Із розрахунку заборгованості за кредитним договором станом на 10.10.2014, наданим в матеріали справи відповідачем вбачається, що в період з 12.04.2011 по 28.10.2013 відповідач рахує за третьою особою заборгованість по тілу кредиту в розмірі 4 350 812, 15 доларів США, а з 29.10.2013 по 09.10.2014 - 111 066, 80 доларів США, на яку нараховує впродовж всього періоду відсотки за користування кредитом на відповідні суми заборгованості.

Спір у справі виник щодо наявності у відповідача права вимоги до відповідача щодо оплати заборгованості за кредитним договором станом на 10.10.2014 в розмірі 129 657, 37 доларів США, з яких заборгованість по кредиту складає 111 066, 80 доларів США, заборгованість по сплаті процентів складає 18 590, 57 доларів США.

Предметом позову є вимога про визнання відсутнім у відповідача права вимоги до відповідача щодо оплати заборгованості за кредитним договором станом на 10.10.2014 в розмірі 129 657, 37 доларів США.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Іпотечний договір від 06.07.2010 посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Петровою С. М. та зареєстрований за № 1679, укладений між сторонами за своє правовою природою є договором застави нерухомого майна - іпотекою, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 49 Цивільного кодексу України та Закону України «Про іпотеку».

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема заставою.

Згідно ст. 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави). Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи (ст. 575 ЦК України).

Відповідно до ст. 589 ЦК України у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

За приписами ст. 590 ЦК України, звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 33 Закону України «Про іпотеку» встановлено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Відповідно до положень ст. 35 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Якщо вимога за основним зобов'язанням підлягає виконанню у грошовій формі, розмір цієї вимоги визначається на підставі іпотечного договору або договору, що обумовлює основне зобов'язання, у чітко встановленій сумі чи шляхом надання критеріїв, які дозволяють встановити розмір цієї вимоги на конкретний час протягом строку дії основного зобов'язання (ст. 7 Закону України «Про іпотеку»).

Статтею 36 Закону України «Про іпотеку» передбачено позасудове врегулювання. Так, згідно вказаної статті, сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.

Після завершення позасудового врегулювання будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання боржником основного зобов'язання є недійсними.

Відповідно до положень ст. 37 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

Іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності.

Як встановлено судом, сторонами в іпотечному договорі, а саме пунктами 4.4., 4.4.1. було погоджено право відповідача на звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі іпотечного договору та порядок переходу права власності на предмет іпотеки до відповідача.

Згідно погодженого сторонами порядку переходу права власності на предмет іпотеки відповідач звертається до відповідних державних органів для реєстрації права власності на предмет іпотеки за собою, якщо у 30 денний термін з моменту направлення (отримання) позичальнику та іпотекодавцю вимоги про усунення порушень кредитного договору не виконані та порушення не усунуті.

Судом було встановлено, що відповідач звернувся до державних органів для реєстрації права власності на предмет іпотеки за ним і зареєстрував відповідні права, а отже скористався своїм правом на позасудове врегулювання.

Відповідно до ч. 1ст. 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Згідно з абз. 3 ч. 2 ст. 331 ЦК України якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Отже, відповідач набув право власності на іпотечне майно на підставі іпотечного застереження в іпотечному договорі, з моменту державної реєстрації - 11- 12 вересня 2013 року. При цьому, на цей момент, сума заборгованості, що рахувалася за третьою особою та позивачем, на момент фактичного задоволення вимог відповідача у справі була визначена тільки вимогою відповідача від 19.06.2013 року до позичальника та позивача як майнового поручителя за повідомленням на суму 4 546 077,82 доларів США, що складає еквівалент 36 335 385, 15 (тридцять шість мільйонів триста тридцять п'ять тисяч триста вісімдесят п'ять гривень 15 копійок) грн. Як встановлено судом, сума вартості іпотечного майна, за рахунок якого було задоволено вказану вимогу, згідно оцінки на момент фактичного задоволення складала 37668580,00 грн., а отже її вистачало для задоволення в позасудовому порядку вимоги відповідача у справі.

За таких обставин та враховуючи положення до частини 6 ст. 36 Закону України "Про іпотеку", суд дійшов висновку, що відповідач здійснив звернення стягнення на предмет іпотеки в позасудовому порядку шляхом набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку», у зв'язку з чим будь-які наступні вимоги Банку щодо виконання позивачем основного зобов'язання (які випливають з кредитного договору) є недійсними.

При цьому, суд звертає увагу сторін, що відповідно до повідомлення про порушення умов кредитного та іпотечного договорів та вимоги про усунення порушень від 19.06.2013 відповідач вимагав усунення порушень шляхом погашення кредиту, відсотків та інших платежів усього на суму 4 546 077,82 доларів США, що складає еквівалент 36 335 385, 15 (тридцять шість мільйонів триста тридцять п'ять тисяч триста вісімдесят п'ять гривень 15 копійок) грн. за курсом НБУ 7,993 грн. за 1 дол. станом на 18.06.2013, у тому числі: 4 350 812, 12 дол. США або 34 776 041,52 грн. - заборгованості по кредиту; 42 972, 89 дол. США або 343 482,31 грн. - заборгованості по оплаті процентів; 19,15 дол. США або 153,07 грн. - пені; 152 273, 63 дол. США або 1 215 708,25 грн. - комісії за невикористання залишку кредиту. А відповідно до меморіальних ордерів, копії яких наявні в матеріалах справи, відповідач здійснив оприбуткування у власному бухгалтерському обліку нерухомого майна, усього на загальну суму 37 688 580,00 грн. А отже, вимоги відповідача викладені в повідомленні від 19.06.2013 були виконані за рахунок заставного майна повністю.

Іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору (ст. 3 Закону України «Про іпотеку»). Частиною 1 статті 598 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. В силу ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Оформленням права власності на предмет іпотеки за відповідачем та оприбуткування набутого нерухомого майна в бухгалтерському обліку відповідача свідчить про завершення позасудового врегулювання звернення стягнення на предмет іпотеки, а відтак про недійсність будь-яких наступних вимог відповідача щодо виконання боржником основного зобов'язання, в тому числі вимоги відповідача від 13 жовтня 2014 року щодо сплатити заборгованості за кредитним договором у розмірі 129 657,37 дол. США, що складається з: простроченої заборгованості в розмірі 111 066,80 дол. США; прострочених процентів в розмірі 18 590,57 дол. США, а тому право на їх стягнення у відповідача відсутнє.

При цьому суд звертає увагу сторін, що право власності за заставне майно за іпотечним договором набув, як вбачається із копій наявних в справі витягів з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, 11 та 12 вересня 2013 року, а оприбуткування майна здійснив тільки 29 жовтня 2013 року, нараховуючи позичальнику в період з 11.09.2013 по 28.10.2013 проценти за користування кредиту на суму заборгованості - 4 350 812, 15 доларів США, що і призвело в розрахунках банку до неповного погашення заборгованості за кредитним договором за рахунок заставного майна.

Доводи наведені відповідачем в запереченнях на позовну заяву, не спростовують доводів позивача викладених в позовній заяві, оскільки базуються на обставинах самостійного зменшення банком заборгованості третьої особи за рахунок заставного майна згідно рішення КІК № 15 від 23.10.2013.

Відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання права, що в рівній мірі означає як наявність права, так і його відсутність або й відсутність обов'язків.

Зі змісту ч. 3 ст. 16 ЦК України вбачається, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

З цією метою суд повинен з'ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.

Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам належить зважати й на його ефективність з точки зору ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У п. 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань. Крім того, Суд указав на те, що за деяких обставин вимоги ст. 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Таким чином, виходячи із загальних засад цивільного законодавства і судочинства, права особи на захист в суді порушених або невизнаних прав, рівності процесуальних прав і обов'язків сторін, суд дійшов висновку про те, що у випадку невизнання кредитором відсутності обов'язку у іпотекодавця (права не виконувати вимогу іпотекодержателя), передбаченого ч. 6 ст. 36 Закону України «Про іпотеку», таке право підлягає захисту судом за позовом іпокодавця шляхом визнання його права на підставі п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, при цьому, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст. 43 ГПК України).

За таких обставин, враховуючи встановлення судом усіх обставин, які є необхідними для визнання відсутнім у відповідача права грошової вимоги за кредитним договором № 14-257/2010 від 15.06.2010, з огляду на висновки суду про застосування до правовідносин сторін ст. 36 Закону України «Про іпотеку», господарський суд дійшов висновку про задоволення позову про визнання відсутнім у відповідача права грошової вимоги в сумі 129 687, 37 доларів США за кредитним договором № 14-257/2010 від 15.06.2010, укладеним між Відкритим акціонерним товариством «Банк Кіпру», правонаступником прав та обов'язків якого нині є відповідач та третьою особою.

Витрати по оплаті судового збору, з огляду на задоволення позовних вимог в порядку ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст. ст. 4, 49, 75, 82 - 85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

2. Визнати відсутнім у Публічного акціонерного товариства «НЕОС БАНК» (03035, м. Київ, вул. Митрополита Василя Липківського, буд. 45; ідентифікаційний код 19358784) права грошової вимоги в сумі 129 687 (сто двадцять дев'ять тисяч шістсот вісімдесят сім) доларів США 37 центів за кредитним договором № 14-257/2010 від 15.06.2010, укладеним між Відкритим акціонерним товариством «БАНК КІПРУ» (ідентифікаційний код 19358784), правонаступником прав та обов'язків якого є Публічне акціонерне товариство «НЕОС БАНК» (03035, м. Київ, вул. Митрополита Василя Липківського, буд. 45; ідентифікаційний код 19358784), та Приватним акціонерним товариством «Трест Київміськбуд-1» (04205, м. Київ, вул. Маршала Тимошенка, 29 - Б; ідентифікаційний код 31176312).

3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «НЕОС БАНК» (03035, м. Київ, вул. Митрополита Василя Липківського, буд. 45; ідентифікаційний код 19358784; в порядку визначеному Законом України «Про виконавче провадження») на користь Приватного підприємства «Творча майстерня «ПРЕСТИЖ» (04205, м. Київ, вул. Маршала Тимошенка, 29-Б, ідентифікаційний код 31902622) 40 897 (сорок тисяч вісімсот дев'яносто сім) грн. 00 коп. судових витрат.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 19.02.2015.

Суддя Г.П. Бондаренко