Ухвала суду № 42861626, 11.02.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 лютого 2015 року м. Київ К/800/8563/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: Лосєва А.М., Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,розглянувши у порядку письмового провадження

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Техенергохім»

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 12.10.2012

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17.01.2013

у справі № 0870/6203/12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Техенергохім»

до Головного державного податкового інспектора Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Запорізької області Держаної податкової служби Васильєвої Ганни Василівни

Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Запорізької області Держаної податкової служби

про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 12.10.2012 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Техенергохім» (далі-позивач або ТОВ «Техенергохім») до головного державного податкового інспектора Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Васильєвої Ганни Василівни (надалі - відповідач 1), Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби (надалі - відповідач 2) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задоволено частково: визнанно протиправними дії відповідача 1 щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Техенергохім» на підставі наказу відповідача 2 від 08.12.2011 № 2018; в задоволенні решти вимог відмовлено.

Частково задовольняючи позовні вимоги ТОВ «Техенергохім», суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність виходу за межі позовних вимог виходячи з того, що у зв'язку з відсутністю документів, які могли б підтвердити факт передоручення відповідачем 2 проведення перевірки позивача відповідачу 1, відповідна перевірка була проведена особою, яка не мала повноважень на її проведення, чим порушено права позивача.

При цьому, відмовляючи у задоволенні позовних вимог ТОВ «Техенергохім» в іншій частині, суд першої інстанції виходив з того, що діяльність контролюючого органу із оформлення результатів перевірки, зокрема із складання акта перевірки та формування його змісту не може порушувати права та/або охоронювані законом інтереси особи в публічно-правових відносинах.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17.01.2013 скасовано рішення суду першої інстанції та постановлено нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з того, що наявність наказу керівника податкової інспекції є достатньою підставою для початку проведення перевірки, незалежно від того, якою посадовою особою податкового органу фактично проводиться перевірка, адже ці питання є внутрішньою організаційною компетенцією податкового органу та не впливають на обсяг прав самого податкового органу, визначених статтею 20 Податкового кодексу України.

Вважаючи рішення суду апеляційної інстанцій таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, ТОВ «Техенергохім» звернулося до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить змінити судове рішення суду першої інстанції, скасувавши судове рішення суду апеляційної інстанції та задовольнивши позовні вимоги.

Відповідач 1 письмових заперечень на касаційну скаргу не подав.

Відповідач 2 подав клопотання про розгляд справи без участі уповноваженого представника, при цьому зауваживши про те, що проти касаційної скарги заперечує.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

У зв'язку з неприбуттям у судове засідання жодної з осіб, які беруть участь у справі, що були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, на підставі частини 1 статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України, вирішила розглядати справу у порядку письмового провадження.

Переглянувши рішення суду апеляційної інстанції у межах касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що з 12.12.2011 по 16.12.2011 відповідно до наказу ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя від 08.12.2011 № 2018 та на підставі пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.50.3 ст.50, пп.75.1.2 п.75.1 ст.75, пп.78.1.3 п.78.1 ст.78, ст.79, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, головним державним податковим ревізором-інспектором відділу адміністрування податку на додану вартість управління оподаткування юридичних осіб ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя, інспектором податкової служби І рангу Васильєвою Ганною Василівною була проведена позапланова невиїзна документальна перевірка позивача з питань правомірності формування податкового кредиту за рахунок податкових накладних, виписаних контрагентами в періоди, що перевищили 365 календарних днів, за період з 01.08.2011 по 30.08.2011, за результатами якої складено Акт від 23.12.2011 № 5239/15-2/22161169.

При цьому, відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України (надалі - Кодекс), він, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Права контролюючих органів проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення, закріплені у підпункті 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Кодексу.

Згідно з пунктом 75.1. статті 75 Кодексу, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Порядок проведення документальних позапланових перевірок встановлений ст. 78 Кодексу.

Так, відповідно до пункту 78.4. статті 78 Кодексу, про проведення документальної позапланової перевірки керівник контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

При цьому, пунктом 78.5. статті 78 встановлено, що допуск посадових осіб контролюючих органі до проведення документальної позапланової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу. Документальна позапланова невиїзна перевірка здійснюється у порядку, передбаченому статтею 79 цього Кодексу.

Згідно пункту 79.1. статті 79 Кодексу, документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки (пункт 79.2. статті 79 Кодексу).

Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

Виходячи з аналізу наведених норм вбачається, що право контролюючого органу, а не його окремої посадової особи, на проведення позапланової невиїзної перевірки, виникає з моменту повідомлення або вручення платнику податків чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки. Тобто, таке право залежить від належного виконання контролюючим органом вимог пункт 79.2. статті 79 Кодексу. Факт виконання контролюючим органом зазначених вимог Кодексу скаржником не оскаржувався.

При цьому, законодавець не ставить в залежність право контролюючого органу на проведення документальної позапланової невиїзної перевірки платника податків від суб'єктного складу посадових осіб контролюючого органу визначених для її проведення, оскільки це є формальним питанням внутрішньої організації контролюючого органу та не впливає на обсяг його прав.

Таким чином, виходячи з наведеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що судом апеляційної інстанції правильно встановлено, що наявність наказу керівника податкової інспекції в даному випадку, разом з іншими обставинами (зокрема, наявністю підстав для проведення перевірки), є достатньою підставою для початку проведення перевірки, незалежно від того, якою посадовою особою податкового органу фактично проводиться перевірка.

Виходячи з системного аналізу вищенаведеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що рішення суду апеляційної інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог є законним та обґрунтованим, а тому не вбачає підстав для його скасування. Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують.

Відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст. 210, 214, 215, 220, 222, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Техенергохім» залишити без задоволення.

2. Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17.01.2013 у справі № 0870/6203/12 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 - 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя(підпис) А.М. Лосєв Судді(підпис)Л.І. Бившева Т.М. Шипуліна