Вирок № 42852261, 23.02.2015, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 347/2851/14-к

Провадження № 11-кп/779/114/2015

Категорія ч.2 ст.286 КК України

Головуючий у 1 інстанції Гордій В.І.

Суддя-доповідач Ткачук Н.В.

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 лютого 2015 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого судді Ткачук Н.В.,

суддів Дячука В.М., Кривобокової Н.М.,

з участю: прокурора Свірідова Д.І.,

секретаря Шемрай Г.А.,

обвинуваченого ОСОБА_2,

захисника ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за апеляційною скаргою старшого прокурора відділу прокуратури Івано-Франківської області Свірідова Д.І. на вирок Косівського районного суду від 24 грудня 2014 року відносно ОСОБА_2,-

в с т а н о в и л а :

вказаним вироком ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця смт. Стара Синява, Старосинявського району, Хмельницької області, жителя АДРЕСА_1, з середньою спеціальною освітою, невійськовозобов'язаного, непрацюючого, неодруженого, раніше не судимого, громадянина України,-

засуджено:

за ч.2 ст.286 КК України та призначено покарання із застосуванням ст. 69 КК України у виді двох років обмеження волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на два роки.

На підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування основного покарання з іспитовим строком на один рік.

На підставі ст. 76 КК України на обвинуваченого ОСОБА_2 покладено певні обов'язки.

Постановлено стягнути в користь Косівської центральної районної лікарні 560 гривень 70 копійок за лікування потерпілого ОСОБА_5

Постановлено стягнути з ОСОБА_2 на користь держави 491 гривень 40 копійок за проведення експертиз.

Відповідно до ст. 100 КПК України вирішено питання щодо речових доказів.

Запобіжний захід у вигляді домашнього арешту залишено без змін до вступу вироку у законну силу.

За вироком суду обвинувачений ОСОБА_2 вчинив порушення правил безпеки дорожнього руху та експлуатації транспортного засобу, що спричинило смерть потерпілого ОСОБА_6 та заподіяли тяжкості тілесне ушкодження ОСОБА_5

Злочин вчинено за наступних обставин.

10.09.2014 року близько 15 год. 30 хв. в світлу пору доби, суху погоду, ОСОБА_2, не маючи посвідчення водія на право керування транспортними засобами та навиків керування автомобілями, керуючи незареєстрованим у Державтоінспекції автомобілем марки 3ІЛ-131, без номерного знака, рухався проїзною частиною ґрунтової дороги, що у присілку Мел с. Космач, Косівського району, Івано-Франківської області у напрямку центральної частини с. Космач. На вказаному автомобілі було змінено конструкцію гальмівної системи, а саме гальмівний трубопровід правого переднього колеса від'єднаний від гальмівного крану, лівий трубопровід лівого переднього колеса та розгалужувач відсутній, а також порушено герметичність пневматичного гальмівного приводу, що виразилось у просочуванні повітря з гальмівної системи у місцях з'єднання трубопроводів, тобто призвело до інтенсивної втрати тиску в гальмівній системі. Дані несправності носять експлуатаційний характер, призвели до часткової відмови гальмівної системи, при яких експлуатація транспортного засобу, відповідно до розділу 31 Правил дорожнього руху України, заборонена, чим поставив себе в такі умови, що позбавило його можливості ефективно зменшити швидкість руху та зупинити транспортний засіб. У цей час на проїзній частині дороги знаходились ОСОБА_6 та ОСОБА_5, які здійснювали підсипку дороги щебенем. При наближені автомобіля, останні зійшли з проїзної частини по напрямку руху автомобіля. Рухаючись ділянкою дороги на спуск ОСОБА_2 проявив неуважність, не забезпечив технічно справний стан і комплектність транспортного засобу, не врахував дорожню обстановку і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, не справився з керуванням та виїхав за межі проїзної дороги вправо, де вчинив наїзд на ОСОБА_6 та ОСОБА_5 При цьому ОСОБА_2 порушив ряд Правил дорожнього руху України, а саме: п.п.2.3; а), б). 10.1; 12.1; 31.44 31.4.1.; а), г). В результаті даного ДТП ОСОБА_6 загинув, від поєднаної травми грудної клітки та голови із переломами 1-10 ребер справа та зліва, правої ключиці, грудини з розривами вихідного відділу аорти, серця, легені із виділенням повітря і крові в плевральну порожнину, відкритої черепно-мозкової травми з переломами кісток лицевого та мозкового черепа, крововиливом в м'які мозкові оболонки головного мозку, переломами лівої лопатки остистих відростків 3-го і 6-го шийних та 6-10 грудних хребців, які ускладнились розвитком травматичного шоку важкого ступеня. ОСОБА_5 отримав тілесні ушкодження, які відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, як таких, що викликали тривалий розлад здоров'я і не є небезпечними в момент спричинення.

