Ухвала суду № 42857971, 24.02.2015, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 149/19/15-ц Провадження № 22-ц/772/628/2015Головуючий в суді першої інстанції Войнаревич М. Г.Категорія 50Доповідач Міхасішин І. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" лютого 2015 р. м. Вінниця

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області в складі:

Головуючого: Міхасішина І.В.

Суддів: Голоти Л.О., Стадника І.М.

При секретарі: Куленко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 12 січня 2015 року про відмову у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі, -

встановила:

В січні 2015 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3, в якому просила змінити розмір аліментів, стягуваних з відповідача рішенням Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 12 грудня 2012 року на утримання неповнолітньої дитини - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, з ? частини усіх видів доходу відповідача та визначити розмір аліментів в твердій грошовій сумі 1500 грн. щомісячно, з дня набрання рішенням законної сили до досягнення дитиною повноліття.

Позовні вимоги обґрунтовувала тим, що коштів, стягуваних за рішенням суду, не достатньо на утримання дитини, а саме дочка часто хворіє та потребує постійних витрат на лікування, на навчання в школі та позашкільне навчання, одяг, взуття, їжу та іграшки. Коштів, які отримує позивач не вистачає, а тому на підставі ст. 192 СК України просила задовольнити її позовні вимоги.

Ухвалою Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 12 січня 2015 року відмовлено у відкритті провадження у даній справі.

Роз'яснено позивачу право звернення до суду із позовом про стягнення з відповідача додаткових витрат на утримання дитини, а не питання повторного стягнення аліментів з ОСОБА_3

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 . просить ухвалу суду першої інстанції скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду, посилаючись на порушення судом норм процесуального права.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_2 апеляційну скаргу підтримала з підстав, заявлених в ній, просила суд скаргу задовольнити.

В судове засідання відповідач ОСОБА_3 не з'явився, про час та місце судового розгляду повідомлений належним чином.

Колегія суддів, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, дійшла висновку про те, що скаргу слід задовольнити частково з наступних підстав.

Відмовляючи у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, у справі є таке, що набрало законної сили рішення суду у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, від 12 грудня 2012 року, яким з відповідача вже було стягнуто аліменти на корить позивача на утримання неповнолітньої дитини. При цьому роз'яснено позивачу право на звернення до суду з позовом про стягнення додаткових витрат на дитину, а не ставити питання повторного стягнення аліментів.

З таким висновком суду першої інстанції погодитися неможливо, оскільки при постановленні ухвали судом було порушено норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч.1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Судом встановлено, що рішенням Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 12 грудня 2012 року, яке набуло законної сили 22 грудня 2012 року, стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2, аліменти на утримання дочки - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі ? частини від усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 30% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісяця, починаючи з 19 жовтня 2012 року та до досягнення дитиною повноліття.

Згідно з ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно з ч. 1 ст. 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом про зміну розміру аліментів, стягуваних за рішенням суду у зв'язку із тим, що сплачуваної відповідачем суми аліментів не вистачає на утримання неповнолітньої дитини.

Згідно правової позиції, висловленої в постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року у справі № 6-143цс13, яка відповідно до ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для всіх судів, враховуючи зміст ст.ст. 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, за наявності відповідних підстав матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів.

Сімейний кодекс України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов'язує їх зі способом присудження (ч. 3 ст. 181 СК України). Стаття 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Зокрема, до підстав визначення розміру аліментів в твердій грошовій сумі (що фактично є зміною розміру) ст. 184 СК України відносить: нерегулярний, мінливий дохід платника аліментів, одержання частини доходу в натурі та інші обставини, що мають істотне значення.

Право вимагати зміни розміру аліментів шляхом зміни способу присудження аліментів не може заперечуватися, адже можливість вибору способу присудження аліментів з огляду на мінливість життєвих обставин, зазначених ст.ст. 182-184 СК України, не може обмежуватися разовим її здійсненням.

З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями ст. 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів, визначений у певній твердій грошовій сумі та навпаки).

Отже, у спірних правовідносинах підлягає застосуванню не тільки ст. 192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов'язку батьків утримувати своїх дітей (ст. 182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», ст. 183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», ст. 184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»).

Проте суд першої інстанції на вказані норми закону уваги не звернув, не встановив предмету та підстав позовних вимог, зокрема, що позивач на підставі ст. 192 СК України звернулася до суду про зміну розміру аліментів, а не з тотожним позовом про стягнення з відповідача аліментів на утримання дитини, не врахував принцип диспозитивності цивільного судочинства, не застосував норми матеріального та процесуального права, які підлягають до застосування та необґрунтовано відмовив у відкритті провадження у справі з підстав п.2 ч.2 ст. 122 ЦПК України.

Отже, при вирішенні даного питання судом першої інстанції не дотримано норм процесуального права, а тому відповідно до п. 3 ч.1 ст. 312 ЦПК України ухвала суду першої інстанції підлягає до скасування з передачею питання на новий розгляд до суду першої інстанції.

Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 307, 312, 314, 315, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Ухвалу Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 12 січня 2015 року скасувати, а вирішення питання про відкриття провадження у справі передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий: /підпис/ І.В. Міхасішин

Судді: /підпис/ Л.О. Голота

/підпис/ І.М. Стадник

З оригіналом вірно: