Постанова № 42850322, 18.02.2015, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

18 лютого 2015 рокум. ПолтаваСправа №816/313/15-а

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Кукоби О.О.,

за участю секретаря судового засідання - Кльопової І.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Кременчуцького міськрайонного центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення коштів,

В С Т А Н О В И В:

Кременчуцький міськрайонний центр зайнятості (надалі - позивач, Центр зайнятості) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 (надалі - відповідач, ОСОБА_1.) про стягнення коштів в розмірі 2883 грн 21 коп.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що на підставі особистого звернення відповідача із заявою про надання статусу безробітного та виплату допомоги у зв'язку із безробіттям гр. ОСОБА_1 визнано безробітним, призначено та розпочато виплату допомоги у зв'язку з безробіттям. Однак, за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців позивачем встановлено, що станом на дату звернення до Центру зайнятості відповідач фактично був зареєстрований фізичною особою - підприємцем, а відтак, відносився до зайнятого населення. За таких обставин, позивач дійшов висновку, що відповідачем безпідставно отримано допомогу у зв'язку з безробіттям загалом в розмірі 2883 грн 21 коп., про стягнення якої заявлено позов.

У судове засідання 18.02.2015 особи, які беруть участь у справі, не з'явились.

Представник позивача надав клопотання про розгляд справи без його участі.

Відповідач, будучи належним чином повідомленим про розгляд справи, причин неявки суду не повідомив, заяв чи клопотань до суду не надав.

Згідно з частиною четвертою статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Зважаючи на достатність повідомлених позивачем обставин та наданих письмових доказів, суд дійшов висновку про розгляд справи без участі відповідача.

За приписами частини першої статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Враховуючи наведені вимоги, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні факти та відповідні до них правовідносини.

Судом встановлено, що на підставі заяви від 03.04.2014 та відповідно до наказу Центру зайнятості від 03.04.2014 №НТ140403 відповідачу надано статус безробітного /а.с. 5, 7/.

На підставі наказу Центру зайнятості від 10.04.2014 №НТ140410 призначено та розпочато виплату відповідачу допомоги у зв'язку з безробіттям /а.с. 7/.

Наказом від 16.10.2014 №НТ141016 припинено виплату гр. ОСОБА_1 допомоги у зв'язку з безробіттям та припинено реєстрацію останнього в Центрі зайнятості з 19.09.2014 у зв'язку з поданням безробітним заяви про відмову від послуг /а.с. 7/.

За період з 10.04.2014 по 18.09.2014 відповідачем отримано допомогу у зв'язку з безробіттям загалом в розмірі 2883 грн 21 коп., що підтверджено залученим до матеріалів справи розрахунковим /а.с. 13/.

За даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців позивачем з'ясовано, що на момент звернення до Центру зайнятості із заявою від 03.04.2014 відповідач був зареєстрований як фізична особа - підприємець /а.с. 8-9/.

Дану обставину Центром зайнятості зафіксовано у акті розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" від 11.11.2014 №218, у висновку якого вказано на те, що відповідач не мав права на отримання допомоги у зв'язку з безробіттям, оскільки відносився до зайнятого населення /а.с. 10/.

З метою повернення коштів, виплачених відповідачу як допомога у зв'язку з безробіттям, Центром зайнятості 13.11.2014 видано наказ за №497 "Про повернення допомоги по безробіттю ОСОБА_1." /а.с. 11/.

Копію даного наказу відповідачу надіслано разом з листом від 13.11.2014 вих. №4967 /а.с. 12/ та вручено останньому 19.11.2014, що підтверджено залученою до матеріалів справи копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №3960102249008 /а.с. 12 - зворот/.

Посилаючись на відсутність доказів сплати відповідачем коштів, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами, суд виходить з наступного.

За змістом пункту 2 частини першої статті 1 Закону України "Про зайнятість населення" від 05.07.2012 №5067-VI (тут та надалі в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) безробітний - особа віком від 15 до 70 років, яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів як джерела існування, готова та здатна приступити до роботи.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 43 Закону України "Про зайнятість населення" статусу безробітного може набути особа працездатного віку до призначення пенсії (зокрема на пільгових умовах або за вислугу років), яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів, готова та здатна приступити до роботи.

Статус безробітного надається зазначеним у частині першій цієї статті особам за їх особистою заявою у разі відсутності підходящої роботи з першого дня реєстрації у територіальних органах центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, незалежно від зареєстрованого місця проживання чи місця перебування /частина друга статті 43 Закону України "Про зайнятість населення"/.

Отже, безробітним може бути визнано особу працездатного віку до призначення пенсії, яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів.