В апеляційні скарзі прокурор, вважає даний вирок незаконним і таким, що підлягає скасуванню у зв'язку з підстав невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, неправильним застосуванням закону про кримінальну відповідальність, а також невідповідності призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м'якості, передбачених п.п. 2,4 ч.1 ст.409, ч.2 ст.409 КПК України. Просить скасувати вирок Косівського районного суду від 24 грудня 2014 року відносно обвинуваченого ОСОБА_2 та ухвалити новий вирок, яким визнати його винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України та призначити покарання, запропоноване прокурором під час судових дебатів із застосуванням ст. 69 КК України у виді обмеження волі строком на 3 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 2 роки.

Заслухавши доповідача, думку прокурора, який вважає вирок незаконним і просить постановити новий вирок, пояснення ОСОБА_2, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково з наступних підстав.

Суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи і дійшов обґрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_2, у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення. Даний висновок ґрунтується на зібраних у встановленому законом порядку та належним чином перевірених судом доказах, які в апеляції не заперечуються та не оскаржуються.

Дії ОСОБА_2, судом першої інстанції правильно кваліфіковані за ч.2 ст.286 КК України.

При призначенні покарання ОСОБА_2, суд врахував характер і ступінь суспільної небезпеки вчиненого кримінального правопорушення так і особу обвинуваченого, обставини, які пом'якшують та обтяжують його покарання, а саме: щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення та те, що останній позитивно характеризується по місцю проживання, вперше притягується до кримінальної відповідальності, частково відшкодував потерпілому завдані збитки та молодий вік обвинуваченого, а обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого суд не знайшов та підставно застосував при обранні покарання ст.69 КК України.

Водночас, звільняючи ОСОБА_2 від відбування покарання з випробуванням, на підставі ст. 75 КК України, суд неправильно навів обставини, які пом'якшують покарання.

Однією з обставин, що пом'якшує покарання ОСОБА_2 у відповідності до ст. 66 КК України, суд визнав щире каяття. Однак будучи допитаним у ході судового розгляду, обвинувачений ОСОБА_2 вказав, що винним себе визнає частково та пояснив, що йому не було відомо про технічні несправності гальмівної системи транспортного засобу. При цьому під час судового розгляду було встановлено, що несправності гальмівної системи має експлуатаційний характер та настали до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, (а.с. 104-111).

Також судом першої інстанції було враховано те, що обвинуваченим добровільно відшкодовано заподіяну шкоду потерпілому ОСОБА_6, про що свідчить подана до апеляційного суду розписка. Крім того, потерпілі ОСОБА_5 та ОСОБА_7 у ході судового розгляду просили покарати ОСОБА_2 згідно закону, однак вказана обставина не була врахована судом.

Незважаючи на це, суд І інстанції у своєму вироку зазначив, що будучи допитаним обвинувачений вину визнав повністю.

Наведене в свою чергу свідчить про невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження.

Судом не було враховано, що злочин, передбачений ч. 2 ст. 286 КК України, відповідно до ст. 12 КК України, належить до категорії тяжких злочинів, внаслідок вчинення ДТП одна особа загинула, інша отримала тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості.

Тому, зазначені у вироку обставини не дають підстав вважати, що виправлення ОСОБА_2 можливе без ізоляції від суспільства.

З огляду на наведене, суд, застосувавши при призначенні покарання ст. 75 КК України, застосував кримінальний закон, який не підлягав до застосування та призначив ОСОБА_2 покарання, яке не відповідає вимогам ст. 65 КК України, оскільки є надто м'яким.

Таким чином, доводи прокурора про неправильне застосування закону про кримінальну відповідальність, а також невідповідності призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м'якості, є підставними.

Відповідно до ст. 420 КПК України, суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції і ухвалює свій вирок у разі скасування неправильного звільнення обвинуваченого від відбування покарання.

У зв'язку з зазначеним, апеляційна скарга прокурора підлягає до задоволення, а вирок суду в частині призначеного ОСОБА_2, покарання - скасуванню з постановленням нового вироку.

Враховуючи обставини що пом'якшують покарання обвинуваченого та обставини встановлені у ході судового розгляду, незадовільний стан здоров'я обвинуваченого, без альтернативність міри покарання за злочин, який інкримінується обвинуваченому, суд правильно прийшов до переконання про можливість застосувати положення статті 69 КК України та перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання - обмеження волі, та враховуючи, що у ОСОБА_2 відсутні права на керування транспортними засобами, то рішення суду в частині призначення додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортним засобами є необґрунтованими.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 420 КПК України, колегія суддів,

засудила :

Апеляційну скаргу прокурора, який брав участь в суді першої інстанції задовольнити частково.

Вирок Косівського районного суду щодо обвинуваченого ОСОБА_2 від 24 грудня 2014 року в частині призначеного покарання скасувати.

Призначити ОСОБА_2 за ч.2 ст. 286 КК України із застосуванням ст. 69 КК України покарання у виді обмеження волі строком на три роки без позбавлення права керувати усіма видами транспортних засобів.

Запобіжний захід ОСОБА_2 залишити раніше обраний - домашній арешт.

Вирок може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ учасниками судового провадження протягом 3 місяців з дня його проголошення.

Головуючий Н.В. Ткачук

Судді В.М. Дячук

Н.М. Кривобокова

Згідно з оригіналом

Суддя Апеляційного суду

Івано-Франківської області Н.В. Ткачук