Ухвала суду № 42858049, 23.02.2015, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 134/2083/14-ц Провадження № 22-ц/772/546/2015Головуючий в суді першої інстанції Зарічанський В. Г.Категорія 53Доповідач Пащенко Л. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" лютого 2015 р. м. Вінниця

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області в складі:

Головуючого: Пащенко Л.В.

Суддів: Жданкіна В.В., Ковальчука О.В.

При секретарі: Агеєвій Г.В.

розглянувши у відкритому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за апеляційною скаргою представника Комунальної установи «Крижопільський районний медичний центр первинної медико-санітарної допомоги» - Дятлюк Ганни Григорівни

на рішення Крижопільського районного суду від 23 грудня 2014 року

по справі за позовом ОСОБА_3 до Комунальної установи «Крижопільський районний медичний центр первинної медико-санітарної допомоги» про зміну формулювання звільнення, -

ВСТАНОВИЛА:

В жовтні 2014 року ОСОБА_3 звернулася в суд з позовом до Комунальної установи «Крижопільський районний медичний центр первинної медико-санітарної допомоги» про зміну формулювання звільнення.

В заяві зазначала, що згідно з наказом №77 від 05.08.2014 року вона-позивач була прийнята на роботу на посаду завідувача-лікаря сімейної медицини Гарячківської амбулаторії ЗПСМ. Згідно з наказом №90-к від 23.09.2014 року вона була звільнена з роботи за прогул без поважних причин з 23.09.2014 року.

Вважає вказане формулювання її звільнення незаконним і необґрунтованим. Тому звернулась з даним позовом в суд і, збільшивши позовні вимоги в ході розгляду справи судом заявою від 04.12.2014 року (а.с.73), просила визнати незаконним та скасувати наказ №90-к від 23.09.2014 року, виданий Комунальною установою «Крижопільський районний медичний центр первинної медико-санітарної допомоги», яким її-Попович Л.В. було звільнено з роботи за прогул без поважних причин з 23.09.2014 року; визнати звільнення її з роботи з посади завідувача-лікаря сімейної медицини Гарячківської амбулаторії ЗПСМ за прогули з 23.09.2014 року згідно з п.4 ст.40 КЗпП незаконним; змінити формулювання звільнення і визнати її звільненою з роботи з посади завідувача-лікаря сімейної медицини Гарячківської амбулаторії ЗПСМ згідно ст.38 КЗпП України за власним бажанням з 17.09.2014 року; зобов'язати Комунальну установу «Крижопільський районний медичний центр первинної медико-санітарної допомоги» внести зміни до її трудової книжки, а саме: зробити запис про скасування наказу №90 від 23.09.2014 року і внести запис про звільнення її-позивача з роботи за власним бажанням з 17.00.2014 року згідно ст.38 КЗпП України та стягнути з відповідача на її користь моральну шкоду в розмірі 3000 грн. і витрати за наданням правової допомоги в сумі 3000 грн.

Рішенням Крижопільського районного суду від 23 грудня 2014 рокупозовні вимоги ОСОБА_3 задоволено частково. Визнано незаконним та скасовано наказ №90-к від 23.09.2014 року, виданий Комунальною установою «Крижопільський районний медичний центр первинної медико-санітарної допомоги», яким ОСОБА_3 була звільнена з роботи за прогул без поважних причин з 23.09.2014 року.

Визнано звільнення ОСОБА_3 з роботи з посади завідувача-лікаря сімейної медицини Гарячківської амбулаторії ЗПСМ за прогули з 23.09.2014 року згідно з п.4 ст.40 КЗпП України незаконним.

Змінено формулювання звільнення і визнано ОСОБА_3 звільненою з роботи з посади завідувача-лікаря сімейної медицини Гарячківської амбулаторії ЗПСМ згідно ст.38 КЗпП України за власним бажанням з 17.09.2014 року.

Зобов'язано Комунальну установу «Крижопільський районний медичний центр первинної медико-санітарної допомоги» внести зміни до трудової книжки ОСОБА_3, а саме: зробити запис про скасування наказу №90-к від 23.09.2014 року і внести запис про звільнення позивача з роботи за власним бажанням з 17.00.2014 року згідно ст.38 КЗпП України.

Стягнуто з відповідача на користь позивача 900 грн. у відшкодування витрат за надання правової допомоги та 243,60 грн. судового збору на користь держави.

В решті позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі представник відповідача просить рішення суду, як постановлене з порушенням вимог закону, скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу в позові.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників відповідача, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення по слідуючих підставах.

З матеріалів справи вбачається, що позивач працювала у відповідача з 01.08.2012 року по 31.07.2014 року лікарем-інтерном по спеціальності загальна практика - сімейна медицина і була звільнена з цієї посади наказом №71-к від 28.07.2014 року в зв'язку з закінченням інтернатури. Згідно наказу №74-к від 05.08.2014 року позивач прийнята відповідачем на роботу на посаду завідувача-лікаря сімейної медицини Гарячківської амбулаторії ЗПСМ з 05.08.2014 року (а.с.8,9,10,43). Наказом №90-к від 23.09.2014 року позивача ОСОБА_3 було звільнено з роботи з 23.09.2014 року по п.4 ст.40 КЗпП України за прогули без поважних причин (а.с.10-зворот,11).

Вирішуючи спір, суд встановив, що через відсутність регулярного автобусного сполучення між смт. Крижопіль, де проживає позивач, і с. Гарячківка, де працювала позивач, та наявністю малолітньої дитини, позивач 01.09.2014 року звернулася до відповідача з заявою про звільнення її з роботи за власним бажанням, але їй було відмовлено в прийнятті заяви головним лікарем (а.с.42). З огляду на це, ОСОБА_3 поштою, рекомендованим листом, направила (повторно) відповідачу заяву від 03.09.2014 року, в якій просила звільнити її з роботи за власним бажанням з 17.09.2014 року, і дану заяву (поштовим відправленням) відповідач отримав 04.09.2014 року (а.с.12,13,30).

Відповідно до ч.1 ст.38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні.

Як видно, наказ №90-к про звільнення позивача було видано 23.09.2014 року і звільнено ОСОБА_3 було за прогули без поважних причин 01.09; 02.09; 03.09; 19.09. та 22.09.2014 року (а.с.11).

Судом також встановлено, що факт відсутності позивача на робочому місці без поважних причин 01.09; 02.09 та 03.09.2014 року належними та переконливими доказами не доведено, а 19.09 та 22.09.2014 року позивач і не повинна була знаходитись на робочому місці, оскільки трудовий договір був (фактично з 17.09.2014 року) розірваний і наміру його продовжувати у позивача не було.

При цьому, суд правильно не прийняв до уваги твердження представника відповідача про те, що оскільки позивач вийшла на роботу 18.09.2014 року, то позивач відмовилася від розірвання трудового договору, так як згідно пояснень позивача вона 18.09.2014 року вийшла на роботу щоб забрати належні їй особисті речі і наміру продовжити роботу у відповідача у неї не було. Ці пояснення позивача відповідачем жодними доказами не спростовано.

Крім того, відповідно правових позицій Верховного Суду України та за змістом ст.ст.38,40 КЗпП України у разі подачі працівником заяви про звільнення за власним бажанням власник або уповноважені ним орган дійсно не позбавлений права звільнити його за винні дії з підстав, передбачених законом, але до закінчення, встановленого ст.38 КЗпП, строку попередження, оскільки після закінчення цього строку (два тижні) трудовий договір вважається розірваним.

Зважаючи на наведене, суд зробив обґрунтований висновок, що навіть при доведеності прогулу позивача без поважних причин 01-03 вересня 2014 року, власник міг би звільнити ОСОБА_3 з цих підстав дише до 17.09.2014 року.

Згідно ч.3 ст.235 КЗпП України у разі визнання формулювання причини звільнення неправильним або таким, що не відповідає чинному законодавству, у випадках, коли це не тягне поновлення на роботі, орган, який розглядає трудовий спір, зобов'язаний змінити формулювання і вказати в рішенні причину звільненні у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства та з посиланням на відповідну статтю (пункт) закону.

Врахувавши вищевказані обставини справи та вимоги закону, суд дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог позивача щодо визнання незаконним та скасування наказу відповідача за №90-к від 23.09.2014 року про звільнення ОСОБА_3 з роботи за прогул без поважних причин з 23.09.2014 року, визнання незаконним звільнення позивача з роботи з посади завідувача-лікаря сімейної медицини Гарячківської амбулаторії ЗПСМ за прогули з 23.09.2014 року по п.4 ст.40 КЗпП України, зміни формулювання звільнення і визнання ОСОБА_3 звільненою з роботи з посади завідувача-лікаря сімейної медицини Гарячківської амбулаторії ЗПСМ згідно ст.38 КЗпП України за власним бажанням з 17.09.2014 року та зобов'язання відповідача внести відповідні зміни до трудової книжки позивача ОСОБА_3, оскільки звільнення позивача з вини відповідача було проведено незаконно.

Відмовляючи в позові в частині вимог щодо стягнення моральної шкоди, суд виходив з того, що саме поновлення прав позивача є відшкодуванням моральної шкоди з врахуванням того, що основна вимога позивача до відповідача - це звільнення з роботи за власним бажанням, що позивач і намагалася зробити з 01.09.2014 року та наміру продовжити роботу у відповідача у неї не було.

Рішення суду відповідає матеріалам справи та вимогам закону.

Посилання відповідача в скарзі на те, що суд не звернув уваги на представлені доповідні та пояснювальні записки щодо прогулів позивача, то ці доводи не можуть бути взяті уваги, оскільки, як видно, названі записки (а.с.31-33) датовані 19.09. та 22.09.2014 року, тобто вони написані вже після фактичного розірвання (припинення) трудового договору з відповідачем на підставі заяви позивача від 03.09.2014 року.

Решта доводів апеляційної скарги також безпідставні, необгрунтовані та висновків суду не спростовують. А рішення суду щодо відмови в частині позовних вимог позивача, як видно зі змісту апеляційної скарги, фактично представником відповідача не оскаржується.

Керуючись ст. ст. 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу представника Комунальної установи «Крижопільський районний медичний центр первинної медико-санітарної допомоги» - Дятлюк Ганни Григорівни відхилити.

Рішення Крижопільського районного суду від 23 грудня 2014 року залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку у Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня її проголошення.

Судді:

З оригіналом вірно:/підпис/