Водночас, як передбачено частиною першою статті 4 Закону України "Про зайнятість населення", до зайнятого населення належать особи, які працюють за наймом на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, особи, які забезпечують себе роботою самостійно (у тому числі члени особистих селянських господарств), проходять військову чи альтернативну (невійськову) службу, на законних підставах працюють за кордоном та які мають доходи від такої зайнятості, а також особи, що навчаються за денною формою у загальноосвітніх, професійно-технічних та вищих навчальних закладах та поєднують навчання з роботою.

А відповідно до частини третьої статті 3 вказаного Закону зайнятість населення забезпечується шляхом встановлення відносин, що регламентуються трудовими договорами (контрактами), провадження підприємницької та інших видів діяльності, не заборонених законом.

Тобто, громадянин, у встановленому законом порядку зареєстрований як фізична особа - підприємець, належить до зайнятого населення, у зв'язку з чим не має права на визнання безробітним та отримання допомоги у зв'язку з безробіттям.

Згідно з абзацом 1 частини другої статті 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" від 02.03.2000 №1533-III застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.

Таким чином, обов'язок щодо повідомлення про обставини, наявність яких впливає на отримання статусу безробітного та виплату відповідної допомоги, покладено саме на заявника (особу, яка звертається до органу зайнятості населення із заявою про визнання безробітним).

Пунктом 5 Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Державної податкової адміністрації України від 13.02.2009 №60/62, постановою правління Пенсійного фонду України від 13.02.2009 №7-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.03.2009 за №232/16248, передбачено, що перевірка достовірності даних, які є підставою для надання особі статусу безробітної та виплати їй матеріального забезпечення, проводиться центрами зайнятості шляхом співставлення наданої особою інформації з відомостями, наявними в Державній податковій адміністрації України, Пенсійному фонді України, у державних реєстраторів.

Залученою до матеріалів справи копією витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осі та фізичних осіб - підприємців від 23.01.2015 №19955615 підтверджено, що гр. ОСОБА_1 07.09.2000 зареєстрований як фізична особа - підприємець /а.с. 8-9/.

Згідно з частиною третьою статті 46 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" від 15.05.2003 №755-IV фізична особа позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця.

Судом встановлено, що запис про припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 до Єдиного державного реєстру внесено 13.11.2014 /а.с. 9/.

Тобто, в силу положень чинного законодавства відповідач у період з 07.09.2000 по 13.11.2014 був зареєстрований як фізична особа-підприємець.

За таких обставин, суд погоджується з доводами позивача про те, що під час перебування на обліку в Центрі зайнятості в якості безробітного відповідач був зареєстрований фізичною особою - підприємцем, а отже, відносився до зайнятого населення та не мав права на отримання допомоги у зв'язку з безробіттям.

Згідно з абзацом 1 частини третьої статті 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Відповідно до пункту 6 Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним у разі встановлення центром зайнятості відповідно до цього Порядку належності безробітної особи до категорії зайнятих така особа знімається з обліку як безробітна в установленому законодавством порядку та повертає суму незаконно отриманого матеріального забезпечення і вартості наданих соціальних послуг з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати матеріального забезпечення та надання соціальних послуг.

Якщо відомості про доходи є недостовірними з вини особи, центри зайнятості припиняють відповідні виплати, а суми здійснених виплат з дня їх призначення повертаються особою відповідно до пункту 7 цього Порядку.

Пунктом 7 вказаного Порядку визначено, що рішення про повернення коштів особою чи роботодавцем оформлюється наказом. Протягом двох робочих днів після прийняття рішення центр зайнятості надсилає особі чи роботодавцю рекомендованим листом повідомлення про необхідність протягом 15 календарних днів з дня отримання повідомлення повернути незаконно виплачені кошти.

Згідно з частиною першою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідачем до суду не надано доказів оскарження наказу від 13.11.2014 №497 "Про повернення допомоги по безробіттю ОСОБА_1." у встановленому законом порядку чи доказів відшкодування безпідставно отриманої суми допомоги у зв'язку з безробіттям в добровільному порядку.

Разом з тим, матеріалами справи підтверджено правомірність та обґрунтованість позовних вимог Центру зайнятості.

За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що позов належить задовольнити у повному обсязі.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 7-11, 41, 69-71, 86, 122, 128, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Кременчуцького міськрайонного центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення коштів задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1; АДРЕСА_1, 39600) на користь Кременчуцького міськрайонного центру зайнятості (код ЄДРПОУ 22548262; проїзд Арсенальний, 1, м. Кременчук, Полтавська область, 39600; р/р 37175165303202, банк одержувача - ГУ ДКС України у Полтавській області, МФО 831019) кошти в розмірі 2883 (дві тисячі вісімсот вісімдесят три) гривні 21 (двадцять одна) копійка.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання її копії з одночасним надісланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови складено 23 лютого 2015 року.

Суддя О.О. Кукоба